1 ОСНОВНІ ВИМОГИ
Задачею курсового проекту є закріплення студентами знань отриманих при вивченні курсу і отриманні практичних навичок по розробці технологічних проектів конкретних автотранспортних підприємств.
1.1 Короткий зміст і склад курсового проекту
На основі вихідних даних до КП (кількості автомобілів, середньодобового пробігу, умов експлуатації і т. ін.) виконується технологічний розрахунок АТП і визначаються показники, необхідні для розробки планування приміщень АТП.
Відповідно до завдання на КП виконується технологічне планування приміщень АТП і планування виробничої зони або дільниці, а також розробляється організація і технологія виконуваних робіт по ТО і ремонту автомобілів.
У завершальній частині КП виробляється оцінка ефективності розробленого проектного рішення АТП.
КП складається з розрахункового-пояснювальної записки і 3-х креслень формату А1.
Розрахунково-пояснювальна записка: містить обґрунтування прийнятих рішень, технологічний розрахунок підприємства, поглиблену технологічну розробку окремої зони і дільниці. В розрахунково-пояснювальній записці повинні бути необхідні графіки та схеми (30-40 стор.).
При розробці планувального рішення АТП виробляється опрацювання 2-3-х варіантів розміщення приміщень будівлі, аналіз альтернативних рішень і обґрунтування прийнятого варіанту.
КП виконується відповідно до завдання і графіка роботи, виданого керівником проекту.
1.2 Типова структура курсового проекту
Розробки складаються з пояснювальна записка (ПЗ) та графiчної частини – креслення формату А1.
Структура пояснювальної записки:
Титульний листок
Завдання на проектування (підписане зав. кафедри)
Вступ
1 Основні фактори, що визначають організацію технічного обслуговування та ремонту рухомого складу
1.1 Обґрунтування режимів роботи та зберігання рухомого складу:
- визначення часу в наряді;
- визначення режимів повернення і випуску РС (навести графік роботи рухомого складу);
- визначення та обґрунтування умов зберігання РС.
1.2 Обґрунтування режимів роботи виробничих підрозділів підприємства;
- визначення кількості робочих днів та змінності за видами робіт;
- обґрунтування режиму роботи підрозділів за видами робіт;
- визначення тривалості робочої зміни за видами робіт (тривалість робочого тижня не повинна перевищувати 40 год);
- розробка графіка роботи виробничих підрозділів АТП (у відповідності до роботи рухомого складу).
1.3 Вибір і коригування нормативів проектування АТП
2 Розрахунок виробничої програми ремонтно-обслуговуючого виробництва підприємства
2.1 Розрахунок річної та добової виробничих програм з ТО автомобілів:
- визначення кількості технічних впливів по АТП за видами робіт (за рік);
- розрахунок добової програми за видами робіт.
2.2 Визначення річного обсягу робіт з ТО і ПР рухомого складу:
- визначення сумарної річної трудомісткості за видами технічних впливів;
- розподіл трудомісткості за видами робіт (у відсотковому співвідношенні);
- розподіл трудомісткості за дільницями.
2.3 Розрахунок чисельності виробничого персоналу:
- на основі розподілу трудомісткості за дільницями визначається штатна і явочна чисельність виробничих робітників.
2.4 Розрахунок чисельності допоміжних робітників та розподіл за видами робіт:
- згідно рекомендацій ОНТП-01-91 визначається чисельність допоміжних робітників;
- розподіл допоміжних робітників за видами робіт (у відсотковому співвідношенні).
2.5 Визначення чисельності ІТР і службовців:
- згідно рекомендацій ОНТП-01-91 визначається чисельність ІТР і службовців.
3 Технологічний розрахунок підприємства
3.1 Обґрунтування методу організації ТО і ПР автомобілів:
- на основі добової програми ТО та ПР, розрахункової кількості постів та інших даних обґрунтувати методи організації робіт зон та дільниць підприємства;
- при необхідності можливо коректування змінності роботи зон та дільниць, визначене в першому розділі.
3.2 Розрахунок кількості постів і ліній ТО і постів ПР:
- розрахунок постів або ліній ЩО;
- розрахунок постів або ліній ТО;
- визначення постів зони ПР з урахуванням розподілу за видами робіт.
3.3 Розрахунок площ виробничо-складських приміщень
3.3.1 Розрахунок площ зон ТО і ПР
3.3.1 Розрахунок площ виробничих дільниць
3.3.3 Розрахунок площ складських приміщень
3.4 Розрахунок площі зони зберігання (стоянки) автомобілів:
- обґрунтування способу розстановки автомобілів;
- визначення площі зони зберігання.
3.5 Визначення площ допоміжних приміщень:
- визначення площ адміністративно-побутових приміщень.
4 Технологічне планування підприємства
4.1 Розробка схеми організації ТО і ПР автомобілів і графіка виробничого процесу АТП:
- розробити загальну схему технологічного процесу АТП (у вигляді блок-схеми);
- розробка графіка виробничого процесу АТП (графік виконується в масштабі пропорційно розрахункам виробничої програми підприємства);
- розробка можливих технологічних маршрутів автомобілів.
4.2 Розробка планувального рішення генерального плану:
- обґрунтування способу забудови;
- визначення розмірів будівель і споруд;
- визначення розмірів генерального плану;
- обґрунтування взаємного розташування виробничих будівель і споруд, зон зберігання тощо;
- обґрунтування та оптимізація маршрутів руху автомобілів.
4.3 Розробка планувального рішення виробничого корпусу:
- обґрунтування способу взаємного розташування зон та дільниць;
- оптимізація взаємного розташування зон і дільницю;
- визначення сітки колон та розмірів виробничого корпусу;
- уточнення розмірів виробничих зон та дільниць.
5 Організація ТО і Р автомобілів на робочих постах і спеціалізованих виробничих дільницях (необхідно вказувати назву зони чи дільниці)
5.1 Характеристика підрозділу (необхідно вказувати назву зони чи дільниці):
- визначення видів робіт, які виконуються в підрозділі.
5.2 Організація технологічного процесу в підрозділі (необхідно вказувати назву зони чи дільниці):
- розробка схеми технологічного процесу в підрозділі (навести блок-схему);
- при необхідності навести функціональну схему ремонтних робіт (блок-схема, яка показує зв’язки із іншими зонами чи дільницями підприємства).
5.3 Розподіл об’ємів робіт і виконавців по постах, робочих місцях і кваліфікації
5.4 Обґрунтування і вибір технологічного обладнання
5.5 Обґрунтування планувальних рішень при організації робіт у виробничому підрозділі (необхідно вказувати назву зони чи дільниці):
- уточнений розрахунок площ згідно переліку технологічного обладнання та оргтехоснастки
- обґрунтування розташування постів і технологічного обладнання в приміщенні
6 Техніко-економічна оцінка проектних рішень
- визначення нормативних та фактичних ТЕПів
- зробити висновки про результати проектування
Висновки
Список літератури
Додатки
Додаток А. Технічне завдання на проектування (обов’язковий)
Додаток Б (В…) Результати розрахунку на ЕОМ, комп’ютерного моделювання тощо … (за потреби).
Додаток В. Cпецифікації графічної частини проекту.
Графічна частина:
1. Генеральний план підприємства (1 аркуш А1);
2. План виробничого корпусу (1 аркуш А1);
3. План окремої зони чи дільниці з розташуванням обладнання (1 аркуш А1).
1.3 Вимоги до пояснювальної записки
При оформленні текстової частини КП необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 2.105-95.
Пояснювальна записка курсового проекту з врахуванням вимог до нормативно-технічних документів має подаватись на аркушах паперу формату А4 з рамками основного надпису форм 2, 2а (ГОСТ 2.104-68), причому на всіх аркушах форми 2а, крім номера сторінки пояснювальної записки проекту обов’язково слід вказувати шифровий код проекту.
Текст ПЗ виконується у відповідності з вимогами ГОСТ 2.105-95 одним із застосовуваних друкувальних та графічних пристроїв виведення
ЕОМ з висотою букв і цифр не менше 2,5мм, (Кегль – № 14), через один інтервал (ГОСТ 2.004-88).
Пояснювальна записка відноситься до текстових документів, яка подається технічною мовою. Графічна інформація має подаватись у вигляді ілюстрацій (схеми, рисунки, графіки, діаграми тощо). Цифрова – у вигляді таблиць.
Кожен розділ рекомендується починати з нової сторінки.
Заголовок розділу з абзацу малими буквами починаючи з великої.
1.3.1 Правила написання тексту
При написанні тексту слід дотримуватися таких правил:
а) текст необхідно викладати обґрунтовано в лаконічному технічному стилі;
б) умовні буквені позначення фізичних величин і умовні графічні позначення компонентів повинні відповідати установленим стандартам. Перед буквеним позначенням фізичної величини повинно бути її пояснення (резистор R, конденсатор С);
в) числа з розмірністю слід записувати цифрами, а без розмірності словами (відстань – 2 мм, відміряти три рази);
г) позначення одиниць слід писати в рядок з числовим значенням без перенесення в наступний рядок. Між останньою цифрою числа і позначенням одиниці слід робити пропуск (100 Вт, 2 А);
д) якщо наводиться ряд числових значень однієї і тієї ж фізичної величини, то одиницю фізичної величини вказують тільки після останнього числового значення (1,5; 1,75; 2 мм);
е) позначення величин з граничними відхиленнями слід записувати так: 100 ± 5 мм;
ж) буквені позначення одиниць, які входять в добуток, розділяють крапкою на середній лінії (·); знак ділення замінюють косою рискою (/);
и) порядкові числівники слід записувати цифрами з відмінковими закінченнями (9-й день, 4-а лінія); при кількох порядкових числівниках відмінкове закінчення записують після останнього (3,4,5-й графіки); кількісні числівники записують без відмінкових закінчень (на 20 аркушах); не пишуть закінчення в датах (21 жовтня) та при римських числах (XXI століття);
к) скорочення слів в тексті не допускаються, крім загальноприйнятих в українській мові і установлених в ГОСТ 2.316-68; \
л) не дозволяється:
– допускати професійних або місцевих слів і виразів (техніцизмів);
– після назви місяця писати слово “місяць” (не “в травні місяці”, а “в травні”);
– використовувати вирази: “цього року”, “минулого року”, слід писати конкретну дату “в червні 2001 року”;
– використовувати позначення одиниць фізичних величин без цифр, необхідно писати повністю: “кілька кілограмів” (за винятком оформлення таблиць і формул);
– з'єднувати текст з умовним позначенням фізичних величин за допомогою математичних знаків (не “швидкість = 5 км/год”, а ”швидкість дорівнює 5 км/год”, не “температура дорівнює - 5° С”, а “температура дорівнює мінус 5°С ”);
– використовувати математичні знаки <, >, o, №, %, sin, cos, tg, log та ін. без цифрових або буквених позначень. В тексті слід писати словами “нуль”, “номер”, “логарифм” і т.д.;
– використовувати індекси стандартів (ДСТУ, СНіП, СТП) безреєстраційного номера.
1.3.2 Оформлення формул
Кожну формулу записують з нового рядка, симетрично до тексту. Між формулою і текстом пропускають один рядок.
Умовні буквені позначення (символи) в формулі повинні відповідати установленим ГОСТ 1494-77. Їх пояснення наводять в тексті або зразу ж під формулою. Для цього після формули ставлять кому і записують пояснення до кожного символа з нового рядка в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, розділяючи крапкою з комою. Перший рядок повинен починатися з абзацу з слова “де” і без будь-якого знака після нього.
Всі формули нумерують в межах розділу арабськими числами. Номер вказують в круглих дужках з правої сторони, в кінці рядка, на рівні закінчення формули. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. Дозволяється виконувати нумерацію в межах всього документа.
Приклад
Таким чином, момент тертя в кернових опорах
Мт = - к G1,5, (1.1)
де к – коефіцієнт пропорційності;
G – вага рухомої частини вимірювального
механізму.
Одиницю вимірювання, при необхідності, беруть в квадратні дужки
I = U/R [A]. (1.2)
Числову підстановку і розрахунок виконують з нового рядка не нумеруючи. Одиницю вимірювання беруть в круглі дужки. Наприклад,
I = 220/100 = 2,2 (А).
Розмірність одного й того ж параметра в межах документа повинна бути однаковою.
Формула є частиною речення, тому до неї застосовують такі ж правила граматики, як і до інших членів речення. Якщо формула знаходиться в кінці речення, то після неї ставлять крапку. Формули, які йдуть одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою.
Посилання на формули в тексті дають в круглих дужках за формою:
“…в формулі (5.2)”; “... в формулах (5.7, …, 5.10)”.
1.3.3 Оформлення ілюстрацій
Розміщують ілюстрації в тексті або в додатках.
В тексті ілюстрацію розміщують симетрично до тексту після першого посилання на неї або на наступній сторінці, якщо на даній вона не уміщується без повороту.
На всі ілюстрації в тексті ПЗ мають бути посилання. Посилання виконують за формою: “...показано на рисунку 3.1.” або в дужках за текстом (рисунок 3.1), на частину ілюстрації: “... показані на рисунку 3.2,б”. Посилання на раніше наведені ілюстрації дають зі скороченим словом ”дивись” відповідно в дужках(див. рисунок 1.3).
Наведена форма запису (рисунок …) відповідає вимогам ГОСТ 2.105-95 допускає скорочення, тобто замість „Рисунок …” – „Рис …”.
Між ілюстрацією і текстом пропускають один рядок (3 інтервали).
Всі ілюстрації в ПЗ називають рисунками і позначають під ілюстрацією симетрично до неї за такою формою: “Рисунок 3.5 – Найменування рисунка”. Крапку в кінці не ставлять, знак переносу не використовують. Якщо найменування рисунка довге, то його продовжують у наступному рядку починаючи від найменування.
Нумерують ілюстрації в межах розділів, вказуючи номер розділу і порядковий номер ілюстрації в розділі розділяючи крапкою. Дозволяється нумерувати в межах всього документа.
Пояснюючі дані розміщують під ілюстрацією над її позначенням.
У випадку, коли ілюстрація складається з частин, їх позначають малими буквами українського алфавіту з дужкою (а), б)) під відповідною частиною. В такому випадку після найменування ілюстрації ставлять двокрапку і дають найменування кожної частини за формою:
а) – найменування першої частини; б) – найменування другої частини
або за ходом найменування ілюстрації, беручи букви в дужки:
Рисунок 3.2 - Структурна схема (а) і часові діаграми (б) роботи фазометра
Якщо частини ілюстрації не вміщуються на одній сторінці, то їх переносять на наступні сторінки. В цьому випадку, під початком ілюстрації вказують повне її позначення, а під її продовженнями позначають “Рисунок 3.2” (продовження). Пояснюючі дані розміщують під кожною частиною ілюстрації.
1.3.4 Оформлення таблиць
Таблицю розміщують симетрично до тексту після першого посилання на даній сторінці або на наступній, якщо на даній вона не уміщується і таким чином, щоб зручно було її розглядати без повороту або з поворотом на кут 90° за годинниковою стрілкою.
ГОСТ 2.105-95 пропонують такий запис таблиці:
Таблиця __(Номер)__ - __(Назва таблиці)__
На всі таблиці мають бути посилання за формою: “наведено в таблиці 3.1”; “ ... в таблицях 3.1 – 3.5” або в дужках по тексту (таблиця 3.6). Посилання на раніше наведену таблицю дають з скороченим словом ”дивись” (див. таблицю 2.4) за ходом чи в кінці речення.
Таблицю розділяють на графи (колонки) і рядки. В верхній частині розміщують головку таблиці, в якій вказують найменування граф. Діагональне ділення головки таблиці не допускається. Ліву графу (боковик) часто використовують для найменування рядків. Допускається не розділяти рядки горизонтальними лініями. Мінімальний розмір між основами рядків – 8 мм. Розміри таблиці визначаються об'ємом матеріалу.
Графу “№ п/п” в таблицю не включають. При необхідності нумерації, номера вказують в боковику таблиці перед найменуванням рядка.
Якщо всі параметри величин, які наведені в таблиці, мають одну й ту саму одиницю фізичної величини, то над таблицею розміщують її скорочене позначення (мм). Якщо ж параметри мають різні одиниці фізичних величин, то позначення одиниць записують в заголовках граф після коми (Довжина, мм).
Найменування рядків записують в боковику таблиці у вигляді заголовків в називному відмінку однини, малими буквами, починаючи з великої і з однієї позиції. В кінці заголовків крапку не ставлять.
Позначення одиниць фізичних величин вказують в заголовках після коми.
Для опису визначеного інтервалу значень в найменуваннях граф і рядків таблиці можна використовувати слова: “більше”, “менше”, “не більше”, “не менше”, “в межах”. Ці слова розміщують після одиниці фізичної величини:
(Напруга, В, не більше),
а також використовують слова “від”, “більше”, “до”:
(Від 10 до 15; більше 15; до 20)
Дані, що наводяться в таблиці, можуть бути словесними і числовими.
Таблиці нумерують в межах розділів і позначають зліва над таблицею за формою: “Таблиця 4.2 – Найменування таблиці”. Крапку в кінці не ставлять. Якщо найменування таблиці довге, то продовжують у наступному рядку починаючи від слова “Таблиця”. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці в розділі, розділених крапкою. Дозволяється нумерувати в межах всього документа.
Таблиця може бути великою як в горизонтальному, так і в вертикальному напрямках або іншими словами може мати велику кількість граф і рядків. В таких випадках таблицю розділяють на частини і переносять на інші сторінки або розміщують одну частину під іншою чи поряд.
Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступній сторінці, в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.
При перенесенні частин таблиці на інші сторінки, повторюють або продовжують найменування граф.
Допускається виконувати нумерацію граф на початку таблиці і при перенесенні частин таблиці на наступні сторінки повторювати тільки нумерацію граф.
У всіх випадках найменування (при його наявності) таблиці розміщують тільки над першою частиною, а над іншими частинами зліва пишуть “Продовження таблиці 4.2” без крапки в кінці.
1.3.5 Зміст
Зміст розташовують безпосередньо після анотації, починаючи з нової сторінки. До змісту включають: перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів; вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки) суті проекту (роботи); висновки; рекомендації; перелік посилань; назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу.
Назви заголовків змісту повинні однозначно відповідати назвам заголовків пояснювальної записки за текстом. Нумерація сторінок повинна бути наскрізною. Форми подачі розділів та підрозділів в змісті для курсових проектів показані нижче.
КП
1 Розробка ...
1.1 Варіанти ...
1.1.1 ...
2 Заголовок другого розділу
2.1 Заголовки підрозділів
2.1.1 ...
3 Заголовок третього розділу
3.1 Заголовки підрозділів
3.1.1 ...
1.3.6 Вступ
Вступ пишуть з нової пронумерованої сторінки з заголовком „Вступ” з абзацу ГОСТ 2.105-95.
Текст вступу повинен бути коротким і висвітлювати питання актуальності, значення, сучасний рівень і призначення курсового проекту (роботи). У вступі і далі за текстом не дозволяється використовувати скорочені слова, терміни, крім загальноприйнятих.
Вступ висвітлює:
– стан розвитку проблеми в даній галузі, до якої має відношення розробка;
– галузь використання та призначення;
– мету та загальну постановку задачі;
– актуальність, яка повинна подаватись в останньому абзаці вступу, з метою стислого викладання суті розробки цього напрямку.
1.3.7 Основна частина пояснювальної записки
Обсяг пояснювальної записки, як правило, встановлюється в межах годин, передбачуваних для вивчення дисципліни, та не повинен перевищувати 50 сторінок КП разом з теоретичною частиною.
1.3.8 Висновки
Висновки оформляють з нової пронумерованої сторінки з абзацу.
Висновки є заключною частиною, підсумком прийнятого конструкторського рішення виконаного проекту із зазначенням досягнутих параметрів та переваг об’єкту в порівнянні з існуючими аналогами, з можливими рекомендаціями прикладного застосування та шляхами (перспективами) удосконалення спроектованого об’єкта.
В тексті пояснювальної записки бажано давати висновки в кожному розділі, що є постановкою задачі до наступного .
1.3.9 Перелік літературних джерел
Форма запису ” Список використаних джерел ” відповідає формі запису вступу, основної частини та висновків.
Список містить перелік літературних джерел, на які повинні бути обов’язкові посилання в тексті пояснювальної записки. Література (книги, статті, патенти, журнали) в загальний список записується в порядку посилання на неї в тексті.
Посилання на літературу наводять в квадратних дужках […], вказуючи порядковий номер за списком.
1.4 Вимоги до графічних розробок
Необхідно здійснювати посилання на графічну частину проекту в описовій частині пояснювальної записки.
Кількість та склад креслень у графічній частині проекту визначаються керівником.
На кожному креслені обов’язковим є підписи: студента, керівника, нормоконтролера.
Для кожного креслення проекту складаються експлікація, які оформлені згідно з діючими вимогами ГОСТ 2.106-68 на аркушах формату А4 за формами 2 (перший аркуш) та 2а (наступні аркуші) з основним надписом за ГОСТ 2.104-68. Для генерального плану формується експлікація будівель і споруд (Додаток Б рис. Б2).), де наводиться перелік будівель та їх площа. Для виробничого корпусу оформляється експлікація приміщень, де зазначається назва приміщень (дільниць, зон) та їх площа. Для дільниці чи поста складається експлікація обладнання, де зазначається кількість та назва цього обладнання, габаритні розміри та площі (Додаток Б, рис. Б3).
Специфікації складальних креслень є основним конструкторським документом, який однозначно визначає склад складальної одиниці та розробленої для неї конструкторської документації. Специфікація призначена також для комплектування конструкторських документів та підготовки виробництва і виготовлення виробу.
Кожен аркуш графічної частини повинен мати рамку робочого поля і основні надписи.
Якщо графічна інформація КП подається у вигляді плакатів, то їх слід оформлювати належним чином, тобто зворотна частина аркушу повинна містити:
- рамку;
- основний надпис (55мм×185мм);
- обов’язкові підписи (студента, керівника, нормоконтролера).
Якщо на одному цілому аркуші формату А1 подається інформація на менших форматах (наприклад, А2 чи А3), то формат А1 слід правильно ділити, на менші стандартні.
Масштаби зображень на кресленнях за ГОСТ 2.302-68:
- масштаби зменшення - 1 : 2; 1 : 2,5; 1 :4; 1 : 5; 1 : 10; 1 : 20; 1 : 25; 1:40; 1 :50; 1 : 75; 1 : 100; 1 :200; 1 :400; 1 : 500; 1 : 800; 1 : 1000;
- масштаби збільшення - 2 : 1; 2,5 : 1; 4 :1; 5 : 1; 10 : 1.
Лист можна розташувати горизонтально або вертикально. Компонування графічної частини проекту узгоджується з керівником.
На планах та перерізах розміри проставляються в міліметрах, на генпланах - в метрах.
Основний надпис розташовується в правому нижньому кутку креслення відповідно до ГОСТ 2.104 – 68.
1.5 Вимоги до розробки технічного завдання на проектування
Технічне завдання (ТЗ) розробляється студентом у відповідності до вимог діючих стандартів (Додаток З).
ТЗ є основним вихідним документом для розробки продукції і технічної документації на неї.
В діючій рекомендації „Система разработки и поставки продукции на производство. Часть II. Р50-601-5-89” в додатку В викладені положення щодо змісту і оформленню ТЗ.
ТЗ, як правило, складається із таких розділів:
а) назва і галузь застосування;
б) підстава для проведення робіт;
в) мета та призначення;
г) технічні вимоги:
1) склад продукції і вимоги до змісту;
2) вимоги надійності;
3) умови експлуатації;
4) естетичні і ергономічні вимоги;
5) вимоги безпеки, охорони здоров’я і природи;
6) вимоги технологічності і метрологічного забезпечення;
7) вимоги до маркування і пакування;
8) вимоги до транспортування і зберігання;
д) економічні показники;
е) стадії і етапи розробки.
