Попередня сторінка Зміст Наступна сторінка Електронні посібники ВНТУ
Тести до розділу 1
1.1. Регіональний розвиток – це:
1. Підвищення потенціалу території з орієнтацією на соціальні пріоритети при забезпеченні природно-господарської та структурної збалансо-ваності, зміцнення внутрішньо- та міжрегіональних зв’язків.
2. Прискорення соціально-економічного розвитку регіонів при активізації структурних зрушень, розробки і впровадження нових форм і методів управління регіональним розвитком.
3. Дослідження економічних процесів в їх взаємозв’язку, що складаються під впливом об’єктивних економічних законів і факторів суб’єктивного характеру на певній території;
4. Визначення позитивних і негативних факторів і кількісний вимір їх впливу, узагальнення досвіду і прийняття оптимальних управлінських рішень.
1.2. Регіональне управління – це:
1. Вид управлінської діяльності по плануванню та регулюванню соціально-економічних процесів на території регіонів, які характеризуються не лише територіальною єдністю, а поєднанням соціальних і економічних процесів, сукупністю умов відтворювальної діяльності.
2. Координація місцевих органів управління відтворювальних процесів в регіоні з метою досягнення їх збалансованого розвитку.
3. Невід’ємна складова політики держави, спрямована на організацію території країни відповідно до державної стратегії розвитку.
1.3. Яке з визначень регіональної політики пов'язане з регіонально-цілісним підходом?
1. Направлена на підвищення життєвого рівня населення регіонів країни на основі якісного покращення використання ресурсного потенціалу регіонів, принципово нових підходів до розвитку їхніх продуктивних сил, докорінної зміни екологічної ситуації.
2. Сфера діяльності з управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни в просторовому, регіональному аспекті, що пов’язана з взаємовідносинами між державою і районами, а також районів між собою.
3. Сфера діяльності з управління політичним, економічним, соціальним і екологічним розвитком країни в просторовому, регіональному аспекті, яка відображає як взаємовідносини між державою і регіонами, так і регіонів між собою.
4. Має сприяти ефективнішому досягненню головних економічних, соціальних та екологічних цілей розвитку держави завдяки використанню закономірностей і факторів територіального поділу праці й регіонального комплексотворення.
1.4. Об’єктивними передумовами регіональної політики є:
1. Структурна неоднорідність простору країни в природно-географічному, ресурсному, економічному, соціальному, етнічному і політичному аспектах.
2. Економічна, політична і соціальна неоднорідність регіонів, їх інтересів і особливостей.
3. Різнорідність внутрішнього потенціалу регіонів для соціально-економічного зростання територій і держави в цілому.
4. Неоднорідність інтересів держави щодо регіонів та внутрішніх інтересів самих регіонів.
1.5. Яке з визначень регіональної політики відображає сутність концепції сталого розвитку регіонів?
1. Система цілей і дій, що спрямовані на реалізацію інтересів держави щодо регіонів та внутрішніх інтересів самих регіонів, яка реалізується за допомогою методів, що враховують історичну, етнічну, соціальну, економічну та екологічну специфіку територій.
2. З одного боку, чітко опрацьована в законодавчому аспекті практична діяльність держави в усіх регіонах країни, а з другого, – соціально-економічна політика, здійснювана на базі загальнодержавного законодавства самими регіонами для досягнення тих чи інших регіональних і місцевих цілей і завдань.
3. Забезпечує органічну взаємоув’язку між собою усього комплексу загальнодержавних і місцевих інтересів, спрямованих в кінцевому результаті на повноцінний і рівномірний розвиток регіонів.
4. Сфера діяльності з управління політичним, економічним, соціальним і екологічним розвитком країни в просторовому, регіональному аспекті, яка відображає як взаємовідносини між державою і регіонами, так і регіонів між собою.
1.6. Виділіть визначення регіональної політики в глобалізаційному контексті.
1. Важливий елемент загальнонаціональної стратегії, за допомогою якого можна активізувати внутрішні потенціали регіонів для соціально-економічного зростання територій і держави в цілому.
2. Універсальний засіб ефективного використання внутрішніх регіональ-них резервів, чого важко досягти за допомогою галузевих методів управління.
3. Діяльність з планування та регулювання соціально-економічних процесів на території регіонів, які характеризуються не лише територіальною єдністю, а поєднанням соціальних і економічних процесів.
4. Діяльність держави, спрямована на адміністративно-економічну оптимізацію регіональної структури країни та відносин між центром і територіями з метою забезпечення збалансованого розвитку за рахунок максимально ефективного використання внутрішніх і заохочення зовнішніх ресурсів в умовах глобалізації міжнародної економіки.
1.7. Проблема суб’єктивізації регіональної політики – це:
1. Проблема представництва інтересів населення в органах законодавчої та представницької влади різних рівнів.
2. Проблема реалізації інтересів регіону через владні виконавчі структури.
3. Проблема формування центральних органів законодавчої і виконавчої влади, органів регіонального управління та місцевого самоврядування.
4. Проблема розширення суб’єктної бази регіональної політики.
1.8. Основною метою державної регіональної політики України на сучасному етапі згідно з Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року визначено:
1. Створення умов, що дадуть змогу регіонам повністю реалізувати наявний потенціал, зробити максимальний внесок у національну економіку, здобути конкурентні переваги на зовнішньому ринку.
2. Розв’язання проблеми низької інвестиційної привабливості регіонів та інноваційної активності в них.
3. Подолання нерозвинутої виробничої та соціальної інфраструктури і зменшення регіональних диспропорцій у сфері соціально-економічного розвитку регіонів.
4. Зміцнення міжрегіональних зв’язків та впровадження раціонального використання людського потенціалу.
1.9. Суб’єктами регіональної політики є:
1. Окремі посадові особи (наприклад, Президент України).
2. Верховна Рада України як найвищий у державі законодавчий орган.
3. Органи державної виконавчої влади всіх рівнів, органи місцевого самоврядування.
4. Окремі юридичні особи (установи, організації і підприємства), громадські організації.
1.10. До об’єктів регіональної політики відносяться:
1. Весь спектр соціально-економічних процесів, що відбуваються на конкретній території.
2. Люди, природа і всі суспільні інститути.
3. Виробничі (насамперед підприємство як первинна ланка суспільного поділу праці), соціальні (насамперед – людина як представник соціуму, родини, етносу).
4. Грошово-фінансові процеси, що протікають в регіоні.
1.11. Стратегічними завданнями регіональної політики є:
1. Підвищення конкурентоспроможності регіонів та зміцнення їхнього ресурсного потенціалу.
2. Забезпечення розвитку людських ресурсів.
3. Розвиток міжрегіонального співробітництва.
4. Забезпечення єдності економічного простору на всій території держави.
1.12. Що не відноситься до генералізованих цілей, властивих регіональній політиці практично всім без винятку країнам, що її реалізують?
1. Створення і зміцнення єдиного економічного простору і забезпечення економічних, соціальних, правових й організаційних основ державності.
2. Відносне вирівнювання умов соціально-економічного розвитку регіонів.
3. Пріоритетний розвиток регіонів, що мають особливо важливе стратегічне значення для держави.
4. Максимальне використання трудових ресурсних особливостей регіонів.
1.13. В Концепції державної регіональної політики сформульовані такі основоположні принципи її здійснення.
1. Конституційність та законність.
2. Забезпечення єдності економічного простору на всій території держави, її грошово-кредитної, податкової, митної, бюджетної систем.
3. Поєднання процесів централізації та децентралізації влади, гармонізація загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів.
4. Диференційованість надання державної підтримки регіонам відповідно до територіального розташування.
1.14. Регіональне управління економічними процесами – це:
1. Скоординований вплив регіональних органів влади на відтворювальні процеси в регіоні з метою забезпечення збалансованого розвитку території й поліпшення на цій основі якості життя населення.
2. Управління регіоном як цілісною, складною системою з відповідними в ній соціально-політичними й економічними процесами, наявними об’єктами та суб’єктами управління.
3. Процес зміцнення господарського потенціалу регіону.
4. Вплив регіональних органів влади на розширення процесів роздержав-лення об’єктів комунальної власності.
1.15. До цілей регіонального управління економічними процесами відносять:
1. Оптимальний територіальний розподіл праці та виробництво необхідних видів продукції і бажаних обсягів у регіональному і загальнодержавному аспектах.
2. Задоволення життєвих інтересів і потреб мешканців регіону шляхом реалізації ефективних управлінських рішень.
3. Подолання регіональних диспропорцій у сфері соціально-економічного розвитку регіонів, виробничої та соціальної інфраструктури.
4. Зміцнення міжрегіональних зв’язків та впровадження раціонального використання людського потенціалу регіону.
1.16. Державна регіональна політика має спрямовуватися насамперед на розв’язання таких проблем:
1. Низька інвестиційна привабливість регіонів та інноваційна активність.
2. Слабкі міжрегіональні зв’язки.
3. Зростання регіональних диспропорцій у сфері соціально-економічного розвитку регіонів, нерозвинута виробнича та соціальна інфраструктура.
4. Всі відповіді вірні.
1.17. Сутність регіональних інтересів полягає:
1. В зацікавленості у стабільному відтворенні та примноженні соціального, природно-ресурсного, демографічного потенціалу регіону.
2. В зацікавленості розвитку процесів децентралізації державного управління та регулювання.
3. В зацікавленості різкого скорочення державної власності та формування потужного приватного сектору господарювання.
4. В зацікавленості значного розширення планомірного розміщення продуктивних сил по території регіону.
1.18. Виділіть актуальні проблеми регіональної політики України:
1. Розвиток прикордонних областей держави, які часто характеризуються низьким економічним розвитком внаслідок свого периферійного положення.
2. Підтримка державою створення та функціонування єврорегіонів, як об'єднань територіальних громад та органів влади сусідніх держав.
3. Подолання міжрегіональних соціально-економічних диспропорцій.
4. Законодавча неврегульованість правового статусу адміністративно-командних одиниць, порядку вирішення питань у сфері адміністративно-територіального устрою.
Використана літератури
1. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география : понятийно-терминологический словарь. – М. : Мысль, 1983. – С. 189.
2. Гладкий Ю. Н., Чистобаев А. И. Основы региональной политики : Учебник. – СПб, 1998. – С. 19.
3. Поповкін В. А. Регіонально-цілісний підхід в економіці : Монографія. – К.: Наукова думка, 1993. – С. 54.
4. Долішній М. І. Регіональна політика на рубежі ХХ–ХХІ століть: нові пріоритети – К. : Наукова думка, 2006. – С. 17.
5. Симоненко В. К. Регионы Украины: проблемы развития. – К. : Наукова думка, 1997. – С. 46.
6. Семиноженко В. П., Данилишин Б. М. Новий регіоналізм. – К. : Наукова думка, 2005. – С. 19.
7. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року. Затверджена постановою Кабінету міністрів України № 385 від 6.08.2014 р.)
8. Стратегія сталого розвитку «Україна – 2020». Затверджена Указом Президента України № 5/2015 від 12 січня 2015 р.
9. Державна регіональна політика України : особливості та стратегічні пріоритети : Монографія / за ред. З. С. Варналія. – К. : НІСД, 2007. – 820 с.
10. Стеченко Д. М. Управління регіональним розвитком: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2000. – 223 с.
11. Регіональне управління : підручник / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, В. М. Вакуленка, М. К. Орлатого. – К. : НАДУ, 2014. – 512 с.
12. Основи регіонального управління в Україні : підручник // авт.-упоряд. : В. М. Вакуленко, М. К. Орлатий, В. С. Куйбіда та ін.; за заг. ред. В. М. Вакуленка, М. К. Орлатого. – К. : НАДУ, 2012. – 576 с.