12.4 Межі економічного зростання та його державне регулювання

В останні роки виникли серйозні сумніви щодо бажаності економічного росту для країн, що уже досягли добробуту. В основі цих сумнівів лежить ряд взаємозалежних аргументів проти зростання:

  • Забруднення навколишнього середовища. Супротивники економічного зростання насамперед стурбовані погіршенням стану навколишнього середовища. Вони стверджують, що індустріалізація й економічний ріст породжують такі негативні явища сучасного життя, як забруднення, промисловий шум і викиди, погіршення вигляду міст тощо. Усі ці витрати економічного росту виникають, оскільки виробничий процес лише перетворює природні ресурси, але не утилізує їх повністю. Практично усе, що йде у виробництво, згодом повертається в навколишнє середовище у вигляді відходів. Чим значніше економічне зростання і вище рівень життя, тим більше відходів повинно буде поглинути навколишнє середовище. У будь-якому суспільстві, що уже досягло добробуту, подальший економічний ріст може означати тільки задоволення усе більш несуттєвих потреб при зростанні загрози екологічної кризи. Тому деякі економісти вважають, що економічний ріст повинний цілеспрямовано стримуватися;
  •  Чи вирішує економічний ріст усі проблеми? Прихильники економічного росту думають, що він сам по собі вирішує соціально-економічні проблеми. Однак це твердження не можна вважати цілком доведеним. Супротивники економічного росту, зокрема, стверджують, що проблема бідності в країні (нерівність у доходах), власне кажучи, є проблемою розподілу, а не виробництва. Для її рішення необхідні політична сміливість і воля, а зовсім не збільшення суспільного продукту;
  •  Відсутність гарантій. Супротивники економічного росту вважають, що швидкий ріст (і особливо відновлення технологій) породжує занепокоєння і непевність серед людей. Працівники будь-якого рівня побоюються, що накопичені ними професійні навички і досвід можуть виявитися застарілими з ростом технічного прогресу;
  •  Економічний ріст і людські цінності. Критики економічного росту також висувають цілий ряд аргументів на користь того, що, хоча економічний ріст забезпечує нам “засоби до життя”, він не може забезпечити нам “гарне життя”. Насправді, працюючи усе більше, ми одержуємо при цьому усе менше радості. Протягом двох сторіч технічного прогресу трудящі перетворилися з ремісників і художників у придатки машин, що натискають на кнопки, і втратили естетичне і почуттєве задоволення від роботи. Точніше кажучи, економічний ріст означає індустріалізацію, масове виробництво, що не носить творчого характеру і не приносить задоволення працівнику, а також відчуження трудящих від прийняття життєво важливих рішень.

         Водночас існує багато економістів, що виступають у захист економічного росту як важливої суспільної мети, наводячи такі доводи.

  •  Рівень життя. Як відзначалося раніше, економічний ріст є основною умовою матеріального достатку і підвищення рівня життя. Економічний ріст пом'якшує протиріччя між необмеженими потребами й обмеженими ресурсами. В умовах економічного росту вибір соціальних цілей стає менш болісним і веде до менших протиріч між різними групами населення. Мається можливість одночасно модернізувати збройні сили, підтримувати інфраструктуру на даному рівні, здійснювати програми допомоги старим, хворим і бідним, удосконалювати систему освіти й інші галузі соціальної сфери і при цьому підвищувати особисті доходи за винятком податків;
  •  Економічний ріст і навколишнє середовище. Прихильники економічного росту вважають, що його зв'язок зі станом навколишнього середовища занадто перебільшений. На практиці ці проблеми можна відокремити одну від одної. Якщо суспільство зовсім відмовиться від економічного росту, зберігаючи ВВП на постійному рівні, йому все-таки прийдеться вибирати між різними структурами виробництва, і цей вибір буде впливати на стан навколишнього середовища і якість життя. Суспільству все-таки потрібно визначити чи зберігати природну красу чи вирубувати ліс на дрова. І якщо ліс вирубаний, необхідно вирішити, чи використовувати деревину для будівництва будинків чи пустити її на рекламні стенди.

         Забруднення є не стільки побічним продуктом економічного росту, скільки результатом неправильного ціноутворення. А саме: значна частина природних ресурсів (ріки, озера, океани і повітря) розглядається як “загальна власність” і не має ціни. Тому ці ресурси використовуються надмірно інтенсивно, що погіршує їхній стан. Забруднення навколишнього середовища є прикладом побічного результату чи витрат переливу. Вирішення цієї проблеми можливо при введенні законодавчих обмежень чи особливих податків (“плати за стоки”), щоб компенсувати пороки системи ціноутворення і запобігти нераціональному використанню природних ресурсів. Звичайно ж існують серйозні проблеми, що пов'язані з забрудненням навколишнього середовища. Але обмеження економічного росту не вирішить цих проблем. “Щоб обмежити забруднення, потрібно обмежити саме забруднення, а не економічний ріст”.

  •  Нерівність доходів. Економічний ріст – це єдиний реальний спосіб досягти справедливого розподілу доходів у нашому суспільстві. Менш імовірно, що виборці із середнього класу проголосують за перерозподіл частини свого доходу на користь бідних. Скоріше вони виступлять за те, щоб виділити бідним трохи більшу частку зі зростаючого суспільного продукту. Тому основним засобом поліпшення економічного становища бідних є підвищення загального рівня доходів у результаті економічного росту. Відповідно відмова від економічного росту означала б для бідних втрату будь-якої можливості поліпшити своє матеріальне становище.
  •  Позаекономічні фактори. Захисники економічного росту стверджують, що його уповільнення чи припинення не зробить автоматично сприятливого впливу на людські цінності і не забезпечить людям “пристойне життя”. Насправді варто очікувати зворотного. Напаки, кінець економічного росту не скасує роботу на конвеєрі. Навпроти, економічний ріст завжди супроводжувався скороченням частки зайнятих у конвеєрному виробництві. Невірно і те. що економічний ріст завжди робив працю неприємною і небезпечною. Відновлення устаткування, як правило, знижує напруженість праці й імовірність нещасних випадків. Кондиційовані приміщення наших днів куди більш зручніші, ніж задушливі фабричні цехи минулого.

    Нарешті, не можна погодитися з тим, що уповільнення чи призупинення економічного росту послаблює прагнення людей до матеріальних цінностей і зменшує їхнє відчуження від виробництва. Скоріше результати будуть зворотними. Найгучніші протести проти погоні за наживою лунають саме в тих країнах і серед тих груп населення, де в даний час рівень добробуту найбільш високий. Інакше кажучи, саме високий рівень життя, забезпечуваний економічним ростом, і дає можливість усе більшій кількості людей витрачати час на освіту, творчість і самореалізацію.

    Якщо погодитися з тим, що в цілому економічний ріст бажаний, природно, виникає питання, які заходи державного регулювання здатні щонайкраще стимулювати цей процес.

  •  Кейнсіанці розглядають економічний ріст переважно з погляду факторів попиту. Звичайно вони пояснюють низькі темпи росту неадекватним рівнем сукупних витрат, що не забезпечує необхідного приросту ВВП. Тому вони проповідують низькі ставки відсотка (політику “дешевих грошей”) як засіб стимулювання капіталовкладень. При необхідності фінансово-бюджетна політика може використовуватися для обмеження урядових витрат і споживання, для того, щоб високий рівень капіталовкладень не приводив до інфляції.
  •  На противагу кейнсіанцям, прихильники “економіки пропозиції” роблять упор на фактори, що підвищують виробничий потенціал економічної системи. Зокрема, вони закликають до зниження податків як засобу, що стимулює заощадження і капіталовкладення, що заохочує трудові зусилля і підприємницький ризик. Наприклад, зниження чи скасування податку на доход від відсотків приведе до збільшення віддачі від заощаджень. Аналогічним чином, якщо обкладати прибутковим податком суми, що йдуть на виплати по відсотках, це приведе до обмеження споживання і стимулювання заощаджень. Деякі економісти виступають за введення єдиного податку на споживання в якості повної чи часткової заміни особистого прибуткового податку. Зміст цієї пропозиції полягає в обмеженні споживання і стимулюванні заощаджень. У відношенні капіталовкладень ці економісти звичайно пропонують зменшити чи скасувати податок на прибуток корпорацій, зокрема надати значні податкові пільги на інвестиції. Було б правомірно сказати, що кейнсіанці приділяють більше уваги короткостроковим цілям, а саме підтримці високого рівня реального ВВП, впливаючи на сукупні витрати. На відміну від них, прихильники “економіки пропозиції” віддають перевагу довгостроковим перспективам, роблячи упор на фактори, що забезпечують ріст суспільного продукту при повній зайнятості і повному завантаженні виробничих потужностей.
  •  Економісти різних теоретичних напрямків рекомендують і інші можливі методи стимулювання економічного росту. Наприклад, деякі вчені пропагують індустріальну політику, за допомогою якої уряд узяв би на себе пряму активну роль у формуванні структури промисловості для заохочення економічного росту. Уряд міг би вжити заходи, що прискорюють розвиток високопродуктивних галузей і сприяють переміщенню ресурсів з низькопродуктивних галузей. Уряд також міг би збільшити свої витрати на фундаментальні дослідження і розробки, стимулюючи технічний прогрес. Ріст витрат на освіту також може сприяти підвищенню якості робочої сили і росту продуктивності праці.

    При всій численності і складності можливих методів стимулювання економічного росту більшість економістів єдині в тому, що збільшення темпів економічного росту є дуже непростою задачею. У рамках нашої моделі росту при повній зайнятості можна сказати, що капіталомісткість і схильність до заощаджень нелегко піддаються заходам регулювання.

    ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

  •  “Золоте правило” Р.Солоу
  •  Гранична продуктивність капіталу
  •  Гранична продуктивність праці
  •  Джерела економічного зростання
  •  Економічне зростання
  •  Економічний розвиток
  •  Екстенсивний тип економічного зростання
  •  Залишок Р.Солоу
  •  Змішаний тип економічного зростання

  •  Інтенсивний тип економічного зростання

  •  Капіталоозброєність
  •  Крива виробничих можливостей
  •  Критична величина інвестицій
  •  Межі економічного зростання
  •  Модель економічного зростання Р.Солоу
  •  Модель мультиплікатора-акселератора
  •  Неокейнсіанська модель
  •  Неокласична модель економічного зростання
  •  Стійкий рівень капіталоозброєності.
  •  Стримуючі фактори
  •  Сучасна концепція економічного зростання
  •  Темпи економічного зростання
  •  Фактори економічного зростання
  •  Парадокс Фельдштейна-Хоріокі
  •  Індустріальна політика

    ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

    ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

    1. Що таке економічний розвиток і економічний ріст, у якому співвідношенні знаходяться ці поняття?

    2. Які фактори впливають на економічний розвиток? Що означає переважно інтенсивний (чи екстенсивний) ріст?

    3. Які показники використовуються для оцінки економічного розвитку країни? Як виміряється економічний ріст?

    4. Дайте визначення економічного зростання, назвіть і поясніть його типи.

    5. Дайте визначення, як впливає норма заощадження на економічне зростання.

    6. Поясніть, як впливають темпи зростання населення на економічне зростання.

    7. Назвіть фактори економічного зростання.

    8. Зробіть аналіз факторів пропозиції, які впливають на економічне зростання.

    9. Побудуйте криву виробничих можливостей і поясніть її значення.

    10. Поясніть, який економічний зміст має виробнича функція і параметри моделі “мультиплікатор-акселератор”?

    11. Поясніть відмінність між економічним зростанням і економічним розвитком.

    12. Дайте характеристику економічної політики Уряду України щодо економічного зростання.

     

    ОЦІНІТЬ ПРАВИЛЬНІСТЬ ТВЕРДЖЕНЬ (ТАК, НІ)

    1. Цільовою функцією моделі Р. Солоу є зростання ефективності праці.

    2. У результаті більшого залучення праці підвищується обсяг національного доходу, що означає інтенсивний економічний ріст.

    3. Економічний ріст вимірюється темпом росту капіталовіддачі і темпом росту капіталоозброєності праці.

    4. В основі моделі Р.Солоу лежить передумова про те, що інвестиції дорівнюють приросту населення.

    5. До передумов, характерних для неокласичних моделей економічного росту відносяться довершена конкуренція і гнучкість цін на всіх ринках.

    6. Виробнича функція спирається на граничну схильність до споживання.

    ТЕСТИ

    1. Виробнича функція спирається на такий показник:

    а) гранична продуктивність капіталу;

    б) норма заощаджень;

    в) гранична схильність до споживання;

    г) норма амортизації.

    2. Цільовою функцією моделі Солоу є:

    а) зростання обсягів продукту;

    б) зростання продуктивності праці;

    в) зростання капіталоозброєності;

    г) зростання ефективності праці.

    3. До факторів капіталоозброєності в моделі Солоу належать:

    а) запас капіталу;

    б) гранична продуктивність капіталу;

    в) продуктивність праці;

    г) технічний прогрес.

    4. В основі моделі Р.Солоу лежить така передумова:

    а) інвестиції = заощадженням;

    б) амортизація = 0;

    в) інвестиції = амортизації;

    г) інвестиції = приросту населення.

    5. Стійкий рівень капіталоозброєності досягається, якщо:

    а) норма заощаджень = нормі споживання;

    б) капітал, що інвестується, = капіталу, що вибуває;

    в) гранична продуктивність капіталу = нормі амортизації.

    6. Критична величина інвестицій забезпечується за таких умов:

    а) sЧf{k)=(d+n)k;

    б) s Чf(k)> {d +n);

    в) sЧf(k)<(d +n)k.

    7. Стійкий рівень капіталоозброєності забезпечується за умов:

    а) sЧy>dk;

    б) sЧ y=dk;

    в) sЧy

    8. Економічний ріст є інтенсивним, якщо:

    а) у результаті більшого залучення праці підвищується обсяг національного доходу;

    б) збільшується заробітна плата найманих робітників;

    в) ріст продуктивності праці випереджає ріст чисельності зайнятих;

    г) збільшуються розміри капіталоозброєності.

    9. Економічний ріст вимірюється такими показниками (у річному вимірі):

    а) темпом росту національного доходу;

    б) темпом росту середньої продуктивності праці;

    в) темпом росту капіталоозброєності праці;

    г) темпом росту національного доходу на душу населення;

    д) темпом росту капіталовіддачі.

    10.  Якщо капіталоозброєність праці росте швидше продуктивності праці, то:

    а) капіталовіддача росте;

    б) капіталовіддача падає;

    в) національний доход на душу населення росте;

    г) збільшується національне багатство країни.

    11. Якщо норма вибуття (за інших рівних умов) зменшується, то яким чином це відбивається на рівні стійкого рівня капіталоозброєності? Покажіть свою відповідь на графіку, використовуючи модель Р.Солоу.

    12. Якщо заощадження перевищують обсяг інвестицій, необхідних для оснащення праці капіталом, то економіка країни буде переходити:

    а) до більш капіталомісткого економічного росту, що супроводжується підвищенням k*;

    б) до менш капіталомісткого економічного росту, що супроводжується зменшенням k*.

    Покажіть свою відповідь на графіку моделі економічного росту Р. Солоу.

    13. Які з наведених пунктів не відносяться до передумов, характерних для неокласичних моделей економічного росту:

    а) довершена конкуренція і гнучкість цін на всіх ринках:

    б) капіталомісткість – чисто технічне співвідношення, не пов'язане з цінами чинників виробництва;

    в) враховується лише один чинник росту – накопичення капіталу;

    г) існує рівність цін виробничих чинників їхнім граничним продуктам.

    14. Як зміниться стійкий рівень капіталоозброєності, якщо відбудеться збільшення темпів росту населення (n)?

    ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

    1. Задано виробничу функцію y=АK0,3L0,7. Параметр А збільшився на 4% за рік, кількість зайнятих збільшилася на 6%, капітал збільшився на 3% за той же період. На скільки відсотків збільшився реальний випуск?

    2. Дано виробничу функцію, що враховує вплив технічного прогресу на економічний ріст: y=K??L?en.

    Темп росту національного доходу за рік склав 3,87%, темп росту капіталу 3%, темп росту зайнятих 1,5%, а частки праці і капіталу в національному доході рівні відповідно 0,75 і 0,25. Визначте темп росту чинника, який називається “технічним прогресом”?

    3. Частка споживання в національному доході країни складає 80%. Капіталомісткість дорівнює 5. Використовуючи формулу рівноважного економічного росту Е. Домара, розрахуйте темп росту інвестицій, необхідних для збалансованого росту економіки.

    4. Норма заощадження в національному доході країни дорівнює 20%. Акселератор дорівнює 2. У період часу t0Yd=Ys=140 млрд. дол. Який повинен бути рівноважний темп росту Y? Який буде обсяг Yd і Ys у період часу t0? Який буде попит на інвестиції в цей же період? Використовуйте для розрахунків модель економічного росту Р.Харрода.

    5. Відповідно до моделі економічного росту Р. Харрода, Gw – це гарантований темп росту, а Gn – це природний темп росту, який припускається ростом населення, що відповідає йому пропозицією робочої сили і технічних умов виробництва. Якщо природний темп росту, за Харродом, припускає повну зайнятість усіх ресурсів, то що відбудеться в економіці, якщо:

    а) Gw

    б) Gw>Gn.

    6. Дано виробничу функцію y=k1/2. Норма заощадження (s) дорівнює 0,4. Норма амортизації (?) або норма вибуття, дорівнює 0,1. При якому значенні, відповідно до моделі Р. Солоу, економіка буде знаходитися у стійкому стані?

    7. На основі даних умов: ?Y=6%, ?K=10%, ?L=2%, ?=30% – обчислити залишок Солоу.

    8. Маємо такі умови: Y=10 000 грн., Y=100чол., d=0,08, K=25 000 грн. Обчислити норму заощаджень, за якої забезпечується стійкий рівень капіталоозброєності.

    9. Маємо такі умови: К=10000 грн., L=100 чол., d=0,13, s=0,15, n=0,02. Обчислити капіталоозброєність, за якої забезпечується критична величина інвестицій.

    10 Маємо такі умови: Y=10000 грн., L=200 чол., Е=1,04. Обчислити приріст продуктивності праці під впливом технічного прогресу згідно з моделлю Солоу.

         Рекомендована література

    1. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. – М.: Дело, 1992. – С. 380-396.

    2. Макрозкономика: Учебник/Под общей ред. Л.С. Тарасевича.–2-е изд. перераб. й доп. – СПб.: Изд-во СПб. ГУЗФ, 1997.– С. 519-554.

    3. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: у 2 ч./С. Будагівська, О.Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 1998. – С. 460-489.

    4. Небава М.І. Тематичний тлумачний словник термінів. Вінниця: ВДТУ, 2000.– С. 110-115.

    5. Общая зкономическая теория (политзкономия): Учебник /Под общей. ред. В.И. Видяпина, Г.П. Журавлевой.–М.: Промо-Медиа, 1995.– С. 419-436.

    6. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – С. 264-285.

    7. Сакс Дж. Д., Ларрен Ф.Б. Макрозкономика. Глобальний подход: Пер. с англ.– М.: Дело, 1996.– С. 560-636.

    8. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка: Перекл. з англ.–К.: Основи, 1995.– С. 322-328.

    9. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Д. Зкономика.– М.: Дело, 1995.– С. 580-595, 653-667.

    10. Шишов А.Л. Макрозкономика.– М.: Ассоциация авторов й издателей «Тандем». Изд-во ЗКМОС, 1997.– С. 131-152.

     

    		•