2.5.2 Основні компоненти маршрутизаторів
Маршрутизатори – це надзвичайно складні пристрої. Складність їх структури полягає у певній логіці механізму маршрутизації, який дає можливість фізичному пристрою виконувати функції маршрутизації.
У загальному випадку маршрутизатор є звичайним спеціалізованим комп’ютером і відповідно складається зі схожих компонентів [5]:
• центрального процесора (Central Processing Unit – CPU);
• оперативної пам’яті (Random-Access Memory – RAM);
• базової системи введення-виведення (Basіc Input/Output System, BIOS);
• операційної системи;
• системної плати;
• портів введення-виведення;
• джерела живлення, каркаса, металевого кожуха.
Функції деяких внутрішніх компонентів маршрутизатора наведено у таблиці 7.2 [1, 5, 12, 16].
Велика частина компонентів маршрутизатора закрита кожухом і недоступна для системних адміністраторів. Ці компоненти надзвичайно надійні і в нормальних умовах не повинні вийти з ладу. Виключенням з правила є встановлення додаткових модулів у маршрутизатор. У будь-який час можна додати додаткові ресурси маршрутизатору, проте при цьому доведеться знімати зовнішній кожух. Найчастіше фахівцеві доводиться встановлювати додаткові порти введення-виведення або додаткову пам'ять.
При роботі з маршрутизаторами системний адміністратор найчастіше матиме справу з його операційною системою – програмним забезпеченням, яке забезпечує спільну роботу апаратних компонентів (в разі використання маршутизаторів корпорації Cisco, поза сумнівом, це буде операційна система Internetwork Operation System, скорочено IOS), і портуми введення-виведення. Для зміни і створення конфігурації маршрутизатора системні адміністратори зазвичай використовують інтерфейс командного рядка. Конфігурація системи визначає число, місцерозташування типів портів введення-виведення, параметри адресації і формацію про пропускну спроможність інтерфейсів і пристрою. Крім того, конфігурація маршрутизатора може включати інформацію про права і типи доступу користувачів до окремих портів введення-виведення.
Порти введення-виведення маршрутизатора – це єдиний фізичний компонент, який може побачити адміністратор. Порти надають унікальну можливість створення, мабуть, нескінченної кількості комбінацій локальних і розподільних мереж, реалізованих на основі різних технологій передавання даних. Кожен з портів в локальній або розподіленій мережі повинен мати власний порт введення-виведення на маршрутизаторі. Ці порти виконують функції, подібні до функцій мережевих інтерфейсних плат (NIC) в комп'ютері, під’єднаному до мережі; вони пов’язані з механізмами фреймування і забезпечують підтримку відповідних інтерфейсів. Багато фізичних інтерфейсів зовні здаються однаковими. Проте на більш високому рівні вони абсолютно різні. Тому перед використанням тих чи інших інтерфейсів корисно вивчити відповідні технології передавання.
Таблиця 2.2 – Функції деяких компонентів маршрутизатора
