Економіка та організація виробництва

ТЕМА 7

ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ТА ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Мета: закріпити у студентів теоретичні знання та розвинути практичні навички з розрахунку виробничої потужності підрозділів підприємства.

Теоретичні відомості

Центральне місце в плануванні та організації діяльності підприємства відводиться виробничій програмі, плану виробництва та реалізації продукції.

Виробнича програма – це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок.

В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка охоплює натуральні та вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях з номенклатури та асортименту (штуки, тонни, метри тощо).

Номенклатура продукції – це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції.

Асортимент – це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо).

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно чистої продукції та ін.

Обсяг товарної продукції підприємства (ТП) містить всю продукцію і послуги, що призначені для реалізації стороннім споживачам. До неї належать:

- готова продукція, в тому числі вироби широкого вжитку (виготовлені як з повноцінної сировини, так і з відходів), призначена для постачання споживачам, а також для різних невиробничих потреб підприємства (ГП_шв);

- продукція підсобних і допоміжних цехів, в тому числі електроенергія, пара і вода, вироблені на конкретному підприємстві і призначені для відпуску споживачам, а також для різних невиробничих потреб підприємства (П_пц);

- продукція промислового характеру, виготовлена на замовлення споживача (П_з);

- напівфабрикати, заплановані до відпуску споживачам (НФ_Р);

- продукція навчальних майстерень, що реалізується підприємством на сторону (П_нм);

- тара власного виробництва, якщо у відпускній ціні не врахована її вартість (Т_вл).

Показник валової продукції (ВП) являє собою вартість готових виробів і напівфабрикатів (виготовлених як з власної сировини, так і з матеріалів замовників) (Q_і) з урахуванням встановлених на них виробничих цін (Ц_i). До валової продукції відносять вартість робіт промислового характеру (Р_пх), але вираховують вартість продукції власного виробництва (ВП_вл), яка йде на промислово-виробничі потреби всередині конкретного підприємства. Валова продукція підприємства розраховується за формулою:

. (7.1)

Обсяг реалізованої продукції (РП) відрізняється від обсягу товарної продукції на різницю залишків готової продукції на складі на кінець (ЗГП^кр) і на початок звітного періоду (ЗГП^пр) у вартісному відтворенні. Його можна обчислити за формулою:

РП = ТП – (ЗГП^кр – ЗГП^пр). (7.2)

Як видно з формули, в розрахунках реалізованої продукції враховується зміна залишків нереалізованої продукції на початок і кінець періоду. Залишок нереалізованої продукції на початок періоду складається із залишків готової продукції на складі і в неоформлених відвантаженнях; відвантажених товарів, строк оплати яких не настав, а також відвантажених товарів, не оплачених в строк покупцями. Залишок нереалізованої продукції на кінець періоду складається із залишків готової продукції на складі, в тому числі неоформлених відвантажень; залишків відвантажених товарів, строк оплати яких не настав.

Обсяг чистої продукції підприємства  характеризує додаткову (нову) вартість, створену на даному підприємстві за певний (плановий) період:

ЧП = ТП – (М_в + А), (7.3)

де ЧП – чиста продукція підприємства, грн;

М_в – матеріальні витрати на виробництво продукції, грн;

А – сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.

Обсяг умовно чистої продукції визначається:

УЧП = ЧП + А. (7.4)

Крім натуральних і вартісних показників при розробці плану виробництва можна виділити:

– кількісні та якісні;

– абсолютні (ріст та приріст продукції в натуральному вираженні) та відносні (темпи зміни росту і приросту чи зниження у % чи в індексах);

– умовно-натуральні (наприклад, виготовлення двигунів в умовних кВт);

– трудові (нормо-години – скільки годин необхідно відпрацювати згідно з існуючими на підприємстві нормами, щоб виконати заплановані обсяги продукції чи надати послуги).

Основна особливість формування виробничої програми підприємства сьогодні полягає в тому, що цій роботі передує детальне дослідження ринку. В першу чергу вивчають попит на товари підприємства. Він виражає сукупну суспільну потребу, яка складається з множини конкретних, але дуже різноманітних вимог споживачів, що постійно змінюються. Тобто на цьому етапі зіставляють:

– вимоги ринку до товарів;

– цілі підприємства;

– ресурси підприємства (в тому числі виробничу потужність підприємства).

Важливого значення в цих умовах набуває оптимізація виробничої програми, що виражається будь-якою цільовою функцією. Критерії оптимізації можуть бути різноманітні (в залежності від конкретних умов):

– прибуток максимізувати або витрати мінімізувати;

– або за ємністю ринку;

– або за лімітом сировини;

– або за лімітом капітальних вкладень.

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі, за певний час (зміну, добу, місяць, рік), при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.

Виробнича потужність визначається різними вимірниками: натуральними, умовно-натуральними, вартісними (у багатономенклатурному виробництві).

Розрізняють такі види потужності:

– перспективну,

– проектну,

– ефективну,

– резервну;

– поточну (фактично досягнуту, діючу).

Перспективна виробнича потужність відображає очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді (в перспективі).

Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури за одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною, тому що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1–2 роки), будівництва (2–5 років) і освоєння потужності (1–2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому в певний час проектна потужність перестає відображати дійсні можливості підприємства. Вона буде оптимальною за умови, що обсяг, склад і структура запроектованої продукції відповідають обсягу, складу та структурі попиту на цю продукцію.

Ефективна виробнича потужність характеризується тим, що в конкурентних реальних умовах може забезпечити отримання максимального прибутку. Вона менша або дорівнює проектній. Наприклад, на підприємстві є технологічна лінія з випуску продукції, яка не користується попитом. В цій ситуації таку технологічну лінію краще не запускати в роботу, тоді підприємство отримає певну економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Резервна виробнича потужність створюється у певних галузях національної економіки (газовій, транспортній, харчовій тощо) для виконання цільових завдань в екстремальних ситуаціях для покриття так званих “пікових” та сезонних навантажень.

Поточна (фактично досягнута, діюча) потужність підприємства (цеху, лінії, агрегата) визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або з перевищенням проектних показників.

Отже, вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують такі показники:

– потужність на початок розрахункового періоду (вхідна);

– потужність на кінець розрахункового періоду (вихідна);

– середньорічна потужність.

Виробнича потужність одиниці устаткування визначається як максимально можлива кількість продукції, яку виготовлять з його допомогою за певний період часу:

ВП_од = Ф_д : t , (7.5)

де Ф_д – дійсний фонд часу роботи устаткування протягом певного періоду часу (год.);

t – трудомісткість виготовлення одиниці продукції (нормо-год.).

Якщо на виробничій дільниці (в цеху) підприємства встановлено N аналогічних одиниць устаткування, то виробнича потужність дільниці (цеху) визначатиметься як добуток:

ВП_{діл (ц)} = ВП_од  ∙ N. (7.6)

Виробнича потужність підприємства загалом визначається як сума виробничих потужностей його провідних цехів.

Вихідна виробнича потужність (ВП_вих.) у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду:

ВП_вих. = ВП_поч. + ВП_вв  – ВП_вив, (7.7)

де ВП_поч. – виробнича потужність на початку розрахункового періоду;

ВП_вв , ВП_вив – виробничі потужності відповідно введені та виведені з експлуатації у розрахунковому періоді.

Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи.

1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який має бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.
2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.

Питання для самоперевірки знань

1. Що таке виробнича потужність?
2. Які рівні її розрахунку існують у межах підприємства?
3. Який зміст має вихідна потужність та як її розрахувати?
4. Поняття та види виробничої потужності підприємства.
5. Чинники формування виробничої потужності підприємства.

Приклади розв’язання задач

Задача 1

У механічному цеху встановлені і діють 45 верстатів типу А і 30 верстатів типу Б. Відповідно випускаються деталі двох видів. У звітному році 260 робочих днів, режим роботи – двозмінний, тривалість зміни – 8 год. Регламентовані зупинки устаткування щозміни становлять 2% від номінального фонду часу для верстатів типу А, 5% – для верстатів типу Б і по 45 хв витрачається для кожного типу верстатів на підготовчо-завершальні роботи. Трудомісткість виготовлення однієї деталі на верстатах типу А – 0,5 нормо-год., на верстатах типу Б – 0,35 нормо-год. Коефіцієнт використання верстатів типу А – 0,8; верстатів типу Б – 0,7. Визначити річну виробничу потужність механічного цеху окремо з випуску деталей типу А і типу Б, а також фактичну кількість виготовлених деталей.

Розв’язання

1. Визначаємо річний фонд часу роботи верстатів за вирахуванням підготовчо-завершального часу:

45 хв = 0,75 год.;

(8 – 0,75)·2·260 = 3770 год.

2. Дійсний річний фонд часу роботи одного верстата типу А:

3770 (1 – 0,02) = 3694,6 год.

3. Дійсний річний фонд часу роботи одного верстата типу Б:

3770 (1 – 0,05) = 3581,5 год.

4. Річна виробнича потужність одного верстата типу А:

3694,6 : 0,5 = 7389 деталей.

5. Річна виробнича потужність одного верстата типу Б:

3581,5 : 0,35 = 10232 деталі.

6. Річна виробнича потужність групи верстатів типу А:

45·7389 = 332505 деталей.

7. Річна виробнича потужність групи верстатів типу Б:

30·10232 = 306960 деталей.

8. Фактична кількість деталей типу А:

332505·0,8 = 266004 деталі.

9. Фактична кількість деталей типу Б:

306960·0,7 = 214872 деталі.

Задача 2

У головного підприємства А, що виготовляє нафтопродукти, виникла потреба в розміщенні проміжних складів С між цим підприємством і головним дистриб’ютором В, D, E, H. На рис. 7.1 наведено координатну схему розміщення об’єктів. Кількість відвантажуваного з заводу А бензину й обсяги його постачання до дистриб’юторів  В, D, E, H (тис. т) на місяць наведено в табл. 7.1.

Рисунок 7.1 – Приклад  координатної сітки для визначення положення центра ваги (місця розташування проміжних складів)

Таблиця 7.1 –  Вихідні дані до прикладу

Найменування постачальника і споживачів бензину	Постачальник – завод А	Споживачі (дистриб’ютори)
		В	D	E	H
Місячний обсяг постачання (споживання) бензину, тис. т	1500	250	450	350	450

Визначити координати найбільш раціонального місця розташування проміжних складів С.

Розв’язання

Центр ваги визначаємо за допомогою розрахунку його координат  і  за умови мінімізації транспортних витрат. Для цього використовуємо такі формули:

(7.8)

(7.9)

де , – координати центра ваги; ,  – координати і-го місця розташування; m – кількість споживачів (дистриб’юторів).

Для нашого прикладу, використовуючи дані з табл. 5.1 і рис. 5.1, можна визначити  координати центра ваги так:

Координати  і  (див. рис. 5.1) дають змогу здійснити попередній пошук місця розташування нових проміжних складів С. Після аналізу наявних транспортних мереж, можливих форм організації транспортування та інших критеріїв і витрат приймаємо рішення про розміщення і розвиток виробничих потужностей основного, допоміжного та обслуговуючого виробництв і сервісу (постачання).

Задача 3

Ткацька фабрика працює в дві зміни (n_зм=2 зм/добу), а кількість ткацьких верстатів, встановлених на початок року, m_вх=500 од.

Із першого квітня року, що розглядається, було встановлено (введено) m_вв =60 верстатів, а з 1 липня – виведено m_вив =50 верстатів того самого найменування.

Кількість робочих днів за рік – n_р=260 днів, плановий відсоток регламентованих перерв , годинна (паспортна) продуктивність одного верстата –м тканини за годину. Валовий обсяг випуску продукції за рік становить В_пр = 7500 тис. м.

Визначити середню виробничу потужність фабрики з випуску тканини за рік і середній коефіцієнт використання цієї потужності.

Розв’язання

1.  Визначаємо середньорічну кількість ткацьких верстатів ткацької фабрики:

(7.10)

де  – кількість місяців роботи встановлених (уведених) одиниць устаткування ( міс.);

– кількість місяців, протягом яких не працювало виведене з експлуатації устаткування ( міс.);

верстатів.

2.  Визначимо максимальний ефективний річний фонд робочого часу для устаткування за формулою:

(7.11)

де n_р – кількість робочих днів за рік;

n_зм – кількість робочих змін за добу;

Т_зм – тривалість зміни, год.;

α – плановий відсоток регламентованих перерв, %.

3.  Визначаємо проектну потужність ткацької фабрики за умови максимального використання її ефективного річного фонду робочого часу устаткування:

(7.12)

4.  Розраховуємо середній за рік коефіцієнт використання виробничої потужності ткацьких верстатів:

(7.13)

Із виробничого досвіду відомо, що найоптимальніший рівень завантаження устаткування становить . Створення резервних потужностей зумовлене не тільки виробничими потребами призупинення його роботи, а й потребами ринку в певних резервах виробничих потужностей.

Задача 4

На робочому місці за рік (n_зм = 1 зм/добу; Т_зм = 8 год./зм) обробляється N = 10 тис. деталей. Норма часу обробки однієї деталі становить t = 5 хв/дет.

Визначити, до якого типу виробництва належить робоче місце.

Розв’язання

Для визначення типу виробництва розрахуємо коефіцієнт спеціалізації робочого місця за формулою:

(7.14)

де  – номінальний фонд часу роботи на певному робочому місці, од. часу;

– час виконання однієї технологічної операції, од. часу;

– кількість деталей (виробів), що обробляються на певному робочому місці за проміжок часу, що розглядається, шт.

Якщо коефіцієнт , то таке робоче місце належить до масового типу виробництва; при  – до великосерійного; при  – до середньосерійного; при  – до дрібносерійного; при  – до одиничного типу виробництва.

Враховуючи, що для нашого прикладу номінальний річний фонд часу роботи на заданому робочому місці дорівнює:

, хв, (7.15)

то коефіцієнт спеціалізації становитиме:

Тобто це означає, що дане робоче місце належить до великосерійного типу виробництва.

 

Задачі для самостійного розв’язання

1. На дільниці механічного цеху встановлені і діють 48 токарних верстатів. Трудомісткість обробки однієї деталі становить 1,2 нормо-год. Дільниця працює в одну зміну, її тривалість – 8 год. Кількість робочих днів у розрахунковому році – 270. Технологічні зупинки устаткування становлять 12,5% щозміни. Очікуваний коефіцієнт використання верстатів – 0,8. Обчислити річну виробничу потужність дільниці та фактичну кількість оброблених на верстатах деталей.

2. Механічний цех працює у дві зміни і на початок розрахункового року налічував 60 верстатів. З 1 березня було додатково встановлено 24 верстати, а з жовтня 36 верстатів було виведено з експлуатації. У розрахунковому році 260 робочих днів, 5% робочого часу верстатів витрачається на їх ремонт. Продуктивність роботи одного верстата – 2 деталі на годину. Річний план виробництва деталей – 400 тис. грн. Розрахувати річну виробничу потужність цеху з виробництва деталей і коефіцієнт використання цієї потужності.

3. У цеху машинобудівного заводу “Прогрес” три групи верстатів: шліфувальні – 6 одиниць, стругальні – 14 одиниць, револьверні – 15 одиниць. Норма часу на обробку одиниці продукції в кожній групі верстатів відповідно: 0,7; 1,3 та 1,8 год.
   Визначити виробничу потужність цеху, якщо відомо, що режим роботи двозмінний, тривалість зміни – 8 год., регламентовані простої устаткування становлять 6% від режимного фонду часу, число робочих днів у році – 251.

4. Підприємство працює у дві зміни, тривалість зміни – 8 год., кількість  верстатів на початок року – 600. З 1 квітня встановлено 50 верстатів, а 1 серпня вибуло 40 верстатів. Число робочих днів у році – 260, плановий процент простоїв на ремонт верстата – 6, продуктивність одного верстата – 5 м. тканини за годину, план випуску продукції – 11500 тис. м.
   Розрахувати виробничу потужність фабрики з випуску тканини та коефіцієнт її використання.

5. На початок планового року виробнича потужність цеху становить 1750 шт. виробів. З 1 серпня в результаті виконання будівельних і монтажних робіт вводиться в дію додаткова потужність на 1450 виробів, у результаті модернізації устаткування й удосконалення технологічних процесів у жовтні вводиться потужність ще на 850 виробів. З 1 серпня в результаті зняття з виробництва застарілого устаткування ліквідується потужність на 980 виробів.
   Визначити: вхідну, вихідну та середньорічну виробничі потужності.

6. Виробнича потужність підприємства на початок планового року при заданій номенклатурі та структурі продукції становить 18,4 млн грн. Протягом року планується приріст потужності за рахунок реконструкції на 1,5 млн грн з введенням 15 лютого і на 6 млн грн з 20 червня. Внаслідок зносу устаткування частка виробничих потужностей вибуває з 18 вересня на суму 1,5 млн грн та з 20 листопада – на суму 7 млн грн.
   Визначити середньорічну та вихідну виробничі потужності підприємства.

7. Фірма XYZ, виробник автокондиціонерів, випускає гаму кондиціонерів М-1 у трьох різних місцях: на потужностях (заводах) А, В і С. Керівництво прийняло рішення виготовляти всі компресори, що є головним вузлом кондиціонерів, на окремих виробничих потужностях заводу D.
   Використовуючи метод “центра ваги” й інформацію, наведену в табл. 7.2 та на рис. 7.2, необхідно визначити найбільш раціональне місце розміщення підприємства D, припускаючи, що між обсягами перевезень і транспортними витратами існує лінійна (пряма залежність).

Таблиця 7.2 – Кількість компресорів, які потрібні для кожного заводу

Найменування заводу	А	В	С
Місячна потреба у компресорах, шт.	6000	8200	7000

Рисунок 7.2 – Координати підприємств-споживачів компресорів

8. Визначте середню виробничу потужність фабрики з випуску тканини за рік і середній коефіцієнт використання цієї потужності (табл. 7.3).

Таблиця 7.3 – Вихідні дані до завдання

9. Визначити, до якого типу виробництва належить робоче місце (табл. 7.4).

Таблиця 7.4 – Вихідні дані до завдання

Позначення вихідних даних	Одиниця вимірювання	Варіант вихідних даних
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17
N	тис. дет.	12	14	132	11	9	7	8	6	7	8	5	14	4	6	7
nр.д.	роб. дні.	20	21	22	21	20	21	20	21	22	21	20	21	22	21	20
nз.м.	зм/дні	1	2	2	2	1	1	2	1	1	2	1	2	1	1	1
Тзм.	год./зм	8	8	8	7	8	7	6	7	7	7	8	6	8	8	8
t	хв/дет.	6	7	5	4	3	6	7	4	6	7	5	6	7	8	4
Варіант вихідних даних		16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	26	27	28	29	30
N	тис. дет.	9	7	8	12	11	10	16	17	18	15	14	16	17	19	20
nр.д.	роб. дні.	22	21	20	22	21	20	21	20	21	22	20	20	21	21	22
nз.м.	зм/дні	1	1	2	2	2	1	2	2	2	2	1	2	2	2	2
Тзм.	год./зм	7	8	7	8	7	8	7	8	7	8	8	7	7	8	8
t	хв/дет.	6	4	3	3	4	7	4	6	6	5	14	5	4	6	7

Використана та рекомендована література

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства : навч. посібник / Бойчик І.М. – [вид. 2-ге доповн. і переробл.]. – К. : Атіка, 2006. – 528 с.
2. Гетьман О.О. Економіка підприємства : навч. посібник /  О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – [2-ге видання]. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 488 с. – ISBN 978-611-01-0005-2.
3. Іванілов О.С. Економіка підприємства : підруч. / Іванілов О.С. – К. : ЦУЛ, 2009. – 728 с. – ISBN 978-966-364-885-9.
4. Макаровська Т.П. Практикум з економіки підприємства : навч. посібник / Макаровська Т.П. – К. : МАУП, 2007. – 184 с. – ISBN 966-608-709-X.
5. Організація виробництва : практикум / В.О. Онищенко,  О.В. Редкін, А.С. Старовірець, В.Я. Чевганова. – К. : Лібра, 2005. – 375 с.
6. Шваб Л.I. Економіка підприємства : навч. посібник / Шваб Л.I. – К. : Каравела, 2007. – 584 с. – ISBN 966-8019-29-6.

Теми рефератів

1. Розробка та обґрунтування виробничої програми підприємства.
2. Виробничі потужності підприємства: оцінка ефективності використання та напрями її підвищення.
3. Оптимізація виробничої потужності підприємства.
4. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю підрозділів підприємства.

Тестові завдання

1. Які з наведених нижче показників не належать до вартісних показників виробничої програми підприємства?

а) товарна продукція;

б) реалізована продукція;

в) витрати на 1 грн товарної продукції;

г) валова продукція;

д) чиста продукція.

2. Загальну вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених для продажу або реалізації різним споживачам, називають:

а) товарною продукцією;

б) валовою продукцією;

в) реалізованою продукцією;

г) чистою продукцією.

3. Розробляючи виробничу програму, підприємство повинно враховувати:

а) попит споживачів;

б) державні контракти та державне замовлення;

в) портфель замовлень на продукцію інших споживачів;

г) результати маркетингового дослідження.

4. При розробці плану виробництва використовують такі вимірники:

а) кількісні та якісні;

б) абсолютні та відносні;

в) трудові;

г) натуральні та вартісні;

д) всі відповіді правильні.

5. Перелік найменувань виробів, що випускаються підприємством, визначає:

а) номенклатуру;

б) асортимент;

в) прайс-лист;

г) технологічний регламент;

д) виробничу програму;

е) виробничу потужність.

6. Критерії оптимізації виробничої програми:

а) прибуток максимізувати;

б) мінімізувати ємність ринку;

в) максимізувати витрати;

г) витрати мінімізувати;

д) мінімізувати прибуток;

е) максимізувати капітальні вкладення;

є) максимізувати витрати сировини.

7. Виробнича потужність підприємства – це:

а) оптимальний випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі, за певний час при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці;

б) максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі, за певний час при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці;

в) фактичний випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі, за певний час при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи без урахування застосування передової технології, організації виробництва і праці.

8. Річну виробничу потужність можна обчислити за такими даними:

а) фонд часу роботи одного робітника і кількість робочих днів у році;

б) продуктивність і річний фонд часу роботи устаткування;

в) трудомісткість виготовлення одного виробу і річний фонд часу;

г) річна виробнича програма з випуску продукції та коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства.

9. Розрізняють такі види потужності:

а) максимальна та мінімальна;

б) поточна та перспективна;

в) резервна та проектна;

г) ефективна та неефективна;

д) корисна та некорисна;

е) всі відповіді правильні.

10. Виробнича потужність, що використовується в моменти пікових навантажень, називається:

а) поточною;

б) проектною;

в) резервною;

г) піковою;

д) діючою.