Попередня сторінка          Зміст          Наступна сторінка      Електронні посібники ВНТУ

РОЗДІЛ 5 ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ТА ЙОГО МІСЦЕ В ПОЛІТИЦІ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ

5.1. Економічний аналіз в системі регіонального розвитку.

5.2. Застосування системного аналізу в управлінні економікою регіону.

5.3. Система основних загальноекономічних показників розвитку регіону та аналіз його економічного потенціалу.

5.4. Аналіз загального рівня соціально-економічного розвитку регіону.

5.5. Методика проведення кількісного та якісного аналізу загальноеконо-мічних показників розвитку регіону.

5.1 Економічний аналіз в системі регіонального розвитку

Регіональний економічний аналіз як наука являє собою спеціальні знання, пов’язані з: дослідженням економічних процесів в їх взаємозв’язку, що складаються під впливом об’єктивних економічних законів і факторів суб’єктивного характеру на певній території; науковим обґрунтуванням регіо­нальних планів і прогнозів, об’єктивною оцінкою їх виконання;  визначенням позитивних і негативних факторів і кількісним виміром їх впливу; встановленням тенденцій і пропорцій економічного розвитку, резервів регіону, що не були використані; узагальненням досвіду і прийняттям оптимальних управлінських рішень.

Об’єктом регіонального економічного аналізу є регіон різного таксономічного рівня: країна, автономна республіка, область, район, будь-який населений пункт.

Під предметом регіонального економічного аналізу розуміють економічні процеси, що відбуваються в регіоні, соціально-економічну ефективність і кінцеві фінансові результати діяльності підприємств, організацій тощо, які знаходяться у даному регіоні, та визначення об’єктивних і суб’єктивних факторів, під впливом яких вони перебувають.

Основна мета аналізу полягає у двох напрямах. По-перше, регіональний аналіз є початковим етапом при розробці прогнозу чи програми подальшого розвитку регіону. У такому разі його ре­зультати розглядаються як базові показники для наступних розрахунків. По-друге, регіональний аналіз виступає як констатація стану розвитку регіону, тобто він відіграє роль регіонального діагнозу.

Основними завданнями регіонального економічного аналізу є:

1. Підвищення науково-економічної обгрунтованості планів і прогнозів. Це досягається здійсненням докладного ретроспективного аналізу господарської діяльності регіону. Побудова часових рядів за визначений  період дозволяє встановити певну закономірність у господарському розвитку, що, в свою чергу, дає змогу з’ясувати основні фактори розвитку, які мали місце у минулому, і тому не виключно, що і в майбутньому справлятимуть суттєвий вплив на економічну діяльність у регіоні. При цьому особлива увага звертається на поточний аналіз виконання програм соціально-економічного розвитку регіону. Ретроспективний і поточний аналізи завершуються прогнозними розрахунками, які дають можливість вийти на аналогічні показники.

2. Об’єктивність і різноманітність досліджень. Це завдання пов’язане з порівнянням отриманих показників: з нормативними, середніми по країні, показниками подібних регіонів.

3. Визначення і вимір внутрішніх резервів регіону. Поряд із загальними показниками ефективності роботи в регіоні слід окремо розраховувати показники, що надають відомості про використання робочої сили, ефективність роботи промисловості, сільського господарства та інших галузей економіки і соціальної сфери. У процесі аналізу шляхом порівняння виконання прогнозних завдань різних структурних підрозділів економіки регіону з’ясовуються резерви регіону, вивчається можливість застосування досвіду інших регіонів і країн.

4. Перевірка оптимальності управлінських рішень. Вона полягає в обґрунтуванні правильності прийнятих управлінських рішень, визначенні їх раціональності та ефективності, що можна зробити лише на основі попереднього економічного аналізу.

Оскільки економіка регіону може вивчатися в статиці і динаміці, то і регіональний економічний аналіз можна визначити як аналіз статичного стану регіону та аналіз процесу.

При статичному аналізі визначається стан регіону на певний період, з’ясовується модель його соціально-економічного розвитку. При аналізі процесу дається характеристика траєкторії соціально-економічного розвитку, визначаються ендогенні та екзогенні фактори, що впливають на об’єкт і визначають траєкторію розвитку економіки регіону, що аналізується.

За формою організації процесу аналізу розрізняють аналітичну діагностику, експертну та діагностику моделі розвитку.

Аналітична діагностика – це проведення аналізу безконтакт­ними методами за допомогою статистичної інформації з використанням безпосередньо економічного аналізу, типологій, у т.ч. ретроспективних.

Експертна діагностика означає отримання інформації контакт­ними методами через проведення спеціальних експертних і соціологічних опитувань. Як правило, експертна діагностика здійснюється в ході польових досліджень шляхом застосування експертних оцінок, соціологічних досліджень, безпосередніх спосте­режень за зовнішнім середовищем.

Діагностика моделі розвитку – це отримання інформації про об’єкт дослідження за допомогою модельних імітацій. Необхідно зауважити, що в економіці отримати додаткову інформацію для встановлення діагнозу надто складно, за винятком розрахунків на моделі «витрати-випуск».