2.6 Порівняння комутації та маршрутизації
Маршрутизацію часто плутають з комутацією другого рівня. Принципова відмінність між ними полягає в тому, що комутація реалізована на другому рівні моделі OSІ, а маршрутизація – на третьому, а отже вони використовують різну інформацію для організації передавання даних [1, 5, 12, 14, 16].
Маршрутизація призначена для передавання даних між широкомовними доменами і потребує ієрархічної схеми адресації, що і реалізовано в протоколах третього рівня (наприклад, в IP). Комутатор нічого не знає про IР-адреси і працює лише з МАС-адресами вузлів. Коли вузол відправляє інформацію нелокальному одержувачу, він адресує фрейм своєму стандартному шлюзу, використовуючи його МАС-адресу.
Комутатор об’єднує сегменти, що належать одній логічній мережі або підмережі (subnetwork). Маршрутизатор, крім цього, підтримує ще і таблицю маршрутизації, яка дає можливість вибирати маршрут для доставлення даних за межі широкомовного домена. Кожна ARP-таблиця містить пари IP- і МАС-адреси. Таблиця маршрутизації містить інфо-рмацію про маршрути. МАС-адреси не організовані за певним принципом, але цей недолік не викликає проблем з управлінням мереж, оскільки окремі мережеві сегменти не містять великої кількості вузлів. Якби IP-адреса відповідала тим же правилам, мережа Internet просто не змогла б функціонувати, тому що не існувало б способу визначення маршруту для досягнення конкретних адресатів. Ієрархічна організація IP-адрес дозволяє розглядати групи адрес як єдине ціле доти, поки не потрібно буде визначити адресу індивідуального вузла.
Ще одна відмінність полягає в тому, що комутовані мережі другого рівня не блокують широкомовні розсилання третього рівня. Внаслідок цього вони можуть бути схильні до широкомовних штормів. Маршрутизатори зазвичай блокують широкомовні пакети, обмежуючи таким чином зону дії широкомовних штормів локальним широкомовним доменом і надають вищий, ніж комутатори, рівень захисту та контроль смуги пропускання.
Деякі функції маршрутизації і комутації порівнюються у табл. 2.3 [5].
Порти введення-виведення маршрутизатора – це єдиний фізичний компонент, який може побачити адміністратор. Порти надають унікальну можливість створення, мабуть, нескінченної кількості комбінацій локальних і розподільних мереж, реалізованих на основі різних технологій передавання даних. Кожен з портів в локальній або розподіленій мережі повинен мати власний порт введення-виведення на маршрутизаторі. Ці порти виконують функції, подібні до функцій мережевих інтерфейсних плат (NIC) в комп'ютері, під’єднаному до мережі; вони пов’язані з механізмами фреймування і забезпечують підтримку відповідних інтерфейсів. Багато фізичних інтерфейсів зовні здаються однаковими. Проте на більш високому рівні вони абсолютно різні. Тому перед використанням тих чи інших інтерфейсів корисно вивчити відповідні технології передавання.
Таблиця 2.3 – Порівняння функцій маршрутизатора і комутатора
