Попередня сторінка Зміст Наступна сторінка Електронні посібники ВНТУ
11.4 Регіональна екологічна політика. Форми та методи ефективного природокористування регіону
Стратегія економічного і соціального розвитку України передбачає вирішення на національному, регіональному та місцевому рівнях важливих довгострокових і поточних завдань екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища, розвиток і вдосконалення відповідної законодавчо-правової бази, застосування економічних інструментів для відтворення та раціонального використання природних ресурсів. З цією метою держава здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного навколишнього середовища, захист життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонії у взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Регіональна екологічна політика – це система цілей і дій, що реалізуються органами державної влади і місцевого самоврядування, спрямованих на збереження довкілля та забезпечення екологобезпечних умов життєдіяльності населення за допомогою методів, що враховують специфіку територій [8].
Регіональна екологічна політика є невід'ємною складовою державної екологічної політики, що визначається виходячи з пріоритетності національних і регіональних інтересів і здійснюється шляхом реалізації стратегій, концепцій і програм відповідно до чинних нормативно-правових актів на державному та регіональному рівнях.
В сучасних умовах здійснення регіональної екологічної політики держави значною мірою ускладнюється екологічною диверсифікацією території України, особливостями соціально-економічних процесів у регіонах, які є неоднорідними за історичними, природними, соціальними, економічними факторами, що потребує регіонально диференційованих підходів до управління екологічною безпекою. Кожен регіон нашої держави розробляє власні напрями екологічної політики з урахуванням індивідуальної специфіки господарювання регіону.
Регіональна екологічна політика грунтується на таких принципах:
➢ дотримання загальнонаціональних пріоритетів у галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів;
➢ забезпечення розмежування повноважень між органами виконавчої влади;
➢ врахування екологічних інтересів інших регіонів, у тому числі за межами України, відповідно до міждержавних угод;
➢ формування механізму фінансового забезпечення природоохоронної діяльності регіонів.
Стратегічним напрямом природоохоронної діяльності повинні стати більш повне і комплексне використання природних ресурсів, розробка і запровадження у виробництво маловідходних і безвідходних технологічних процесів, які дають змогу помітно скоротити чи повністю виключити забруднення природного середовища і забезпечити глибшу переробку первинної сировини.
Природокористування – це сукупність процесів відносин природи та людини. В більш вузькому розумінні природокористування – це сукупність всіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу та заходів по його збереженню.
Невід'ємною складовою частиною природокористування є охорона природи – сукупність заходів, спрямованих на підтримання раціональної взаємодії між діяльністю людини та оточуючим середовищем, які забезпечують збереження та відновлення природно-ресурсного потенціалу, раціональне використання природних ресурсів, що попереджують шкідливий вплив результатів господарської діяльності на природу.
Визначальним принципом взаємодії суспільства з природою є принцип єдності охорони природи та її раціонального використання. При цьому охорона природи є необхідною умовою використання її ресурсів і служить підтриманню динамічної рівноваги між використанням природних ресурсів, з одного боку, і відтворювальними можливостями природи – з іншого, що особливо важливо за високої технічної оснащеності сучасного виробництва.
Основними принципами ефективного природокористування є:
➢ збалансованість природних ресурсів;
➢ врахування взаємовпливу складників довкілля;
➢ оптимальне співвідношення інтенсивного та екстенсивного використання території та природних ресурсів;
➢ створення системи заповідних територій для підтримання екологічного балансу.
Управління в галузі екології та природних ресурсів передбачає вплив суспільства на охорону довкілля, його раціональне користування та відтворення, що передбачає можливість державних, самоврядних та громадських інституцій здійснювати законодавчі, організаційно-розпорядчі, координаційні, представницькі, контролюючі функції. Територіальний розподіл суспільних інтересів у галузі охорони природи визначається територіальними обсягами природних геоекосистем і поділяється на:
➢ загальнодержавні, що поширюються на всю територію України;
➢ регіональні, що охоплюють територію кількох областей та Автономної Республіки Крим чи поширюються на територію суміжних держав та акваторію морської економічної зони;
➢ місцеві, що охоплюють територію в межах Автономної Республіки Крим, області, району.
Сучасна державна система управління природоохоронною діяльність є занадто централізованою та з елементами відомчості, що призводить до зниження ефективності управління на регіональному рівні, зокрема щодо напрямів планування та використання інвестицій природоохоронного призначення, а також не дає можливості повністю враховувати територіальні інтереси екологічно безпечного довкілля.
Розв'язанню проблеми регіональної екологічної політики може сприяти адміністративна реформа в частині делегування повноважень на регіональний рівень, що дозволить створити ефективно діючу систему влади та управління в центрі і на місцях, здійснити фінансово-економічне та нормативно-правове забезпечення територій на основі оптимального поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів.
Пріоритетними напрямами регіональної екологічної політики в сучасних умовах повинні стати [6]:
➢ інвентаризація джерел забруднення, оцінка екологічної надійності господарських об'єктів і виробничих систем, створення банків екологічної інформації, автоматизація процесів її збору, обробки і аналізу;
➢ реалізація програм наукових досліджень актуальних екологічних проблем, прогнозування явищ і процесів, впровадження отриманих результатів у практику, створення системи екологічного моніторингу;
➢ забезпечення ефективного використання коштів природоохоронних фондів, налагодження оптимальних процедур контролю за їхньою діяльністю;
➢ розширення мережі природоохоронних територій різного рангу, реалізація спільних з сусідніми державами проектів;
➢ формування розвинутого ринку екологічних послуг: створення аудиторських фірм, екологічних банків, лабораторій тощо;
➢ внесення в процедуру підготовки і прийняття управлінських рішень обов'язкової норми проведення їхньої екологічної експертизи;
➢ законодавчо-нормативне стимулювання залучення бізнесу і підприємництва до вирішення екологічних проблем;
➢ розширення і поглиблення конструктивного співробітництва з міжнародними екологічними організаціями, європейськими країнами;
➢ здійснення заходів щодо формування екологічної культури населення, активізація екологічної освіти і виховання, створення цивілізованих процедур інформування населення про стан природного середовища;
➢ налагодження конструктивної співпраці державних та місцевих органів влади з громадськими екологічними рухами, політичними партіями.
Основні поняття і терміни
Державна земельна політика, завдання державної земельної політики, проблеми формування і реалізації державної земельної політики, пріоритетні напрями реалізації земельної політики, земельні відносини, суб’єкти земельних відносин, об’єкти земельних відносин, категорії земель, принципи регулювання земельних відносин, містобудування, об'єкти містобудування, суб'єкти містобудування, напрями містобудівної діяльності, вимоги до містобудівної діяльності, оцінка земель, принципи оцінки земель, об'єкти оцінки земель, грошова оцінка земельних ділянок, регіональна екологічна політика, принципи регіональної екологічної політики, природокористування, охорона природи, принципи ефективного природокористування, пріоритетні напрями регіональної екологічної політики.
Запитання для самостійного контролю
1. Розкрийте сутність державної земельної політики.
2. Які основні завдання земельної політики держави?
3. Які результати проведення земельної реформи в Україні?
4. Сформулюйте основні проблеми формування і реалізації державної земельної політики.
5. Визначіть пріоритетні напрями реалізації земельної політики в Україні.
6. Що є об’єктом і суб’єктом земельних відносин?
7. Сформулюйте основну мету управління земельними ресурсами.
8. Наведіть класифікацію земель за цільовим призначенням.
9. Сформулюйте основні принципи регулювання земельних відносин.
10. Якими нормативно-правовими документами регулюються земельні відносини в Україні?
11. Дайте визначення поняттю «містобудування».
12. За якими напрямами здійснюється містобудівна діяльність?
13. Наведіть основні вимоги до містобудівної діяльності.
14. Які органи здійснюють управління містобудівною діяльністю в Україні?
15. Наведіть принципи землеоціночної діяльності.
16. Як визначається грошова оцінка земель населених пунктів?
17. Сформулюйте актуальні проблеми містобудівної діяльності та оцінювання міських територій.
18. Розкрийте сутність регіональної екологічної політики.
19. Сформулюйте основні принципи регіональної екологічної політики.
20. Наведіть пріоритетні напрями регіональної екологічної політики.