2.3 Методи вимірювання ВВП та їх особливості
При розрахунку ВВП враховується вартість товарів і послуг, вироблених лише в поточному періоді. А тому з розрахунків вилучають так звані невиробничі операції, які бувають двох типів:
У свою чергу, чисто фінансові операції поділяються на:
Показник ВВП можна розрахувати трьома методами:
1) за виробленою продукцією (виробничий метод);
2) за витратами (метод кінцевого використання);
3) за доходами (розподільний метод).
При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, яка створена всіма галузями економіки:
Валовий випуск – проміжне споживання = додана вартість
Отриманий показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції, або до¬дану вартість, створену всіма галузями економіки.
ВВП = сума доданих цінностей усередині деякої географічної області.
Розрахунок доданої вартості можна проілюструвати на такому прикладі.
Припустимо, вироблено барило пива вартістю 100 грн. Для цього пивоварний завод купив у фермера ячмінь на 10 грн., затратив 20 грн. на електроенергію і придбав барило за 5 грн. (Для простоти ми ігноруємо проміжні витрати фермера, постачальника електроенергії і виробника барил). Пиво продане оптовому торговцю за 80 грн, звідси додана вартість пивзаводу склала 45 грн, із котрих 35 грн пішло на оплату праці (зарплата і відрахування на соцстрах) і 5 грн ¬¬– на податки. 5 грн., що залишилися – це прибуток заводу. Оптовий торговець продав барило роздрібному торговцю за 90 грн, звідси його додана вартість склала 10 грн. Продавши барило за 100 грн, роздрібний торговець також створив 10 грн доданої вартості. Підводячи результат, ми можемо уявити кінцеву ціну у вигляді суми вартостей (цінностей), доданих на кожній стадії виробництва і доставки кінцевого товару:
Додана вартість 10 грн. фермера + 10 постачальника електроенергії + 20 виготовлювача барил + 5 пивоварного заводу + 45 оптового торговця + 10 роздрібного торговця. Разом: 100
Фірма створює додану вартість, перетворюючи сировину і напівфабрикати (товари, не закінчені опрацюванням) у продукти, що вона зможе продати на ринку. Додана вартість, вироблена фірмою, являє собою різницю між загальним обсягом продажів (товарообігом) і вартістю сировини, напівфабрикатів і імпорту. Якщо фірма виготовляє проміжні товари, її виторг від реалізації буде розглядатися як витрати споживачів її продукції, і створена нею додана вартість не буде порахована двічі. Коли кінцевий споживач набуває власності товару або послуги, ціна, що сплачується ним, включає всі додані вартості, створені на кожному етапі виробничого процесу.
Додана цінність, зроблена усередині країни, є джерелом доходу власників чинників виробництва, використаних фірмою. Винагорода робітників, власників капіталу й інших чинників відповідає їхньому внеску в підвищення вартості товарів і послуг у ході їхньої економічної діяльності. Якби не відбувалося додавання вартості, виплата заробленої плати, ренти, відсотка і прибутку була б неможлива.
При розрахунку ВВП методом кінцевого використання підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домашніх господарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни. У підсумку отримуємо сукупну вартість всіх товарів і послуг, спожитих суспільством:
ВВП = С + І + G + NX,
де С – кінцеві споживчі витрати домашніх господарств на товари і послуги (за винятком витрат на придбання житла),
І – валові приватні внутрішні інвестиції, які містять витрати фірм на
Якщо показник валових приватних внутрішніх інвестицій (I) зменшити на величину амортизаційних витрат (A), то ми отримаємо показник чистих приватних внутрішніх інвестицій, який характеризує чистий приріст обсягу нагромадженого капіталу. Співвідношення між I та А є чітким індикатором того, в якому стані перебуває економіка країни. Так, наприклад, для зростаючої економіки справджується нерівність І>А; коли економіка перебуває у стані спаду (рецесії), то І<А;
G – державні витрати на утримання армії, апарату управління, виплату заробітної плати працівникам державного сектора економіки тощо. Всі державні трансфертні платежі вилучаються з розрахунків, оскільки вони є формою перерозподілу;
NХ – чистий експорт товарів і послуг за кордон. Розраховується як різниця між експортом та імпортом:
NХ = Х – М.
При розрахунку ВВП розподільним методом підсумовуються всі види факторних доходів, а також не¬прямі податки на бізнес:
Вибір того чи іншого методу розрахунку визначається наявністю надійної, вірогідної інформаційної бази. У більшості країн світу найпоширенішими із наведених методів розра¬хунку ВВП є метод кінцевого використання та виробничий метод.
Таким чином, ВВП – це сума всіх доходів, отриманих на території країни як резидентами, так і не резидентами. При виробництві товарів і послуг фірми використовують чинники виробництва: час робітників, їхню спроможність і зусилля; виробниче устаткування; землю; будинки. Чинники виробництва пропонуються в кінцевому рахунку домогосподарствами. У зв’язку з тим, що витрати одного суб'єкта, що хазяює, обов'язково є прибутками іншого суб'єкта, третє визначення ВВП також узгоджується з першим.
Оцінки ВВП приводяться щодня у фінансовій і політичній пресі. ВВП звичайно вважається найбільше важливим показником стану економіки і за його динамікою пильно стежать керівники, економісти, політики. Проте, у визначенні ВВП є присутнім певна довільність, і питання в тому, чи відповідає ріст ВВП поліпшенню національного добробуту, залишається відкритим .
ВВП, що включає тільки перераховані ринкові угоди, є недосконалим показником економічної активності. Ряд видів діяльності взагалі не враховується або тому, що вони здійснюються нелегально, або тому, що їхні результати не реалізуються на ринку (подібно вирощуванню помідорів на присадибній ділянці). Крім того, товари і послуги вимірюються за своїми продажними цінами: два цілком однакових блага можуть бути по-різному враховані у ВВП через те, що одне з них було продано зі знижкою. Нарешті, він не є показником задоволеності людей: витрати на неприємні процедури (наприклад, на видалення зуба) враховуються у ВВП тим же засобом, що і витрати на речі, що доставляють задоволення. Коли хтось умирає, ВВП збільшується: похоронні і лікарняні витрати, виконання заповіту юристами і банкірами – усе це є кінцевими продажами товарів і послуг. Шкідливі викиди й інші форми погіршення стану навколишнього середовища не враховуються у ВВП, тому що вони не пов'язані з продажами на ринку.
Послуги враховуються у ВВП точно так само, як і товари. Сюди можна віднести плату за лікування або комісійні агенту в справах продажу нерухомості, виплачувані при продажу вже існуючого будинку. У останньому випадку, якщо після того, як будинок був придбаний, його цінність зросте, старий його власник одержує приріст капіталу, проте ця форма прибутку у ВВП не враховується . Продаж утриманих товарів, таких як автомобілі або старовинні меблі, також не включається у ВВП. Такі угоди відбивають передачу власності, а не виробництво нових благ; ці товари були обраховані у ВВП, коли були продані вперше. Роздрібний продаж товарів, узятих із запасів, накопичених у попередні періоди, фактично призводить до зменшення ВВП, тому що це являє собою скорочення запасів.
Суспільні послуги є частиною ВВП, навіть якщо вони не оплачуються. Ціна їх визначається на основі витрат виробництва. Наприклад, суспільна освіта входить у ВВП як сума фонду оплати праці викладачів, операційних витрат (таких, як витрати на електроенергію або опалення) і витрат на устаткування, включаючи рентні платежі. Національна оборона враховується у ВВП за загальними витратами на збройні сили.
