Попередня сторінка          Зміст          Наступна сторінка      Електронні посібники ВНТУ

 

 

РОЗДІЛ 9 ФІНАНСОВІ ТА БЮДЖЕТНІ РЕСУРСИ РЕГІОНУ

 

9.1. Системоутворююча роль місцевих фінансів та їх функції.

9.2. Місцевий бюджет у бюджетній системі.

9.3. Принципи та механізми формування місцевих бюджетів.

9.4. Вимоги до управління місцевими запозиченнями в Україні.

9.5. Державна політика фінансового регіонального вирівнювання.

 

9.1 Системоутворююча роль місцевих фінансів та їх функції

 

Регулювання сучасних соціально-економічних процесів регіонального розвитку відбувається в напрямку переходу від центральної державної влади до регіональної і місцевої. Децентралізація управлінських процесів на регіональному рівні потребує також відповідного фінансового забезпечення. У зв’язку з цим роль місцевих фінансів посилюється, а сфера їх використання розширюється. Зростає обсяг місцевих фінансів, і в багатьох країнах він складає переважну частину фінансових ресурсів держави. Отже, проблемам формування місцевих фінансів як на локальному, так і на регіональному рівнях приділяється начна увага.

Основною причиною виникнення та зміцнення місцевих фінансів є наявність територіальних колективів і громад, відокремлення функцій і відповідних завдань, які покладаються на їхні органи влади.

Формування місцевих органів влади та їхніх фінансів у різних країнах відбувалося в кінці ХVІІІ – початку ХІХ ст. Так, в Англії, США та деяких інших англомовних країнах місцеві органи влади формувалися на засадах, близьких до теорії природних прав громади, у Франції – на засадах державної теорії місцевого самоврядування, у Росії та Німеччині – на ідеях громадсько-господарської теорії. Відповідно до цього, в кожній країні сформувався інститут місцевих фінансів. В Україні ж місцеві фінанси як сукупність грошових потоків, що пронизують реальний сектор регіональної економіки, перебувають на стадії становлення.

Фінанси місцевих органів влади – це система формування, розподілу і використання місцевою владою фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них власних та делегованих функцій і завдань.

Місцеві фінанси – це сукупність грошових коштів, що спрямовуються на економічний і соціальний розвиток територій. Головним напрямком використання місцевих фінансів є фінансове забезпечення соціальної і частково виробничої інфраструктури. Основним джерелом її фінансування є бюджетні асигнування і кошти суб’єктів господарювання.

На органи місцевого самоврядування покладені важливі завдання по втіленню в життя державних соціально-економічних реформ. Здійснення державних програм в галузі соціального розвитку потребує значних матеріальних і фінансових ресурсів. Фінансування заходів по обслуговуванню населення значною мірою відбувається за рахунок коштів, якими можуть розпоряджатися місцеві органи.

Місцеві фінанси – це важлива системоутворююча складова фінансової системи будь-якої держави. Вони охоплюють місцеві бюджети, фінанси суб’єктів господарювання, місцеві фонди фінансових ресурсів та місцеві запозичення, що використовуються для задоволення потреб жителів регіонів і територій. Місцеві фінанси забезпечують фінансування широкого кола заходів, пов’язаних із соціально-культурним та комунально-побутовим обслуговуванням населення адміністративно-територіальної одиниці.

До функцій місцевих фінансів можна віднести [1]:

➢ Інструмент перерозподілу валового регіонального продукту (ВРП). До місцевих фінансів мобілізується значна частина ВРП. Отже, місцеві фінанси є інструментом регулювання економічного і соціального розвитку регіону держави. Це означає, що поряд із державним регулюванням економічної і соціальної сфер, діє їх регіональне регулювання.

➢ Фіскальна функція. Завдяки фіскальній функції місцеві органи влади забезпечуються фінансовими ресурсами, необхідними для здійснення їх компетенції. Фіскальна функція притаманна і державі, і регіону. Проте фіскальна функція держави не має обмежень, а межі фіскальної діяльності місцевих органів обмежені державою.

➢ Інструмент забезпечення громадських послуг. Держава і регіони розподіляють між собою завдання та відповідальність за надання громадянам країни громадських послуг.

➢ Інструмент забезпечення економічного зростання. Функціонування фінансової системи є необхідною умовою економічного розвитку як на макро- так і на мікрорівні.

➢ Агентська функція. Ця функція пов’язана з виконанням органами місцевої влади повноважень, делегованих центральною владою. У цій сфері важливими є проблеми громадської безпеки, охорони правопорядку, оборони, дотримання законності, державного нагляду, державної реєстрації тощо.

Найважливішою ланкою місцевих фінансів є місцеві бюджети. Через місцеві бюджети держава активно проводить соціальну політику. На основі коштів місцевих органів, сконцентрованих у місцевих бюджетах, здійснюється фінансування до 70 % видатків соціальної сфери. При цьому коло фінансованих заходів розширюється.

За допомогою місцевих фінансів держава здійснює вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку територій, які в результаті умов, що склалися, відстають у своєму економічному розвитку від інших регіонів країни і не мають змоги надавати соціальні послуги на загальнодержавному рівні. Для подолання такої нерівномірності розробляються місцеві та регіональні програми розвитку, кошти на здійснення яких формуються за рахунок джерел доходів бюджетів відповідних адміністративно-терито­ріаль­­них одиниць. При цьому місцевим бюджетам виділяються відрахування від державних податків і субвенції, тобто фінансові ресурси, що надаються із вищестоящих бюджетів на певні цілі (розвиток охорони здоров’я, шляхове будівництво, комунальні об’єкти тощо).

Наступною важливою ланкою місцевих фінансів є кошти суб’єктів господарювання. До них відносяться, по-перше: фінансові ресурси підприємств комунальної форми власності, найчастіше це комунальні підприємства. По-друге, це фінансові ресурси підприємств, що використовуються ними на фінансування соціально-культурних та житлово-комунальних об’єктів. В загальному обсязі місцевих фінансів переважають кошти підприємств, що спрямовуються на соціальний розвиток.

Іншою ланкою місцевих фінансів є місцеві (територіальні) позабюд-жетні фонди. Джерелами формування таких фондів служать позичкові ресурси, доброчинні внески підприємств і населення, спеціальні (страхові) збори, надходження із централізованих позабюджетних фондів, наприклад, пенсійного та ін. Позабюджетні фонди найчастіше мають цільове призначення [2].

Різноступенева розвиненість складових місцевих фінансів – місцевих бюджетів, фінансів комунальних підприємств, місцевих позабюджетних фондів і місцевих запозичень – залишає широкий простір для подальшого розвитку окремих сфер та удосконалення існуючих. Серед складових місцевих фінансів стабільним розвитком нині характеризуються місцеві бюджети, незважаючи на невирішеність окремих проблем. Менш розвиненими і за питомою вагою, і за функціональними характеристиками залишаються ланки місцевих запозичень, кошти суб’єктів господарювання та місцевих позабюджетних фондів.

У сучасних умовах все більшою мірою місцеві органи покликані забезпечити комплексний розвиток територій, пропорційний розвиток виробничої і невиробничої сфер на підвідомчих територіях. Значно зростає їх координаційна функція в економічному і соціальному розвитку територій. Вказані чинники викликають необхідність подальшого розширення і зміцнення фінансової бази органів місцевого самоврядування, вирішення ряду проблем, пов’язаних з удосконаленням методів формування і використання фінансових ресурсів регіонів та територій.