Попередня сторінка          Зміст          Наступна сторінка      Електронні посібники ВНТУ

7.2 Види інфраструктури управління регіоном

Інфраструктура регіону є невід’ємною структурною одиницею господарського комплексу регіону, яка забезпечує створення загальних умов для ефективного управління регіональним розвитком та функціонуванням усіх його сфер і видів діяльності. Інфраструктура як економічна категорія відображає виробничі відносини з приводу виробництва, надання та споживання послуг.

Інфраструктура – це функціональне і територіальне поєднання галузей економіки, що обслуговують матеріальне виробництво, невиробничу сферу і безпосередньо населення [3].

В історичному аспекті розвиток інфраструктури пов'язується з укрупненням матеріального виробництва, поглибленням суспільного поділу праці, розвитком товарного обміну. На певному етапі розвитку цього процесу від виробництва починають відділятись функції по його обслуговуванню, які поступово перетворюються в самостійні види діяльності, сукупність яких і представляє інфраструктуру. При цьому в її розвитку чітко виявились такі тенденції, як з одного боку, удосконалення інфраструктури при переході суспільства на новий більш високий рівень розвитку цивілізації, з іншого, фундаментальна визначальна роль інфраструктури, як необхідна умова цивілізованого розвитку суспільства. Особливо слід зазначити тенденцію посилення ролі держави в організації і управлінні інфраструктурою [6].

За економічною сутністю інфраструктура – це міжгалузеве утворен­ня, функціонування якого у складі галузей економіки спрямоване на задоволення різноманітних потреб у послугах різних сфер економіки і населення. Завдання інфраструктури – найбільш повне і всебічне за­безпечення потреб у послугах підприємств і організацій, кожної людини. Інфраструктура – особлива сфера застосування суспільної праці, об'єд­нання суспільно корисних видів трудової діяльності з метою надання на­селенню різноманітних послуг.

Розвинута інфраструктура сприяє пропорційності, збалансованості та ефективності регіонального виробництва, реалізації і поглибленню міжга­лузевих зв'язків, позитивному розв'язанню екологічних та соціальних проблем. Водночас вона є необхідною умовою, важливим чинником роз­витку і розміщення виробничих і соціальних об'єктів, стану демографіч­ного потенціалу, раціональності систем розселення, підвищення життєво­го рівня населення. Завдання інфраструктури – сприяти подальшому розвитку галузей економіки, інтеграції виробництв, зростанню добро­буту населення [3].

За територіальною ознакою інфраструктуру поділяють на:

➢ національну;

➢ регіональну;

➢ локальну.

Національна інфраструктура має, як правило, міжгалузевий і міжрегіональний характер, тобто  вона містить в собі  галузі  і  служби, що обслуговують  функціонування  народного  господарства  в цілому. Це єдина транспортна система, єдина енергетична система, зв'язок та ін. Для усієї економіки – це капітальні споруди загальнонаціонального призначення, використання яких громадянами і фірмами забезпечує держава (залізниці, автомагістралі, мости, міські системи водопостачання, аеропорти).

З розвитком світової торгівлі стала формуватися міждержавна інфраструктура (транспортна, інформаційна, торговельна та ін.).

До регіональної інфраструктури відносять об'єкти, що розташовані на певній території та забезпечують підприємства матеріального  виробництва,  організації, установи невиробничої сфери та населення цієї території послугами з транспортування і зберігання продукції, передачі інформації, переміщення людей, постачання матеріальних ресурсів, в тому числі водою, теплом, газом, електроенергією. Регіональна інфраструктура залишається елементом у системі міжрегіональних господарських зв'язків і в той же час є важливим районоутворюючим фактором.

Національна і регіональна  інфраструктура крім  міжгалузевого характеру може мати і вузькоспеціалізований характер, обслуговуючи окрему галузь або сферу економіки – енергетику, промисловість,   агропромисловий комплекс, транспорт та ін. В останньому випадку інфраструктуру транспорту необхідно розглядати з одного боку, як  частину  господарської інфраструктури, з іншого, як частину багатогалузевого утворення – транспортного комплексу [4].

Локальна інфраструктура передбачає виокремлення служб і споруд,  необхідних для виробничої діяльності підприємств і організацій. Створення їх власними силами обійшлося б їм надто дорого, а тому забезпечується державою або іншими фірмами (водопостачання, електропостачання, перевезення вантажу, вивіз виробничих відходів, науково-дослідні роботи, фінансове і банківське обслуговування) [5].

За функціональною ознакою інфраструктуру класифікують як:

➢ виробничу;

➢ соціальну;

➢ інституційну.

Виробнича інфраструктура обслуговує підприємства й організації сфе­ри матеріального виробництва, насамперед у промисловості, сільському господарстві та будівництві. Під виробничою інфраструктурою розуміють сукупність галузей, тобто організаційно відокремлених об’єктів, які забезпечують нормальний хід суспільного виробництва через надання послуг. Зокрема, до інфраструктури належать підприємства і організації електро-, тепло- і газопостачання, транспортні підприємства різних видів, матеріально-технічне постачання і збут продукції, підприємства з інформаційного та ділового обслуговування тощо [5].

Соціальна інфраструктура – частина загальної інфраструктури, су­купність галузей, які спеціалізуються на обслуговуванні населення. Метою створення соціальної інфраструктури є задово­лення потреб у послугах  людей, що проживають у межах певної території.

Відповідно функцій, які надаються окремими галузями соціальної інфраструктури, в ній можуть бути виділені такі функціональні блоки:

➢ освітній (дошкільні заклади, шкільна освіта, профтехосвіта, наука);

➢ оздоровчий (охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища, спорт, туризм);

➢ побутовий (житлове господарство, комунальне господарство, побутове обслуговування);

➢ торговельний (оптова торгівля, роздрібна торгівля, громадське харчування);

➢ комунікативний (міські комунікації, громадський транспорт, зв'язок, громадська інформація).

У зв'язку з принциповою відмінністю характеру послуг, що надаються населенню, доцільно виділити в межах соціальної інфраструктури соціально-побутову інфраструктуру – поєднує об'єкти, які створюють певні матеріальні умови життєдіяльності людей (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, торгівля й громадське харчування, пасажирський транспорт, зв'язок) і соціально-культурну інфраструктуру – забезпечує задоволення духовних потреб (заклади освіти, культури і мистецтва, установи охорони здоров'я, заклади фізичної культури і спорту, установи соціального забезпечення). Склад соціальної інфраструктури дуже різниться в кожній конкретній країні в залежності від економічних, природних, національних, культурологічних, екологічних та інших умов розвитку держави.

Інституційна інфраструктура обслуговує усі галузі економіки, у тому числі ви­робничу й соціальну інфраструктуру. Об'єкти інституційної інфраструктури створюють необхідні умови для розвитку матеріального виробництва, невиробничої сфери, суспільної діяльності населення. Вони поділяються на дві функціональні групи: адміністративно-фінансову (органи управління, банки, юридичні установи, армія, міліція тощо) і суспільно-політичну (партії, профспілкові, просвітянські та інші організації).

В межах інституційної інфраструктури доцільно виділити науково-технічну інфраструктуру – установи науки та інформацій­ного обслуговування. Їх роль у розвитку економіки постійно зростає через  впровадження у виробництво наукоємних технологій, прогресом сучасного інформаційного забезпечення.

Перехід до ринкової економіки спричинив формування різних видів ринків, появу нових господарюючих суб'єктів і ринкових функцій, поглиблення спеціалізації в сфері обігу. У зв'язку з цим виникла потреба в наданні широкого спектру як загальноринкових, так і специфічних послуг  та створенні спеціалізованих підприємств і організацій, що надають ці послуги. Почала складатися нова модель інфраструктури – ринкова, до  якої  відносяться такі групи інститутів:

➢  торгово-посередницька інфраструктура, що включає комплекс галузей і сфер діяльності, що забезпечують доведення товару до споживача (оптові підприємства, ярмарки тощо);

➢  фінансово-кредитна інфраструктура – обслуговує процес обміну та руху грошової маси (банки, біржі, страхові компанії);

➢  інформаційно-обслуговуюча інфраструктура – обслуговує основну ринкову діяльність (консалтингові підприємства, маркетингові служби).