Попередня сторінка          Зміст          Наступна сторінка      Електронні посібники ВНТУ

1.5 Структурні компоненти регіональної економічної політики

Враховуючи природу регіональних процесів, держава має виробити чітку політику дій щодо розвитку всіх сфер суспільного життя: соціальної, промислової, аграрної, екологічної, гуманітарної, науково-технічної. Звідси, за напрямами регіональну політику можна поділити на соціальну, промислову, аграрну, екологічну, гуманітарну, науково-технічну. Відпо­відно, деякі з цих видів мають кілька елементів як порівняно самостійних напрямів регулювання важливих територіальних процесів. Наприклад, у межах регіональної соціальної політики можна виділити політику соціаль­ного захисту, житлову, демографічну, урбаністичну, рекреаційну, політику зайнятості. Структурними компонентами регіональної гуманітарної полі­тики є: національна, етнічна, культурна, освітня, міжконфесійна тощо.

У структурі регіональної політики провідною є регіональна економічна політика, під якою розуміють сукупність організаційних, правових та еко­но­­мічних заходів, які здійснюються державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей. Вирішення соціальних, екологічних, науково-технічних, демографічних та інших проблем регіону можливе лише за наявності відповідних фінансових, кредит­них і матеріальних ресурсів. Регіональна економічна політика охоплює:

➢ бюджетну і податкову політику;

➢ планування, прогнозування соціально-економічних процесів у регі­оні;

➢ створення і реалізацію цільових програм;

➢ використання природних ресурсів і управління власністю регіону;

➢ розміщення продуктивних сил;

➢ реструктуризацію економіки регіонів;

➢ політику розвитку регіональних виробничо-технологічних комп­лек­сів;

➢ контрольно-аналітичну діяльність;

➢ інформаційне забезпечення.

Метою регіональної соціальної політики держави є підвищення добробуту і задоволення потреб життєдіяльності всього населення.

Здійснення соціальної політики значною мірою безпосередньо залежить від економічних можливостей країни, тієї частини національного доходу, що виділяється на споживання. Соціальна політика держави і регіону має загальну економічну і правову основу, яка забезпечує реалізацію прав і інтересів громадян держави. Завдання сучасної регіональної політики у соціальній сфері – забезпечення достатнього рівня добробуту в кожному регіоні, створення приблизно однакових життєвих можливостей для всіх громадян. Регіональна соціальна політика покликана запобігати небажаній міграції населення, послабити внутрішню соціальну напругу, зберегти цілісність і єдність країни.

Державна регіональна науково-технічна політика втілює ставлення держави до науково-технічних проблем, що є складовою частиною регіо­нальної політики. Основними завданнями регіональної науково-технічної політики є:

➢ вивчення, аналіз стану науково-технічного комплексу регіону, вияв­лення місцевої специфіки і проблем;

➢ визначення пріоритетів розвитку науково-технічного комплексу;

➢ збереження, відновлення і розвиток науково-технічного комплексу відповідно до встановлених пріоритетів;

➢ характеристика основних напрямів інвестиційної діяльності;

➢ створення сприятливих умов для інноваційної діяльності;

➢ збільшення виробництва наукомісткої продукції, підвищення експорт­ного потенціалу, конкурентоспроможності виробників продукції;

➢ мінімізація негативних наслідків науково-технічного прогресу.

Для розвитку пріоритетних напрямів, що мають ключове значення для розвитку відповідного регіону, розробляються регіональні науково-техніч­ні програми.

Основна мета регіональної екологічної політики – створення безпеч­них умов життя людини і відновлення природного середовища.

Основними завданнями  регіональної екологічної політики є:

➢ гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів, радіаційного захисту населення і навколишнього середовища;

➢ зведення до мінімуму шкідливого впливу техногенних аварій і катастроф;

➢ поліпшення екологічного стану басейну річок;

➢ покращення екологічної ситуації в містах і промислових центрах;

➢ екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільсь­кому господарстві, транспорті тощо.

В окремих регіонах варто здійснювати заходи для поліпшення стану дегра­до­ваних земель, рекультивації порушених природних ландшафтів, боротьбі з водяною ерозією, підтопленням і хімічним забрудненням земель­них ресурсів, збереженню біологічної розмаїтості флори і фауни.

Демографічна регіональна політика, як складова регіональної політи­ки держави, розробляється в тісному взаємозв’язку з економічною, соц­і­аль­ною й екологічною політикою. При цьому враховується специфіка демографічної ситуації в кожному регіоні й конкретизуються напрями її реалізації.

Основні цілі демографічної політики пов’язані з вирішенням таких проблем, як: формування пропорційної вікової й статевої структури насе­лен­ня, проведення соціальних заходів, що стимулюють народжуваність, поліп­шення екологічної ситуації, підвищення безпеки праці тощо.

Пріоритетна мета регіональної гуманітарної політики – духовний роз­виток суспільства, поліпшення його морального стану і здоров’я.

Гуманітарна політика має формувати волелюбну, ініціативну особис­тість, виховувати у громадян національну свідомість і патріотизм, відрод­жу­вати національні, культурні підвалини суспільства.

Національна політика в поліетнічних державах має забезпечувати консти­туційні суспільні, політичні, економічні й соціальні права всіх народів. Важливим завданням національної політики є збереження куль­тур­них традицій народів, регулювання міграційних процесів тощо.