Попередня сторінка Зміст Наступна сторінка Електронні посібники ВНТУ
Тести до розділу 12
12.1. Стратегічними завданнями державної мовної політики в Україні є:
1. Забезпечення додержання конституційних гарантій щодо рівноправності застосування української, російської та мов національних меншин.
2. Охорона регіональних мов або мов меншин, що знаходяться під загрозою відмирання.
3. Всебічний розвиток і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
4. Задоволення мовних потреб українців в Україні та за кордоном.
12.2. Актуальними проблемами застосування державної мови в Україні є:
1. Надмірна політизація мовного питання, іноземна мовно-культурна експансія та скорочення сільського населення.
2. Скорочення чисельності громадян України.
3. Домінуюча кількість громадян інших національностей в Україні, які переважно застосовують рідну мову.
4. Політичне лобіювання російської мови та, як наслідок, різке скорочення чисельності громадян, що розмовляють українською мовою.
12.3. Знання та застосування української мови є обов'язковим для:
1. Виїзду за кордон та в'їзду в країну.
2. Набуття громадянства України.
3. Дошкільних, шкільних закладів, вишів I-IV рівнів акредитації.
4. Державних радіо- та телеканалів.
12.4. Метою державної мовної політики в Україні є:
1. Захист мовного простору України від чужеземної мовно-культурної експансії шляхом квотування іншомовних теле- та радіопередач, книг і газет.
2. Дискримінація за мовною ознакою.
3. Обмеження мовного розмаїття в Україні та підвищення загальної мовної культури громадян.
4. Утвердження української мови як мови міжетнічного спілкування і порозуміння в Україні.
12.5. Регіональна мова – це:
1. Найбільш поширена мова, що набуває статус другої державної мови.
2. Мова, яка є рідною для певного етносу та відрізняється від офіційної мови держави.
3. Мова, яка традиційно використовується в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави, та відрізняється від офіційної мови цієї держави.
4. Мова, яка традиційно використовується в певному регіоні.
12.6. Завданням Управління культури і туризму є:
1. Забезпечення вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, доступності культурних послуг та культурної діяльності.
2. Створення системи дієвого контролю за дотриманням законодавства у сфері культури і туризму.
3. Сприяння загальнонаціональній культурній консолідації суспільства, захист прав національних меншин.
4. Розробка і затвердження державних та регіональних програм розвитку культури, туризму і курортів.
12.7. Право на свободу світогляду і віросповідання передбачає:
1. Право на вільне розповсюдження релігії на всій території країни.
2. Свободу мати, приймати і змінювати релігію, сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої.
3. Державний захист прав релігійних організацій та недоторканості церковного майна.
4. Відокремленість держави від церкви та невтручання в церковні справи.
12.8. Релігійна громада – це :
1. Юридична особа, що створюється з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру та діє відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури.
2. Релігійна організація у вигляді релігійного центру, монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства, духовного навчального закладу.
3. Громадянська організація, що об'єднує віруючих людей.
4. Місцева релігійна організація віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму або течії, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
12.9. До релігійних організацій, створених в Україні національними меншинами, відносять:
1. Українську Автокефальну Православну Церкву.
2. Церкву адвентистів сьомого дня.
3. Лютеранську церкву.
4. Об'єднання язичників.
12.10. Найпоширенішою релігією в Україні є:
1. Православ'я.
2. Католицизм.
3. Протестантизм.
4. Іудаїзм.
12.11. Протистояння між віруючими різних конфесій зумовлене:
1. Різним світоглядом.
2. Майновими та територіальними претензіями.
3. Політичним протистоянням в країні.
4. Принциповими відмінностями в догматах віри.
12.12. Скільки національностей та народностей проживають на території сучасної України?
1. Близько 80.
2. Понад 20.
3. Понад 130.
4. Понад 160.
12.13. До національних меншин відносяться:
1. Громадяни України, які не є українцями за національністю.
2. Групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.
3. Групи громадян України різних національностей, які об'єднуються у спільноти.
4. Об'єднання громадян в громадянські організації за національною ознакою.
12.14. Національно-культурна автономія національних меншин передбачає:
1. Користування і навчання рідною мовою, розвиток національних культурних традицій.
2. Невтручання держави у національно-культурну діяльність національних меншин.
3. Можливість вільно пересуватись територією країни та виїздити за кордон.
4. Право делегувати представників національних меншин в органи державної влади і місцевого самоврядування.
Використана література
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141–152.
2. Концепція державної мовної політики [Електронний ресурс] : Режим доступу : http:www.president.gov.ua/ru/documents/10486. – Назва з екрану.
3. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин [Електронний ресурс] : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_014. – Назва з екрану.
4. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року. затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 385.[Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/385-2014-%D0%BF– Назва з екрану.
5. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження типових положень про управління культури і туризму обласної, Севастопольської міської, Головне управління культури, Головне управління охорони культурної спадщини, управління туризму і курортів Київської міської, відділ культури і туризму районної, районної у м. Севастополі, відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини районної у м. Києві державної адміністрації» від 25 листопада 2009 р. № 1415. [Електронний ресурс] : Режим доступу : http:www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main/. – Назва з екрану.
6. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 52. – С. 283–296.
7. Релігійні організації в Україні (станом на 1 січня 2016 р.). [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://www.risu.org.ua/ua/index/resourses/ statistics/ ukr2016. – Назва з екрану.
8. Про стан і тенденції розвитку релігійної ситуації та державно-конфесійних відносин в Україні [Електронний ресурс] : Режим доступу : http: jerusalem. kiev.ua/2009/04/08/derzhavnogo-komitetu-ukrayini-u-spravax. html. – Назва з екрану.
9. Закон України «Про національні меншини в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – С. 529–540.
10. Декларація прав національностей України. [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://www.kngu.org/KongrUkr/Zacon/Zacon.htm. – Назва з екрану.
11. Регіональне управління : підручник / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, В. М. Вакуленка, М. К. Орлатого. – К. : НАДУ, 2014. – 512 с.
12. Основи регіонального управління в Україні : підручник // авт.-упоряд. : В. М. Вакуленко, М. К. Орлатий, В. С. Куйбіда та ін.; за заг. ред. В. М. Вакуленка, М. К. Орлатого. – К. : НАДУ, 2012. – 576 с.