Попередня сторінка Зміст Наступна сторінка Електронні посібники ВНТУ
8.5 Управління розвитком соціальної сфери регіону
Вирішення проблем регіонального управління, пов'язаних із функціонуванням соціальної сфери, є прерогативою, зазвичай, держави як у сталій, так і в трансформаційній економіці.
Соціальна сфера регіону – це підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об'єкти регіону, які пов'язані з соціальним забезпеченням життєдіяльності мешканців регіону, задоволенням їхніх потреб та інтересів.
Розвиток соціальної сфери регіону в науковій практиці пов’язують, як правило, з іншими взаємопов’язаними та спорідненими показниками регіонального розвитку. Водночас, в сучасній економічній теорії існує де-кілька моделей, які узагальнюють закономірності розвитку соціальної сфери регіону, основними з яких є такі.
1. Модель Г. Мюрдаля, яка відображає залежність між розвитком бізнесу, обсягами доходів фірм і населення, місцевими бюджетами і регіональною інфраструктурою. Чим розвинутіша економіка регіону, тим більші доходи отримують населення регіону і фірми, що через податкову систему приводить до зростання відрахувань у місцеві бюджети. В результаті органи місцевого самоврядування мають більші можливості для розвитку соціальної інфраструктури регіону. Тим самим в подальшому на наступному етапі забезпечуються привабливіші умови для ведення економічної діяльності і створюються стимули для припливу додаткових капіталів у даний регіон.
Аналогічний мультиплікативний процес має місце і щодо доходів населення. Розвинута економіка потребує кваліфікованої робочої сили, а отже і більших доходів; впорядкована і забезпечена соціальними благами територія приваблює забезпечені верстви населення для проживання, що в свою чергу приводить до подальшого зростання податкових надходжень у місцеві бюджети і т. д.
2. Модель Харрода-Домара базується на тому, що райони, які швидко розвиваються, мають високий рівень доходів, внаслідок чого відбувається приплив робочої сили і капіталу в ці райони. Зростає обсяг податків до місцевих бюджетів, що зумовлює розвиток соціальної сфери регіону.
3. Неокласична модель, навпаки, виходить з того, що нові райони, які розвиваються, хоча і мають чистий приплив капіталу, однак рівень доходів у них невисокий і робоча сила має тенденцію до відтоку, що, в свою чергу, призводить до низьких надходжень у місцеві бюджети і як результат – до зменшення відрахувань на розвиток соціальної сфери, а, отже, і до її скорочення.
Неокласична модель підходить для районів, котрі стали розвиватися на базі використання місцевої робочої сили в забезпечених трудовими ресурсами регіонах з відносно низьким рівнем доходів населення та якістю його життя, що склалися традиційно.
Існують й інші трактування залежностей між економічним розвитком і розвитком соціальної сфери регіону та якості життя населення. Проте діють декілька тенденцій, які характерні при застосуванні будь-якої моделі регіонального соціального розвитку.
➢ Рух капіталу, як правило, відбувається в регіони, які дають найбільший прибуток на вкладений капітал.
➢ Розвиток основних галузей спеціалізації сприяє розвитку допоміжних галузей, розширенню сфери послуг і створенню досконалішої інфраструк-тури для населення і розвитку економічної діяльності.
➢ Розвинутіша виробнича інфраструктура створює привабливі умови для розширення економічної діяльності і відкриття нових фірм.
➢ Концентрація виробничого і невиробничого капіталу безпосередньо визначає доходи місцевих органів влади. Чим більші доходи бюджету на даній території, тим більші інвестиції в інфраструктуру і соціальні програми.
➢ Вищий рівень індивідуальних доходів забезпечує вищий рівень соціального розвитку, а саме медичного обслуговування, освіти, забезпечення житлом тощо.
Наведені теоретичні положення уможливлюють проведення конкретного аналізу розвитку соціальної сфери регіону. Найпростішим способом такої оцінки можуть служити порівняння тих чи інших показників розвитку регіону з середніми по країні. Однак таке зіставлення може дати лише загальні відомості про положення регіону відносно загальноекономічної ситуації в країні. Для поглибленого аналізу визначаються індикатори, які характеризують рівень розвитку суспільного споживання, рівень індивідуальних доходів та індивідуального споживання. Проведення кореляційного аналізу цих показників дозволяє з’ясувати найчутливіші показники, які можуть ефективно використовуватися при регіональному аналізі як самостійні індикатори і критерії класифікації.
В цілому для визначення розвитку соціальної інфраструктури регіону можуть використовуватись такі показники:
1. Смертність немовлят.
2. Частка учнів шкіл, які займаються у другу зміну.
3. Забезпеченість лікарнями.
4. Забезпечення лікарняними ліжками.
5. Забезпеченість житлом.
6. Інвестиції в соціальну сферу.
7. Забезпечення місцями в дитячих дошкільних закладах.
8. Середня заробітна плата робітників і службовців.
9. Середній заробіток у сільськогосподарській сфері.
10. Роздрібний товарообіг на душу населення.
11. Забезпеченість автомобілями.
Показники 1-4, 6-7 характеризують рівень та якість суспільного споживання, показники 8-11 – рівень індивідуального споживання. Показник 5 може розглядатися як індикатор і рівня розвитку соціальної інфраструктури, і рівня індивідуального споживання. Причому з розвитком ринку житла, платних послуг населенню такі показники, як забезпеченість житлом, медичним обслуговуванням, дедалі значнішою мірою характеризуватимуть індивідуальне споживання, аніж споживання суспільне. Варто зазначити, що співвідношення рівнів індивідуального і суспільного споживання є однією з найважливіших характеристик регіонального розвитку, наслідком цілого комплексу соціально-економічних особливостей.
При розробці програм соціально-економічного розвитку регіону на етапі аналізу використовується дещо інший набір показників розвитку соціальної сфери та рівня життя населення. Аналіз за цими показниками має з’ясувати необхідність економічних перетворень і напрями поліпшення матеріальних умов життя населення. Усі показники згідно із структурою програми поділяються на чотири групи:
І. Зведені показники рівня життя і соціального захисту населення.
ІІ. Баланс грошових доходів і витрат населення.
ІІІ. Споживання товарів і послуг.
ІV. Розвиток матеріальної бази соціальної сфери.
Зведені показники рівня життя і соціального захисту населення відображають доходи населення, індекси споживчих цін на товари і тарифи на послуги, рівень мінімального споживчого бюджету (МСБ) – важливий показник соціального захисту населення, який відображає рівень прожиткового мінімуму населення регіону.
Показники доходів населення включають грошові доходи в розрахунку на душу населення за місяць, середньомісячну заробітну плату робітників і службовців (номінальну і реальну з урахуванням індексу цін), соціальні трансферти, які виплачуються з державного бюджету, фонду соціального страхування і пенсійного фонду, а також за рахунок коштів підприємств та інших громадських організацій.
Індекси споживчих цін на товари і послуги за аналізований період розраховуються Міністерством економіки України.
МСБ являє собою систему соціально-економічних нормативів і відображає мінімальні суспільно необхідні потреби населення. Цей показник характеризує мінімум коштів, необхідних для життєдіяльності людини в конкретному регіоні у звітному періоді.
Аналіз показників щодо соціального захисту населення уможливлює оцінити рівень безробіття в регіоні та визначити неконкурентоспроможні на ринку праці верстви населення. Такі показники є інформаційною основою для передбачення обґрунтованих заходів для забезпечення повної зайнятості працездатного населення і запобіганню масовому безробіттю.
Інформаційною базою аналізу наведених показників є звітні дані органів статистики, економічних управлінь райдержадміністрацій, міськвиконкомів і відповідних підрозділів облдержадміністрацій.
Аналіз показників розвитку матеріальної бази соціальної сфери за соціальною інфраструктурою регіону проводиться за такими галузями:
1. Житлово-комунальне господарство. В даній сфері аналізуються показники рівня забезпечення населення житлом, поліпшення його якості за рахунок забезпечення благоустрою житлового фонду інженерним устаткуванням та іншими ознаками благоустрою житла, що підвищують комфортні умови проживання; показники поліпшення житлових умов малозабезпеченим громадянам безплатно або за невисоку плату; впровадження адресної підтримки громадян, які потребують поліпшення житлових умов залежно від часу перебування в черзі і рівня їх доходів. Для комунального господарства визначаються фактичні показники якості обслуговування населення за всіма видами комунальних послуг (водопостачання, каналізація, тепло- і газопостачання) і порівнюються з нормативами споживання цих послуг. Розрахунки виконують на основі даних житлово-комунальної статистики, що розробляються в розрізі міст, адміністративних районів, селищ, а також на основі розробок підприємств та управлінь комунального господарства.
2. Освіта і культура. Метою системи освіти є створення в суспільстві умов, за яких кожна людина має можливість одержати освіту будь-якого рівня та інших освітніх послуг закладів освіти. В соціально-економічному розвитку суспільства особливе значення для населення мають наймасовіші освітянські послуги. Це насамперед дошкільні заклади освіти і шкільне навчання молоді, тому аналітична робота концентрується навколо визначення: кількості дітей дошкільного віку (на підставі матеріалів перепису населення і демографічних розрахунків); кількості дітей у постійних дошкільних закладах, які є в регіоні, незалежно від їх відомчого підпорядкування; чисельності учнів загальноосвітніх навчально-виховних закладів (визначається на основі демографічних показників про загальну кількість дітей шкільного віку, відомостей про народжуваність і смертність дітей віком до 6-7 років, результатів навчання в школах у минулому навчальному році, матеріалів шкільних мікрорайонів); кількості дітей в інтернатних закладах освіти (на основі звітних статистичних матеріалів про їх розвиток, інформації відповідних відомств про кількість дітей-сиріт, дітей з вадами фізичного і розумового розвитку, кількості місць у закладах). Також вивчаються дані про динаміку чисельності населення, його віковий і сімейний склад, діючі нормативи будівництва об’єктів освіти порівняно з фактичними потребами.
При аналізі розвитку культури основна увага приділяється збереженню і примноженню культурно-історичної спадщини України. З цією метою визначаються існуючі показники розвитку масових закладів культури (бібліотек, клубних установ), показники розвитку мережі театрів, музеїв, концертних залів, філармоній, які порівнюються з нормативними значеннями.
3. Охорона здоров’я, фізична культура і соціальне забезпечення. У цьому розділі аналізується досягнутий рівень розвитку відповідних галузей, ступінь забезпеченості населення лікарняними ліжками та амбулаторно-поліклінічною допомогою, стан лікувально-профілактичної допомоги за контингентами населення, стан і рівень матеріально-технічної бази медичних установ, оснащення їх необхідними приладами і обладнанням, забезпеченість матеріалами, медикаментами і кадрами. Вивчаються дані аналізу стану здоров’я населення регіону, що відображаються такими показниками: середня тривалість життя людини; смертність дорослого населення; материнська і дитяча смертність; захворювання працюючого населення, пов’язане з тимчасовою втратою працездатності; біовікове і фізичне тестування людини. За отриманими даними оцінюються потреби населення в медичній допомозі за характером захворювань та їх фактичне забезпечення. Для визначення необхідності будівництва лікарень аналізується їх матеріально-технічний стан на підставі паспортизації, що дає можливість визначити наведену і фактичну потужності функціонуючих лікарень. Таке порівняння потужностей медичних закладів та їх технічний стан є основою для прийняття рішення про необхідність реконструкції чи нового будівництва лікарень. Важливим моментом при цьому є аналіз захворюваності населення, в т.ч. рівня госпіталізації, структури ліжкового фонду та його технічного стану.
Основні поняття і терміни
Соціальна диференціація регіонів, управління соціальним регіональним розвитком, регіональна соціальна політика, державне регулювання регіональних соціальних процесів, соціальний захист населення, моделі соціального захисту, методи регіональної соціальної політики, соціальна нерівність регіонів, об’єкти регіонального соціального захисту, форми регіонального соціального захисту, державні соціальні стандарти, державні соціальні гарантії, прожитковий мінімум, соціальні норми і нормативи, форми соціального партнерства, регіональний індекс людського розвитку, рівень життя населення, якість життя, індекс якості життя, індекс вартості життя, нормативний і статистичний підхід до розрахунку споживчого кошика, оцінка рівня життя, матеріальний добробут населення, бідність, умови проживання населення, соціальне середовище, соціальна інфраструктура регіону, соціальна сфера регіону, моделі розвитку соціальної сфери, показники розвитку МТБ соціальної сфери.
Запитання для самостійного контролю
1. Що є предметом дослідження управління соціальним регіональним розвитком?
2. Поясніть сутність соціальної диференціації регіонів.
3. Назвіть чинники диференціації регіонів за рівнем людського розвитку.
4. Сутність регіонального індексу людського розвитку.
5. Сутність та мета регіональної соціальної політики.
6. Дайте характеристику різним моделям соціальної регіональної політики.
7. Назвіть методи впливу держави на розвиток соціальної сфери.
8. Дайте визначення таким поняттям «державні соціальні стандарти», «норми і нормативи», «соціальні гарантії», «прожитковий мінімум».
9. Як необхідно розглядати соціальний захист населення?
10. Виділіть об’єкти, суб¢єкти та форми регіонального соціального захисту.
11. Які існують недоліки стосовно нормативно-правових актів з соціального захисту населення?
12. Виділіть класифікаційні ознаки соціальних ризиків та їх види.
13. Назвіть нові форми соціального партнерства.
14. У чому полягає необхідність порівняльного аналізу рівня життя населення регіону?
15. Що є основним джерелом інформації даного аналізу?
16. Як співвідносяться між собою рівень життя і якість життя.
17. Що означає поняття «вартість життя» населення і від яких факторів залежить його зміна?
18. Які методи використовуються при розрахунку споживчого кошика?
19. За допомогою яких зведених показників можна оцінити рівень життя населення?
20. За якими напрямками проводиться оцінка рівня життя населення?
21. Чим обумовлені регіональні розбіжності в оплаті праці?
22. Назвіть напрями модернізації соціально-трудових відносин.
23. Які основні моделі узагальнюють закономірності розвитку соціальної сфери регіону?
24. Які основні положення можуть використовуватися при застосуванні будь-якої моделі розвитку соціальної сфери регіону?