Попередня сторінка          Зміст          Наступна сторінка      Електронні посібники ВНТУ

2.2 Організаційно-правові аспекти регіонального розвитку

Ефективне управління розвитком регіонів, що належить до пріоритетних завдань державного управління, потребує належного орга­нізаційно-правового забезпечення. Натомість, реформування економіч­них відносин в Україні за роки її незалежності здійснювалося не системно, із значними законодавчими прогалинами, внаслідок чого відбулася руйнація територіальних пропорцій, спостерігаються значні диспропорції соціально-економічного розвитку регіонів та їх диференціація за рівнями соціального розвитку й потужністю економічного потенціалу.

Організаційно-правове забезпечення регіонального розвитку повинно базуватись на таких принципах:

➢ цілеспрямованості – чіткого уявлення про кінцеву мету впровад­ження заходів;

➢ комплексності – відповідності загальній структурі нормативно-пра­во­­вих актів для уникнення суперечностей в законодавстві;

➢ поетапності – логічної послідовності оновлення законодавства.

Основа законодавчого управління регіональним розвитком була закладена в статті 132 Конституції України, де зазначено, що терто­ріальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, геогра­фічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій [1].

Конституційна норма про місцеве самоврядування була підкріплена прийняттям Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року, що цілком відповідає Європейській Хартії місцевого самоврядування, підписаній Україною 6 листопада 1996 року і ратифіко­ваній Верховною Радою у липні 1997 року. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи. Закон визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Проте система місцевого самоврядування на сьогодні не задовольняє потреб суспільства. З метою усунення диспропорційності адміністративно-територіального устрою як основи існування нераціональної територіальної організації влади, що призводить до конфлікту компетенції між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади прийнято Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні [8].

Важливе значення для оптимізації відносин держави з регіонами має Бюджетний кодекс України. З його прийняттям зроблено значні кроки у врегулюванні міжбюджетних відносин у напрямі законодавчого забезпе-чення та сприяння розвитку місцевого самоврядування шляхом регулю-вання надходжень та видатків місцевих бюджетів. Кодекс визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає основні правові, економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та організаційні засади державної регіональної політики як складової частини внутрішньої політики України є Закон України «Про засади державної регіональної політики» [9].

Стратегія сталого розвитку «Україна – 2020» метою реформи державного управління визначає побудову прозорої системи державного управління, створення професійного інституту державної служби, забезпечення її ефективності. Результатом впровадження реформи має стати створення ефективної, прозорої, відкритої та гнучкої структури публічної адміністрації із застосуванням новітніх інформаційно-комунікативних технологій (е-урядування), яка здатна виробляти і реалізовувати цілісну державну політику, спрямовану на суспільний сталий розвиток і адекватне реагування на внутрішні та зовнішні виклики. Метою політики у сфері децентралізації є відхід від централізованої моделі управління в державі, забезпечення спроможності місцевого самоврядування та побудова ефективної системи територіальної організації влади в Україні, реалізація у повній мірі положень Європейської хартії місцевого самоврядування, принципів субсидіарності, повсюдності і фінансової самодостатності місцевого самоврядування [10].

Важливим фактом підвищення обґрунтованості та дієвості регіональної політики стало прийняття Закону України «Про Генеральну схему планування території України» 7 лютого 2002 року, в якому визначено пріоритети та концептуальні вирішення планування і використання території країни, вдосконалення систем розселення та забезпечення сталого розвитку населених пунктів, розвитку виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, формування національної екологічної мережі. В Генеральній схемі проаналізовано стан викорис­тання території України, визначено основні напрями використання терто­рії України та розроблено пропозиції щодо реалізації Генеральної схеми.

В Законі України «Про стимулювання розвитку регіонів» визначено комплекс правових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів, спрямованих на  досягнення сталого розвитку регіонів на основі поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному та регіональному рівнях, максимально ефективного використання потенціалу регіонів в інтересах їх жителів та держави в цілому. Заходами державного стимулювання розвитку депресивних територій є, зокрема, цільове спрямування державних капітальних вкладень на розвиток виробничої, комунікаційної й соціальної інфраструктури депресивних регіонів; надання державної підтримки, зокрема фінан­сової, малим підприємствам, сприяння формуванню інфраструктури розвитку підприємництва; створення системи перекваліфікації трудових ресурсів; запровадження механізму інвестиційного стимулювання розвитку депресивних територій.

Основним завданням державної влади в напрямку розв’язання регіональних проблем в сучасних умовах є забезпечення проведення системної модернізації України з метою забезпечення її конкурентоздатності. Для цього розроблено та започатковано реалізацію пакета економічних реформ: податкової та бюджетної реформи, дерегуляцію бізнесу, реформу державної влади, соціальних реформ. На часі – впровадження житлово-комунальної реформи, закладання основ глибокої структурної перебудови економіки, реформа сектору безпеки, інші напрямки.

Таким чином, конституційні норми розвиваються та деталізуються у законах, які визначають форми, методи та механізми впливу держави на розвиток регіонів. Однак, законодавчо неврегульованими залишаються такі основні питання:

➢ не визначено статус регіонів, відкритим залишається питання про співвідношення значень понять «регіон», «область», «адміністративно-територіальна одиниця»;

➢ не ухвалено закону, який врегульовував би відносини центру з регіонами та забезпечував збалансований, сталий розвиток регіонів;

➢ не визначено правовий статус адміністративно-територіальних одиниць, порядок вирішення питань у сфері адміністративно-територіального устрою;

➢ не чітко розмежовуються повноваження між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, що призводить до дублювання повноважень та позбавляє суб’єкти місцевого само­врядування організаційно-правової самостійності;

➢ не узгоджено класифікацію міст, чітких критеріїв для встановлення районів, віднесення населених пунктів до категорії сіл, селищ, міст, порядку утворення районів у містах;

➢ не врегульовано розташування на території міст інших міст, сіл, селищ, які мають статус окремих адміністративно-територіальних одиниць, що створює умови для конфліктів повноважень, порушення інтересів громадян, законності у діяльності органів місцевого самоврядування.

Неврегульованість зазначених проблем негативно впливає на вирішення питань соціально-економічного розвитку як регіонів, так і держави. Для вирішення означених проблем розроблена Концепція вдосконалення адмі­ністра­тивно-територіального устрою України та законопроект «Про адміністративно-територіальний устрій України», які на сьогодні узгод­жують­ся та обговорюються.