Лекція №3

Оборотні фонди та оборотні кошти підприємства

  1. Поняття та матеріальний склад оборотних фон­дів підприємства.
  2. Показники використання матеріальних ресурсів.
  3. Оборотні кошти підприємства, їх структура та джерела формування оборотних коштів  під­приємства.
  4. Оборотність оборотних коштів, показники обо­ротності.

1. Поняття та матеріальний склад оборотних фон­дів підприємства.
Оборотні фонди − це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю спожи­вається в кожному технологічному циклі ви­готовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.
Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються на готову продукцію.
Оборотні фонди підприємства складаються з:

  • Виробничі запаси (предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів).
  • Незавершене виробництво (предмети праці, які ще не пройшли всіх стадій обробки).
  • Витрати майбутніх періодів (витрати на підготов­ку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому).

Найбільшу питому вагу у складі оборотних фондів під­приємства мають виробничі запаси. До їх складу входять:

  • сировина, основні і допоміжні матеріали;
  • паливо;
  • куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби;
  • тара і тарні матеріали;
  • запасні частини для ремонту;
  • малоцінні та швидкозношувані предмети (господарсь­кий інвентар, малоцінні інструменти та ін.) хоч і є засобами праці, проте мають термін служби менший одного року і для спрощення обліку відносяться до оборотних фондів).

Незавершене виробництво – такі предмети праці пере­бувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.
У складі незавершеного виробництва виділяють напів­фабрикати власного виробництва, тобто такі предмети праці, які повністю пройшли обробку в одному підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах цього ж підприємства.
Витрати майбутніх періодів не є речовим елементом оборотних фондів, це грошові витрати, здійснені в даному періоді, але будуть віднесені на собівартість продукції час­тинами в наступних періодах (раціоналізація і винахідни­цтво, проектування різних заходів, придбання різного роду інформації).
Співвідношення між окремими елементами оборотних фондів до їх загального обсягу, виражене у відсотках, нази­вають  виробничо-технологічною  структурою  оборотних фондів.
Ця структура має відмінності залежно від:

  • характеру виробництва;
  • тривалості технологічного циклу;
  • видів продукції;
  • територіального розміщення виробництва та ін.

Методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

  • Аналітично-розрахунковий (ґрунтується  на аналізі конструкції виробу, експериментів, виробничих умов та ін.);
  • Дослідно-виробничий (на основі дослідних випробу­вань безпосередньо на робочих місцях; використовується для нормування витрат допоміжних матеріалів та інстру­менту);
  • Звітно-статистичний (на основі даних про фактичне використання матеріалів, сировини у звітному періоді та їх коригування).

2. Показники використання матеріальних ресурсів.
Для загальної характеристики витрати матеріальних ресурсів на виробництво продукції служить показник матеріалоємності, що оцінює фактичну витрату матеріальних ресурсів на одиницю продукції в натуральному і вартісному вираженні.
Матеріалоємність− показник, що оцінює фактичну витрату матеріальних ресурсів на одиницю продукції в натуральному і вартісному вираженні:

                                              (3.1)

  де   – загальна сума матеріальних затрат, грн.
Qp. − обсяг реалізованої продукції підприємства, грн.
Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача. Матеріаловіддача − показник, у вартісному виражені, відображає скільки грошових одиниць доходу припадає на гривню, вкладену у матеріальні ресурси, з яких виготовлено дану продукцію.
У практичній роботі підприємства важливе значення ма­ють показники:
1. Коефіцієнт використання матеріалів. Він може бути плановим (відношення чистої ваги виробу до норми витрат сировини або матеріалів) і фактичним (відношення чистої ваги виробу до фактичних витрат матеріалів).

  • Коефіцієнт використання окремих видів матеріалів може визначатись не лише щодо певних видів продукції, а й по підприємству в цілому.

,                                       (3.2)

,                                       (3.3)

де т – кількість видів продукції, при виробництві яких ви­користовується даний вид матеріального ресурсу.
Nі.ф., Nі.пл − обсяг випуску і-го виду виробу у натуральному виражені відповідно фактичний і запланований;
qзі.ф., qзі.пл. − маса (площа) і-го виду заготовки відповідно фактична і запланована.
Мс.ф., .Мпл. − сумарна потреба підприємства в певному матеріалі у натуральних одиницях відповідно фактична і запланована.

  • Розмір відходів характеризується коефіцієнтом, що показує відношення величини відходів до величини загаль­них витрат матеріалу.
  • Коефіцієнт вилучення готової продукції із одиниці переробленої сировини. Цей коефіцієнт має певну межу − вміст у вихідній сировині корисних компонентів, що вилу­чаються.

Варто розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів. Джерела економії показують за рахунок чого можна досягти економії. Шляхи економії показують яким образом, за допомогою яких заходів може бути досягнута економія. Під резервами економії розуміються виникаючі або ті що вже виникли але не використані можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів.
Абсолютне вивільнення (у грошових одиницях) оборотних засобів можна знайти за формулою:

                              (3.4)
де Qp. − обсяг реалізованої продукції підприємства, грн.;
Тоб.пл, Тоб. ф. – відповідно плановий і фактична тривалість одного обороту, дні.
Відносне вивільнення (у відсотках) оборотних засобів можна знайти через відношення реалізації продукції за планом і фактично:

,                                  (3.5)

Основними джерелами економії сировини і матеріалів є:

  • Зниження ваги виробів;
  • Скорочення відходів і втрат сировини та матеріалів;
  • Використання відходів;
  • Використання вторинної сировини;
  • Зменшення і ліквідація браку.

   Шляхи економії матеріальних ресурсів:

  • виробничо-технічні (якісна підготовка сировини до виробничого споживання, вдосконалення конструкції виро­бів, комплексна переробка сировини, застосування безвід­ходних та маловідходних технологій);
  • організаційно-економічні (підвищення рівня науко­вості нормування, розробка технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів).

Виробничі запаси залежно від їх призначення поділя­ються на:
Транспортний запас – на час знаходження товар­но-матеріальних цінностей в дорозі від постачальника до споживача:

                                        (3.6)

де  Тз.п − період зриву поставки;
Д − денна потреба матеріалу.
Підготовчий запас – на час приймання, перевір­ки якості і складування сировини і матеріалів;
Технологічний запас  – на час підготовки сиро­вини і матеріалів до виробничого споживання:

                                        (3.7)

де Тпід − період підготовки певного матеріалу на підприємстві.
Поточний запас  – для забезпечення безпере­бійного процесу виробництва матеріальними ресурсами між двома черговими поставками:

                                        (3.8)

де Тпост − період поставки певного матеріалу на підприємстві.
Страховий запас – це мінімальний запас на ви­падок непередбачених перебоїв у постачанні:

                                        (3.9)

де  Тз.п − період зриву поставки.
Середній запас матеріалу:

                                (3.10)

Максимальний запас матеріалу:

                                   (3.11)

3. Оборотні кошти підприємства, їх структура та джерела формування оборотних коштів  під­приємства.
Поряд з оборотними фондами, які функціонують у сфері виробництва продукції, процес її реалізації забезпечуються фондами обігу. До фондів обігу належать:

  • Готова продукція на складах підприємства
  • Готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі
  • Грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках
  • Грошові кошти у незавершених розрахунках
  • Дебіторська заборгованість
  • Готівка в касі

Сукупність грошових коштів підприємства, вкладених в оборотні фонди і фонди обігу, становлять оборотні кошти підприємства.
Оборотні кошти поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать всі оборотні фонди та готова про­дукція на складах підприємства. До ненормованих належать: відвантажена готова продукція, готівкові і безготівкові гро­шові кошти підприємства, дебіторська заборгованість.
Оборотні кошти знаходяться в постійному русі. Протягом одного виробничого циклу вони роблять кругообіг, що складається з трьох стадій. На першій стадії підприємство затрачає грошові кошти на оплату рахунків за предмети праці, тобто оборотні фонди. Тут оборотні кошти з грошової форми переходять у товарну, а грошові кошти — зі сфери звертання в сферу виробництва. На другій стадії оборотні фонди переходять безпосередньо в процес виробництва і перетворюються спочатку у виробничі запаси і напівфабрикати, а після завершення виробничого процесу — у готову продукцію. На третій стадії готова продукція реалізується, у результаті чого оборотні фонди зі сфери виробництва переходять у сферу звертання і знову приймають грошову форму. Ці грошові кошти направляються на придбання нових предметів праці і вступають у новий кругообіг. Час перебування оборотних коштів на кожній стадії по-різному, воно залежить від споживчих і технологічних властивостей продукції, особливостей виробництва і реалізації.
Обсяг оборотних коштів повинен бути достатнім для виробництва продукції в необхідній кількості й одночасно не ведучим до збільшення витрат виробництва за рахунок утворення наднормативних запасів. Оптимальний розмір оборотних коштів установлюється на основі нормування витрати оборотних фондів по кожнім виді продукції і визначення обсягу поточного складського і страхового запасу.
Середній залишок оборотних коштів визначається за місяць як середньоарифметична величина їх на початок і кінець місяця, за квартал — розподілом на три суми трьох середньомісячних залишків оборотних коштів, за рік –  розподілом на чотири суми всіх залишків.
Структура оборотних коштів характеризується спів­відношенням окремих елементів у загальному її обсязі, яке виражається у відсотках. Ця структура може бути досить різною залежно від галузі, до якої належить підприємство, але в цілому по промисловості 2/3 оборотних коштів аван­сується в оборотні фонди, а 1/3 – у фонди обігу.
За джерелами формування оборотні кошти підприєм­ства поділяються на:
1.  власні;
2.  залучені.
Власні оборотні кошти – це ті, які виділені підприємст­ву при його створенні і поповнені згодом за рахунок прибут­ку, а також внаслідок використання стійких пасивів (тих грошових коштів, які є тимчасово вільними і використову­ються в господарському обороті підприємства - резерв майбутніх платежів, внески на соціальне страхування, за­боргованість по заробітній платі та ін.).
Залучені оборотні кошти – це кредити банків, креди­торська заборгованість та інші пасиви.
Норматив оборотних коштів – це грошовий вираз вар­тості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.
Процес встановлення нормативу оборотних коштів, не­обхідних для нормальної діяльності підприємства, назива­ється нормуванням.

4. Оборотність оборотних коштів, показники обо­ротності.
Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству сум гро­шових коштів для здійснення процесу виробництва і реалі­зації продукції.
Показниками оборотності оборотних засобів є:

  • коефіцієнт оборотності;
  • коефіцієнт завантаження;
  • тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності  показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік про­дукції до середньорічного залишку нормованих обо­ротних коштів.

                                          (3.12)

де Qp. − обсяг реалізованої продукції підприємства відповідно фактичний і запланований, грн;
− середньорічний залишок нормованих оборотних за­собів відповідно фактичний і запланований, грн.
Коефіцієнт завантаження – величина, обернена коефіцієнту оборотності. Цей показник показує, скільки оборотних коштів підпри­ємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.
Тривалість обороту показує тривалість одного обороту оборотних коштів, у днях. При розрахунку тривалості одного обороту число днів у році приймають рівним 360, а в кварталі 90. Чим більше оборотів роблять оборотні кошти на підприємстві за визначений період у порівнянні з минулим періодом або в порівнянні з іншим підприємством, тим ефективніше їхнє використання:

                                           (3.13)

Оборотність оборотних засобів безпосеред­ньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства, зокрема приріст прибутку на рівень рентабельності.
Сума приросту прибутку (збитків), одержаного за рахунок зміни оборотності оборотних засобів може бути розрахована за формулою:

                              (3.14)

де Пр. баз. – прибуток від реалізації продукції у базовому році, грн;
Sбаз, Sзв – відповідно середньорічні залишки нормованих оборотних засобів у базовому і звітному роках, грн;
РПбаз, РПзв. –  обсяг реалізації у базовому і звітному роках, грн.
Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням підприємства і повинно забезпечуватись приско­ренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.
На стадії створення виробничих запасів – раціональне використання матеріальних ресурсів, удосконалення норму­вання, ліквідація наднормативних запасів, налагодження ро­боти транспорту, оптимальний вибір постачальників та ін.
На стадії незавершеного виробництва – скорочення тривалості виробничого циклу, впровадження прогресивної техніки і технологій, розвиток стандартизації та уніфікації, вдосконалення системи економічного стимулювання тощо.
На стадії обігу − раціональна організація збуту продук­ції, прискорення документообороту, дотримання договірної платіжної дисципліни, використання маркетингових важе­лів активізації продажу (реклама) та ін.
У конкретних умовах виробництва і збуту кожне під­приємство самостійно обирає найбільш прийнятні шляхи прискорення оборотності оборотних коштів, що дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва і реалізації продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів.

 

Питання для самоконтролю

  1. Поняття та матеріальний склад оборотних фондів.
  2. Нормування витрат матеріальних ресурсів.
  3. Запаси підприємства, їх класифікація.
  4. Показники використання матеріальних ресурсів.
  5. Джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів.
  6. Оборотні кошти підприємства, їх структура.
  7. Джерела формування оборотних коштів підприємства.
  8. Нормування оборотних коштів.
  9. Оборотність оборотних коштів, показники оборотності.
  10. Економічна сутність коефіцієнта оборотності.
  11. Елементний склад оборотних коштів підприємства.
  12. Резерви економії матеріальних ресурсів.
  13. Вплив оборотності оборотних коштів на кінцеві результати       діяльності підприємства.
  14. Значення та шляхи прискорення оборотності оборотних коштів.

 

Тестові завдання

1. Оборотні фонди підприємства — це частина виробничих фондів підприємства, яка:

  1.  споживається повністю в одному технологічному циклі;
  2.  підлягає амортизації протягом періоду корисного використання;
  3.  відшкодовується з прибутку підприємства;
  4.  переносить свою вартість на вартість готової продукції  на один  виробничий цикл;
  5.  створює належні умови для нормального протікання основних виробничих процесів.

2. Норми витрат матеріальних ресурсів за періодом дії поділяються на :

  1.  перспективні;
  2.  неперспективні;
  3.  річні;
  4.  індивідуальні;
  5.  групові;
  6.  поточні.

3. Підготовчий виробничий запас утворюється з метою забезпечення:

  1.  підготовки сировини до виробничого споживання;
  2.  доставки сировини від постачальника до споживача;
  3.  приймання і складування сировини;
  4.  безперебійного процесу виробництва між двома черговими поставками матеріальних ресурсів;
  5.  мінімальний запас на випадок непередбачених перебоїв у постачанні.

4. За формулою ділення реалізованої продукції на середньорічні залишки нормованих оборотних коштів обчислюється:

  1.  коефіцієнт завантаження оборотних коштів;
  2.  коефіцієнт обороту по прийому;
  3.  коефіцієнт оборотності оборотних коштів;
  4.  темпи росту обсягу реалізованої продукції;
  5.  тривалість одного обороту.

5. Оборотні фонди підприємства — це частина виробничих фондів підприємства, яка:

  1. споживається повністю в одному технологічному циклі;
  2. підлягає амортизації протягом періоду корисного використання;
  3. відшкодовується з прибутку підприємства;
  4. створює належні умови для нормального протікання основних виробничих процесів.

6. Норми витрат матеріальних ресурсів за періодом дії поділяються на:

  1.  перспективні;
  2.  неперспективні;
  3.  річні;
  4.  індивідуальні;
  5.  групові;
  6.  поточні.

7. Підготовчий виробничий запас утворюється з метою забезпечення:

  1.  підготовки сировини до виробничого споживання;
  2.  доставки сировини від постачальника до споживача;
  3.  приймання і складування сировини;
  4.  безперебійного процесу виробництва між двома черговими поставками матеріальних ресурсів;
  5.  мінімальний запас на випадок непередбачених перебоїв у постачанні.

8. За формулою ділення реалізованої продукції на середньорічні залишки нормованих оборотних коштів обчислюється:

  1.  коефіцієнт завантаження оборотних коштів;
  2.  коефіцієнт обороту по прийому;
  3.  коефіцієнт оборотності оборотних коштів;
  4.  темпи росту обсягу реалізованої продукції;
  5.  тривалість одного обороту.

9. Методами  нормування  витрат матеріальних ре­сурсів є:

  1.  аналітично-розрахунковий;
  2.  прямолінійний;
  3.  дослідно-виробничий;
  4. пофакторний;
  5.  експертний;
  6.  звітно-статистичний.

10. Матеріаломісткість, яка показує витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції називається:

  1.  абсолютна;
  2.  відносна;
  3.  питома;
  4.  загальна;
  5.  індивідуальна.