Пневмоформування (від греч. pnéuma – подих, повітря), спосіб формування виробів з листових термопластичних полімерів. При пневмоформуванні заготівку товщиною 1,5–10 мм закріплюють по контуру форми, нагрівають до температури, при якій полімер перебуває у високоеластичному стані, і оформляють у виріб під дією стисненого повітря, при чому надмірний тиск складає 50–2500 кн/м2 (0,5–25 кгс/см2). Основні методи пневмоформування – негативне, позитивне, вільне – аналогічні використовуваним при вакуумоформуванні. Перевага пневмоформування. перед вакуумоформуванням способом – можливість варіювання надмірного тиску на заготівку в широких межах, що дозволяє формувати вироби з листів більшої товщини. Після формування заготовку обрізають по контуру у обрізному штампі під пресом. Отже у цьому випадку окрім прес-форми необхідний ще й штамп. Прогресивний спосіб виробництва виробів з великою товщиною стінки – комбінування пневмоформування з|із| механічним формуванням, наприклад в пресі так зване механопневмоформування). Пневмоформування використовують при виготовленні деталей скління кабін літаків, різноманітних виробів санітарно-технічного і побутового призначення (наприклад, ванн, раковин, деталей холодильників), контейнерів і ін.