4.9.1 Загальні відомості та термінологія протоколу OSPF
Протокол OSPF (Open Shortest Path First) є протоколом маршрутизації за станом каналів, що базується на відкритих стандартах. Він описаний в декількох стандартах інженерної групи Internet (Internet Engineering Task Force – IETF), останнім з яких є стандарт RFC 2328. Термін „відкритий” в протоколі OSPF означає його доступність всім ко-ристувачам [1, 5, 15, 16].
Протокол OSPF це надійний, масштабованим та ефективний протокол, який може бути використаний в окремій зоні у невеликих КМ і в кількох зонах для великих КМ. Маршрутизація OSPF може бути розширена на великі мережі за умови, що під час проектування КМ використовувались ієрархічні принципи її побудови, які полягають у під’єднанні кількох зон до зони розподілення (нульової зони), яку також називають магістраллю. Таке проектування дозволяє здійснювати повний контроль над повідомленнями про оновлення маршрутів. Задання зон зменшує об’єм службового навантаження маршрутизації, прискорює збіжність, обмежує можливу нестабільність мережі однією зоною та підвищує продуктивність мережі [5, 15].
Таблиця 4.11 – Основні команди Show протоколу EІGRP
Протокол OSPF функціонує не так як дистанційно-векторні протоколи. Маршрутизатори ідентифікують сусідні маршрутизатори та обмінюються з ними інформацією. У протоколу OSPF є свій набір термінів, які наведені на рис. 4.28 [1, 5, 15].
Рисунок 4.28 – Термінологія протоколу OSPF2
Інформація, зібрана від сусідніх маршрутизаторів OSPF не є повною ТМ. Кожен OSPF-маршрутизатор повідомляє своїм сусідам про стан своїх зв’язків або каналів. Ця інформація розповсюджується методом лавинного розсилання. Під цим поняттям розуміється відправлення однієї і тієї ж інформації з усіх портів, за виключенням того, на який вона на-дійшла. Маршрутизатор OSPF оголошує стан своїх каналів та передає далі отриману ним інформацію про стани каналів інших маршрутизаторів.
Маршрутизатори в зоні 1 обробляють цю інформацію та будують свою топологічну БД, яку називають також БД стану каналів. Всі маршрутизатори в одній OSPF-зоні мають одну й ту ж БД стану каналів. Автономна система може бути розділена на ряд зон, що являють собою групи зв’язних (неперервних) мереж і під’єднаних до них пристроїв. Маршрутизатори з кількома інтерфейсуми можуть бути учасниками кількох зон – їх називають граничними маршрутизаторами зон (Area Border Routers). Вони підтримують окремі топологічні БД для кожної зони.
Після цього кожен маршрутизатор застосовує алгоритм вибору найкоротшого шляху SPF, який також називають алгоритмом Дейкстри, до своєї бази даних. Ці обчислення визначають найкращий шлях до пункту призначення. Алгоритм SPF додає вартості (оцінки) для окремих переходів, які зазвичай базуються на ширині смуги пропускання. Мінімальна оцінка маршруту додається до ТМ, що також називається таблицею пересилання.
OSPF-маршрутизатори записують інформацію про своїх сусідів в ТСП. Для зменшення об’єму інформації, якою обмінюються сусідні при-строї в одній мережі, маршрутизатори OSPF обирають призначений маршрутизатор (Designated Router, DR) та резервний призначений маршрутизатор (Backup Designated Router, BDR), які служать точками централізації при обміні інформацією маршрутизації [5, 15].
OSPF-маршрутизатори встановлюють зв’язки або стани (states) зі своїми сусідами для ефективного сумісного використання інформації канального рівня.