орендні угоди, пов’язані з розвідкою та використанням риродних ресурсів (за винятком оренди земельних ділянок);

 орендні угоди щодо використання авторських і суміжних прав;

 угоди щодо оренди цілісних майнових комплексів.

4.1 Визначення та класифікація оренди

За П(С)БО 14 “Оренда” під орендою розуміють угоду, за якою орендодавець передає орендарю право користування активом протягом погодженого строку за платіж (або ряд платежів).

Зазначені угоди поділяють перш за все на операційні та фінансові, а їх, в свою чергу, на відмовні та невідмовні, зворотні та незворотні (рисунок 4.1).

Під час укладання орендної угоди під ризиками мають на увазі можливі збитки, які виникають як безпосередньо в процесі використання орендованих активів (простої тощо), так і внаслідок не отримання очікуваних економічних вигод через те, що продукція, роботи або послуги, для виробництва чи виконання яких застосовується орендований актив, втратили свою конкурентоспроможність на ринку.

Вигоди, пов’язані з орендною угодою, – це перш за все отримання очікуваних економічних вигод внаслідок реалізації продукції, робіт або послуг, для виробництва чи виконання яких застосовується орендований актив. До таких вигод також відносяться дооцінка орендованих активів, надходження від їх реалізації після закінчення строку оренди тощо.

Класифікація оренди відбувається на початку строку оренди. Для того, щоб класифікація оренди була коректною, необхідне чітке розуміння основних понять, пов’язаних з орендою:

 строк оренди – період дії невідмовної орендної угоди, а також період продовження цієї угоди, обумовлений на початку строку оренди;

Рисунок 4.1 – Класифікація оренди за П(С)БО 14 “Оренда”

 початок строку оренди – дата, яка настає раніше: дата підписання орендної угоди або дата прийняття сторонами зобов’язань щодо основних положень угоди про оренду;

 мінімальні орендні платежі – платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшені:

 для орендаря – на суму його гарантованої ліквідаційної вартості;

 для орендодавця – на суму його гарантованої ліквідаційної вартості.

У разі можливості та наміру орендаря придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання, мінімальні орендні платежі складаються з мінімальної орендної плати за весь строк оренди та суми, яку слід сплатити згідно з угодою на придбання об’єкта оренди.

 негарантована ліквідаційна вартість – частина ліквідаційної вартості об’єкта оренди, отримання якої орендодавцем не забезпечується або гарантується лише пов’язаною з ним стороною (як правило, негарантована ліквідаційна вартість дорівнює нулю);

 непередбачена орендна плата – частина орендної плати, яка не зафіксована конкретною сумою та розраховується із застосуванням показників інших, ніж строк оренди (обсяг продажу, рівень використання, індекс інфляції та цін, ринкової ставки відсотка тощо);

 справедлива вартість активу – це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

При класифікації оренди на операційну та фінансову слід визначити наявність (або відсутність) ознак фінансової оренди. Достатньо наявності однієї з нижче перерахованих ознак для того, щоб вважати оренду фінансовою:

1) право власності на орендований актив після закінчення строку оренди переходить до орендаря;

2) орендар має можливість та намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за справедливу вартість цього активу на дату придбання;

3) строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об’єкта оренди;

4) на початку строку оренди теперішня вартість мінімальних орендних платежів дорівнює або перевищує справедливу вартість орендованого активу.

Якщо орендна угода не передбачає жодної з таких умов, то вона вважається угодою щодо операційної оренди.

Перші дві ознаки фінансової оренди зазначаються у договорі оренди. Вони передбачають перехід права власності на об’єкт оренди до орендаря в кінці строку оренди (у другому випадку шляхом викупу). При цьому справедлива вартість об’єкта на дату придбання наприкінці строку оренди має бути визначена до початку строку оренди і зазначена у договорі. На практиці важко зробити такі розрахунки на початку строку оренди.

Якщо перші дві ознаки не виконуються, то необхідно порівняти строк оренди вказаний у договорі зі строком корисного використання об’єкта оренди.

Строком корисного використання (експлуатації) активу вважається розрахунковий період, що залишився з початку строку оренди, не обмежений строком оренди, протягом якого очікується отримання підприємством економічних вигод, втілених в активі.

     Строк корисного використання активу визначається підприємством на основі даних щодо аналогічних активів із залученням інженерно-технічних спеціалістів.

Остання ознака фінансової оренди пов’язана з порівнянням теперішньої вартості мінімальних орендних платежів та справедливої вартості об’єкта оренди. Якщо теперішня вартість мінімальних орендних платежів дорівнює або незначно перевищує справедливу вартість об’єкта оренди на початку строку оренди, то таку операцію можна розглядати як вигідне придбання об’єкта оренди.

Слід підкреслити, що останні дві ознаки фінансової оренди не передбачають переходу права власності до орендаря наприкінці строку оренди.

Мінімальні орендні платежі розраховуються за формулою:

Супутні витрати орендодавця – супутні витрати, пов’язані з орендованим активом, які сплачуються орендодавцем і підлягають відшкодуванню орендарем (витрати на технічне обслуговування, поточний ремонт, податок на нерухомість, страхові платежі тощо).

Гарантована ліквідаційна вартість – частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендодавцю орендарем чи третьою стороною (гарантом).

Теперішня (дисконтована) вартість мінімальних орендних платежів розраховується з застосуванням орендної ставки відсотка.

Орендна ставка відсотка – це ставка відсотка, за якої теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює справедливій вартості об’єкта фінансової оренди на початку строку оренди.

Для визначення теперішньої вартості мінімальних орендних платежів використовують таблиці значень теперішньої вартості (Додаток А2). Таблиці теперішньої та майбутньої вартості пов’язані з поняттям часової вартості грошей.

Часова вартість грошей відображає зв’язок між часом та сумою грошей: певна сума грошей сьогодні є більш цінною ніж у певний час у майбутньому. Це пов’язано з можливістю інвестувати гроші та отримувати відсотки на інвестиції. Важливо розуміти, що теперішня вартість розглядається незалежно від впливу інфляції на грошові кошти.

Концепція теперішньої вартості широко використовується у фінансовому обліку та для прийняття управлінських рішень (наприклад, для прийняття рішення придбавати обладнання або брати його в операційну чи фінансову оренду).

Майбутня або теперішня вартість грошей залежить від періоду та ставки відсотка. Відсоток – це плата за використання грошових коштів. Відсоток буває простим (обрахований виключно на основі основної суми) та складним (обрахований на основі основної суми та відсотка). Таблиці теперішньої та майбутньої вартості розраховані за складним відсотком.

Ставка відсотка залежить від:

 основної суми

 кількості періодів

 рівня кредитного ризику.

Чим більша основна сума, кількість періодів та рівень кредитного ризику, тим вища ставка відсотка.

У таблицях теперішньої та майбутньої вартості (Додаток 5.2) наводиться значення вартості однієї грошової одиниці залежно від ставки відсотка та кількості періодів. Для визначення теперішньої або майбутньої вартості певної суми необхідно цю суму помножити на відповідне значення, отримане з таблиці. Ці таблиці використовуються для визначення теперішньої вартості довгострокових зобов’язань, дебіторської заборгованості тощо для n періодів при ставці відсотка і. При цьому:

n – кількість періодів. Один період може дорівнювати року, або бути меншим за рік;

і – ставка відсотка для одного періоду. Зазвичай це річна ставка. Якщо період менше року, то ставка відсотка визначається для даного періоду. Для цього річну ставку відсотка необхідно поділити на кількість періодів менших за рік.

Таблиця значень майбутньої вартості однієї грошової одиниці (Додаток А1) показує скільки коштуватиме одна грошова одиниця, якщо інвестувати її під певний відсоток (і) на певний період часу (n):

МВ _n,і = (1 + і)^{n (4.1)}

Таблиця значень теперішньої вартості однієї грошової одиниці (Додаток А2) показує скільки грошей необхідно інвестувати сьогодні під певний відсоток (і), щоб отримати визначену суму грошей у майбутньому (через певну кількість періодів (n)):

Анюїтет – це серія періодичних платежів, коли:

 всі платежі рівні за розміром;

 всі інтервали між платежами однакові;

 складні проценти нараховуються одноразово протягом кожного інтервалу.

Формула для розрахунку теперішньої вартості анюїтету залежить від того, коли відбуваються платежі: на початку кожного періоду чи наприкінці. Строк надходження платежу впливає на обрахунок відсотків впродовж першого періоду, що впливає на накопичені відсотки. Якщо платіж відбувається наприкінці кожного періоду, то це звичайний анюїтет (Додаток А3 та А4). У протилежному випадку – анюїтет до сплати на початку періоду (Додаток А5).

Таблиця значень майбутньої вартості звичайного анюїтету однієї грошової одиниці (Додаток А3) показує яку вартість будуть мати гроші, якщо інвестувати в кінці кожного періоду однакову суму протягом певної кількості періодів (n) за певного відсотка (і):

(4.3)

Теперішньою вартістю анюїтету називають суму теперішніх вартостей кожного окремого платежу, який входить до складу анюїтету.

Таблиця значень теперішньої вартості звичайного анюїтету однієї грошової одиниці (Додаток А4) показує теперішню вартість окремих платежів, які будуть отримані в кінці кожного періоду протягом певної кількості періодів (n) за певного відсотка (і):

                  (4.4)

Таблиця значень теперішньої вартості анюїтету однієї грошової одиниці (Додаток А5) показує теперішню вартість окремих платежів, які будуть отримані на початку кожного періоду протягом певної кількості періодів (n) за певного відсотка (і):

           (4.5)

Формули визначення теперішньої вартості анюїтету при сплаті на початку періоду та при сплаті наприкінці періоду наведені у додатках до П(С)БО 14 (відповідно Додаток А1 і А2) для визначення теперішньої вартості мінімальних орендних платежів орендаря.

Розглянемо приклади з класифікації оренди.

Приклад 4.1 02.01.2005 р. підприємство уклало три орендні угоди.

Одна з них – про оренду обладнання, справедлива вартість якого становить 100 000 грн.(без ПДВ), строк корисної експлуатації – 5 років, ліквідаційна вартість дорівнює нулю. Амортизація обладнання нараховується прямолінійним методом.

Строк оренди за угодою становить 4 роки, орендні платежі сплачуватимуться на початку року, починаючи з січня 2005 року, в сумі 29 340 грн./рік (без ПДВ). Отримання права на придбання активу після закінчення строку оренди або перехід права власності до орендаря не передбачені. Орендна ставка – 12%.

Зазначена угода повинна бути класифікована як фінансова, оскільки:

 строк оренди становить більшу частину строку корисної експлуатації активу (4 роки з 5);

 теперішня вартість мінімальних орендних платежів майже дорівнює справедливій вартості орендованого активу на початку строку оренди (29 340 х 3,40183=99 810 » 100 000). Коефіцієнт (3,40183) визначено за таблицею теперішньої вартості анюїтету однієї грошової одиниці (Додаток А5) для періоду 4 роки та орендної ставки 12%.

Друга угода – про оренду приміщення адміністративного призначення, справедлива вартість якого становить 1 200 000 грн., строк корисної експлуатації – 25 років, ліквідаційна вартість дорівнює нулю. Амортизація будівлі нараховується прямолінійним методом.

Строк оренди за угодою становить 4 роки, щорічні орендні платежі сплачуватимуться на початку року, починаючи з січня 2005 року, в сумі 29 340 грн. (без ПДВ). Право на придбання активу після закінчення строку оренди не передбачене.

Така угода буде розглядатись як операційна, тому що:

 строк оренди становить значно меншу частину строку корисної експлуатації активу (4 роки з 25);

 теперішня вартість мінімальних орендних платежів менша справедливої вартості орендованого активу на початку строку оренди

(29 340 х 3,40183 = 99 810 < 1 200 000).

Третя угода стосувалась оренди будівлі складу. Строк угоди – 2 роки. Справедлива вартість будівлі – 120 000 грн., яка й буде сплачена протягом двох років. Після закінчення строку угоди право власності переходить до орендаря.

У цьому випадку присутні дві ознаки фінансової оренди:

 перехід права власності та

 зіставність орендної плати з справедливою вартістю об’єкта оренди на дату укладання угоди.