Суть кування (Навчальний елемент №7)

Цілі
Закінчивши вивчення даного навчального елемента, студент повинен знати:
- визначення кування і в чому його суть;
- обладнання та інструмент для кування;
- основні операції кування.

Кування (smithing) – це вид обробки металів тиском, коли по нагрітій заготовці наносять удари або діють на неї постійним зусиллям, в результаті чого заготовка набуває необхідної форми, яку потім зберігає.

При куванні утворюються вироби або заготовки, які називають поковками. Поковка відрізняється від деталі припуском. Куванням одержують вироби відносно простої форми, що не потребує значної обробки різанням. Перед куванням метал нагрівають до температури 900-10500 С.

В ковальсько-пресовому виробництві розрізняють на вільне кування (freesmith) і кування в штампах (punch) (див. розділ „Штампування”). Вільне кування виконують за допомогою плоских бойків і допоміжного інструмента, під ударами яких метал деформується і змінює свої розміри. Вільне кування здійснюють на приводних молотах і вручну. Залежно від цього виконуються різні операції з використанням відповідного інструмента: ударами бабки молота (для поковок більших типорозмірів);

Вільне кування інколи виконують вручну за допомогою ручного ударного інструмента. Виконують дві людини – коваль і молотобоєць. Коваль відносно малим молотком   (ручником) б’є по заготовці, указуючи молотобійцю місце і силу удару. Молотобоєць кувалдою наносить удари по заготовці, деформуючи її.

Пароповітряний кувальний молот (smithhammer) складається з станини, на якій змонтовано робочий циліндр. У циліндрі переміщається поршень зі штоком (rod). До нижнього кінця штока прикріплюється баба, до якої закріплений ударник, який пересувається вверх, вниз.. Нижній ударник закріплений на масивному шаботі. Рухомі частини переміщаються вгору парою або стисненим повітрям, а вниз під дією власної маси, ударяючи по заготовці.

При вільному машинному та ручному використовують різні пристосування такі як: гладилки, обтискачі, ковальські зубила пробійники. Для утримання і повертання заготовки на ковадлі використовують ковальські кліщі (smithpincers).

Ковальські операції при ручному куванні виконують на ковадлі, як а має виступ для гнуття металу і отвір, на який накладають заготовку при пробиванні в ній отвору.

При ручному куванні застосовують кувалди (sledge-hammer) та ручники, якими наносять легкі удари по заготовці, щоб зазначити молотобійцю місце удару кувалдою.

Виконуючи в певній послідовності прості операції кування та використовуючи названий ковальський інструмент, одержують вироби  складної конфігурації. Основними операціями процесу кування є:

протягування (видовження) – це збільшення довжини заготовки за рахунок зменшення її поперечного перерізу.

осадка (immersion) -  це збільшення поперечного перерізу заготовки за рахунок зменшення її висоти.

висадка використовується для одержання поковки з потовщенням на кінці або на середині заготовки.

прошивка – це одержання в заготовці наскрізного отвору або заглиблення.

рубання (hewing) – відокремлення одної частини заготовки від іншої. Рубання матеріалу проводять ковальськими зубилами, заготовку по розмічувальній лінії укладають на підсічку, установлену в гнізді ковадла.

згинання та скручування металу здійснюють з використанням різних пристроїв. Скручування – повертання одної частини заготовки відносно іншої на заданий кут.

Ковальським зварюванням з’єднують дві заготовки або два кінця одної заготовки, попередньонагрівши місце зварювання під шаром флюсу. Передача металу зводиться до переміщення одної частини заготовки відносно іншої.

Контрольні запитання
1. Що таке кування і в чому його суть?
2. В чому відміна кування від штампування?
3. Назвіть основні операції кування.
4. Обладнання та інструмент кування.
5. Які вироби отримують куванням?
6. Назвіть основний інструмент кування.