Попередня сторінка          Зміст          Наступна сторінка      Електронні посібники ВНТУ

4.3 Комунальна власність як матеріальна основа місцевого самоврядування та особливості управління нею

Необхідною умовою ефективності функціонування органів місцевого самоврядування є їх матеріальна та фінансова незалежність, що реалізується шляхом управління та розпорядження територіальною громадою об’єктами комунальної власності у власних інтересах.

Комунальна власність – це власність територіальної громади села, селища, міста, району у місті, а також спільна власність двох або більше територіальних громад.

Об'єктами комунальної власності є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, земля, природні ресурси, підприємства, установи і організації, житлові та нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я та інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

Суб'єктами комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст та районів у містах.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду [3].

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Комунальний сектор в Україні охоплює різноманітні галузі, а саме: промисловість, сільське господарство, транспорт і зв'язок, будівництво, торгівлю та громадське харчування, постачання і збут, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення тощо.

Право комунальної власності базується на таких принципах:

1) законності – означає верховенство права, відповідність законодавству України та іншим нормативно-правовим актам;

2) гласності, що передбачає прозорість прийняття рішень та прилюдне обгововорення намірів та результатів управління комунальною власністю;

3) правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності територіальних громад – означає незалежність у використанні та розпорядженні комунальною власністю в своїх інтересах як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;

4) узгодження інтересів територіальних громад та державних інтересів, що передбачає дотримання стратегічних національних інтересів країни та обопільну вигоду при реалізації проектів соціально-економічного розвитку;

5) спрямованості на задоволення потреб членів територіальних громад у товарах, роботах, послугах – здійснення майнових операцій з об’єктами комунальної власності з метою посилення економічних основ місцевого самоврядування, збільшення обсягів та покращання надання послуг населенню;

6) підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, що передбачає інформування населення не менш як два рази на рік про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, належне та ефективне управління об’єктами права комунальної власності та можливість дострокового припинення повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень, порушують Конституцію та закони України.

Становлення інституту комунальних підприємств в Україні розпочалося із запровадження в Законі України «Про власність» у 1991 році комунальної  власності як однієї з форм державної власності. Суб'єктами права комунальної власності на той час були виконкоми рад народних депутатів. Ухвалена у 1996 р. Конституція України змінила правовий статус комунальної власності, визначивши її як самостійну форму власності та надавши право від імені та в інтересах територіальних громад органам місцевого самоврядування володіти, користуватися та розпоряджатися об’єктами комунальної власності. Згідно зі ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах та об’єктів їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних та обласних рад.

Таким чином, конституційно закріплене право власності територіальних громад на зазначені матеріальні і фінансові ресурси, що є запорукою розвитку і гарантією реального забезпечення права самостійно, в межах Конституції і законів України, реалізовувати інтереси населення відповідних територій. Конституція надала також територіальним громадам сіл, селищ і міст право об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Варто зазначити, що за роки незалежності остаточно неврегульованим залишається статус підприємств комунальної форми власності: розроблений проект Закону України «Про комунальну власність» так і не був прийнятий Верховною Радою України, що значною мірою ускладнює процес управління комунальною власністю.

Управління об’єктами комунальної власності – це діяльність, cпрямована на використання об’єктів комунальної власності відповідно до завдань та функцій, які покладені на органи місцевого самоврядування. Від правильної організації цієї роботи на місцях залежить благополуччя всієї територіальної громади, задоволення жителів цієї громади у роботах, послугах, інших громадських потребах. Ефективне управління комунальною власністю також є одним із шляхів наповнення місцевих бюджетів.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування [3].

Повноваженя органів місцевого самоврядування у сфері управління комунальною власністю передбачають:

1) управління в межах, визначених відповідною радою, майном, що належить до комунальної власності територіальних громад;

2) встановлення для підприємств, установ і організацій, що належать до  комунальної власності, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

3) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ і організацій комунальної власності;

4) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ і організацій комунальної власності;

5) прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, переліку об’єктів комунальної власності, що не підлягають приватизації, порядку та умов приватизації комунальної власності, придбання приватизованого майна;

6) внесення пропозицій про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад та переважне придбання підприємств, установ та організацій, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад.

Доходи від відчуження об'єктів комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів та спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. В розвинутих країнах із децентралізованим устроєм доходи комунальної (муніципальної) власності створюють податкову базу місцевих бюджетів. В Україні, хоча податок на прибуток підприємств комунальної форми власності зараховується до місцевих бюджетів і не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, надходження від нього не перевищують 1-2 % у доходах місцевих бюджетів, що пов’язано із недосконалістю вітчизняного законодавства, неефективністю управління комунальною власністю органами місцевого самоврядування, відсутністю дієвих інструментів впливу територіальної громади на процес прийняття рішень. Тому надзвичайно важливо, щоб майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами комунальної власності, не ослаблювали економічних основ місцевого самоврядування. Доцільним є також розширення кола об'єктів комунальної власності за рахунок підприємств, організацій та установ, необхідних для функціонування даного регіону, що мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад; удосконалення принципів організації місцевими органами влади належної роботи по управлінню об'єктами промислової та  соціальної інфраструктури.