3.1.7 Історія саксофона та його роль в музиці

     Саксофон – це духовий язичковий музичний інструмент. Біографія саксофона налічує понад 160 років. Перший саксофон створив бельгійський музичний майстер Адольф Сакс (1814 – 1894) у Парижі в 1842 р. Цей інструмент був повністю схожим на сучасний саксофон. Він мав металевий конічний корпус, мундштук з одинарною тростиною і системою кільцевих клапанів згаданого вже німецького музичного майстра Теобальда Бьома, і мав «змієподібну» (скручену) форму.

    Перший твір, в якому був використаний саксофон, належить перу французького композитора Гектора Берліоза (1803 – 1869), який завжди позитивно відносився до нововведень у музиці. Цей твір – Хорал для голосу і шести духових інструментів, в якому окрім саксофона використовувались й інші інструменти, сконструйовані А. Саксом (бас-кларнет, корнет та ін.).

      У 1844 р. саксофон був вперше представлений на промисловій виставці в Парижі, а 21 березня 1846 р. А. Сакс отримав патент на «систему духових інструментів, що називаються саксофонами», до якої входило вісім різновидів цього інструмента. У 1845 р. інструменти, сконструйовані А. Саксом (саксофони, саксгорни і саксотромби) були введені до складу військових духових оркестрів.

     Будучи знавцем оркестровки і можливостей інструментів, Г. Берліоз створив працю «Мистецтво інструментовки», в якій помістив досить велику статтю про саксофони і дав цим інструментам позитивну характеристику. Отже, Г. Берліоз одним із перших привернув увагу європейських музикантів до цього інструмента, передбачивши майбутнє саксофона. Композитори почали періодично вводити саксофон до складу оркестру (зазвичай в операх): Л. Деліб – «Сільвія»; Ж. Массне – «Король Лахорський», «Іродіада» і «Вертер»; К. Сен-Санс – «Генріх VIII» та ін.

      У 1857 – 1870 рр. А. Сакс викладав гру на саксофоні у військовому училищі при Паризькій консерваторії. За цей час він підготував велику кількість блискучих музикантів і надихнув композиторів на створення творів для саксофона. Але в 1870 р. розпочалась війна, більшість учнів училища пішла на фронт, і через деякий час заклад був закритий. Клас саксофона в Паризькій консерваторії був відкритим лише у 1942 році. Після 1870 р. у Європі спостерігається згасання інтересу до саксофона, однак «естафету» перейняли американські музиканти, зокрема, Еліза Холл, яка успішно виступала як солістка.

      Наприкінці XIX ст. в США зародився новий музичний стиль – джаз, і саксофон майже відразу став одним із головних його інструментів. Специфічне звучання інструмента і багаті виражальні можливості найкраще підходили для цього стилю. Приблизно з 1918 р., за виразом одного з критиків, країну заполонила «саксофономанія». Налагоджене масове виробництво цих інструментів сприяло їх швидкому поширенню і популярності.

      Початок XX ст. позначений новим спалахом зацікавленості класичних композиторів саксофоном. У 1920 – 30-х рр. до своїх творів його ввели Д. Мійо (балет «Створення світу»), М. Равель (в його «Болеро» використовується відразу три саксофони – сопраніно, сопрано і тенор), П. Хіндеміт (опера «Кардільяк»), Д. Шостакович (балет «Золотой век»), С. Прокоф’єв (сюїта «Поручик Киже»), А. Хачатурян (балет «Гаяне») та ін. До того ж, джаз із США почав поступово проникати у Європу, де саксофон, як зазначалося, уже став одним із головних інструментів і мав великий успіх. Це і стало передумовою тріумфального повернення саксофона та його незвичайної популярності в музиці ХХ ст.

     Була написана також низка сольних творів для саксофона: «Рапсодія» К. Дебюссі, «Концерт» О. Глазунова, дві балади Ф. Мартіна, «Хорал з варіаціями» В. д’Енді та ін. Серед вітчизняних композиторів, які створювали композиції для саксофона – Е. Денисов, С. Губайдуліна, В. Артемов, М. Пейко, А. Ешпай.

      В епоху свінгу (із середини 1930-х рр.) в моду увійшли джазові оркестри (біг-бенди), в яких обов’язково використовувалася група саксофонів. Зазвичай до складу такого оркестру входило не менше п’яти саксофонів (два альтових, два тенорових і один баритоновий). Серед видатних саксофоністів цього часу – Лестер Янг (1909 – 1954), Коулмен Хокінс (1904 – 1969), згодом – Чарлі Паркер (1920 – 1955).

      У сучасному джазі саксофон залишається одним із провідних інструментів. Серед відомих виконавців другої половини XX ст. – американські саксофоністи Джуліан «Кенноболл» Еддерлі, Джон Колтрейн, Джеррі Малліген, Бен Уебстер, Бад Шенк, Філ Вудс, російські митці Маргарита Шапошнікова, Лев Михайлов, Ігор Бутман, Георгій Гаранян, Олексій Козлов, Давид Голощокін.

      Із 1969 р. регулярно проводяться Всесвітні конгреси саксофоністів, в рамках яких відбуваються конкурси і фестивалі, видаються книги і періодичні видання. У 1995 р. в Бордо був відкритий Європейський центр саксофона, головним завданням якого є популяризація цього інструмента і створення для нього сучасної музики.

      Саксофон відзначається повним потужним звучанням і великими технічними можливостями. Існує сім різновидів цього інструмента, але найчастіше в музичній практиці знаходять застосування сопрановий, альтовий, теноровий і баритоновий саксофони. Вони складають квартет саксофонів. Сопрановий, альтовий і теноровий використовуються як і в класичній музиці, так і в джазі, баритоновий – переважно в джазі та естрадних жанрах.

           
     В Україні цей інструмент представлений творчістю Київського квартету саксофоністів Національної філармонії України. Керівником колективу є досвідчений музикант, педагог Юрій Василевич. До його складу входять Юрій Василевич – сопрано, Михайло Мимрик – альт, Олег Заремський – тенор, Сергій Гданський – баритон.

  До репертуару квартету входять українська фольклорна, класична та сучасна авангардна музика, джазові композиції. Колектив має записи на радіо та телебаченні. Квартет успішно виступає в багатьох містах України, Західної Європи та США.

А. П’яцолла. Oblivion

Контрольні запитання

1. Чому саксофон має велику популярність у сучасній музичній культурі?
2. Назвіть імена відомих саксофоністів. Чим Вас приваблює їхня творчість?
3. Які композитори писали музику для саксофона?

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Газарян С. В мире музыкальных инструментов / Газарян С. – М. : Просвещение, 1985.
2. Берлиоз Г. Большой трактат о современной инструментовке и оркестровке / Берлиоз Г. – М. : Музыка, 1972.
3. Иванов В. Саксофон. Популярный очерк / Иванов В. – М. : Музыка, 1990.
4. Музыка : Энциклопедия. – М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2002.
5. Музыкальный энциклопедический словарь / [гл. ред. Г. Келдыш]. – М. : Советская энциклопедия, 1990.
6. Музыканты мира: Биографический словарь / [сост. М. В. Есипова, О. В. Фроянова]. – М. : Большая Российская энциклопедия, 2001.
7. Павлоцкая Н. История музыкальных инструментов / Павлоцкая Н. – СПб. : Каро, 2006. – 176 с.
8. Рогаль-Левицкий Д. Современный оркестр: в 4-х т. / Рогаль-Левицкий Д. – Т. 1. – М., 1953.
9. Усов Ю. История зарубежного исполнительства на духовых инструментах : учеб. пос. / Усов Ю. – М. : Музыка, 1978.
10. Чулаки М. Инструменты симфонического оркестра / Чулаки М. – М., 1983.