4. ПрикладИ ОФОРМЛЕННЯ структури, вступу й висновків курсової роботи

Вступ

Корпоративна поведінка – це поняття, що охоплює різноманітні дії, пов'язані з управлінням акціонерними товариствами. Корпоративна поведінка впливає на економічні показники діяльності акціонерних товариств та на їх здатність залучати капітал, необхідний для економічного зростання. Важливим об’єктивним елементом корпоративної поведінки є корпоративний конфлікт.

В основі корпоративних конфліктів лежать економічні інтереси його учасників. Причиною деяких конфліктів є протиріччя чинного вітчизняного законодавства. Учасниками корпоративного конфлікту завжди є акціонери, менеджмент або саме акціонерне товариство як юридична особа. Зовнішні інвестори, як правило, вступають у корпоративний конфлікт, стаючи акціонерами. В окремих випадках учасником конфлікту стає держава або територіальні владні структури.

Отже, актуальність теми даної курсової роботи пояснюється тим, що в сучасному українському економічному середовищі корпоративні конфлікти набувають найрізноманітніших форм, наносячи серйозний збиток й учасникам конфлікту, й суспільству в цілому.

Методологічною основою курсової роботи є праці відомих українських вчених-економістів, різні нормативні й законодавчі акти. Темі розвитку корпоративних відносин, суперечностей у їх функціонуванні, врегулювання корпоративних конфліктів присвячували свої публікації такі українські вчені, як  І. Бондар, П. Дем’яненко, В. Євтушевський,  Д. Задихайло, О. Кібенко, А. Козаченко, П. Кухарчук, Л. Лімонова, Г. Назарова, Ю. Петруня, О. Чумаченко, А. Чухно та інші.

Об'єктом  курсової роботи є корпоративні конфлікти, що виникають у процесі функціонування корпоративних відносин. Предметом курсової роботи є діяльність з врегулювання корпоративних конфліктів.

Мета курсової роботи полягає в аналізі сутності корпоративних конфліктів, вивченні причин і способів їхнього вирішення в економіці України.

Відповідно до зазначеної мети виникає необхідність вирішення таких завдань:

Ø з’ясувати природу й сутність корпоративного конфлікту;

Ø виявити типологію корпоративних конфліктів;

Ø визначити способи врегулювання корпоративних конфліктів;

Ø вивчити специфіку виникнення корпоративних конфліктів в Україні;

Ø визначити перспективи розвитку діяльності з врегулювання корпоративних конфліктів в Україні.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в нижчевикладеному.

Ø Виявлено природу корпоративного конфлікту, який визначається як розбіжності інтересів між акціонерами й менеджерами у зв'язку з порушенням прав акціонерів, які призводять до позовів до суспільства, що контролює акціонера або керуючого за суттю прийнятих ним рішень, дострокового припинення повноважень органів управління, суттєвої зміни в складі акціонерів.

Ø З’ясовано причини виникнення корпоративних конфліктів, до яких відносять інформаційну закритість компаній, відсутність ефективного механізму залучення керуючих до відповідальності, слабкий внутрішній контроль стану корпоративного управління в компанії, слабкий судовий контроль за корпоративними суперечками.

Ø Досліджено типологію корпоративних конфліктів, яку, в умовах сучасної дійсності, необхідно будувати, ґрунтуючись на декількох критеріях: за широтою охоплення корпоративних конфліктів всієї сфери корпоративних відносин, за його конкретними учасниками, а також за його вузловим предметом, тобто основною метою, яку ставлять перед собою учасники конфлікту. Визначення типу корпоративного конфлікту, що виник, є дуже важливою ланкою в ланцюжку його наступного врегулювання.

Ø Розкрито способи регулювання корпоративних конфліктів, які можна умовно розділити на дві основні групи: це заходи попередження корпоративних конфліктів, а також способи врегулювання корпоративних конфліктів, які вже виникли. До другої групи відносять: використання Кодексу корпоративної поведінки для врегулювання корпоративних конфліктів, врегулювання корпоративних конфліктів традиційним (адміністративно-правовим) методом, а також використання альтернативних методів. Для досягнення максимального ефекту ці методи необхідно використовувати як окремо, так і поєднуючи один з одним, для досягнення синергетичного ефекту.

Ø Доведено, що для повного вивчення специфіки виникнення корпоративних конфліктів в Україні необхідно відстежити весь розвиток корпоративних конфліктів: від початку перерозподілу власності в нашій країні й донині. Помітною тенденцією останніх декількох років в економіці України стало збільшення кількості недружніх корпоративних захоплень.

Ø Удосконалено модель корпоративного управління, яка запобігатиме рейдерському тиску при розподілі та перерозподілі корпоративної власності, зокрема через зміну процедури проведення загальних зборів акціонерів, підвищення прозорості документального забезпечення корпоративної діяльності, зростання рівня контролю за управлінням компанією.

Практична значимість курсової роботи полягає у виявленні типів корпоративних конфліктів, форм прояву, причин виникнення й способів подолання, що становить інтерес для керівників і фахівців акціонерних товариств, голів і членів рад директорів, юристів, великих і дрібних акціонерів.

Висновок

1. Доведено, що природу виникнення корпоративного конфлікту потрібно відшуковувати в самій суті акціонерної власності. Корпоративний конфлікт визначається як розбіжності інтересів між акціонерами й менеджерами у зв'язку з порушенням прав акціонерів, які призводять до позовів до суспільства, що контролює акціонера або керуючого по суті прийнятих їм рішень, достроковому припиненню повноважень органів управління, суттєвої зміни в складі акціонерів.

2. Виявлено причини виникнення корпоративних конфліктів, до яких відносять інформаційну закритість компаній, відсутність ефективного механізму залучення керуючих до відповідальності, слабкий внутрішній контроль стану корпоративного управління в компанії, слабкий судовий контроль за корпоративними суперечками.

3. Досліджено типологію корпоративних конфліктів, яку в умовах сучасної дійсності, необхідно будувати, ґрунтуючись на декількох критеріях: за широтою охоплення корпоративних конфліктів всієї сфери корпоративних відносин, за його конкретними учасниками, а також за його вузловим предметом, тобто основною метою, яку ставлять перед собою учасники конфлікту. Визначення типу корпоративного конфлікту, який виник, є дуже важливою ланкою в ланцюжку його наступного врегулювання.

4. Показано, що в Україні останнім часом все частішають такі специфічні форми корпоративних конфліктів, як грінмейл і рейдерство. Грінмейл являє собою зловживання правом з боку акціонера для підвищення вартості викупу належних йому акцій, а за суттю є формою корпоративного шантажу, до якого вдаються компанії, що вирішили через «зловживання правом» зазіхнути на чужу власність.  Рейдерство – це захоплення акцій  підприємства з метою встановлення над ним контролю. Рейдери – це компанії, які змінюють структуру власності на підприємствах-жертвах на свою користь, або на користь якихось анонімних замовників.

5. Розкрито способи регулювання корпоративних конфліктів, які можна умовно розділити на дві основні групи: заходи попередження корпоративних конфліктів, а також способи врегулювання корпоративних конфліктів, які вже виникли. До другої групи відносять: використання Кодексу корпоративної поведінки для врегулювання корпоративних конфліктів, врегулювання корпоративних конфліктів традиційним (адміністративно-правовим) методом, а також використання альтернативних методів. Для досягнення максимального ефекту ці методи необхідно використовувати як окремо, так і сполучаючи один з одним, для досягнення синергетичного ефекту.

6. Доведено, що для повного вивчення специфіки виникнення корпоративних конфліктів в Україні необхідно відстежити весь розвиток корпоративних конфліктів: від початку перерозподілу власності в нашій країні й донині. Аналіз показав, що сьогодні лідерство у конфліктах за паливно-енергетичним комплексом, на другому місці – будівництво, на третьому – хімічна галузь. Отже, корпоративними конфліктами охоплені всі значимі галузі нашої економіки. Помітною тенденцією останніх декількох років в економіці України стало збільшення кількості недружніх корпоративних захоплень, що супроводжуються зміною корпоративного контролю й перерозподілом власності. У 2010 році обсяг угод за злиттям і поглинанням був на $10 млрд. менше в порівнянні з 2011 роком. Такі тенденції наводять на думку про необхідність кардинальних змін як у законодавстві, так і в управлінні окремими компаніями.

7. Розкрито основні організаційно-економічні суперечності розвитку корпоративних відносин в Україні, що дозволяє виокремити найбільш актуальні з них, зокрема, частина неузгодженостей функціонування корпоративного сектору поступово втрачає свою гостроту, а саме: знижується актуальність проблеми невисокого рівня корпоративної культури, незбалансованості системи фінансового посередництва, відсутності окремого законодавчого акта, що регулює діяльність акціонерних товариств.

8. Доведено, що зовнішньокорпоративні відносини потребують негайного втручання з боку держави, зокрема у сфері законодавчого забезпечення корпоративної діяльності та управління державною часткою власності у статутному фонді корпорацій. Частина проблем може бути вирішена самими учасниками корпоративних відносин, проте для цього необхідно дотримуватись певних правил поведінки при здійсненні корпоративної діяльності, а також ставити довгострокові інтереси компанії вище поточних потреб.

9. Виявлено, що система зовнішньокорпоративних відносин суттєво страждала від непрозорої діяльності державних органів, що призводило до значних проблем у функціонуванні не лише державного корпоративного сектору, але й корпоративного сектору в цілому. Наявність суперечностей у корпоративному законодавстві, а також відсутність контролю за його дотриманням призвели до появи специфічного типу корпоративної поведінки, що характеризується жорсткістю, недотриманням законів, зловживаннями. Варто зазначити, що економічна криза показала всі слабкі сторони системи корпоративних відносин в Україні.