Висновки оформляють з нової пронумерованої сторінки з абзацу (ГОСТ 2.105-95) великими буквами більш високої насиченості.
Висновки є заключною частиною, підсумком прийнятого конструкторського рішення виконаного проекту із зазначенням досягнутих параметрів та переваг об’єкта в порівнянні з існуючими аналогами, з можливими рекомендаціями прикладного застосування та шляхами (перспективами) удосконалення спроектованого об’єкта.
В тексті пояснювальної записки бажано давати висновки в кожному розділі, що є постановкою задачі до наступного .
2.7 Перелік літературних джерел
Форма запису ”ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ” відповідає формі запису вступу, основної частини та висновків.
Список містить перелік літературних джерел, на які повинні бути обов’язкові посилання в тексті пояснювальної записки. Література (книги, статті, патенти, журнали) в загальний список записується в порядку посилання на неї в тексті. Форма запису ” ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ” повинна відповідати ДСТУ 3582-97. Посилання на літературу наводять в квадратних дужках [], вказуючи порядковий номер за списком.
Літературу записують мовою оригіналу. В списку кожну літературу записують з абзацу, нумерують арабськими цифрами, починаючи з одиниці (далі показано).
1. Прізвище та ініціали. Назва книги. – Місце видання: Видавництво, рік. – Кількість сторінок с.
(1. Максимович Н. Г. Теорія графів і електричних кіл. / Максимо-
вич Н.Г. – Львів : Вища школа, 1987. – 216 с.)
2. Назва книги / Прізвище та ініціали. – Місце видання: Видавництво, рік. – Кількість сторінок с.
Примітка. Великі міста такі, як Київ, Москва дозволяється записувати однією великою буквою з крапкою.
(2. Поджаренко В. Вимірювання і комп’ютерно-вимірювальна техніка : навч. посібник / В. О. Поджаренко, В. В. Кухарчук. – К. : НМК ВО, 1991. – 240 с.)
3. Прізвище та ініціали. Назва частини книги // Прізвище та ініціали. Назва книги. – Місце видання: Видавництво, рік. – С. Інтервал сторінок.
(3. Хоор К. О структурной организации данных // Дал У., Дейкстра Э., Хоор К. Структурное программирование. – М. : Мир, 1975. – С. 98-197.)
4. Прізвище та ініціали. Назва частини видання // Назва видання. – рік. – № Число. – С. Інтервал сторінок.
(4. Dreiheller A. Programming Language Incorporating Units of Measure // Informationstechnik. – 1997. – № 1. – P. 83-88.)
(5. Ершов А. А. Стабильные методы оценки параметров // Автоматика и телемеханика./ А. А. Ершов – 1978. – № 8. – С. 86-91.)
5. Нормативно-технічні та патентні документи.
(6. ГОСТ 7.9-77. Реферат и аннотация. – М. : Издательство стандартов, 1981. – 6 с.)
2.8 Додатки
Додатки оформлюють як продовження документа на його наступних сторінках, розташовуючи в порядку посилань на них у тексті ПЗ.
Посилання на додатки в тексті ПЗ дають за формою:
“... наведено в додатку А”, „... наведено в таблиці В.5 ” або (додаток Б); (додатки К, Л ).
Кожен додаток необхідно починати з нової сторінки вказуючи зверху посередині рядка слово “Додаток” і через пропуск його позначення. Додатки позначають послідовно великими українськими буквами, за винятком букв Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т. д. Якщо додатків більше ніж букв, то продовжують позначати арабськими цифрами. Дозволяється позначати додатки латинськими буквами, за винятком букв I і O.
Під позначенням для обов’язкового додатка пишуть в дужках слово (обов’язковий), а для інформативного – (довідковий).
Кожен додаток повинен мати тематичний (змістовний) заголовок, який записують посередині рядка малими літерами, починаючи з великої. При наявності основного напису – заголовок записують у відповідній графі.
Ілюстрації, таблиці, формули нумерують в межах кожного додатка, вказуючи його позначення: “Рисунок Б.3 - Найменування”; “Таблиця В.5 – Найменування” і т. п.
Нумерація аркушів документа і додатків, які входять до його складу, повинна бути наскрізна.
Всі додатки включають у зміст, вказуючи номер, заголовок і сторінки з яких вони починаються.
В окремих дисциплінах допускається принципові електричні, структурні, функціональні, монтажні схеми підшивати в записку як обов’язкові додатки. В цьому випадку перед схемою в записці розміщується окремий аркуш формату А4 з надписом в верхній частині посередині поля „Додаток Б” (обов’язковий), а в середній частині аркуша пишеться назва схеми.
1. Пономарев. М. Ф. Базовые матричные кристаллы: Проектирование специализированньх БИС на их основе./ Пономарев М. Ф., Коноплев Б. Г., Фомичев А. В. – М. : Радио и связь, 1980. - 80 с.
2. Автоматизированное проектирование СБИС на базовых кристаллах./ [Петренко А. И., Лошаков В. Н., Тетельбаум А. Я., Шрамченко Б. И.] – М. : Радио и связь, 1988. - 160 с.
3. Казенов Г. Г. Проектирование топологии матричных БИС./ Г. Г. Казенов, Е. В. Сердобинцев– М. : Высш. шк., 1990. - 112 с.
4. Абрайтис Л. Б. Автоматизация проектирования топологии цифровых интегральных микросхем. / Абрайтис Л. Б.– М. : Радио и связь, 1985. - 162 с.
5. Методичні вказівки до оформлення курсових проектів (робіт) у Вінницькому національному технічному університеті /Уклад. Лисенко Г. Л., Буда А. Г., Обертюх Р. Р., – Вінниця : ВНТУ, 2006. – 60 с.