5.5 Індуційовані та автономні інвестиції. Неокласична концепція
Модель акселератора (індуційованих інвестицій), запропонована Дж. Кларком у 1917 р., основана на існуванні певної залежності між динамікою інвестиційних витрат і змінами у валовому випуску. Проте така залежність не обгрунтовується мікро- або макроекономічними закономірностями, а є аксіоматичною.
У найзагальнішому вигляді модель акселератора показує існування стійкого зв'язку між величиною капіталу й обсягом випуску, тобто припускається, що частка капіталу у валовому випуску (національному доході) є постійною величиною.
Якщо в економіці спостерігається ріст національного доходу, викликаний ростом сукупного попиту, то необхідно забезпечити приріст пропозиції благ, а для приросту пропозиції благ потрібно збільшити обсяг застосовуваного капіталу.
Щоб визначити приріст обсягу капіталу, необхідно розмір приросту національного доходу помножити на постійну частку капіталу в прибутку, що у даному випадку називають прирісною капіталоємкістю продукції, або акселератором.
Акселератор(прискорювач) – показник, що відображає, скільки одиниць додаткового капіталу потрібно для виробництва додаткової одиниці продукції.
З даної моделі випливає очевидний наслідок: чим вище темпи економічного росту, тим вище інвестиційні витрати. Варто зауважити, що, незважаючи на деякий примітивизм, модель акселератора менш адекватно пояснює динаміку інвестиційних витрат при позитивних і достатньо високих темпах економічного росту. Проте при нульових і негативних темпах росту фактична динаміка інвестицій не настільки сильно прив'язана до зміни валового випуску.
Крім того, модель має занадто багато допущень для того, щоб її використовувати при оцінці очікуваного інвестиційного попиту. По-перше, оцінити очікуваний приріст виробництва далеко не завжди можливо. По-друге, передбачається, що обсяг нагромадження в економіці завжди достатній для забезпечення будь-якого приросту інвестицій. Нарешті, прирісна капіталоємкість у дійсності може змінюватися під впливом технічного прогресу і цінових чинників.
Неокласична концепція інвестиційного попиту базується на відомих постулатах неокласичної концепції: досконалій конкуренції, взаємозамінності чинників виробництва й розгляді економіки як економіки повної зайнятості.
В умовах повної зайнятості при заданій виробничій функції максимізувати випуск можна тільки шляхом збільшення капіталу. А збільшення обсягу застосовуваного капіталу можливо, тому що виробнича функція припускає різноманітні поєднання часток чинників. З іншого боку, збільшення розміру застосовуваного капіталу також можливе, тому що відповідно до закону Сея будь-яка пропозиція породжує відповідний попит.
Неокласична концепція базується на мікроекономічних основах, оскільки основною мотивацією при рішенні підприємців інвестувати виступає прагнення максимізувати прибуток.
З мікроекономіки відомо, що підприємець буде нарощувати обсяги виробництва доти, поки граничний продукт капіталу перевищує граничні витрати його використання. Отже, інвестування буде відбуватися доти, поки вартість граничного продукту не зрівняється з ціною граничних витрат.
Нагадаємо, що граничні витрати рівні рентним витратам, тобто сумі значень поточної ставки відсотка і норми амортизації.
Розмір випуску, при якому максимізується прибуток підприємців, називається бажаним розміром очікуваного випуску.
Розмір капіталу, що забезпечує випуск на бажаному рівні, називається оптимальним розміром капіталу. З огляду на те, що розмір бажаного випуску й оптимального розміру капіталу тісно пов'язані між собою, останній можна також визначити як обсяг капіталу, при якому загальний прибуток підприємця максимізується.
Таким чином, підприємці, приймаючи рішення про інвестування, мотивують ці рішення прагненням довести розмір свого капіталу до якогось бажаного оптимального розміру при заданій технології й у конкретних умовах економічної кон'юнктури.
При цьому, з огляду на довгостроковий характер інвестування, підприємці, як правило, приймають рішення про поетапне, протягом декількох років, збільшення розміру свого капіталу.
Таким чином, інвестиційний попит є висхідною функцією від граничної продуктивності капіталу й убутною функцією від ставки відсотка (при заданому значенні норми амортизації, що цілком припустимо розглядати як константу).
Слід зазначити, що існує декілька точок зору щодо характеру зміни розміру капіталу в часі. Найбільше відома гіпотеза поступового коригування, названа також моделлю гнучкого акселератора. Основний постулат даної гіпотези полягає в тому, що чим більше розрив між поточними й оптимальними розмірами основного капіталу, тим інтенсивніше процес інвестування. Тобто протягом усього тимчасового горизонту планування обсяг інвестицій рівномірно зменшується, якщо не змінюється обсяг бажаного випуску або ставка процента.
До переваг даної концепції можна віднести:
У той же час слід зазначити неповну відповідність запропонованих висновків про тимчасовий характер інвестиційного попиту фактичній динаміці інвестицій і обсягу застосовуваного капіталу.
У основі кейнсіанської концепції інвестиційного попиту лежить аналіз чинників, що визначають мотивації учасників інвестиційного процесу при прийнятті рішень про інвестування. Більшість із цих чинників є наслідком довгострокового характеру інвестиційного процесу. Приведемо деякі з них.
По-перше, суб'єкти інвестиційного процесу зіштовхуються з цілим рядом обставин, що вносять у процес прийняття рішень про інвестування високий ступінь непевності.
По-друге, ухвалення рішення про інвестування значною мірою схильно до різноманітного роду ризиків.
По-третє, з огляду на сказане вище, суб'єкти інвестиційного процесу при прийнятті рішень орієнтуються не стільки на формальні показники, скільки на внутрішні відчуття й оцінки інвестиційного клімату, що Кейнс назвав “тваринним чуттям”.
По-четверте, суб'єкти інвестиційного процесу зіштовхуються з необхідністю зіставлення цінностей у різні періоди часу.
Остання обставина найбільше суттєва з погляду побудови формальної моделі інвестиційного попиту. Інвестор, вкладаючи гроші в інвестиційний проект, розраховує одержати певний прибуток, тобто прибутки від проекту повинні перевищувати вкладений капітал.
Проте прибутки від реалізації проекту надходять у різні періоди часу, тоді як капіталовкладення в проект потребуваються одразу. Тому і майбутні прибутки потрібно оцінити в сьогоднішній шкалі цінностей. Це робиться за допомогою методу дисконтованої оцінки чистих грошових потоків.
Якщо потрібно обчислити, скільки через n років буде коштувати 1000 гривень, необхідно помножити цю суму на (1+R)n . І навпаки, якщо необхідно дізнатися, скільки коштує сьогодні можливість одержати 1000 гривень через n років, то 1000 гривень потрібно розділити на (1+R)n, де R – норма дисконту. Норма дисконту за своїм економічним змістом є мірою переваги сьогоднішньої цінності над майбутньою.
Будь-який інвестиційний проект економічно доцільний, якщо дотримується нерівність:
D1 + D2 + D3 + … +DnK0< ------- -------- ------- ------- ,
(1+R) +(1+R)2+ (1+R)3 + (1+R)n
де D1, D2,,… Dn – потоки чистих номінальних доходів від проекту в момент часу 1,2,...n; К0 – стартові капіталовкладення в проект; R – норма дисконту.
Значення норми дисконту, що перетворює дану нерівність у рівність, називається граничною ефективністю капіталу (R*).
Інвестор ранжує інвестиційні проекти за нормою граничної ефективності капіталу і відбирає ті з них, де R* максимальна.
Гранична ефективність капіталу не є якоюсь конкретною процентною ставкою, вона служить тільки як оцінний показник, прив'язаний до умов економічної кон'юнктури через ставку відсотка. Але на її значення впливає також цілий ряд чинників, які найчастіше важко піддаються аналізу і відбивають суб'єктивні відчуття підприємців із приводу того, що в даний час прийнято називати інвестиційним кліматом. Проте вона не може бути нижче процентної ставки по альтернативних активах із високим ступенем надійності.
Очевидно, що обсяг інвестиційного попиту буде тим вищим, чим менша поточна ставка відсотка по альтернативних активах. Тому інвестиційний попит можна уявити як убутну функцію від ставки відсотка:
I = Ii (R*– i )
де Ii – гранична схильність до інвестування;
R*– гранична ефективність капіталу.
В даний час такий підхід до добору й оцінки ефективності інвестиційних проектів є переважним. Відповідно до базової методики ЮНIДО, використовуваної в даний час в абсолютній більшості випадків при оцінці інвестиційних проектів, розраховується аналогічний R* показник – внутрішня норма дохiдностi.
Чисті інвестиції
Завдання для самостійної роботи
Питання для самоперевірки знань
1. Поясніть на графіку моделі “витрати – випуск”, яку роль відіграють незаплановані інвестиції в товарні запаси в умовах, коли фактичні сукупні витрати менші або більші, ніж ВВП.
2. Поясніть, чому розбіжність між заощадженнями і запланованими інвестиціями визначає нерівність між фактичним і рівноважним ВВП.
3. Заплановані інвестиції менші від заощаджень, а фактичні інвестиції дорівнюють заощадженням. В якому співвідношенні знаходяться фактичний і рівноважний ВВП?
4. Чому інвестиції є наймінливішим компонентом сукупних витрат?
5. Розкрийте механізм досягнення рівноваги між заощадженнями і запланованими інвестиціями на ринку позичкового капіталу, якщо вона порушується заощадженнями або інвестиціями.
6. Чому мультиплікатор інвестицій знаходиться в обернено пропорційній залежності від граничної схильності до заощадження?
7. У чому полягає відмінність між величиною початкового приросту сукупних витрат і кінцевим їх приростом в умовах рівноважного ВВП?
8. Охарактеризуйте сутність та числові значення коефіцієнта q Тобіна в теорії інвестицій.
9. В чому полягає сутність психологічного закону Кейнса і закону Енгеля?
10. На яких аргументах будується теорема Модільяні-Міллера?
11. Коли справджується тотожність Рікардо?
12. Чому так званий “парадокс ощадливості” виявляє себе лише в ситуації економіки з неповною зайнятістю? Що відбудеться, якщо населення почне більше зберігати при такому стані економіки, який характеризується інфляційним розривом.
Oцініть правильність тверджень (так, НІ)
1. Гранична схильність до споживання не може дорівнювати граничній схильності до заощадження.
2. Динаміка і обсяг заощаджень та інвестицій визначаються дією одних і тих самих факторів.
3. Якщо відома функція споживання, то завжди можна побудувати графік функції заощадження.
4. Якщо гранична схильність до споживання незмінна, то при зростанні доходу в моделі Кейнса середня схильність до споживання скорочується.
5. Процентні ставки під час підйому економіки звичайно є вищими, ніж у період спаду. Але те ж саме можна сказати і про інвестиційні витрати. Це означає, що високий рівень процентної ставки сприяє інвестиціям, а низький – перешкоджає їм.
6. Економіка, яка перебуває у стані повної зайнятості ресурсів, вступає в період високої очікуваної інфляції. Яке з наведених нижче тверджень найточніше описує ймовірний результат?
а) більшість людей накопичує заощадження для того, щоб якнайкраще підготуватися до підвищення цін, стимулюючи таким чином інвестиції та економічне зростання і підтримуючи на нижчому рівні процентні ставки;
б) більшість людей накопичує заощадження з метою збільшення поточного споживання та інвестицій, стимулюючи таким чином економічне зростання і підтримуючи на низькому рівні процентні ставки;
в) більшість людей збільшує заощадження для того, щоб краще підготуватися до зростання цін, скорочуючи таким чином інвестиції, пригнічуючи економічне зростання і підтримуючи на низькому рівні процентні ставки;
г) більшість людей скорочує заощадження з метою збільшення поточного споживання, скорочуючи таким чином інвестиції, пригнічуючи економічне зростання і підтримуючи на вищому рівні процентні ставки.
7. Відношення ринкової цінності встановленого капіталу до відновленої вартості встановленого капіталу називається коефіцієнтом q Тобіна.
ТЕСТИ
1. За інших рівних умов, підвищення процентної ставки приведе до:
а) скорочення попиту на інвестиційні товари;
б) підвищення попиту на інвестиційні товари;
в) залишить цей попит без змін;
г) іноді це викликає підвищення, а іноді скорочення попиту на інвестиційні товари.
2. У рівноважному стані загальні інвестиції дорівнюють:
а) приватним заощадженням;
б) державним заощадженням;
в) національним заощадженням;
г) все перераховане є невірним.
3. При зрівноваженому рівні доходу в кейнсіанському хресті:
а) незаплановані інвестиції дорівнюють нулеві;
б) планові витрати дорівнюють дійсним;
в) тенденції до зміни доходу не спостерігається;
г) все перераховане є правильним.
4. Середня схильність до споживання – це:
а) відношення споживання до заощадження.
б) відношення споживання до використовуваного доходу.
в) відношення споживання до особистого доходу.
г) відношення приросту споживання до використовуваного доходу.
5. Простий мультиплікатор видатків перебуває в:
а) оберненій залежності від МРС;
б) оберненій залежності від MPS;
в) прямій залежності від МРС;
г) прямій залежності від MPS.
6. Гранична схильність до споживання – це:
а) відношення приросту споживання до приросту особистого доходу.
б) відношення приросту споживання до використовуваного доходу.
в) відношення споживання до приросту використовуваного доходу.
г) всі відповіді помилкові.
7. Крива сукупного попиту на інвестиції зміщується вправо внаслідок:
а) зниження відсоткової ставки.
б) зростання відсоткової ставки.
в) зростання податку на прибуток.
г) зниження податку на прибуток.
8. Крива споживання зміщується вправо внаслідок:
а) зростання післяподаткового доходу.
б) зниження цін.
в) зростання відсоткової ставки.
г) зменшення багатства.
9. Якщо номінальна відсоткова ставка стабільна, а ціни зростають, то сукупний попит на інвестиції:
а) Зменшиться.
б) Не зміниться.
в) Збільшиться.
10. Яке з приведених тверджень Ви віднесли б до думки представників
а) кейнсіанства, б) неокласиків, в) до жодного з них:
1) заощадження – це функція доходу.
2) заощадження – це функція відсотка.
3) інвестиції – це функція доходу.
4) інвестиції – це функція відсотка.
5) ціни і номінальна заробітна плата гнучкі.
6) ціни і номінальна заробітна плата негнучкі.
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
1. У приватній економіці закритого типу ВВП у попередньому році склав 80 млн.грн., а в аналізованому – 90 млн.грн., споживання у попередньому році – 60 млн.грн., в аналізованому – 67 млн.грн. Обчислити МРС.
2. Індивідуальний доход збільшився на 100 тис.грн., автономне споживання на 5 тис.грн., МРС= 0,6. Обчислити приріст споживання згідно з функцією споживання.
3. У базовому періоді інвестиції склали 1000 грн., b = 0,4. В аналізованому періоді автономне інвестування збільшилося на 10 грн., а реальна відсоткова ставка зменшилася на 5 %. Обчислити приріст інвестицій в аналізованому році.
4. Розрахувати граничну схильність до заощадження за умов, що використовуваний доход збільшився на 50 тис. грн., а споживання – на 52 тис.грн.
5. Обчислити очікуваний чистий прибуток за таких умов: вартість інвестиційного проекту = 1000 грн., норма прибутку = 50 %, податок на прибуток = 30 %, номінальна відсоткова ставка = 12 %, темп інфляції = 4 %.
6. Розрахувати сукупний попит на інвестиції за таких умов: номінальна відсоткова ставка = 14 %, темп інфляції = 4 %, податок на прибуток = 30%. За цих умов економіка пропонує чотири інвестиційні проекти, які розрізняються вартістю та нормою прибутку: 1) 1000 грн., норма прибутку = 100%; 2) 2000 грн., норма прибутку = 50 %; 3) 3000 грн., норма прибутку = 30%; 4 ) 4000 грн. норма прибутку = 10 %.
7. В умовах рівноваги на товарному ринку і повної зайнятості фактичні сукупні витрати приватної економіки закритого типу дорівнюють 120 млрд. грн., а потенційний ВВП складає 100 млрд. грн., MPS = 0,2. Чому дорівнює інфляційний розрив?
8. У приватній економіці закритого типу ВВП = 100 млрд. грн., споживчі витрати – 80 млрд. грн., заощадження – 20 млрд. грн., а заплановані інвестиції – 30 млрд. грн. Чому дорівнюють незаплановані інвестиції?
9. 10. В економіці певної країни функція інвестицій визначається рівнянням І = 40 + 0,4 Y, а функція заощаджень – рівнянням S = – 20+0,6Y, де Y – національний доход. Визначити рівноважний Y у країні.
10. Якщо функція заощаджень описується формулою S = – 30 + 0,1Y, а автономні інвестиції складають величину 125, то який буде рівноважний рівень Y?
11. Функція споживання задана формулою: C = 80 + 0,5 Y.
а) розрахуйте споживчі витрати і заощадження при даних значеннях доходу та заповніть таблицю:
Доход |
Споживання |
Заощадження |
0 |
100 |
200 |
300 |
400 |
500 |
б) побудуйте графік споживання.
в) розрахуйте граничну схильність до споживання і граничну схильність до заощадження.
г) розрахуйте мультиплікатор витрат.
13. Функція споживання задана формулою:
С = 100 + 0,2 Y.
а) побудуйте графік споживання;
б) побудуйте графік заощадження;
в) визначте рівноважний обсяг Y;
г) визначите величину мультиплікатора витрат.
Рекомендована література
1. Бурда, Майкл, Виплош, Чарлз. Макроекономіка: Європ. Контекст/Пер. з анг.– К.:Основи, 1998 – С.76-102.
2. Дорнбуш Р., Фішер С., Макроекономіка: Перекл. з англ.– К.: Основи, 1996.– С. 153-176.
3. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: принципы проблемы и политика: В двух томах: Т.1–М.: Республика, 1992.– С.204-217.
4. Макроэкономика: Учебник/Под общей ред. Л.С. Тарасевича.–2-е изд. перераб. й доп. СПб.: Изд-во СПб. ГУЗФ, 1997. – С. 359-404, 408-451.
5. Мікро-макроекономіка: Підручник /За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 1998. – С.288-304.
6. Небава М.І. Макроекономіка. Тематичний тлумачний словник термінів. Навчальний посібник.– Вінниця: ВДТУ, 2000. – С. 69-81.
7. Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – С. 77-88.
8. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка: Перекл. з англ.-К.: Основи, 1995.– С. 213-231, 387-412.
9. Экономическая теория/Под ред. Н.И. Базылева, С.П. Гурко.– Минск: БГЗУ, 1998.– С. 414-431.
