2.4 Інші показники СНР та співвідношення між ними

Наряду з ВВП в СНР виділяють цілий ряд інших взаємопов'язаних між собою показників національного рахівництва, які розраховуються на підставі ВВП і використовуються з тією чи іншою метою макроекономічного аналізу.

ВВП як вимірювач валового обсягу виробництва має одну дуже важливу ваду: в ньому закладена тенденція до прикрашення картини поточного річного виробництва. Чому? Тому що він не передбачає відрахування тієї частини річного виробництва, яка необхідна для заміни інвестиційних товарів, використаних у виробництві в даному році .

В цьому відношенні показник чистого обсягу виробництва є більш досконалим вимірювачем обсягу виробництва продуктів для споживання і нагромадження капіталу, ніж валовий обсяг виробництва. В системі національних рахунків підраховується показник чистого внутрішнього продукту.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) можна отримати із ВВП, коли його зменшити на величину амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП — Амортизаційні відрахування.

Тобто, ЧВП являє собою ВВП, скоректований на суму амортизаційних відрахувань. З його допомогою вимірюється загальний обсяг виробництва , який економіка в цілому, включаючи домашні господарства, фірми, уряд і іноземців, спроможна спожити, не погіршуючи при цьому виробничих можливостей наступних років.

Важливим є питання, у скільки обходиться, з точки зору споживання ресурсів, виробництво даного чистого обсягу виробництва. Єдиним компонентом ЧВП, який не відображає поточного виходу економічних ресурсів, є непрямі податки на бізнес. Держава, отримуючи такі податки, не розглядається як постачальник ресурсів.

Національний доход (НД) – сукупний доход в економіці, який отримують власники факторів виробництва (праці, капіталу, землі) – можна отримати, коли показник ЧВП зменшити на величину чистих непрямих податків на бізнес:

НД = ЧВП – Чисті непрямі податки на бізнес.

З точки зору постачальників ресурсів, він є вимірювачем доходів, які отримали вони від участі в поточному виробництві. З точки зору фірм, національний доход є вимірювачем цін факторів виробництва або ресурсів: національний доход відображає ринкові ціни економічних ресурсів, які пішли на створення обсягу виробництва даного року.

Особистий доход (ОД) можна отримати, коли від національного доходу відняти внески на соціальне страхування, нерозподілений прибуток корпорацій, податки на прибуток корпорацій і додати суму трансфертних платежів. Необхідно також відняти чистий процент і додати особисті доходи, отримані у вигляді процента.

Переходячи від особистого доходу як вимірника заробленого доходу до використовуваного доходу як показника доходу, фактично отриманого,ми маємо відняти із особистого доходу такі види доходів, які зароблені , але не отримані, а також додати доходи, отримані, але які не є результатом поточної трудової діяльності.

Використовуваний доход (ВД) розраховується шляхом зменшення показника особистого доходу на суму прибуткового податку з громадян та деяких неподаткових платежів державі:

ВД = ОД – Прибутковий податок – Неподаткові платежі державі.

Це доход, який залишається у розпорядженні домашніх господарств і використовується на споживання і заощадження.

Для вимірювання узагальнювальних результатів розвитку економіки за всю історію її існування використовується такий показник, як національне багатство. Національне багатство – це та сукупність матеріальних благ, яка нагромаджена в країні на даний момент часу. Національне багатство поповнюється і відновлюється щорічно за рахунок виробленого продукту. До складових елементів національного багатства відносяться: засоби виробництва, які є в суспільстві, що функціонують як в матеріальному так і в нематеріальному виробництві, майно населення, матеріальні і культурні цінності, які є суспільним надбанням (музейні експонати, надра, ліси і водоймища), а також нематеріальні духовні цінності (людський капітал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, духовна спадщина нації). Соціально-економічний прогрес суспільства, що проходить під впливом науково-технічного прогресу, супроводжується не тільки збільшенням національного багатства, але й збільшенням долі нематеріального багатства в його основному складі.