Значну роль в розвитку бізнесу, підвищенні ефективності діяльності організації відіграє менеджмент, важливою складовою якого має бути етика, яка базується на системі принципів і норм, що характеризують поводження керівників і рядових працівників організації стосовно суспільства, інших організацій, груп, а також у відносинах між собою. З метою опису цілей організації, створення нормальної етичної атмосфери і визначення етичних рекомендацій у процесах прийняття рішень розробляються етичні нормативи.

У практиці менеджменту широке поширення одержали етичні нормативи, що забороняють такі дії [9]:

• шахрайство;
• вимагання;
• підношення подарунків посадовій особі;
• розпалювання конфліктів на ґрунті зіткнення інтересів;
• ухиляння від сплати податків;
• продаж недоброякісної продукції;
• розкриття секретів підприємства;
• незаконне використання інформації, отриманої у особи, яка  довіряє тобі.

Американська освітня організація Центр етичних ресурсів пропонує 12 кроків у напрямку розробки кожною організацією власної етичної програми [5]:

• формування бачення майбутнього;
• визначення базових цінностей;
• розробка корпоративного етичного кодексу;
• створення служби чи призначення працівника з питань етики;
• створення команди (комітету) оперативного рішення етичних питань;
• розробка стратегії етичного спілкування;
• проведення тренінгів з етики;
• створення „гарячої” телефонної лінії етичної допомоги;
• розробка системи оцінок і нагород;
• створення системи контролю і реєстрації даних;
• проведення періодичних оцінок;
• введення етичного стилю керівництва.

Етичною має бути також кадрова політика. Так, згідно з Артуром Воллержу, кадрова політика “ВМW” визначається такими принципами [9]: орієнтація образу дій на етичні цілі, велику людяність, ліберальність і терпимість, прагнення до справедливості, принцип дії і протидії, самостійність і індивідуальність, самоствердження в роботі, влада, ієрархія, прагнення до соціальних контактів, інформація і комунікація, вільне вираження думки, прагнення до безпеки, соціальна користь праці і демократія.

Становлення етичних норм має розпочинатися з конкретної організації, фірми. Все частіше організації, фірми, для яких суспільна думка про чесність і добропорядність стоїть вище бажання максимізувати прибуток будь-якими способами, розробляють Етичні кодекси (корпоративні кодекси), які [5]:

• показують менеджерам і працівникам як діяти, коли приймаються рішення на основі аналізу цінностей;
• формально зобов’язують всіх працівників звертати увагу на етичні аспекти рішень, які вони приймають;
• є основою для дискусій з питань етичного поводження.

Аналіз літератури дає можливість уявити структуру, наприклад, японських кодексів [12]:

А. Ставлення до компанії:

• відданість;
• вдячність.

Б. Ставлення до роботи:

• ретельність;
• відповідальність;
• старанність;
• ощадливість;
• почуття гордості за свою роботу.

В. Ставлення до старших:

• повага;
• чемність.

Г. Ставлення до співробітників:

• співробітництво;
• визнання заслуг.

В Кодексі ділової етики компанії “Проктер енд Гембл” визначені основні морально-етичні цінності та принципи діяльності компанії.

Цінності, на яких базується діяльність компанії:

• колектив, який складається з найкращих у світі спеціалістів;
• господарське ставлення до майна компанії (як до власного); прагнення до забезпечення довгострокової успішної діяльності компанії, до виконання покладених завдань, підвищення ефективності праці;
• чесність і відкритість у відношеннях між робітниками; дотримання букви закону; прийняття рішень на основі повної інформації і обгрунтування її оцінки на основі можливих ризиків;
• намагання бути кращими у виконанні покладених завдань, підвищення якості роботи; здійснення лідерства у своїй сфері;
• взаємне довір’я у стосунках між колегами, замовниками і користувачами.

Принципи і правила поведінки, які базуються на основі моральних цінностей, зводяться до такого:

• повага до особистості кожної людини;
• нероздільність інтересів компанії і кожного робітника;
• цілі і принципи чітко визначені і погоджені;
• основою успіху є новаторство;
• орієнтація у виробничій сфері на запити споживачів, на тісні, взаємовигідні відношення з замовниками і суміжниками;
• заохочення професійної майстерності робітників;
• намагання бути кращими у всіх галузях, які мають для компанії певне значення;
• спільна діяльність в дусі взаємного довір’я і партнерські відношення з замовниками, постачальниками, вищими навчальними закладами, державними органами [4].

Реалізацію головної мети й основних завдань менеджменту здійснюють менеджери. Вони використовують різні методи, стратегію і тактику управління колективом людей.

Менеджер, приймаючи те чи інше рішення, повинен пам’ятати, що суспільство звертає увагу і на етику, і на тверде дотримання законів, і тому йому варто дотримуватись найвищих стандартів відповідальності.

Для організації успішної роботи кожен менеджер повинен [11]:

• мати солідні спеціальні знання менеджменту, маркетингу, технології, фінансів тощо;
• виконувати повсякденні управлінські процедури й операції;
• використовувати різноманітну інформацію і вміти спілкуватися з підлеглими;
• планувати й організовувати свою роботу із забезпечення успіху;
• проводити ділові наради і бесіди;
• здійснювати контроль за виконанням управлінських рішень;
• оцінювати ефективність своєї роботи та діяльності керівників підрозділів.

На основі опитування багатьох менеджерів у країнах Європи встановлено такі ранги якості менеджеріввищої і середньої ланки [11]:

• створення ефективно діючої команди;
• самостійність прийняття управлінських рішень;
• підбір і утримання у своїй команді здібних ділових працівників;
• здатність до новаторства й енергійність у роботі;
• уміння бачити й виділяти в діяльності організації важливі проблеми;
• сила волі, високі етичні якості й уміння подати себе;
• знання прогресивних і ресурсозберігаючих технологій;
• всебічна освіченість і прагнення до високих результатів у роботі;
• готовність до ризику й заповзятої праці менеджера;
• уміння розвивати свою діяльність і здатність просуватися по службі.

Для реалізації якостей і здібностей менеджер мусить уміти [11]:

• успішно використовувати теорію і досвід сучасного менеджменту в практичній роботі;
• системно аналізувати й оцінювати виробничі ситуації і рівень менеджменту організації та її підрозділів;
• формулювати стратегічні цілі й тактичні альтернативи їхнього досягнення;
• розробляти бізнес-план;
• виробляти, обґрунтовувати, вибирати, приймати й реалізовувати управлінські рішення;
• доводити прийняті рішення до підлеглих і контролювати їх виконання;
• організовувати підлеглих для досягнення поставленої мети;
• домагатися від підлеглих значних результатів;
• вивчати, узагальнювати й використовувати передові методи виробництва й управління;
• прогнозувати, проектувати управлінські системи;
• розраховувати економічну ефективність удосконалення менеджменту;
• цінувати час, планувати його й раціонально використовувати;
• вести ділові бесіди і проводити виробничі наради;
• працювати з персональним комп’ютером;
• перетворювати свої плани на дії й результати;
• складати звіти про результати діяльності.

Ефективність роботи менеджерів оцінюється досягнутими організацією техніко-економічними показниками: ростом обсягу виробництва; ростом продуктивності праці; фондовіддачею; собівартістю; рентабельністю. Але, недотримання норм етикету, недостатність кваліфікації, досвіду, умінь і навичок менеджера організації може поставити цю організацію у вкрай несприятливе становище, навіть довести до банкрутства. Саме тому менеджер має постійно і все життя вдосконалювати себе.

Основні поняття і ключові слова: етика, менеджмент, менеджер, етика управління, етичний (корпоративний) кодекс.