Попередня сторінка Зміст Наступна сторінка Електронні посібники ВНТУ
7.4 Житлово-комунальне господарство: стан і проблеми його реформування
Серед галузей соціальної інфраструктури винятково важливе значення для забезпечення життєдіяльності населення має рівень розвитку житлово-комунального господарства. Від житлових умов залежить стан здоров’я людей, відтворення населення, міграційні процеси, плинність кадрів тощо.
Житлово-комунальне господарство – це сукупність галузей, що забезпечують нормальні умови для життєдіяльності населення та постачання підприємствам необхідних ресурсів (води, газу, тепла).
Житловий фонд, його інженерне устаткування, ремонтно-будівельна та виробнича бази, постачальні, транспортні та інші організації і служби утворюють житлове господарствонаселених пунктів, адміністративних районів та областей. Основним завданням функціонування житлового господарства є експлуатація та підтримання у належному стані будинків житлового фонду. Первинною організацією житлового господарства є житлово-експлуатаційні контри, підпорядковані житлово-експлуатаційним управлінням міст, районів та областей.
Основним елементом житлової інфраструктури є місце проживання людей. Розрізняють такі основні види житла:
➢ багатоквартирні будинки та індивідуальні житлові будинки для постійного проживання сімей;
➢ будинки готельного типу для тимчасового та тривалого проживання малосімейних та одинаків;
➢ готелі;
➢ будинки соціального призначення для проживання інвалідів, людей похилого віку тощо [3].
Житлові будинки у містах розташовуються великими масивами, мікрорайонами, у сільській місцевості – житловими зонами, що утворюють житловий фонд населеного пункту.
До складу житлово-комунальної інфраструктури входить також комунальне господарство, що надає послуги населенню та підприємствам по постачанню води, газу, тепла, електроенергії тощо.
Комунальне господарство – це сукупність підприємств, організацій і служб, інженерних споруд і мереж, які повинні задовольняти потреби населення міст, селищ і сіл в комунальних послугах.
Об’єкти комунального господарства поділяються на дві групи:
1) підприємства, що надають внутрішньожитлові послуги – водоканали, житлово-експлуатаційні контори, електричні, газові та теплофікаційні розподільні мережі, опалювальні котельні;
2) підприємства, що надають загальноміські послуги – міський громадський пасажирський транспорт, шляхове господарство, підприємства з прибирання територій населених пунктів, служби зовнішнього освітлення, підприємства по наданню ритуальних послуг тощо.
Житлово-комунальне господарство є найбільш технічно відсталою складовою соціально-побутової інфраструктури з багатьма проблемами, які останнім часом особливо загострилися. Враховуючи важливість нормального функціонування житлово-комунального господарства, його вплив на соціальну сферу України, галузь потребує кардинального реформування, що має передбачати насамперед формування її нової структурної побудови, яка б поєднувала найкращі надбання зарубіжних моделей управління житлово-комунальною сферою.
Неефективність реформування галузі призвела до критичного стану основних фондів підприємств житлово-комунального господарства. Недосконала тарифна політика зумовила хронічну і постійно зростаючу збитковість підприємств. Недосконалість системи управління житлом та підприємствами житлово-комунального господарства, а також системи регулювання природних монополій призвела до того, що підприємства галузі неспроможні ефективно працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належної якості. Кожен третій житловий будинок потребує капітального ремонту, оскільки близько 70 % житлового фонду збудовано до 1970 р. В аварійному стані перебуває більше третини водопровідно-каналізаційних та теплових мереж, близько 30 % теплопунктів, понад 20 % мостів та шляхопроводів. Потребує заміни 87 % рухомого складу міського електричного транспорту, 70 % автотранспорту, який використовується у сфері благоустрою, близько 40 % насосного обладнання та котлів, понад 20 тисяч ліфтів тощо. Не відповідають санітарним нормам близько половини полігонів для твердих побутових відходів, щороку утворюється значна кількість несанкціонованих сміттєзвалищ [10].
З огляду на вищенаведені факти, актуальними проблемами житлово-комунального господарства є:
➢ недосконалість порядку формування тарифів, непрозорість формування цін і тарифів за послуги підприємств житлово-комунального господарства;
➢ низька якість роботи підприємств житлово-комунальної галузі та послуг, що ними надаються;
➢ недосконалість діючої системи фінансування робіт, пов’язаних з обслуговуванням і модернізацією житлового фонду;
➢ зношеність основних фондів галузі, застарілість технологій і, як наслідок, значні витрати;
➢ невідповідність наявних інфраструктурних потужностей зростаючим вимогам та потребам;
➢ високий рівень монополізації сфери надання житлово-комунальних послуг та слабкий розвиток конкуренції у цьому секторі;
➢ недосконалість нормативно-правового регулювання діяльності галузі, насамперед у сфері диверсифікації постачальників послуг.
Реформування галузі здійснюється шляхом формування відповідно до вимог світових стандартів ринку житла, запровадження недискримінаційних економічних відносин між суб'єктами ринку та державою з поступовим обмеженням функцій держави як суб'єкта господарювання та посиленням її впливу на формування ринкової інфраструктури, що передбачає:
➢ проведення взаємоузгодженої тарифної, інвестиційної політики і політики у сфері розвитку внутрішнього ринку;
➢ реалізацію ефективної антимонопольної політики та здійснення інституційних перетворень на ринку житла і житлово-комунальних послуг, спрямованих на розвиток ринкових відносин та конкуренції;
➢ стимулювання інноваційної, інвестиційної та енергозберігаючої активності суб'єктів господарювання;
➢ підвищення енергоефективності галузі шляхом зменшення обсягів втрат паливно-енергетичних ресурсів, зниження енергоємності виробництва окремих видів продукції (послуг);
➢ розроблення прозорого механізму формування цін і тарифів на продукцію та послуги підприємств, що провадять діяльність у житлово-комунальній сфері [10].
Основні поняття і терміни
Інфраструктура, регіональна інфраструктура, національна інфраструктура, локальна інфраструктура, виробнича інфраструктура, соціальна інфраструктура, соціально-побутова інфраструктура, соціально-культурна інфраструктура, інституційна інфраструктура, науково-технічна інфраструктура, ринкова інфраструктура, торгово-посередницька інфраструктура, фінансово-кредитна інфраструктура, інформаційно-обслуговуюча інфраструктура, інновація, інноваційний процес, інноваційна діяльність, об'єкти інноваційної діяльності, суб'єкти інноваційної діяльності, інноваційна інфраструктура, принципи формування інноваційної інфраструктури, науковий парк, дослідний парк, технологічний парк, бізнес-інкубатор, житлово-комунальне господарство, житлове господарство, комунальне господарство.
Запитання для самостійного контролю
1. Розкрийте сутність поняття «інфраструктура».
2. Сформулюйте основні проблеми формування і розвитку інституційної інфраструктури в Україні.
3. Які органи державної влади виконують функції з інституційного розвитку?
4. Які недержавні інституції регіонального і місцевого розвитку існують в Україні?
5. Визначіть основні завдання, які покликані виконувати агентства регіонального розвитку.
6. Сформулюйте історичні передумови, що привели до необхідності розвитку інфраструктури.
7. Які завдання виконує інфраструктура?
8. Наведіть класифікацію інфраструктури за територіальною ознакою.
9. Як класифікують інфраструктуру за функціональною ознакою?
10. Наведіть складові ринкової інфраструктури.
11. Дайте визначення поняття «інновація».
12. Що є об’єктом і суб’єктом інноваційної діяльності?
13. Розкрийте сутність державного стимулювання інноваційної діяльності.
14. Наведіть складові інноваційної інфраструктури.
15. Сформулюйте основні принципи формування інноваційної інфраструктури.
16. Які завдання виконують технологічні парки?
17. Чим відрізняються бізнес-інкубатори від технологічних парків і центрів?
18. Наведіть складові житлового господарства.
19. Які підприємства входять до структури комунального господарства?
20. Сформулюйте актуальні проблеми, притаманні галузі житлово-комунального господарства.
21. Визначіть основні напрямки реформування житлово-комунального господарства.