Попередня сторінка Зміст Наступна сторінка Електронні посібники ВНТУ
6.2 Система стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіонів
Основною метою стратегії соціально-економічного розвитку регіону є орієнтація на діяльність у напрямку стабілізації та підвищення якості життя населення на основі підвищення ефективності економіки і забезпечення додаткових надходжень у бюджети всіх рівнів за рахунок активізації інноваційних та інвестиційних процесів.
Стратегія соціально-економічного розвитку регіону визначає зміст діяльності органів місцевого самоврядування за такими напрямками:
➢ управління соціально-економічним розвитком;
➢ управління бюджетом та фінансами;
➢ управління економікою та підприємництвом;
➢ управління майном і землею;
➢ управління зовнішньоекономічною діяльністю;
➢ охорона навколишнього середовища.
Важливою складовою системи стратегічного планування регіонального розвитку є прогнозування як з’єднувальна ланка між теоретичними розробками та господарською практикою.
Загальна мета прогнозу соціально-економічного розвитку регіонів полягає в інформаційному забезпеченні об’єктивності управлінських рішень щодо оптимальних шляхів розвитку регіональної економіки в перспективі. Прогнози і програми розвитку регіонів складають як на національному (в межах країни), так і на міжнародному рівні (вільні економічні зони, єврорегіони та ін.) із залученням іноземного капіталу. На макрорівні прогнози розробляють для країни в цілому [4].
Відповідно до Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» [5], у всіх адміністративно-територіальних одиницях розробляють прогнози соціально-економічного розвитку терміном на 5 років та програми економічного і соціального розвитку терміном на 1 рік.
У прогнозі економічного та соціального розвитку регіонів необхідно відображати:
1. Аналіз та оцінку соціально-економічного розвитку регіону за попередній період, визначення тенденцій і проблем розвитку економіки та соціальної сфери.
2. Стан використання економічного потенціалу регіону, екологічну ситуацію.
3. Прогноз кон’юнктури на регіональних ринках основних видів товарів і послуг.
4. Напрямки розв’язання проблем соціально-економічного розвитку регіону.
5. Цілі та пріоритети регіонального розвитку, заходи щодо їх досягнення.
6. Основні показники соціально-економічного розвитку.
7. Висновки щодо тенденцій розвитку економіки регіону на середньостроковий період.
Базою прогнозування соціально-економічного розвитку регіону є система досягнутих макроекономічних показників, державні соціальні стандарти і нормативи забезпеченості населення, національно-етнічні особливості регіону, характеристика розвитку соціальної інфраструктури, можливості потенційних інвесторів та інвестиційна привабливість регіону.
Основними принципами, на яких базується державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України, є:
➢ принцип цілісності, який забезпечується розробленням взаємоузгоджених прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць на коротко- та середньостроковий періоди;
➢ принцип об'єктивності, який полягає в тому, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку України розробляються на основі даних органів державної статистики, уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
➢ принцип науковості, який забезпечується розробленням прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку на науковій основі, постійним удосконаленням методології та використанням світового досвіду в галузі прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку;
➢ принцип гласності полягає в тому, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку є доступними для громадськості;
➢ принцип самостійності полягає в тому, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень відповідають за розроблення, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
➢ принцип рівності полягає в дотриманні прав та врахуванні інтересів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання всіх форм власності;
➢ принцип дотримання загальнодержавних інтересів, який полягає в тому, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні здійснювати розроблення прогнозних і програмних документів, виходячи з необхідності забезпечення реалізації загальнодержавної соціально-економічної політики та економічної безпеки держави [5].
Систему прогнозів розвитку економіки регіонів розробляють у декілька етапів. На першому етапі здійснюють комплексний аналіз і систематизацію регіональних та міжрегіональних проблем розвитку: підвищення рівня життя населення; скорочення безробіття і забезпечення зайнятості населення; екологічні проблеми; зміцнення експортного потенціалу регіонів; удосконалення територіальної спеціалізації.
На другому етапі вибудовують «дерево цілей», що ґрунтується на ранжуванні цілей відповідно до пріоритетів регіонального розвитку і наявних фінансових ресурсів. Це забезпечує взаємозв’язок системи цілей на різних рівнях управління за ступенем значущості та пріоритетності.
На третьому етапі формулюють обмеження та критерії, які й визначають межі прийнятних рішень і засобів досягнення окреслених цілей.
Першочергово реалізують цілі та проекти, що не потребують значних капітальних вкладень.
На четвертому етапі відпрацьовують можливі сценарії розвитку подій у перспективі залежно від обраних шляхів розв’язання реґіональних проблем. Сценарій – це загальна модель, що описує не тільки очікувані результати тих чи інших перетворень, а й визначає необхідні ресурси для їх досягнення.
Державні регіональні програми сприяють найповнішому узгодженню територіальних і галузевих інтересів, створюють реальні передумови для зближення рівнів виробництва і споживання в усіх регіонах. Підготовлені державні регіональні програми соціально-економічного розвитку схвалює Кабінет Міністрів України, і вони стають складовими державної програми розвитку країни.
Програми соціально-економічного розвитку регіону обов’язково взаємоузгоджують із проектом державного плану (програми) економічного і соціального розвитку України на відповідний рік. У цих програмах відображають:
➢ аналіз та оцінку соціально-економічного розвитку за поточний період, основні проблеми розвитку регіону;
➢ основні показники економічного розвитку;
➢ зведений план доходів соціального розвитку;
➢ показники розвитку промисловості та аграрного сектору;
➢ регіональну інфраструктуру;
➢ трудові ресурси;
➢ охорону природи і раціональне використання природних ресурсів;
➢ рівень розвитку та економічну ефективність виробництва.
Державні регіональні програми розробляють для активізації господарської діяльності та розвитку ринкових відносин у регіонах; забезпечення структурної перебудови господарських комплексів; розв’язання соціальних проблем, пов’язаних із зайнятістю населення, розвитком соціальної інфраструктури; ліквідації локальних соціально-економічних криз; створення умов для екологічної безпеки в регіоні тощо.
При плануванні розвитку регіонів використовують державні регіональні цільові комплексні програми, які реалізують, залучаючи у виробництво місцеві ресурси, державні інвестиції, позабюджетні кошти. Ці програми спрямовують на розв’язання найважливіших регіональних проблем – фінансування будівництва та функціонування загальнонаціональних об’єктів культури, освіти, охорони здоров’я; забезпечення соціальних гарантій для населення регіонів; фінансової допомоги для прискорення реформування економіки регіону, створення нових робочих місць тощо.