Початок науково-дослідних робіт в галузі розробки дугогасильних камер високовольтних вимикачів можна віднести до 1925 р., коли була створена перша дослідна установка. Вона дозволяла проводити випробування вимикачів у режимі короткого замикання в повітряному середовищі. Згодом почали розроблятись більш складні пристрої для гасіння дуги, що використовувались як дугогасильні середовища, стиснене повітря (air), трансформаторну оливу, елегаз і вакуум.

1.2 Особливості гасіння електричної дуги в оливі

Вимикачі з оливним дугогасильним середовищем з'явилися наприкінці дев'ятнадцятого століття і довгі роки були єдиним видом комутаційних апаратів у колах високої напруги. Спосіб гасіння електричної дуги (electric arc) в середовищі оливи поступово почав широко застосувуватись в конструкціях вимикачівх змінного струму напругою 6-10 кВ, а згодом і в конструкціях напругою 35-220 кВ [8].

Дуга, яка виникає при комутації електричних кіл та розмиканні контактів вимикача, має високу температуру (5000-6000°С), це при-зводить до дуже інтенсивного випаровування дугогасильного середовища - оливи та дисоціації її парів. Навколо дуги утворюється газовий пузир, заповнений наполовину парами оливи і наполовину продуктами її розпаду (див. рис. 1.1). Останні містять приблизно 70 % водню (причому в сфері дуги і її ореолу утримується атомарний водень (hydrogen), приблизно 17 % ацетилену, 9 % метану й інші газоподібні вуглеводи. У дуже малих кількостях виділяється вільний вуглець, що може осідати на поверхні деталей з ізоляційних матеріалів (в основному горизонтально розташованих). Водень має найбільшу теплопровідність і найменшу в'язкість із усіх газів. Ці властивості водню визначають його високу охолоджувальну здатність і значною мірою пояснюють добру дугогасильну здатність оливи. Крім того, нагріті дугою гази і пари оливи розширюються. Цьому значною мірою перешкоджає інерція навколишнього газового пузиря оливи і стінок бака або дугогасильного пристрою. Гази, що виділяються з величезною швидкістю, проникають безпосередньо в зону стовпа дуги, викликають перемішування холодного та гарячого газу в пузирі, створюють інтенсивне охолодження і деіонізацію дугового проміжку, особливо в момент проходження струму через свій природний нуль. Швидке (вибухове) розкладання оливи призводить до підвищення тиску всередині пузиря, що також сприяє ефективному гасінню дуги [4].