Тема 15. Людина і нація.

Етнонаціональний вимір політики

Одержання Україною незалежності зумовило необхідність впровадження якісної та ефективної етнонаціональної політики у всіх сферах суспільства. Перехід до результативних реформ соціального розвитку є неможливим без розробки такої політики, яка має враховувати всі реалії етнічних процесів у державі. Наукове обґрунтування цієї політики повинно базуватися на комплексному міждисциплінарному підході, котрий вимагає історичного, демографічного, етнографічного, економічного та соціального вивчення етнонаціональних процесів.

15.1. Політична думка про еволюцію нації як людської спільноти.

ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ “НАЦІЯ”.

Перший – це нація-держава, яка з етносом не має нічого спільного. До нації належать усі, хто є громадянами держави (а не тільки громадяни, які становлять етнічну більшість).

Другий – нація як народ, етнос, який переріс у націю. До нації належать тільки всі споріднені з певним етносом (так, до української нації належать тільки українці, але ніколи – поляки, євреї, німці, навіть якби вони були б громадянами України). Отже, нація-етнос може існувати у своїй державі, може бути розкиданою по різних державах (діаспора) або жити в чужій національній державі. Наприклад, до німецької нації-етносу належать німці з Німеччини, Австрії, Швейцарії, Росії, України. До єврейської – євреї в усьому світі.

Отже, нація формується з етносу. Разом з тим, не всі народності обов’язково трансформуються в нації. З понад 4 тисяч етносів, які існують в світі, лише близько 800 “досягли”, за даними ЮНЕСКО, стадії нації. Решта перебуває на донаціональному рівні розвитку – у формі народностей і племен. Ці спільноти досить сильно розрізняються за чисельністю, ступенем консолідованості та чіткістю етнічної самосвідомості, характером розселення, наявністю чи відсутністю у них форм політичної організації.

ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ НАЦІЇ.

Політична теорія нації (засновник голландський вчений Гуго Гроцій, початок XVII ст.). Нація – це політична (соціальна) спільнота, яка об'єднує громадян якоїсь однієї держави незалежно від їх етнічного та соціального походження, культурно-мовних та іншихособливостей (громадянська нація, політична нація). Більшість західних вчених є прихильниками політичної теорії нації (“статистами”) – оскільки вони визнають націю як територіально-політичне утворення.

Психологічна теорія нації – (Є. Ренар, О. Бауер, Р. Емерсон). Нація – це перш за все, велика група людей, об'єднаних духовним принципом, великою солідарністю, моральною свідомістю, психологічними особливостями, національним характером, свідомістю.

Культурологічна теорія нації – (К. Реннер, Ф. Гертцель, Т. Сетон-Уотсон). Нація – це культурне співтовариство зі спільною літературою, мовою, національне-духовною культурою.

Історико-економічна теорія нації – (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін, К. Каутський). Нація – спільнота людей, яка склалася історично, виникла на базі спільної мови, території, економічного життя та психічного складу.

Етнічна теорія нації – (Т. Пільсон, Є. Сміт). Нація – велики етнічна група, яка характеризується спільною культурою та спільнимпоходженням.

Примордіалістська теорія нації (В. Карлов, М. Шульга) виходить з об’єктивного існування нації як соціальної спільноти. Це соціально-політичне утворення формаційного характеру, яке поєднує через ринкові відносини більшість членів етнічної спільноти, має самосвідомість і сформувалося в надрах цієї спільноти. Нація розглядається винятково як сукупність людей, що солідаризуються на загальній платформі. Нації беруть початок у рефлексованому історичному часі і мають сталі ледь не споконвічні характеристики.

Конструктивістська теорія нації (В. Тишков, О. Здравомислов, Б. Капустін). Вони доводять, що нація – це політичне гасло, засіб мобілізації народу, а не наукова категорія. Конструктивісти вважають, що нації є феноменом дуже пізньої, сучасної історії. Більшість сучасних націй, за конструктивістами, сформувалася протягом XIX чи навіть на початку XX ст.

Сталінська теорія нації – була тривалий час досить поширеною.

Націю визначають: спільність людей, що має спільні мову, територію, культуру; єдність економічних, соціально-політичних і духовних інтересів.

Що ж до теоретичної моделі нації, то, як вважає, наприклад, А. Сміт, сім характерних рис детермінують націю і водночас відтворюють зв’язок між нею й історично “нижчими” спільнотами:

1) культурна і мовна диференціація;

2) територія і мобільність;

3) великі розміри;

4) зовнішні відносини;

5) групові відчуття і лояльність;

6) громадянські права, тобто ступінь політизації;

7) економічна інтеграція.

На думку А. Сміта, перші дві ознаки визначають плем’я, перші п’ять – етнічну групу, всі сім – націю.

Схематично це виглядає наступним чином:

Р и с . 1 5 . 1 .   Т е о р е т и ч н а   м о д е л ь   н а ц і ї