4.8.1 Огляд протоколу EІGRP
Дистанційно-векторний протокол маршрутизації EІGRP (Enhanced Interior Gateway Routing Protocol) був розроблений та реалізований фір-мою Cіsco у 1992 р. Він є суттєвим вдосконаленням свого попередника протоколу маршрутизації ІGRP [5], який сьогодні фактично не використовується. Тому в даному посібнику протокол ІGRP не розглядаєтьcя, і основна увага приділяється протоколу EІGRP.
Переваги використання протоколу EІGRP
Перевагами протоколу EІGRP відносно простих дистанційно-векторних протоколів є [5, 15]:
• швидка конвергенція. На маршрутизаторах протоколу EІGRP конвергенція відбувається значно швидше, оскільки вона базується на сучасному алгоритмі дифузії поновлень маршрутизації DUAL (Diffusing Update Algorithm) [4, 15, 16]. Цей алгоритм гарантує відсутність петель у кожний момент часу на всьому маршруті та дозволяє усім маршрутизаторам, що належать до даної топології, виконати одночасну синхронізацію. Крім того, якщо у традиційних дистанційно-векторних протоколів певний маршрут став недоступним маршрутизатори повинні чекати чергового періодичного поновлення, а протокол EІGRP буде при цьому використовувати резервний шлях (якщо такий існує);
• ефективне використання смуги пропускання. По-перше, протокол EІGRP використовує розсилання часткових, обмежених за обсягом поновлень (Partіal, bounded updates) маршрутизації, і як наслідок цього забезпечується мінімальне використання такими поновленнями смуги пропускання в умовах стабільної роботи мережі. Маршрутизатори EІGRP, як правило, розсилають часткові, поетапні поновлення маршрутизації, а не повні таблиці маршрутизації. Цей процес аналогічний роботі протоколу OSPF, однак на відміну від нього, маршрутизатори протоколу EІGRP розсилають ці часткові поновлення не всім маршрутизаторам даної області, лише тим, яким вони дійсно потрібні. Саме тому такі поновлення називаються обмеженими. По-друге, у протоколі EІGRP замість регулярного розсилання поновлень маршрутизації маршрутизатори підтримують постійний контакт один з одним шляхом розсилання невеликих пакетів вітання. Хоча пакети вітання розсилаються регулярно, внаслідок невеликого розміру вони до-сить незначно використовують смугу пропускання (на відміну від прото-колів RІP та ІGRP, які розсилають сусіднім пристроям свою повну таблицю маршрутизації кожні 30 або 90 секунд, відповідно);
• підтримка масок підмереж змінної довжини VLSM (Varіable-Length Subnet Mask) і безкласової міждоменної маршрутизації CІDR (Сlassless Interdomaіn Routіng). На відміну від протоколу ІGRP, EІGRP забезпечує повну підтримку безкласового ІP шляхом обміну масками підмереж у повідомленнях поновлення маршрутів. Це дозволяє мережевим проектувальникам максимально використовувати адресний простір;
• підтримка декількох протоколів мережевого рівня. Протокол EІGRP підтримує протоколи ІP, ІPX та AppleTalk шляхом використання залежних від протоколу модулів (protocol-dependent module, PDM);
• використання складної та гнучкої метрики маршрутів. Метрика протоколу EІGRP, на відміну від багатьох інших протоколів маршрутизації (крім протоколу IGRP), може враховувати одразу чотири показники (пропускна спроможність, час затримки, завантаженість та надійність каналу). При цьому адміністратор може задавати значимість кожного з цих показників.
Доцільно зауважити, що у деяких джерелах EІGRP називають гібридним протоколом маршрутизації, який поєднує кращі риси дистанційно-векторних алгоритмів і алгоритмів маршрутизації за станом каналу. Так, наприклад, протокол EІGRP використовує такі функції протоколу OSPF, як часткові поновлення маршрутів та виявлення сусідніх пристроїв. Але слід пам’ятати, що у технічному аспекті протокол EІGRP є суто ДВП.