Лекція 14
Суть і основні завдання фінансової діяльності підприємства

  1. Суть і завдання фінансової діяльності підприємства.
  2. Показники оцінки фінансового стану підприємства.
  3. Поняття, види і розподіл прибутку підприємства.
  4. Суть і характеристика загальної ефективності діяльності підп-риємства.
  5. Суть і характеристика показника рентабельності.

 

  • Суть і завдання фінансової діяльності підприємства.

Суть фінансової діяльності підприємства полягає у виник­ненні грошових відносин, пов'язаних з неперервним круго­обігом коштів у формах витрачання ресурсів, одержання доходів, їх використання, а також з приводу відносин з постачальниками, покупцями продукції, працівниками під­приємства, державними органами та ін.
Головна мета фінансової діяльності зводиться до однієї стратегічної задачі − збільшенню активів підприємства. Для цього воно повинно постійно підтримувати платоспроможність і рентабельність, а також оптимальну структуру активу і пасиву балансу.
Основні завдання фінансової діяльності підприємства:

  • вибір форм фінансування та їх оптимальне співвідношення;
  • вибір структури капіталу підприємства, напрямків його використання;
  • збалансування надходжень і видатків платіжних засобів підприємства у часі;
  • забезпечення своєчасності розрахунків;
  • підтримання необхідної ліквідності

Фінансовий стан підприємства (ФСП) – це економічна категорія, що відображає стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу.
Фінансовий стан може бути стійким, хитливим (передкризовим) і кризовим. Здатність підприємства вчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння і підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки.
У процесі постачальницької, виробничої, збутової і фінансової діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура коштів і джерел їхнього формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і як наслідок фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого виступає платоспроможність.
Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинне мати гнучку структуру капіталу, вміти організувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самовідтворення.
Отже, фінансова стійкість підприємства - це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у мінливому внутрішньому і зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну платоспроможність і інвестиційну привабливість у границях припустимого рівня ризику.
Стійке фінансове становище у свою чергу впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрати грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективне його використання.
Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виторгу і суми прибутку і як наслідок погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан не є щасливою випадковістю, а підсумком грамотного, умілого керування всім комплексом факторів, що обумовлюють результати господарської діяльності підприємства.
Аналіз ФСП ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко призвести в порівнянний вид. Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки — для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику, постачальники — для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції - для виконання плану надходження коштів у бюджет і т.д. Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.
Основні задачі аналізу.

  1. Своєчасне виявлення й усунення недоліків у фінансовій діяльності і пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.
  2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.
  3. Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
Для оцінки ФСП, його стійкості використовується ціла система показників, що характеризують:
  • наявність і розміщення капіталу, ефективність і інтенсивність його використання;
  • оптимальність структури пасивів підприємства, його фінансову незалежність і ступінь фінансового ризику;
  • оптимальність структури активів підприємства і ступінь виробничого ризику;
  • оптимальність структури джерел формування оборотних активів;
  • платоспроможність і інвестиційну привабливість підприємства;
  • ризик банкрутства (неспроможності) суб'єкта господарювання;
  • запас його фінансової стійкості (зону беззбиткового обсягу продажів).

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать звітний бухгалтерський баланс, звіти про прибутки і збитки, про рух капіталу, про рух грошових коштів і інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, що розшифровують і деталізують окремі статті балансу.
Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результатів використовуються для планування, контролю і прогнозування ФСП. Його ціль - забезпечити планомірне надходження коштів і розмістити власні і позикові засоби таким чином, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, одержання максиму прибутку і виключення ризику банкрутства.
Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, що контролюють органами на основі публікуємої звітності. Його ціль − установити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик утрати.

 

  • Показники оцінки фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства можна оцінити за допомо­гою групи показників:

  • показники ліквідності;
  • показники платоспроможності;
  • показники прибутковості;
  • показники ефективності використання активів

Показники ліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок поточних активів.

  • Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт по­криття) — це відношення поточних активів до поточ­них зобов'язань. Цей результат співвідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. При Кл.заг<2 вважається, що платоспроможність підпри­ємства невисока і існує певний фінансовий ризик. При Кл.заг>3 може виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів. Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для дея­ких сфер бізнесу воно може коливатись від 1.2 до 2.5.
  • Коефіцієнт термінової ліквідності — це відношен­ня активів високої ліквідності до поточних зобов'язань.
  • Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується відношенням грошових засобів та короткострокових цінних паперів до поточних зобов'язань. Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він пере­вищує 0,2 − 0,25

Платоспроможність під­приємства — це здатність виконувати свої короткі та довго­строкові зобов'язання за рахунок власних активів. Цей показ­ник вимірює рівень фінансового ризику, тобто ймовірність банкрутства підприємства. Показниками платоспроможності є:

  • Коефіцієнт платоспроможності характеризується відношенням власного капітал (статутного фонду) до загального зобов'язання підприємства (зобов'язання власникам, акціонерам та зовнішні зобов'язання).
  • Коефіцієнт заборгованості обчислюється як різниця між одиницею і відношенням власного капіталу до зовнішніх зобов'язань підприємства. Нормальним вважається значення показника 0,5.

Показники прибутковості характеризують ефективність використання всіх видів ресурсів, які забезпечили одержання певного валового доходу. Показниками прибутковості є:

  • Прибутковість інвестицій у фірму можна визначити як відношення прибутку після сплати податків до загальної суми інвестицій. Чим вищим є прибуток на інвестований капітал, тим краще працює підприємство. Рівень прибутковості інвестицій має бути не меншим, ніж доходність альтернативних капіта­ловкладень з відповідним ступенем ризику (придбання цінних паперів тощо).
  • Коефіцієнт прибутковості власного капіталу можна визначити як відношення чистого прибутку до суми власного капіталу.
  • Коефіцієнт прибутковості активів можна визначити як відношення чистого прибутку до загальної суми активів підприємства. Якщо цей коефіцієнт є меншим за процентну ставку по довгострокових кредитах, то фінансовий стан підприєм­ства є незадовільним.
  • Рентабельність — це відносний показник, що характе­ризує рівень ефективності (доходності) роботи підприємства.

Показники ефективності використання активів характе­ризують оборотність фіксованих активів, оборотність всіх активів, оборотність матеріальних ресурсів. Показниками ефективності використання активів є:

  • Оборотність основних засобів обчислюється як спів­відношення між обсягом реалізації та фіксованими і нематеріальними активами. Цей показник показує, скільки грошових одиниць про­дукції реалізовано на одну грошову одиницю основних засобів.
  • Оборотність активів обчислюється відношенням обсягу реалізації до загальної суми активів підприємства. Чим вищим є значення цього показника, тим краще використовуються основні і оборотні фонди підприємства.

 

  • Поняття, види і  розподіл прибутку підприємства.

Прибуток − це частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності. В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства.
Розрізняють такі види прибутку:

  1. Балансовий (валовий) прибуток − це загальний прибу­ток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування і розподілу. Інколи слід враху­вати витрати, що зменшують величину балансового прибутку (плата за землю, податок на майно, податок з власників транспортних засобів, утримання дошкіль­них закладів тощо).
  2. Операційний прибуток визначається коригуванням ба­лансового прибутку на операційні витрати, до складу яких входять: заробітна плата з нарахуваннями, амор­тизаційні відрахування, рентні платежі, транспортні і комерційні витрати. Саме цей скоригований балансо­вий прибуток виступає у формі прибутку до оподатку­вання (оподатковуваного прибутку).
  3. Чистий прибуток — це прибуток, що поступає у розпо­рядження підприємства після сплати податку на при­буток. З чистого прибутку підприємства сплачуються борги та проценти за кредити, а решта розподіляється на фонд спожи­вання (виплати власникам, акціонерам, персоналу за резуль­тати роботи) та фонд нагромадження (використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду).
Прибуток підприємства формується за рахунок таких дже­рел:
  • Прибуток від реалізації продукції (виконання робіт, на­дання послуг); по іншому цей прибуток називають прибутком від операційної діяльності, тобто такої, яка відображає основну мету існування підприємства на ринку та профіль діяльності. Прибуток від реалізації визначається як різниця між ви­ручкою від реалізації продукції (без врахування податку на додану вартість і акцизного збору) та повною собівартістю продукції.
  • Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу матеріальних (основних фондів) і нематеріаль­них активів, цінних паперів інших підприємств тощо; визначається як різниця між ціною продажу та балан­совою (залишковою) вартістю об'єкта, який продає­ться.
  • Прибуток від позареалізаційних операцій — це прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти по реа­лізації акцій, облігацій та інших цінних паперів, штра­фи, що сплачуються іншими підприємствами за пору­шення договірних зобов'язань, доходи від володіння борговими зобов'язаннями, роялті.
Основні функції прибутку:

  • основа інноваційних рішень;
  • мірило успіху діяльності підприємства;
  • джерело самофінансування і розвитку;
  • винагорода власникам, працівникам.

 

  • Суть і характеристика загальної ефективності діяльності підприємства.

Ефективність виробництва − це узагальнене і повне відображення кінцевих результатів використання засобів, предметів праці і робочої сили на підприємстві за певний проміжок час. Загальноекономічну ефективність виробництва називають також загальною продуктивністю виробництва.
Загальна методологія визначення економічної ефективності полягає у відношенні результату виробництва до затрачених ресурсів (витрат), тобто одержаного економічного ефекту до витрат на його досягнення.
Розрізняють результат самого процесу виробництва, який може виступати у формі чистої продукції підприємства, при­бутку, і кінцевий народногосподарський результат роботи під­приємства, який, крім обсягів виготовленої продукції, врахо­вує її споживну вартість, значимість для суспільства.
Проблема підвищення ефективності виробництва полягає в забезпеченні максимально можливого результату на кожну одиницю затрачених трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Тому критерієм ефективності виробництва в макроекономічному масштабі є зростання продуктивності суспільної праці.

 

  • Суть і характеристика показника рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник, що характе­ризує рівень ефективності (доходності) роботи підприємства. Границі рентабельності не встановлюються, а основними факторами підвищення рентабельності можуть бути:
а)  при оцінці рентабельності виробництва:

  • ріст прибутку;
  • зменшення вартості основних виробничих фондів та за­лишків нормованих оборотних засобів;

 б) при оцінці рентабельності окремих видів продукції:

  • зниження собівартості виробів.

Рентабельність – це ступінь дохідності, вигідності, прибутковості бізнесу. Її вимірюють за допомогою цілої системи відносних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничної, комерційної, інвестиційної тощо), вигідність виробництва продукції і послуг окремих видів.
Показники рентабельності повніше, ніж прибуток, характеризують результати господарювання, тому що їхня величина відображає співвідношення ефекту з вкладеним капіталом або спожитими ресурсами. Їх використовують для оцінювання діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.
Показники рентабельності можна об’єднати в кілька груп:

    • показники, що базуються на витратному підході (рентабельність продукції, рентабельність операційної діяльності, рентабельність інвестиційної діяльності та окремих інвестиційних проектів, рентабельність звичайної діяльності);
    • показники, що характеризують прибутковість продажів (валова рентабельність продажів і чиста рентабельність продажів);
    • показники, в основі яких лежить ресурсний підхід (рентабельність сукупних активів або загальна рентабельність, рентабельність операційного капіталу, рентабельність основного капіталу, рентабельність оборотного капіталу, рентабельність власного капіталу і т.ін.).

Рентабельність продукції обчислюють як відношення прибутку від реалізації до виплати процентів і податків (Преал.) до суми витрат на реалізовану продукції (Среал.):

,                                     (14.1)

 Вона показує, скільки прибутку має підприємство з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Її можна розраховувати:

  • в цілому по підприємству (загальна рентабельність виробництва):

,                                 (14.2)

 

 де  − середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.
 − середньорічна вартість нормованих оборотних засобів, грн.

  • по окремих його сегментах;
  • за видами продукції:

,                                     (14.3)

де Р − рентабельність окремих виробів, %;                   
Ц − відпускна ціна, грн;
С − повна собівартість одиниці продукції, грн;       
і − вид окремого виробу.
Рентабельність операційної діяльності – цей показник характеризує окупність витрат операційної діяльності. Він повніше від рентабельності продукції відображає результати роботи підприємства, оскільки при його розрахунку враховуються не лише реалізаційні, а й позареалізаційні результати, що належать до основної діяльності.
­   Рентабельність продажів (обороту) – характеризує ефективність виробничої і комерційної діяльності підприємства.
Рентабельність (дохідність) операційного капіталу – характеризує дохідність капіталу, задіяного в основній діяльності (постачання, виробництво та збут продукції).
Рентабельність (дохідність) сукупного капіталу – характеризує дохідність всього сукупного капіталу, вкладеного в активи підприємства.
Рівень рентабельності продукції (коефіцієнт окупності витрат), розрахований в цілому по підприємству залежить від трьох основних факторів першого порядку: зміна структури реалізованої продукції, її собівартості і середніх цін реалізації.

Питання для самоконтролю

  1.  Показники ефективності використання активів.
  2.  Суть і характеристика загальної ефективності діяльності підприємства.
  3.  Показники ефективності виробництва та соціальна ефективність.
  4.  Суть рентабельності та її види.
  5.  Основні фактори підвищення рентабельності.
  6.  Що таке операційний прибуток?
  7.  Перерахуйте показники рентабельності, що базуються на    витратному підході.
  8.  Перерахуйте показники рентабельності, в основі яких лежить  ресурсний підхід.
  9.   Дайте визначення терміна валова рентабельність продажів.
  10.  Дайте визначення терміна рентабельність сукупних активів.
  11.  Дайте визначення терміна рентабельність оборотного капіталу.
  12.  Дайте визначення терміна рентабельність власного капіталу.
  13.  Дайте визначення терміна рентабельність операційної діяльності.
  14.  Дайте визначення терміна рентабельність оборотного капіталу.

 

Тестові завдання

1. Прибуток –це:

  1.  дохід від продажу продукції;
  2.  це частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності;
  3.  загальний дохід підприємства після його оподаткування;
  4.  це різниця між доходом і виробничою собівартістю продукції.

2. Операційний прибуток – це:

  1.  загальний прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування і розподілу;
  2.  прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти з реалізації            акцій, облігацій та інших цінних паперів, штрафи, що сплачуються   іншими підприємствами за порушення договірних зобов'язань,  доходи від володіння борговими зобов'язаннями, роялті;
  3.  прибуток, що  визначається коригуванням балансового прибутку на операційні витрати;
  4.  прибуток, що поступає у розпорядження підприємства після сплати       податку на прибуток.

3. Прибуток до оподаткування – це балансовий прибуток скорегований на витрати до яких входять:

  1.  витрати від інвестиційної діяльності;
  2.  витрати на створення резервного фонду;
  3.  амортизаційні відрахування;
  4.  витрати на розрахунки кредитів.

4. Прибуток до оподаткування – це балансовий прибуток скорегований на витрати до яких не входять:

  1.  витрати на заробітну плату з нарахуваннями;
  2.  витрати на рентні платежі;
  3.  витрати на сплату заборгованостей;
  4.  транспортні витрати.

5. Що не враховується у виручку від реалізації при визначенні прибутку від реалізації:

  1.  тільки ПДВ;
  2.  ПДВ і акцизний збір;
  3.  акцизний збір і податок на прибуток;
  4.  тільки акцизний збір.

6. Прибуток від позареалізаційних операцій не включає:

  1.  проценти від реалізації акцій;
  2.  проценти від реалізації облігацій;
  3.  доходи від володіння борговими зобов'язаннями;
  4.  надання послуг.

7. Рентабельність – це:

  1.  абсолютний показник, що характеризує рівень ефективності роботи підприємства;
  2.  відносний показник, що характеризує рівень ефективності роботи  підприємства;
  3.  абсолютний  показник, що характеризує рівень збитковості роботи  підприємства;
  4.  відносний  показник, що характеризує рівень збитковості роботи  підприємства;

8. Показники рентабельності:

  1.  гірше, ніж прибуток, характеризують результати господарювання;
  2.  повніше, ніж прибуток, характеризують результати господарювання;
  3.  в однаковій мірі з прибутком характеризують результати господарювання;
  4.  не можна порівнювати з прибутком для характеристики результатів господарювання.

9. До показників рентабельності не належать:

  1.  показники, що базуються на витратному підході;
  2.  показники, що характеризують прибутковість продажів;
  3.  показники, які базуються на підході дохідності;
  4.  показники, в основі яких лежить ресурсний підхід.

10. До показників рентабельності, які базуються на витратному підході, належить:

  1.  валова рентабельність продажів;
  2.  рентабельність сукупних активів;
  3.  рентабельність операційного капіталу;
  4.  рентабельність інвестиційної діяльності.