4.4 Організація як комунікативна система

4.4.5 Проблеми ефективності комунікації в організації

Важливими критеріями ефективності комунікації в організації є групова згуртованість та соціально-психологічний клімат в колективі.

В управлінській діяльності зна­чущими є знання особливостей групової згуртованості.

Групова згуртованість – процес групової динаміки, який характе­ризує міру (ступінь) прихильності до групи належних до неї осіб; дружний, організований, одностайний колектив.

Вона передбачає утворення і розвиток у групі (орга­нізації, установі тощо) зв’язків, які забезпечують пере­творення зовнішньо заданої структури на психологічну спільність людей, складний психологічний організм, якому властиві безконфліктність стосунків і узго­дженість внутрігрупових дій. Конкретними показника­ми згуртованості є: рівень взаємної симпатії в міжособистісних стосунках; ступінь привабливості групи для її учасників.

До факторів, які впливають на рівень згуртованості, дослідники відносять [6]:

  • частоту взаємодії;
  • стиль керівництва групою;
  • статусні та поведінкові характеристики членів групи;
  • вияви подібності між людьми (за віком, професією, цінностями, установками тощо);
  • успіх у виконанні групового завдання.

До сил згуртованості відносять [6]:

  • мотивацію потягу індивіда до групи як сукупність його потреб і цінностей;
  • спорнукальні властивості групи (цілі, спосіб дій, характеристика членів групи, престиж);
  • очікування індивіда (позитивні або негативні);
  • порівняння та суб’єктивну оцінку наслідків перебування у різних соціальних групах.

Успішне управління організацією та діяльністю її персоналу передбачає обізнаність не лише з діловим, а й позаділовим спілкуванням. Психологічний клімат в організації може підсилювати чи знижувати предмет­ну діяльність людей так само, як і професійні завдан­ня організації істотно впливають на соціально-психологічний клімат. Саме тому одним із чинників успішності діяль­ності групи (організації) є стан міжособистісних відно­син, на одному полюсі якого є позитивний (сприятли­вий) психологічний клімат, на іншому – конфліктна ситуація, яка дезорієнтує групу, погіршує діяльність організації.

Соціально-психологічний клімат – якісний аспект міжособистісних стосунків, що виявляється у сукуп­ності внутрішніх (психологічних) умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності і всебічному розвитку особистості у групі.

Соціально-психологічний клімат в організації ха­рактеризують як позитивні, так і негативні ознаки. До позитивних ознак соціально-психологічного клімату належать [38]:

- наявність позитивної перспективи для групи і кожного її індивіда;

- взаємодовіра і висока взаємовимогливість у групі;

- ділова критика;

- вільне висловлювання власної думки;

- відсутність тиску керівників на підлеглих;

- достатня поінформованість працівників про цілі та завдання організації;

- задоволеність працею й належністю до групи;

- прийняття на себе відповідальності за стан справ у групі тощо.

Негативними ознаками соціально-психологічного клімату є дезінтеграція групи, нечітко визначені права та обов’язки осіб організації, відсутність чітко налаго­дженої системи комунікацій, наявність проблем адап­тації до умов організації та ін.

Соціально-психологічний настрій колективу вияв­ляється у стосунках, що формуються на основі об’єк­тивних і суб’єктивних зв’язків між людьми. Адже за безпосередніх контактів усі зв’язки між працівниками набувають емоційного забарвлення, яке визначається ціннісними орієнтаціями, моральними нормами, осо­бистими інтересами.

На соціально-психологічний клімат в організації впливають такі чинники [38]:

- соціально-психологічний клімат суспільства (мак­роклімат);

- умови життєдіяльності (територіальне розташування, специфіка діяльності та ін.);

- суспільна думка, психологічний вплив, насліду­вання тощо;

- вплив особливостей групової динаміки.

Отже, соціально-психологічний клімат визначають як стан міжособистісних стосунків, що можуть зміню­ватися. Динаміка цих змін зумовлена як детермінанта­ми зовнішнього плану (матеріально-технічні, організаційно-управлінські умови), так і особливостями безпо­середньої взаємодії (тобто відображенням і розумінням міжособистісних відносин). Стосовно організаційно-управлінських умов, то вони безпосередньо пов’язані з соціально-психологічним кліматом, оскільки соціальна регуляція міжособистісної взаємодії відбувається через систему виробничих відносин, котрі базуються на адміністративно-правових засадах організації.

Основні поняття і ключові слова: групова згуртованість, соціально-психологічний клімат колективу.