Лекція № 11
Тема:  Інвестиційна діяльність підприємства

 

  1. Інвестиційна діяльність підприємства.
  2. Види інвестицій, їх характеристика.
  3. Виробничі інвестиції, їх структура.
  4. Оцінка ефективності виробничих інвестиції.

 

  • Інвестиційна діяльність підприємства.

Інвестиційна діяльність підприємства − це сукупність практичних дій інвесторів та учасників щодо здійснення інвестицій для одержання доходу або прибутку.
Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечен­ня ефективного здійснення інвестиційної стратегії підпри­ємства, яка досягається шляхом реалізації таких завдань:

  • досягнення високих темпів економічного розвитку під­приємства;
  • максимізація доходів (прибутків) від інвестиційної діяльності;
  • мінімізація інвестиційних ризиків;
  • забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства

Необхідною умовою ефективності інвестиційної діяльно­сті підприємства є розробка його інвестиційної стратегії. Процес її розробки включає:

  • формування напрямів інвестиційної діяльності, сис­теми довгострокових цілей;
  • вибір найефективніших шляхів досягнення поставле­них цілей.

Формування інвестиційної стратегії підприємства скла­дається з таких етапів:
Визначення часових горизонтів формування інвестиційної стратегії Визначення стратегічних цілей інвестиційної діяль­ності Вибір найбільш ефективних шляхів реалізації стра­тегічних цілей інвестиційної діяльності Оцінка розробленої інвестиційної стратегії Офіційна методика оцінки економічної ефективності ви­робничих інвестицій (капітальних вкладень) передбачає визначення їх загальної (абсолютної) та порівняльної еко­номічної ефективності.

 

  • Види інвестицій, їх характеристика.

Значну частину у складі ресурсів підприємства станов­лять інвестиційні ресурси. їх формування, використання і поповнення регулюється чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про інвестиційну діяльність».
У цьому законі інвестиції визначаються, як сукупність усіх видів майнових та інтелекту­альних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досяга­ється соціальний ефект.

З економічної точки зору інвестиції розглядаються як нагромадження основного й оборотного капіталу. З фінансової точки зору інвестиції − це заморожування ресурсів з метою одержання доходів у майбутньому періоді. З бухгалтерської точки зору інвестиції − це об'єднання зроблених капітальних витрат в одну або кілька статей активів і пасивів балансу.
Інвестиції поділяються на:

Фінансові інвестиції − це використання капіталу для придбання облігацій, акцій, інших цінних паперів, що ви­пускаються державою або підприємствами. В умовах рин­кової економіки найбільш поширеним видом фінансових інвестицій є купівля акцій з метою одержання доходу у ви­гляді дивідендів, хоча також використовується інвестуван­ня у спеціальні цільові банківські вклади, депозити та ін.

Реальні інвестиції − це вкладення капіталу у різні сфе­ри народного господарства з метою відтворення реальних матеріальних (будинки, споруди, обладнання, передавальні пристрої) і нематеріальних (технічна, технологічна, науково-практична документація, патенти, ліцензії, ноу-хау) активів підприємства. Такі реальні інвестиції називаються виробни­чими, оскільки вони спрямовані у виробництво, але частіше їх називають просто капітальними вкладеннями. У складі реальних інвестицій часто виділяють іннова­ційні та інтелектуальні інвестиції, спрямовані відповідно на вкладення у нововведення або об'єкти інтелектуальної власності.

Прямі інвестиції − це вкладення капіталу в певні об'єкти самим інвестором без участі фінансових посередників;

Непрямі інвестиції передбачають участь в інвести­ційному процесі різного роду фінансових установ (банків, фондів) як посередників.

Приватні інвестиції здійснюються окремими особами або фірмами недержавної форми власності.

Державні інвестиції фінансуються з державного або міс­цевих бюджетів, вони є стабільнішими, ніж приватні, і ма­ють більший термін окупності.

Іноземні інвестиції − це всі види цінностей, що вклада­ються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності в Україні.

Спільними є інвестиції у вигляді інвестиційних серти­фікатів, які випускаються в обіг інвестиційними компанія­ми, фірмами або фондами.

Зовнішні прямі  інвестиції − це вкладення  з огляду на функціональну цілеспрямованість капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10%    вартості   того   чи   іншого   конкретного   проекту,   а портфельні – закордонні інвестиції розміром до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту.
За терміном вкладення інвестиції поділяються на:

  • короткострокові інвестиції, як правило, здійснюються на термін від декількох місяців до декількох років (близько 3 р.);
  • середньострокові охоплюють термін 3-10 років;
  • довгостроко­ві інвестиції здійснюються на термін більш ніж 10 років.

Існує ще й така класифікація інвестицій:

  • по натурально-речовинному втіленню інвестиції підрозділяються на матеріальні, нематеріальні фінансові;
  • за призначенню − прямі, спрямовані на придбання основних і оборотних коштів, і портфельні  − для покупки цінних паперів;
  • за джерелами фінансування − власні (амортизація, прибуток і виторг від реалізації майна) і позикові (кредит, лізинг і ін.);
  • за походженням − національні й іноземні;
  • за метою − для одержання прибутку, соціальних або екологічних результатів;
  • за об'єктом − виробничі і невиробничі;
  • за напрямком виробничих інвестицій:

− для відновлення основного капіталу,
− для приросту нерухомості й оборотного капіталу,
− для створення нової і підвищення якості продукції, що випускається.

 

  • Виробничі інвестиції, їх структура.

Виробничі інвестиції (капітальні вкла­дення) − це кошти, що направляються на розширення відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури під­приємства. Вони складаються із затрат на реконструкцію, розширення, технічне пере­оснащення діючих та спорудження нових підприємств, заміну основних фондів, що вибули.
Розрізняють валові та чисті капітальні вкладення підприємства.
Валові капіталовкладення − це загальна сума ви трат капіталу на просте і розширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприєм­ства.
Чисті капіталовкладення − це витрати капіталу лише на розширене відтворення основних фондів; вони визнача­ються як різниця між валовими капіталовкладеннями та сумою амортизаційних відрахувань.
Залежно від класифікаційних ознак та напрямів викори­стання капіталовкладень розрізняють таку їх структуру:

  • галузеву;
  • територіальну;
  • технологічну;
  • відтворювальну;
  • структуру за формами власності.

Галузева структура характеризує розподіл капітало­вкладень за галузями і видами виробництв.
Територіальна структура − це співвідношення їх роз­поділу за економічними районами, областями країни.
Технологічна структура − це співвідношення між основ­ними їх складовими частинами: затратами на будівельно-монтажні роботи, вартістю обладнання, машин і механізмів, іншими капітальними затратами.
Відтворювальна структура капітальних вкладень відображає співвідношення довгострокових витрат на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне пере­оснащення, тобто форми відтворення  основних фондів; тенденція зміни цієї структури полягає у збільшенні пито­мої ваги витрат на технічне переоснащення та реконструк­цію діючих підприємств.

Структура капітальних затрат за формами власності свідчить про збільшення частки приватних інвестицій в за­гальному їх обсязі, пов'язане із акціонуванням і приватиза­цією державних підприємств; хоча в деяких галузях дер­жавні інвестиції є домінуючими.

Процес реалізації виробничих інвестицій підприємства здійснюється у сфері його капітального будівництва. Воно є специфічним елементом інфраструктури підприємства.
Капітальне будівництво − це процес ство­рення нових, технічного переоснащення, реконструкції, розширення діючих об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури підприємства. Воно характеризується три­валим циклом, складністю споруджуваних об'єктів, великими затратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

 

  • Оцінка ефективності виробничих інвестиції.

Офіційна методика оцінки економічної ефективності ви­робничих інвестицій (капітальних вкладень) передбачає визначення їх загальної (абсолютної) та порівняльної еко­номічної ефективності.
Абсолютна ефективність капітальних вкладень пока­зує загальну величину їх віддачі та обчислюється зістав­ленням величини економічного ефекту з величиною самих затрат. Абсолютну ефективність інвестицій можна оцінити за допомогою показників:
1. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних затрат (Ер):

                                           (11.1)

де П − загальна сума прибутку для новостворюваних об'єк­тів, грн.;
К − загальна сума виробничих інвестицій (капіталовкла­день), грн.
Абсолютну ефективність капітальних затрат можна об­числити також через ефективність використання виробни­чих фондів:

                                           (11.2)

де Всер – середньорічна вартість основних фондів підприєм­ства, грн.;
− середньорічний залишок нормованих оборотних за­собів відповідно фактичний і запланований, грн.
Строк окупності капіталовкладень Токр, який є обер­неним показником до Ер:

                                     (11.3)

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності ка­піталовкладень Ер повинен порівнюватись з нормативним коефіцієнтом Ен, який встановлюється Міністерством еко­номіки України на певний період. Якщо Ер>Ен, то вкла­дення капіталу вважають доцільним.
Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування виробництва. Показником порівняльної ефективності капітальних вкла­день є мінімум приведених витрат

,                               (11.4)

де Сі  – собівартість річного випуску продукції за і-м варі­антом капіталовкладень, грн;
Кприв. – приведенікапіталовкладення за і-м варіантом, грн; 
Ен – нормативний показник ефективності, для промисловості Ен = 0,15.
Той проект вважається найкращим з економічної точки зору, при якому сума приведених витрат є мінімальною.
Розрахунковий строк окупності додаткових капітало­вкладень (Ток.р) по певному варіанту обчислюється:

                                     (11.5)

де К1, К2 – сума капіталовкладень по першому і другому варіантах, грн;
С1, С2 – собівартість річного випуску продукції по пер­шому і другому варіантах, грн.
Якщо варіантів більше двох, то кращий з них вибирають шляхом попарного зіставлення зазначених величин. Оскільки процес інвестування є досить тривалим, інвес­тиційні проекти можуть відрізнятися як термінами реалі­зації, так і розподілом коштів за роками здійснення капіталовкладень. У такому випадку економічну ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто приведення різночасових капітальних вкладень до одного періоду (найчастіше, першого року інвестування). Приведення капітальних вкладень до певного року здійс­нюють за допомогою коефіцієнта приведення капітальних вкладень (а):

                                                                                      (11.6)

де d − норматив приведення різночасових витрат (ставка дисконту), %;     
k − кількість років, що відділяють затрати і результати даного року від початку розрахункового. Наприклад, якщо планується використовувати інновацію три роки, то k1 =  0, k2 = 1, k3 = 2.
Якщо капітальні вкладення мають місце до розрахунко­вого року, вони приводяться до нього шляхом множення на а:

                                     (11.7)

де Т − термін, протягом якого здійснюються капітальні (інвестиційні) вкладення, років;
Кt– витрати на виготовлення річної партії нового виробу, грн.
t – відповідний рік, в якому здійснюються капітальні (інвестиційні) вкладення.
Якщо капіталовкладення здійснюють після розрахунково­го року, вони приводяться до нього шляхом ділення на а:

                                     (11.8)

 

Кприв визначають по кожному із можливих варіантів роз­поділу капіталовкладень за роками і найкращим вважається той варіант, в якому Кприв є мінімальним.
Система оцінки економічної ефективності виробничих інвестицій повинна базува­тись на таких принципах:

  • повернення інвестованих коштів має оцінюватись на основі величини грошового потоку;
  • приведення до теперішньої вар­тості як суми інвестицій, так і грошо­вого потоку;
  • для оцінки різних інвестиційних проектів слід використовувати дифе­ренційовану дисконтну ставку (ставка відсотка), причому вона повинна змі­нюватись залежно від мети цієї оцінки.

Грошовий потік − це сума чистого доходу підприємст­ва та амортизаційних відрахувань.
Ставка дисконту − це процентна ставка, що харак­теризує норму прибутку, на який щорічно розраховує інвес­тор.
Найважливішими показниками оцінки економічної ефек­тивності виробничих інвестицій з врахуванням зазначених принципів є:
1. Чиста дисконтована (теперішня) вартість. Рішення про прийнятність інвестиційного проекту може бути позитивним у тому випадку, коли ЧДВ > 0. Цей показник може використовуватись як критерій до­цільності реалізації інвестицій взагалі і для визначення по­рівняльної ефективності інвестиційних проектів.
2. Індекс дохідності інвестицій (Ід):

,                                       (11.9)

де– сума теперішньої вартості середньорічних величин грошових потоків за пев­ний період, грн. Величина грошових потоків (ГПі) є величиною отриманого загального прибутку від реалізації всієї партії інноваційного продукту за відповідний рік, грн. Вона розраховується як добуток прибутку від реалізації одиниці інноваційного продукту і кількості річної реалізації інноваційного продукту;
n – термін, протягом якого планується використовувати інноваційне рішення, років.
Чим більше значення цього показника, тим вищий рівень віддачі від інвестованого капіталу.
Якщо Iд>1, то проект є ефективним і його можна рекомендувати до реалізації.
Якщо Iд<1, то від проекту слід відмовитись, оскільки він є збитковим для інвестора.
Якщо Iд=1, проект забезпечує тільки відшкодування вкладеного капіталу.
За умови різночасності здійснення капіталовкладень їх треба також приводити до теперішньої вартості.

                            (11.10)

де Дмн. – значення дисконтного множника:

                                   (11.11)

де R% − ставка дисконту, %;  
 і − рік, за який рахується дисконтний множник: і1=1, і2=2  і т.д.

  • Внутрішня норма рентабельності інвестицій − це така дисконтна ставка, за якої суми початкових інвестицій і теперішньої вартості грошових потоків є однаковими, тобто ЧДВ = 0. Розрахунковий показник ВНР має бути не нижчим за граничну ставку, прийнятну для підприємства.
  • Період окупності інвестицій (Ток)

                                  (11.12)

де − середньорічні величини грошових потоків за весь період, грн.
Для короткострокових інвестицій період вимірюється в місяцях, для довгострокових – в роках.
Основні чинники підвищення ефективності виробничих інвестицій:

  • поліпшення відтворювальної струк­тури виробничих інвестицій;
  • вдосконалення технологічної струк­тури капіталовкладень;
  • вдосконалення механізму підго­товки проектної документації та кошторисів будівельно-монтаж­них робіт;
  • скорочення тривалості інвестицій­ного циклу;
  • впровадження економічних методів управління інвестиційними про­цесами на підприємстві

Питання для самоконтролю

  1.  Дайте визначення інвестиції з економічної точки зору.
  2.  Дайте визначення інвестиції з фінансової точки зору.
  3.  Дайте визначення інвестиції з бухгалтерської точки зору.
  4. Як називається вкладення коштів з огляду на функціональну  цілеспрямованість капіталу за кордоном, що за величиною  становить не менше 10% вартості того чи іншого конкретного проекту?
  5. Як називаються закордонні інвестиції розміром до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту?
  6.  Як називаються вкладення капіталу у різні сфе­ри народного  господарства з метою відтворення реальних матеріальних і  нематеріальних активів підприємства?
  7.  Як класифікуються інвестиції за терміном вкладання?
  8.  Як класифікуються інвестиції за призначенням?
  9.  Як класифікуються інвестиції за натурально-речовинним втіленням?
  10. Що таке чисті капіталовкладення?
  11.  Чи доцільні капіталовкладення, якщо Ер =0,2, а Ен=0,15?
  12.  Що таке грошовий потік?
  13.  Дайте визначення поняття «чиста дисконтна вартість».
  14.  Дайте визначення поняття «внутрішня норма рентабельності  інвестицій».
  15.  Дайте визначення поняття «ставка дисконту».

 

Тестові завдання

1. З економічної точки зору інвестиції – це:

  1. сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект;
  2. нагромадження основного й оборотного капіталу;
  3. заморожування ресурсів з метою одержання доходів у майбутньому періоді;
  4. об'єднання зроблених капітальних витрат в одну або кілька статей активів і пасивів балансу.

2. З фінансової точки зору інвестиції – це:

  1. сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект;
  2. нагромадження основного й оборотного капіталу;
  3. заморожування ресурсів з метою одержання доходів у майбутньому періоді;
  4. об'єднання зроблених капітальних витрат в одну або кілька статей активів і пасивів балансу.

3. З бухгалтерської точки зору інвестиції – це:

  1. сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект;
  2. нагромадження основного й оборотного капіталу;
  3. заморожування ресурсів з метою одержання доходів у майбутньому періоді;
  4. об'єднання зроблених капітальних витрат в одну або кілька статей активів і пасивів балансу.

4. Вкладення з огляду на функціональну цілеспрямованість капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи іншого конкретного проекту – це:

  1. зовнішні прямі інвестиції;
  2. зовнішні портфельні інвестиції;
  3. іноземні інвестиції;
  4. прямі інвестиції.

5. Закордонні інвестиції розміром до  10% вартості здійснюваногоза їх допомогою капітального проекту – це:

  1. зовнішні прямі інвестиції;
  2. зовнішні портфельні інвестиції;
  3. іноземні інвестиції;
  4. непрямі інвестиції.

6. Інвестиції у вигляді інвестиційних сертифікатів, які випускаються в>обіг інвестиційними компаніями, фірмами або фондами – це:

  1. прямі інвестиції;
  2. непрямі інвестиції;
  3. приватні інвестиції;
  4. спільні інвестиції.

7. Вкладення капіталу   у  різні  сфе­ри  народного господарства з метою відтворення реальних матеріальних і нематеріальних активів підприємства – це:

  1. фінансові інвестиції;
  2. реальні інвестиції;
  3. спільні інвестиції;
  4. прямі інвестиції.

8. За терміном складання інвестиції поділяються на:

  1. короткострокові, середньострокові, довгострокові;
  2. строкові, не строкові;
  3. короткострокові, довгострокові;
  4. нестрокові, короткострокові, довгострокові;

9. За призначенням інвестиції поділяються на:

  1. матеріальні, нематеріальні;
  2. національні, іноземні;
  3. прямі, портфельні;
  4. виробничі, невиробничі.

10. Чисті капіталовкладення визначаються як:

  1. загальна сума витрат капіталу на просте і розширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства;
  2. різниця між валовими капіталовкладеннями та сумою амортизаційних відрахувань;
  3. різниця між валовими капіталовкладеннями і сумою податкових відрахувань;
  4. загальна сума витрат капіталу на просте відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.