ВСТУП

Стан вітчизняної економіки значною мірою залежить від рівня розвитку корпоративних відносин. Останні займають вагоме місце в системі економічних зв’язків. Корпоративні відносини, що функціонують у межах акціонерного сектору, створюють потужний організаційно-економічний потенціал. Фактично, корпорації є рушійною силою перетворень у вітчизняному господарстві. Динамічний розвиток корпоративних відносин є одним з найбільш суттєвих наслідків становлення ринкової економіки.  

Для системи вітчизняних корпоративних відносин характерна значна кількість проблем, пов’язаних як з об’єктивними причинами, так і з суб’єктивними прорахунками. До основних проблем розвитку корпоративних відносин можна віднести такі: недосконале законодавство, незбалансоване державне управління, недотримання прав міноритарних акціонерів, неефективну дивідендну політику, відсутність розвиненого фондового ринку. В таких умовах важливо здійснити дослідження теоретичних і практичних сторін розвитку корпоративних відносин в Україні та виробити рекомендації щодо вирішення основних суперечностей, які супроводжують їх розвиток.

Вітчизняні корпоративні відносини розвиваються в складних економічних умовах. Нестабільність системи господарювання виявляється у коливаннях економічної кон’юнктури, яка поглиблюється кризовими явищами в економіці. На думку деяких дослідників, корпоративні відносини в Україні перебувають на етапі свого становлення. Стан деяких галузей господарства не завжди відповідає динаміці розвитку корпоративних відносин. Функціонування останніх випереджає ступінь розвиненості інституційного середовища, в якому вони діють, зокрема це виявляється у незбалансованій діяльності органів влади стосовно учасників корпоративних відносин, низькому рівні корпоративної культури, наявності зловживань у межах вітчизняного корпоративного сектору.

Відповідно, вітчизняний акціонерний сектор не можна назвати соціально орієнтованим, хоча законодавчі акти стосовно цього питання приймаються з урахуванням потреб суспільства, тому основна мета акціонерних товариств, яка полягає у максимізації прибутку, коригується державою для врахування інтересів різних суспільних верств.

Необхідність теоретичного обґрунтування особливостей розвитку корпоративних відносин в ринковій економіці та пошук шляхів для вдосконалення системи корпоративних зв’язків обумовлюють актуальність курсової роботи та її структуру.

Стан наукової розробки проблеми. Дослідженням розвитку корпоративних відносин у вітчизняних умовах займались такі українські вчені-економісти: І. Бондар, З. Борисенко, А. Воронкова, П. Дем’яненко, В. Євтушевський,  Д. Задихайло, О. Кібенко, А. Козаченко, П. Кухарчук, Л. Лімонова, І. Малий, В. Мандибура, Г. Назарова, Ю. Петруня, С. Румянцев, М. Свердан, В. Сизоненко, Р. Сорока, Н. Хвесюк, О. Чумаченко, А. Чухно та інші.

Аналіз праць, присвячених різним аспектам розвитку корпоративних відносин загалом та в Україні зокрема, виявляє недостатнє висвітлення деяких питань, а також наявність суперечливості наукових позицій. Переважна більшість вітчизняних досліджень, на відміну від зарубіжних, присвячена недолікам функціонування корпоративних відносин, проте недостатньо висвітленими залишаються проблеми структуризації корпоративних відносин, аналізу інституційних чинників, що впливають на розвиток корпоративних зв’язків, формування корпоративної культури вітчизняних компаній.

Об’єктом дослідження є система економічних відносин з приводу формування та розвитку корпоративного сектору в економіці України.

Предметом дослідження є процес розвитку корпоративних відносин в Україні, його суперечності та механізми їх узгодження.

Мета курсової роботи полягає у вивченні процесу розвитку корпоративних відносин в Україні, а також у розробці рекомендацій щодо узгодження інтересів різних учасників корпоративної діяльності.

Для досягнення мети у роботі поставлені такі завдання:

Ø розглянути досвід розвинених країн у формуванні корпоративних відносин та висвітлити перспективи становлення вітчизняної моделі корпоративного управління;

Ø визначити вплив інституційних чинників на розвиток корпоративних відносин в Україні;

Ø дослідити функціонування корпоративних відносин в умовах економічної нестабільності з метою виявлення основних негативних тенденцій їх розвитку;

Ø проаналізувати основні особливості внутрішньокорпоративних відносин та зовнішньої сфери корпоративних відносин в Україні;

Ø обґрунтувати перспективи вдосконалення економічного механізму (інструментів, регуляторів, стимулів і заходів) розвитку корпоративних відносин;

Ø розробити рекомендації з удосконалення корпоративних зв’язків у вітчизняній економічній системі.

Методи дослідження ґрунтуються на загальнонаукових та спеціальних методах пізнання. В роботі використовуються такі наукові методи: метод абстрагування, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, історичного аналізу, порівняльного аналізу. Ці методи використовувались при дослідженні різних моделей корпоративного управління, для структуризації корпоративних зв’язків, при дослідженні теорій корпоративних відносин, при визначенні сутності економічної категорії “корпоративні відносини” тощо. Економіко-статистичні методи застосовувались при аналізі сучасного стану корпоративного сектору в Україні, метод системного підходу – при дослідженні систем внутрішньо- та зовнішньокорпоративних відносин. Графічний та статистичний методи використовувалися для побудови таблиць і графіків.

Інформаційну базу дослідження становлять статистичні дані Комітету державного майна України, Державного комітету статистики України, Кабінету Міністрів України, а також законодавчі акти, статистичні щорічники, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблеми розвитку корпоративних відносин, періодичні та наукові видання, монографії та матеріали науково-практичних конференцій.

Новизна дослідження полягає у тому, що:

Ø систематизовано чинники впливу (ментальні особливості, нормативна база, перехідний характер економіки, глобалізаційні процеси, історичні передумови, релігійний світогляд, виникнення міжнародних кодексів корпоративної поведінки, інтеграційні процеси, ідеологічне підґрунтя) на розвиток вітчизняної корпоративної культури;

Ø обґрунтовано необхідність дотримання балансу між частками приватних та державних акцій у державному корпоративному секторі, зокрема у сфері відносин між державою-акціонером та іншими учасниками корпоративних відносин; 

Ø визначено основні інтереси міноритарних акціонерів, зокрема виявлено основні вади у взаємодії між акціонерними товариствами та дрібними акціонерами, а саме: нерегулярність отримання дивідендів або їх відсутність, недостатній рівень розкриття інформації про діяльність товариства;  

Ø досліджено суперечності у нормативно-економічному регулюванні корпоративного сектору в Україні, зокрема у сфері перетворення відкритих та закритих акціонерних товариств на приватні та публічні, правил проведення загальних зборів акціонерів, процедури відчуження акцій.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що їх використання дозволить пом’якшити основні суперечності, які виникають у процесі корпоративних відносин як на рівні окремих акціонерних товариств, так і на рівні зовнішньокорпоративної діяльності.

ВИСНОВКИ

Дослідження розвитку корпоративних відносин в Україні дає змогу вивести певні узагальнені підходи до вирішення основних проблем цього процесу.

1. Досліджено процес розвитку корпоративних відносин в Україні, що дозволило визначити їхню сутність та структуру. Корпоративні відносини визначаються як сукупність економічних зв’язків, що виникають між учасниками корпоративної діяльності з приводу реалізації їх корпоративних інтересів, а також забезпечують рух акціонерного капіталу в межах певної економічної системи. Структура корпоративних відносин є досить складною. Умовно їх можна поділити на зовнішньо- та внутрішньокорпоративні відносини. Зовнішньокорпоративні відносини умовно поділяються на відносини корпоративної власності, організаційно-економічні та психолого-економічні відносини.

2. Розглянуто досвід розвинених країн у формуванні корпоративних відносин, що дало можливість визначити перепони для формування вітчизняної моделі корпоративного управління. До основних завад можна віднести: розпорошеність акціонерного капіталу, недосконале законодавство та відсутність механізмів контролю за його дотриманням, неефективне державне управління, негативну фінансову кон’юнктуру, зростання незаконних дій учасників корпоративної діяльності тощо.

3. Висвітлено вплив інституційних чинників на розвиток корпоратив- них відносин, що дає змогу визначити основні стимули та завади для функціонування корпоративних зв’язків в Україні. До основних інституційних факторів можна віднести такі: вплив державних органів, що значною мірою визначають особливості корпоративної діяльності, вплив громадських організацій, а також міжнародних фінансових установ, діяльність транснаціональних корпорацій та інших.

4. У роботі частково проаналізовано функціонування корпоративних відносин в Україні в умовах економічної нестабільності, що дає змогу висвітлити негативні тенденції їх розвитку. До перманентних проблем, які були характерні для вітчизняного корпоративного сектору протягом тривалого періоду, додалися нові, пов’язані з кризовими явищами у світовій та вітчизняній економіках. Зокрема, до них можна віднести: кризу фондового ринку, скорочення виробничих потужностей акціонерних товариств, звільнення працівників, недотримання прав дрібних акціонерів, загострення конфліктів між крупними акціонерами, недотримання норм корпоративної культури.

5. Розкрито основні проблеми внутрішньокорпоративних відносин та дано конкретні рекомендації їх подолання. В цілому, розвиток системи внутрішньокорпоративного управління, мотивація найманих працівників, узгодження інтересів різних груп акціонерів потребують оптимізації та теоретичного обґрунтування. Сучасна економічна ситуація призводить до суттєвого загострення проблем, що характерні для внутрішньокорпоративних відносин.

6. Досліджено вплив економічного механізму розвитку корпоративного сектору на ефективність його функціонування. Аналіз цього питання дозволив висвітлити ті чинники, які чинять як негативний, так і позитивний вплив на розвиток корпоративних відносин в Україні. До негативних факторів можна віднести: політичну та економічну нестабільність, різкі стрибки валютного курсу, кризу фондового ринку, недосконалість законодавчого забезпечення функціонування корпоративного сектору, відсутність державної стратегії корпоративного управління. До позитивних чинників, очевидно, належать: збереження найбільш стійких форм корпоративної діяльності, прийняття нових нормативних актів, пошук найбільш кваліфікованих управлінців у сфері корпоративних відносин.

7. Висвітлення впливу економічної кризи на розвиток корпоративних відносин в Україні дозволило побачити основні негативні аспекти їх функціонування, а також дати окремі рекомендації щодо вдосконалення корпоративних відносин в умовах фінансової нестабільності. Можна сказати, що вітчизняний корпоративний сектор виявився не готовим до тих явищ, які виникли у світовому господарстві. Основною причиною цього була незбалансована структура корпоративних відносин як у зовнішній, так і у внутрішній сферах.