7.2  Взаємозв’язок мультиплікатора державних витрат і мультиплікатора податків. Визначення мультиплікатора збалансованого бюджету

Проведення дискреційної фіскальної політики передбачає свідоме маніпулювання податками і урядовими витратами з метою досягнення потенційного обсягу національного виробництва й повної зайнятості, контроль над інфляцією і прискорення економічного зростання¹.

З метою з’ясування результатів впливу держави засобами дискреційної фіскальної політики на економіку введемо деякі передумови:

1. Використовується спрощена модель інвестицій і чистого експорту, в якій їх розмір не пов’язаний з величиною чистого внутрішнього продукту. Чистий експорт дорівнює нулю.

2. Урядові закупівлі початково не впливають на величину приватних витрат.

3. Чисті податкові доходи уряду цілком формуються за рахунок стягування індивідуальних податків.

4. Рівень цін постійний. Економіка функціонує на кейнсіанському відрізку кривої AS¹.

5. Фіскальна політика впливає лише на фактори попиту в економіці.

Ці передумови дозволять нам отримати просте і систематизоване уявлення про те, як зміни урядових витрат і податків впливають на економіку.

Припустимо, що уряд приймає рішення здійснити закупівлі товарів і послуг на 20 млн. грн., незалежно від того яка буде величина ЧВП. В результаті збільшення державних витрат відбувається зростання величини рівноважного ЧВП. Водночас, урядові витрати підвладні ефекту мультиплікатора державних витрат. Мультиплікатор державних витрат показує, у скільки разів зростає доход при збільшенні державних витрат на одиницю продукції. Даний мультиплікатор має такий вигляд:

m = DY/DG = 1/1-МРС.

Збільшення на 20 млн. грн. урядових закупівель викличе зростання рівноважного ЧВП на 80 млн. грн. (DЧВП=G Ч m_g=20 Ч 4), як показано на рис.7.3.

Важливо підкреслити, що це збільшення урядових витрат на 20 млн. грн. фінансується не за рахунок податкових надходжень. Ми моментально виявимо, що зростання податків веде до зниження величини рівноважного ЧВП. Інакше кажучи, щоб мати стимулюючий вплив державних витрат, вони повинні супроводжуватися бюджетним дефіцитом. Фундаментальні рекомендації Кейнса якраз включали ріст дефіцитного фінансування для ліквідування падіння або депресії².

При скороченні державних витрат аналогічно відчувається скорочення рівноважного ЧВП під впливом дії того ж мультиплікатора державних витрат. Водночас, уряд збирає податки. З метою виявлення впливу податків на величину рівноважного ЧВП припустимо, що уряд вводить одночасно виплачуваний акордний (паушальний) податок.

Паушальний податок – це податок постійної величини, або податок, який приносить однакову суму податкових надходжень при будь-якому ЧВП.

В нашому випадку, припустимо, що величина такого податку складає

20 млн. грн., так що уряд отримує 20 млн. грн. податкових надходжень при кожній і будь-якій величині ЧВП.

Оподаткування викликає скорочення доходу після сплати податків відносно ЧВП на величину податків. Це скорочення використовуваного доходу, в свою чергу, викличе зниження обсягів споживання й заощадження при кожному рівні ЧВП. Розмір зниження С і S визначається МРС і МРS.¹

Зокрема, для визначення величини скорочення споживання потрібно помножити суму збільшення податків (20 млн. грн.) на МРС (3/4). Аналогічно: множення суми росту податків (20 млн. грн.) на МРS (1/4) дасть величину зниження заощаджень (5 млн. грн.).

Рисунок 7.1 – Мультиплікатор збалансованого бюджету

Податки, як заощадження та імпорт, являють собою втечу із потоку внутрішніх доходів-витрат. Заощадження, імпорт і сплата податків являють собою таке використання доходу, яке не зачіпає внутрішнього споживання. Споживання тепер буде менше національного виробництва, оскільки створюється потенціальний відрив у витратах на величину заощаджень після сплати податків, імпорту плюс податки. Цей відрив може бути заповнений запланованими інвестиціями, експортом і державними закупівлями.

Отже, наші нові умови рівноваги у відповідності з аналізом потоків втечі-інўєкції виглядають таким чином. Заощадження після виплати податків плюс імпорт плюс податки дорівнюють плановим інвестиціям плюс державні закупівлі. У символах S_a + M + T = I_n + X + G.

Відзначимо важливий і цікавий факт. Рівні збільшення урядових витрат і оподаткування ведуть до зростання рівноважного ЧВП. Тобто якщо G і Т збільшується на певну величину, то рівноважний рівень національного продукту також збільшується на ту ж саму величину. У нашому прикладі збільшення G і Т на 20 млн. грн. викличе зростання рівноважного ЧВП на

20 млн. грн. Основа такого так званого мультиплікатора збалансованого бюджету розкривається в нашому прикладі. Зміни урядових витрат мають прямий і безпосередній вплив на сукупні витрати. Урядові витрати – це компонент сукупних витрат, і якщо державні закупівлі збільшуються на

20 млн. грн., як у нашому прикладі, то сукупні витрати збільшуються на

20 млн. грн. Водночас, зміни суми податків впливають на сукупні витрати побічно, за рахунок зміни доходу після сплати податків і через це – зміни споживання. Зокрема, ріст нашого акордного податку веде до зменшення сукупних витрат тільки на величину податку, помноженому на коефіцієнт МРС. Тобто збільшення податку на 20 млн. грн. зменшує сукупні витрати на 15 млн. грн. (20 млн. грн. ґ 3/4). Загальний результат це чисте збільшення сукупних витрат на 5 млн. грн., котре (при мультиплікаторі, рівному 4) веде до росту ЧВП на 20 млн. грн. І дорівнює первісному приросту державних витрат і податків. Тобто мультиплікатор збалансованого бюджету дорівнює одиниці.

При граничній схильності до споживання, що дорівнює ¾ , збільшення податків на 20 млн. грн. скоротить доход після виплати податків на

20 млн. грн. і викличе зниження споживацьких витрат на 15 млн. грн. У свою чергу, скорочення споживчих витрат на 15 млн. грн. викличе скорочення ЧВП на 60 млн. грн. (15 млн. грн. ґ мультиплікатор 4 ). Розрахунки базуються на явищі мультиплікатора податків, який показує, на скільки одиниць зміниться сукупний доход у відповідь на зміну податків на одну одиницю. Сукупний ефект для доходу під впливом зміни податків дорівнює:

m = - D Y/DT-= МРС/1-МРС,

          де ΔТ – приріст податків.

Однак відзначимо, що приріст державних витрат на 20 млн. грн. викличе ріст ЧВП на 80 млн. грн. (20 млн. грн. ґ мультиплікатор 4 ). Отже, рівень збільшення податків і урядових витрат на 20 млн. грн. приносить чисте збільшення ЧВП на 20 млн. грн. (80 – 60 ). Рівне збільшення G і Т викличе приріст ЧВП на величину, що дорівнює приросту G і Т (рис.7.3). Отже, мультиплікатор збалансованого бюджету показує, що рівні прирости урядових витрат і податків викликають збільшення обсягу рівноважного рівня виробництва на величину приросту державних витрат і податків. Якщо державні витрати (G) і податкові надходження (t) зростають на одну й ту ж величину, то й рівноважний рівень виробництва зростає на ту саму величину. Мультиплікатор збалансованого бюджету дорівнює одиниці:

m g = t = 1.

          Мультиплікатор автономних витрат показує, у скільки разів загальний приріст (скорочення) сукупного доходу DY перевищує початковий приріст (скорочення) автономних витрат DА. Він визначається як відношення зміни рівноважного обсягу ВВП до зміни певного компонента автономних витрат:

m = DY/DA.

Мультиплікатор відкритої економіки – у відкритій економіці доходи витікають в імпорт так само, як у заощадження. Таким чином, мультиплікатор відкритої економіки для інвестицій чи урядових видатків визначається так:

m_в = ,

де MPS – гранична схильність до заощадження,

MPМ – гранична схильність до імпорту.

При збільшенні державних витрат виникає “ефект витіснення” – інвестиційна конкуренція між державою і приватним сектором (домашні господарства і підприємства), що веде до перерозподілу чинників виробництва на користь держави. Збільшення державних закупівель підвищує ставки відсотка, що веде до скорочення приватних інвестицій. Скорочення реальних приватних інвестицій впливає на темпи економічного росту і рівень життя.

Сукупні державні видатки є складовою частиною сукупного попиту, вони впливають і на приватний попит, і на сукупну пропозицію в економіці. Зміна структури видатків шляхом вибіркового скорочення окремих категорій витрат не лише спричиняє скорочення сукупного попиту, але й впливає на інші характеристики економічної системи, наприклад, на розподіл доходів та розміщення ресурсів. Причому зміна різних компонентів структури державних витрат має різні наслідки для економіки. Так, скорочення державних витрат на субсидіювання виробництва сприяє ефективнішому розподілу ресурсів в економіці, оскільки завдяки цьому долається викривлення цін. А скорочення витрат на соціальні трансферти, наприклад, шляхом збільшення пенсійного віку, може спричинити зростання безробіття.

Збільшення державних видатків змінює структуру сукупного попиту, але його рівень не обов'язково змінюється на ту ж саму величину. Все залежить від обсягу державних видатків, які заміщують приватні витрати. Це заміщення має дві форми. Якщо відбувається “пряме витіснення”, коли державні видатки рівноцінно замінюють приватні (наприклад, видатки на освіту), то сукупні витрати зростають майже так, як і державні. Але державний сектор вступає в конкуренцію з приватним за залучення обмежених фінансових ресурсів, особливо коли державні витрати фінансуються за рахунок підвищення податків або позик. Тоді зростання державних витрат підвищує процентні ставки, і відбувається “фінансове витіснення” приватного сектора державним, у тому числі витіснення приватних капіталовкладень.

Оскільки державні видатки впливають на рівень цін, розміщення ресурсів, розподіл доходів, зайнятість і виробництво, вони є важливим інструментом короткострокової макроекономічної політики.