Лекція № 7
Якість і конкурентоспроможність продукції

 

  1. Поняття якості продукції.
  2. Методи оцінки якості продукції.
  3. Поняття конкурентоспроможності продукції.

 

  • Поняття якості продукції

Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Поряд з якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Технічний рівень виробів за змістом вужче їх якості, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик.
Рівень якості  – це кількісна характеристика міри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінювання якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.

Абсолютний рівень якості товару знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів. Для цього необхідно визначити зміст основних функцій, які повинно реалізовувати інноваційне рішення, вимог замовника до нього, а також умов, які характеризують експлуатацію, визначають основні параметри, які будуть використані для розрахунку коефіцієнта технічного рівня виробу. Система параметрів, прийнята до розрахунків, повинна достатньо повно характеризувати споживчі властивості інноваційного товару (його призначення, надійність, економічне використання ресурсів, стандартизація тощо).
Абсолютний рівень якості інноваційного рішення КЯ.А. визначається за формулою:

,                                       (7.1)

де Рні – числове значення і-го параметра інноваційного рішення;
n – кількість параметрів інноваційного рішення, що прийняті для оцінювання;
аі – коефіцієнт вагомості відповідного параметра (сума коефіцієнтів вагомості всіх параметрів повинна дорівнювати 1).

Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності сучасним вимогам. Тому поряд з цим визначають відносний рівень якості окремих видів виготовлюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків виробів.  Відносний рівень якості рішення КЯ.В. визначаємо за формулою:

.                                      (7.2)

Якщо:
КЯ.В. =1 – розробка за показниками якості аналогічна виробу-аналогу;
КЯ.В.>1 – рівень конкурентоспроможності розробки за показниками якості вищий за виріб-аналог;
КЯ.В.<1 – рівень конкурентоспроможності розробки за показниками якості нижчий за виріб-аналог.
Процедура визначення одиничних параметричних індексів за технічними показниками якості здійснюється за відповідними формулами. Якщо збільшення величини параметра свідчить про підвищення якості нової розробки, одиничний параметричний індекс розраховується за формулою:

.                                           (7.3)

Якщо зменшення величини параметра свідчить про підвищення якості нової розробки, то одиничний параметричний індекс розраховується за оберненою формулою:

,                                            (7.4)

де qi – одиничний параметричний індекс, розрахований за і-м параметром;
Рі  – значення і-го параметра виробу;
Рбазі – аналогічний параметр базового виробу-аналога, з яким проводиться порівняння.

Параметричні індекси можна визначати як за допомогою «жорстких» параметрів (технічні параметри, які мають конкретну величину, що виражається в кілограмах, міліметрах або інших чітких одиницях), так і «м’яких» (параметри, які характеризують естетичні та ергономічні властивості розробки: дизайн, колір, зручність тощо). Для «м’яких» параметрів, які не мають кількісних характеристик, результати виражають у бальній формі. Підставою для присвоєння параметру того чи іншого бала можуть бути оцінки групи експертів за обраною ними шкалою (наприклад, «дизайн», зручність користування) за п’ятибальною або десятибальною шкалою.

Визначення набору споживчих параметрів товару є основним у визначенні рівня якості продукції. Визначення «переваг» товару за кожним з параметрів доручають сформованій на підприємстві групі експертів, які володіють реальною ринковою інформацією. Можна порівняти отримані експертами висновки з результатами «польових» досліджень ринку. Обрані параметри стають головним об’єктом досліджень.

Найбільш складна за кількістю показників система застосовується для оцінювання якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Поряд із специфічними показниками, властивими лише певному виду виробів, якість (технічний рівень) знарядь праці характеризується також рядом загальних показників. До них в першу чергу відносять надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, патентну чистоту тощо.
Залежно від призначення певні види продукції мають свої специфічні показники якості. В залежності від кількості характеризованих властивостей показники якості поділяються на:

    • одиничні, що характеризують окремі властивості виробу;
    • комплексні, за допомогою яких вимірюється група власти­востей виробу;
    • узагальнювальні, які характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.

Комплексні показники характеризують кілька властивос­тей продукції. За цими показниками продукцію поділяють на сорти, марки, класи [50].
В процесі господарської діяльності важливо не тільки правильно оцінити якість окремих виробів, але й загальний рівень якості продукції підприємства. Для цього використовується система узагальнювальних показників, основними серед яких є:

    • коефіцієнт оновлення асортименту;
    • частка сертифікованої продукції;
    • частка продукції, призначеної для експорту;
    • обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під час сезонного розпродажу.

 

  • Методи оцінки якості продукції.

Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом нових виробів застосовують ряд методів: об'єктивний, органолептичний методи використову­ють для визначення абсолютного рівня якості, а диференційований і комплексний — відносного рівня якості окремих видів продукції.
Об'єктивний метод означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та приборних вимірювань, лабораторного аналізу. Такий метод є найбільш вірогідним і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів. Зокрема його використовують для визначення більшості техніко-експлуатаційних показників: засобів праці – продуктивність, потужність, точність обробки матеріалів; предметів праці – вміст металу у руді, міцність фарбування тканини; споживчих товарів – еластичність та вологостійкість взуття, вміст цукру або жиру у харчових продуктах тощо.
Органолептичний метод ґрунтується на наслідках аналізу сприймання органами почуттів людини (зором, слухом, смаком, нюхом, дотиком) без застосування технічних   вимірювальних   та   реєстраційних   засобів.   При цьому методі застосовують балову систему оцінки в показників якості,  виходячи з  визначеного  переліку  ознак (властивостей), які найповніше охоплюють основні якісні характеристики виробу. Кожній оцінці ("відмінно", "добре", "задовільно", "погано") надають певну кількість балів (наприклад, відповідно 5, 4, З і 0).
Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або ж базовими показниками стандартів (технічних умов). Оцінка рівня якості цим методом зводиться до обчислення значень відносних показників, які за абсолютною величиною менше одиниці (при зіставленні з еталонними показниками), повинні бути більшими або дорівнювати одиниці (при порівнянні з вимогами стандартів чи технічних умов).
Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу. Одним із варіантів комплексної оцінки якості може слугувати інтегральний показник, який обчислюється шляхом зіставлення корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на нього створення і використання. В окремих випадках для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням при її обчисленні коефіцієнтів вагомості усіх розрахункових показників.
Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якості новостворених виробів. В залежності від джерел інформації методи оцінки якості поділяються на:

    • традиційний (оцінка якості продукції в спеціалізованих підрозділах);
    • експертний (використовується для оцінки естетичних по­казників якості);
    • соціальний (ґрунтується на визначенні якості продукції на основі вивчення думки споживачів про неї).

В окрему групу виділяються статистичні методи, оцінки якості продукції, які ґрунтуються на використанні методів математичної статистики і мають вибірковий характер.

 

  • Поняття конкурентоспроможності продукції.

В тісному взаємозв'язку з якістю продукції перебуває її конкурентоспроможність. Формула конкурентоспроможності в загальному вигляді може бути представлена:

КС = якість + ціна + обслуговування,                       (7.5)

Управляти конкурентоспроможністю можна шляхом за­безпечення оптимального співвідношення між цими складо­вими, кожна з яких є також багатофакторною.
Конкурентоспроможність – сукупність властивостей певної продукції, що відображають її спроможність витримати порівняння з аналогічною продукцією в конкурентних ринкових умовах. Такий показник показуватиме рівень конкурентоспроможності виробу відповідно до виробу конкурента.
Умовою конкурентоспроможності товару загалом є:

корисний ефект / ціна споживання => mах .                   (7.6)

Рівень конкурентоспроможності визначають на основі порівняльного аналізу споживчих властивостей конкретної продукції і аналога-конкурента з урахуванням витрат на придбання та експлуатацію цих виробів. Основними критеріями конкурентоспроможності продукції є її технічний рівень, який характеризує ступінь використання науково-технічних досягнень у процесі розробки та виготовлення виробу, ступінь відповідності продукції вимогам міжнародних стандартів та специфічним вимогам іноземного споживача. 
Слід зазначити три основних пункти конкурентоспроможності виробу:
1) конкурентоспроможність будь-якого товару може бути визначена тільки в порівнянні з іншим виробом, отже, є відносним показником;
2) показник конкурентоспроможності показує відмінності даного виробу від виробу-конкурента з урахуванням ступеня задоволення конкурентом конкретної суспільної потреби;
3) для визначення конкурентоспроможності товару слід також враховувати витрати на маркетинг та витрати споживачів на покупку та експлуатацію [39].
Фактор конкурентоспроможності носить примусовий характер, змушуючи виробників під погрозою витиснення з ринку безперестану займатися системою якості й у цілому конкурентоспроможністю своїх товарів, а ринок об'єктивно і строго оцінює результати їхньої діяльності.

Конкурентоспроможність товару – вирішальний фактор його комерційного успіху на розвитому конкурентному ринку, це багатоаспектне поняття, що означає, відповідно, товари умови ринку, конкретною вимогою споживачів не тільки по своїм якісним, технічним, економічним, естетичним характеристиках, але і по комерційних і інших умовах його реалізації (ціна, терміни постачання, канали збуту, реклама).

Тому конкурентоспроможність товару можна визначити тільки порівнюючи товари конкурентів між собою. Іншими словами, конкурентоспроможність – поняття відносне, чітко прив'язане до конкурентного ринку і часу продажу. І, оскільки, у кожного покупця є свій індивідуальний критерій оцінки задоволення власних потреб, конкурентоспроможність набуває ще й індивідуального характеру.

Кожен товар після виходу на ринок починає поступово витрачати свій потенціал конкурентоспроможності. Такий процес можна сповільнити і навіть тимчасово затримати, але зупинити – неможливо. Тому нові вироби проектуються за графіком, що забезпечує їм вихід на ринок до моменту значної втрати конкурентоспроможності колишнім виробам, інакше кажучи, конкурентоспроможність нових товарів повинна бути випереджальною і досить довгостроковою.

Особлива увага приділяється не стільки поліпшенню технічних параметрів, скільки зниженню ціни його споживання. Як свідчить світова практика, саме цей параметр найчастіше стає вирішальним, хоча новий товар продавався по істотній високій ціні.

У практичній діяльності й у теоретичних вишукуваннях нерідко ставиться знак рівності між якістю і конкурентоспроможністю або взагалі не робиться розходження між ними, хоча, насправді поняття „конкурентоспроможність товару” ширше понять „якість товару” і „технічний рівень товару”. Останні – головна складова конкурентоспроможності товару, що визначає його рівень, але не єдина. Якість виступає як головний фактор конкурентоспроможності товару, складаючи його „стержень”. У принципі низькоякісний товар володіє і низкою конкурентоспроможністю, так само як і товар високої якості – це висококонкурентний товар.
В процес оцінювання конкурентоспроможності товару входять нижчевказані етапи.

І. Аналіз ринку України і вибір за базу порівняння найбільш конкурентоспроможного товару. Зразок має належати до тієї ж групи товарів, що і аналізований виріб, бути найбільш репрезентативним для цього ринку, мати значне коло шанувальників.

II. Визначення набору параметрів, які порівнюються. Визначення набору параметрів, які порівнюються, продиктоване тим, що частина параметрів характеризує споживчі властивості товару, а частина – економічні властивості. «Жорсткі» параметри описують важливі функції товару та пов’язані з нею основні конструктивні характеристики виробу.
На основі групових параметричних індексів за нормативними, технічними та економічними показниками розраховують інтегральний показник конкурентоспроможності за формулою:

 .                                (7.7)

На основі інтегрального показника формулюється висновок про конкурентоспроможність оцінюваного товару:

  • при KІНТ < 1 виріб, який аналізується, поступається базовому зразку за конкурентоспроможністю,
  • при KІНТ > 1 – перевищує зразок,
  • при KІНТ = 1 – конкурентоспроможності порівнювальних товарів однакові.

Однак слід мати на увазі, що при зростанні ІТП (тобто, поліпшенні споживчих показників аналізованого товару) показник KІНТ збільшується, характеризуючи зростання конкурентоспроможності. При зростанні ІЕП (ціни споживання аналізованого товару порівняно з базовим зразком) показник KІНТ зменшується, відображаючи зниження конкурентоспроможності.
Якщо метою оцінювання конкуренто­спроможності товару є прийняття рішення щодо виведення товару на ринок, можлива така прогнозна оцінка конкуренто­спроможності товару:

  • KІНТ= 1,6 і більше – дуже перспективно;
  • KІНТ=1,40…1,59 – перспективно;
  • KІНТ=1,20…1,39 – мало­перспективно;
  • KІНТ =1,00…1,19 – неперспективно.

Інтегральний показник конкурентоспроможності вказує на ступінь його привабливості з позиції покупця. На підставі сформульованого висновку приймається рішення про проектування та виробництво такого виробу чи зняття виробу з виробництва, модернізацію його або переведення на інший ринок.

 

Питання для самоконтролю

  1. Дайте визначення поняттю «якість» продукції.
  2. Дайте визначення поняттю «технічний рівень якості» продукції.
  3. Що таке абсолютний рівень якості продукції?
  4. Що таке відносний рівень якості продукції?
  5. Назвіть основні методи оцінки якості продукції.
  6. В чому полягає суть об'єктивного методу оцінки якості продукції?
  7. В чому полягає суть органолептичного методу оцінки якості?
  8. В чому полягає суть диференційованого методу оцінки якості?
  9. В чому полягає суть розрахункового методу оцінки якості продукції?
  10.  Дайте визначення поняттю «конкурентоспроможність» продукції.

Тестові завдання

1. Показники, характеризують окремі властивості виробу – це:

  1. одиничні показники;
  2. групові показники;
  3. комплексні показники;
  4. узагальнюючі показники.

2. Якщо прогнозована оцінка конкуренто­спроможності товару дорівнює KІНТ =1,6 і більше, товиведення товару на ринок є:

  1. дуже перспективно;
  2. перспективно;
  3. мало­перспективно;
  4. неперспективно.

3. Які методи використовують для визначення абсолютного рівня якості продукції:

  1. об'єктивний, диференційований;
  2. органолептичний, об'єктивний;
  3. диференційований, комплексний;
  4. органолептичний, комплексний.

4. Об'єктивний метод:

  1. ґрунтується на наслідках аналізу сприймання органами почуттів людини без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів;
  2. передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або ж базовими показниками стандартів (технічних умов);
  3. означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та приборних вимірювань, лабораторного аналізу;
  4. полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу.

5. Показники, за допомогою яких вимірюється група власти­востей виробу – це:

  1. одиничні показники;
  2. групові показники;
  3. комплексні показники;
  4. узагальнюючі показники.

Диференційований метод:

  1. ґрунтується на наслідках аналізу сприймання органами почуттів людини без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів;
  2. передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або ж базовими показниками стандартів (технічних умов);
  3. означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та приборних вимірювань, лабораторного аналізу;
  4. полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу.

 

7.  Якщо прогнозована оцінка конкуренто­спроможності товару дорівнює KІНТ =1,40…1,59, товиведення товару на ринок є:

  1. дуже перспективно;
  2. перспективно;
  3. мало­перспективно;
  4. неперспективно.

8.  Головний фактор конкурентоспроможності товару:

  1. якість;
  2. ціна;
  3. дизайн;
  4. реклама.

9. Які методи використовують для визначення відносного рівня якості продукції:

  1. об'єктивний, диференційований;
  2. органолептичний, об'єктивний;
  3. диференційований, комплексний;
  4. органолептичний, комплексний.

10. Комплексний метод:

  1. ґрунтується на наслідках аналізу сприймання органами почуттів людини без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів;
  2. передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або ж базовими показниками стандартів (технічних умов);
  3. означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та приборних вимірювань, лабораторного аналізу;
  4. полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу.