Лекція № 10
Види та методи встановлення цін

 

  1. Економічний зміст і функції цін.
  2. Види цін.
  3. Формування гуртових та роздрібних цін.
  4. Методи ціноутворення.

 

  • Економічний зміст і функції цін.

Ціна являє собою економічну категорію, що означає суму грошей, за якою продавець хоче продати, а покупець готовий купити товар. Ціна — це грошовий вираз вартості товару (про­дукції, послуги). Також ціна відображає корисність товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, силу державного контролю, тощо.
В ринковій економіці ціни виконують основні функції:

  • обліково-аналітичну,
  • розподільчу,
  • стимулюючу,
  • регулюючу.

Обліково-аналітична функція забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування. Розпо­дільча функція впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів у суспільстві. Стимулююча функція ціни сприяє НТП, оновленню асортименту, раціональному використанню обмежених ресурсів. Регулююча функція здійснює збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією.
Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток, їх наявність в ціні є обов'язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити:

    • акцизний збір,
    • податок на додану вартість,
    • націнки постачальницько-збутових організацій,
    • торгівельні надбав­ки або знижки.

 

  • Види цін.

1. В залежності від виду продукції виділяють ціни на товари та тарифи.  Ціни на товари складають досить розгалужену систему цін на будь-які види продукції, що виробляється та реалізується підприємствами промисловості, будівництва, сільського господарства. Тарифи вантажного та пасажирського транспорту — це плата за пе­ревезення вантажів і пасажирів, яку беруть транспортні підприє­мства з відправників і населення.  Тарифи на послуги – різновид цін, за якими ці послуги здійснюються.

2. В залежності від сфери товарного обігу, що обслуговується, ціни поділяються на закупівельні, оптові та роздрібні. Закупівельні ціни встановлюються на сільськогосподарську продукцію. За цими цінами здійснюється закупівля продукції у безпосередніх виробників. Оптові (відпускні) ціни встановлюються на промислову продукцію підприємствами-виробниками. Роздрібні ціни встановлюються на товари, що реалізуються кінцевому споживачеві, як правило, населенню.

3. В залежності від ролі ринку розрізняють ціни попиту, ціни пропозиції, ціни ринкової рівноваги та ціни угод між суб’єктами ринку. Ціна попиту характеризує таку ціну, яка може бути запропонована покупцем товару на ринку, виходячи з його потреб та фінансових можливостей з урахуванням стану ринкової кон’юнктури. Ціна пропозиції характеризує таку ціну, яка може бути запропонована продавцем товару на ринку, виходячи із рівня витрат на його виготовлення та прибутку, який очікують, з урахуванням стану ринкової кон’юнктури. Ціна ринкової рівноваги характеризує такий її рівень, який повністю зрівноважує пропозицію та попит на ринку, тобто формується при повній відповідності їх обсягів.  Ціна угод (договірні) між суб’єктами ринку характеризує конкретний рівень цін, за якими укладаються угоди між продавцем та покупцем товару чи послуги.

4. В залежності від типу ринку виділяються конкурентні та монопольні ціни. Конкурентні ціни встановлюються на товари, що реалізуються в конкретному ринковому середовищі, на якому відсутній ціновий диктат окремих виробників продукції, які займають на ринку монопольне становище. Монопольна ціна характеризує такий їх різновид, який встановлюється суб’єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку, і призводить до обмеження конкуренції або порушення прав споживача.

5. В залежності  від регіону дії розрізняють регіональні (місцеві) та єдині ціни. Регіональні ціни характеризують такі їх види, які диференційовані в окремих регіонах реалізації продукції. Єдині ціни характеризують такі їх види, які не мають регіональної диференціації і встановлюються для всіх регіонів країни однаковими.

6. В залежності від країни реалізації виділяють внутрішні та зовнішньоекономічні ціни. Внутрішня ціна встановлюється на будь-які види продукції, що реалізуються на внутрішньому ринку країни. Зовнішньоекономічна ціна характеризує такі їх види, за якими продукція реалізується на ринках інших країн.
7. В залежності від порядку відшкодування транспортних витрат на внутрішньому ринку використовують ціни з терміном „франко”.

8. За порядком державного регулювання виділяють ціни, які регулюються і не регулюються. Дані види цін встановлюються державою на продукцію дер­жавних підприємств, деякі ресурси, соціальне значимі товари.  Ціну, що регулюється, характеризує її різновид, що підлягає регулюванню державними органами. Це регулювання може здійснюватися на основі економічних або адміністративних методів. Ціна, що не регулюється (або вільна ціна), має вільно встановлюватися на ринку під впливом його кон’єктури при взаємній згоді покупця та продавця товару.

9. За вартістю встановлення ціни поділяються на тверді (фіксовані) та гнучкі. Тверда (фіксована) ціна означає, що вона не може бути змінена в результаті переговорів між покупцем та продавцем товару. Гнучка ціна допускає можливість зміни її рівня в процесі комерційних переговорів між покупцем та продавцем товару в залежності від певних умов реалізації.

10. За періодом дії розрізняють ціни постійні та тимчасові. Постійна ціна встановлюється на певний, заздалегідь визначений термін, впродовж якого вона не підлягає зміненню під впливом зовнішніх або внутрішніх факторів. Тимчасова ціна встановлюється на короткий термін і може змінюватися в залежності від зміни умов виробництва та реалізації товару у часі.

11. За ступенем новизни товару розрізняють ціни на нові товари; товари, які вироблені, і товари, що зняті з виробництва. Такий розподіл цін пов’язаний із особливостями здійснення цінової політики підприємства на різних стадіях життєвого циклу товару.

Виділяють також кошторисні та світові ціни. Кошторисні ціни — ціни та розцінки, які використову­ються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення. Світові ціни — це грошовий вираз міжнародної вартості то­варів, що реалізуються (продаються) на світовому ринку. Вони визначаються: для одних товарів — рівнем цін країни-експортера; для інших — цінами бірж та аукціонів; для багатьох готових ви­робів — цінами провідних фірм світу. У сучасній практиці господарювання застосовуються також рин­кові ціни, які відокремлюються без певної класифікаційної ознаки.
Важливу роль у вирішенні завдань науково-технічного прогресу відіграють — лімітні (встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають граничне допусти­мий рівень її ціни) і ступеневі ціни (ступенева ціна — це гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції).

 

  • Формування гуртових та роздрібних цін.

Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості. При формуванні гуртової ціни підпри­ємства до собівартості продукції, представленої у формі каль­куляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір (для високорентабельних і мо­нопольних підакцизних товарів).
Акцизний збір (Aз) — це непрямий податок, що включається до ціни товарів.
Податок на додану вартість (ПДВ) є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання по­слуг. ПДВ на матеріальні ресурси, основні засоби, нема­теріальні активи для потреб основної діяльності по виготов­ленню продукції до витрат виробництва і обігу не відноситься. ПДВ включається в ціну продукції за встановленою ставкою до оподатковуваного обороту, який не включає податок на додану вартість. На Україні встановлена єдина ставка ПДВ, яка має два вираження:

  • 20% − включається в ціну товарів, робіт, послуг;
  • 16,67% − визначає суму ПДВ в реалізації товарів, робіт, послуг.

де Сп− повна собівартість продукції, грн.
 П − прибуток, грн.
Нпід. − надбавки підприємства (за високу якість, за відповідність міжнародним стандартам, тощо), грн.
     Аз  − акцизний збір, грн.
 ПДВ − податок на додану вартість, грн.

                                         (10.1)

де  Р% − рентабельність продукції, %.

                                 (10.2)

 

де Нпід.% − відсоток надбавки підприємства, %.

                             (10.3)

 

де Аз% − відсоток акцизного збору, %.

                    (10.4)

де ПДВ% − відсоток податку на додану вартість (20%), %.
Сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збу­тової націнки є гуртовою ціною промисловості. Гуртова ціна промисловості часто є вільною ціною підприємства. Постачаль­ницько-збутова націнка включає витрати і прибуток поста­чальницько-збутових організацій.
Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торгівельну надбавку (знижку). Торгівельна надбавка покри­ває витрати торгівельних організацій і забезпечує їм одержан­ня прибутку. Крім того, роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додат­кові послуги тощо.

                                         (10.5)

де Нторг. − сума торгівельної надбавки, грн.
Зазначений метод розрахунку гуртових і роздрібних цін має назву витратного методу, оскільки він ґрунтується на використанні даних про всі витрати, пов'язані із виробниц­твом і збутом продукції.

 

  • Методи ціноутворення.

 Ціноутворення – процес формування цін на товари і послуги. Характерні дві основні системи ціноутворення: ринкове ціноутворення, що функціонує на базі взаємодії попиту та пропозиції, і централізоване державне ціноутворення – формування цін державними органами.
Будь-який підприємець установлює ціну на свій товар і використовує її як засіб досягнення поставлених цілей і один з елементів своєї конкурентної політики. Є два підходи до процесу ринкового ціноутворення: встановлення індивідуальних або єдиних цін. Індивідуальна ціна визначається на договірній основі між продавцем і покупцем, що приводять до узгодження по обидва боки.
Єдина ціна − покупці здобувають товар за однаковою ціною.
За ринкових умов господарювання можуть засто­совуватися різноманітні методи ціноутворення. Варто звер­нути увагу на їхню змістову характеристику.

1. Розрахунок ціни за методом «середні витрати плюс прибу­ток» є найпростішим і широко застосовуваним. Згідно з ним ціна (Ц) визначається за формулою:
Ц = СВ + П,                                         (10.6)

де СВ — середні витрати (собівартість);
П — величина прибут­ку в ціні, яка встановлюється самим підприємством (організацією) або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції (послуг).

2. Розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибут­ку вважається різновидом методики визначення ціни на засаді се­редніх витрат (собівартості). Особливість його полягає в тім, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру при­бутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції.
За умови прямолінійної динаміки залежних величин ціна вста­новлюється з використанням формули:

Ц = Сзм +(Спос+Пзаг/ N),                                    (10.7)

 

де Сзч − змінні витрати на одиницю продукції (послуги);
С − постійні витрати на дану продукцію (послугу) за певний період;
Пзаг − загальна сума прибутку, яку можна одержати від прода­жу продукції (надання послуги) за той самий період;
N − обсяг продажу продукції (наданої послуги) в натурально­му вимірі.

3. Установлення ціни на засаді суб'єктивної цінності товару здійснюється з урахуванням потенційного (реально виявленого) попиту.

4. Метод ціноутворення «за рівнем поточних цін» («за рівнем конкуренції») полягає в тім, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів. Залежно від особливостей продукції й типу ринку (монополія, олігополія).

Цей метод ціноутворення має різні модифікації (установлення ціни на рівні поточної ринкової ціни або трохи нижче за неї; установ­лення ціни на конкретний виріб з урахуванням цін на аналогічну продукцію та співвідношення параметрів цих виробів).

5. Установлення ціни на підставі результатів закритих торгів є різновидом методу «за рівнем поточних цін» і застосовується з метою одержання замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт).

6. Метод ціноутворення «за рівнем попиту» передбачає вста­новлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, кон'­юнктура ринку, супутні послуги. За використання цього методу в різних місцях (сегментах) ринку на ті самі товари ціни можуть бути різними.

7. Метод установлення ціни за місцем походження товару по­лягає в тім, що товар передається транспортній організації за умо­ви «франко-вагон»; після цього всі права на товар і відповідальність за нього переходять до покупця (замовника).

8. Метод установлення єдиної ціни із включенням у неї витрат на доставку означає відповідні дії підприємства (організації) для включення в ціну фіксованої суми транспортних витрат незалежно від віддаленості покупця (клієнта).

9. Застосування методу встановлення зональних цін полягає в тім, що підприємство (фірма) виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспорт­них витрат.

10. Метод установлення ціни стосовно базисного пункту ха­рактеризується тим, що продавець (фірма) вибирає конкретний район (місто, область) за базисний і збирає з усіх замовників (клієнтів) транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості поставки з цього району (міста, області) незалежно від того, звідки насправді здійснюється відвантаження товару.

11. Метод встановлення цін із прийняттям на себе витрат на поставку означає, що підприємство (організація) частково чи по­вністю бере на себе фактичні витрати на доставку товару з метою стимулювання надходження замовлень від покупців (клієнтів).

12. За встановлення цін зі знижками підприємство-продавець змінює свою вихідну ціну та встановлює певну знижку з неї, ура­ховуючи дострокову оплату рахунків, закупівлю великого обсягу продукції або поза сезонну її закупівлю тощо. Це дає змогу підприє­мству підтримувати більш стабільний рівень виробництва протя­гом року.
Вибір методу ціноутворення та встановлення відповідно до нього  певного рівня ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії і таки підприємства.

 

Питання для самоконтролю

  1. Економічний зміст і функції цін.
  2. Якою є мета ціноутворення в умовах ринку?
  3. Охарактеризуйте основні види ринкових цін.
  4. Гуртові та роздрібні ціни на продукцію, їх формування.
  5. В чому полягає суть франкування цін?
  6. Назвіть чинники, що впливають на ринкове ціноутворення.
  7. Які є методи ціноутворення в умовах ринку?
  8. Охарактеризуйте основні стратегії ціноутворення.
  9. В чому полягає суть модифікації  цін?
  10.  Проблеми та шляхи вдосконалення ціноутворення в Україні.

 

Тестові завдання

1. Обліково-аналітична функція ціни:

  1.  впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів у суспільстві;
  2.  забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування;
  3.  сприяє НТП, оновленню асортименту, раціональному використанню обмежених ресурсів;
  4.  здійснює збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією.

2. Регулююча функція ціни:

  1.  впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів у суспільстві;
  2.  забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування;
  3.  сприяє НТП, оновленню асортименту, раціональному використанню обмежених ресурсів;
  4.  здійснює збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією.

3. До складу ціни не входить:

  1.  податок на прибуток;
  2.  акцизний збір;
  3.  торговельні надбавки або знижки;
  4.  націнки постачальницько-збутових організацій.

4. В залежності від виду продукції:

  1.  ціни поділяються на закупівельні, оптові та роздрібні;
  2.  виділяються конкурентні та монопольні ціни;
  3.  ціни поділяються на тверді (фіксовані) та гнучкі;
  4.  виділяють ціни на товари та тарифи.

5. В залежності від ролі ринку:

  1.  виділяють ціни попиту, ціни пропозиції, ціни ринкової рівноваги та ціни угод між суб’єктами ринку;
  2.  виділяються конкурентні та монопольні ціни;
  3.  виділяють внутрішні та зовнішньоекономічні ціни;
  4.  ціни поділяються на тверді (фіксовані) та гнучкі.

6. Лімітні ціни – це:

  1.  гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції;
  2.  ціни, які встановлюються на стадії розробки нової продукції і  відображають гранично допустимий рівень її ціни;
  3.  ціни та розцінки, які використовуються для визначення  розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення;
  4.  грошовий вираз міжнародної вартості товарів, що реалізуються (продаються) на світовому ринку.

7. Ступеневі ціни – це:

  1.  гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції;
  2.  ціни, які встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допустимий рівень її ціни;
  3.  ціни та розцінки, які використовуються для визначення  розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення;
  4.  грошовий вираз міжнародної вартості товарів, що реалізуються (продаються) на світовому ринку.

8. Гуртова ціна промисловості – це:

  1.  сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збутової націнки;
  2.  сума собівартості продукції, поданої у формі калькуляції, величини прибутку, податку на додану вартість і акцизного збору;
  3.  ціни, що встановлюються на промислову продукцію підприємствами-виробниками;
  4.  ціни, що встановлюються на товари, що реалізуються кінцевому споживачеві, як правило, населенню.

9. Роздрібна ціна включає в себе:

  1.  гуртову ціну і ПДВ;
  2.  гуртову ціну і акцизний збір;
  3.  гуртову ціну і торгову надбавку;
  4.  гуртову ціну, ПДВ, акцизний збір і торгову надбавку.

10 Метод ціноутворення, за яким ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції – це:

  1.  метод «середні витрати плюс прибуток»;
  2.  розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибутку;
  3.  установлення ціни на засаді суб'єктивної цінності товару;
  4.  метод ціноутворення «за рівнем поточних цін».