2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУРСУ «ПРАКТИЧНА КУЛЬТУРОЛОГІЯ»

     Безперечно, що ті студенти, які обрали технічну спеціальність за покликанням душі, а також і ті, хто вступив до ВНТУ тільки тому, що не має бажання вивчати гуманітарні дисципліни і не має намірів пов’язувати своє майбутнє життя з мистецтвом, можуть заперечити попередньо сказаному досить простим і прагматичним питанням: «А навіщо це мені?»

      Погодьтесь, важко відповісти на запитання хоч і типове, але анонімне, тому що в кожному конкретному випадку воно (запитання) має індивідуальні причини, зумовлене особистісним досвідом, власним баченням свого майбутнього, а врешті-решт, і певною системою морально-ціннісних пріоритетів та духовних потреб. Тому відповідь має дати кожен сам собі самостійно, враховуючи таке:

• кожна людина, що усвідомлює необхідність власного розвитку, прагне бути цілісною, багатогранною, а не частковою, одновимірною;
• освічена людина завжди тяжіє до подолання дисбалансу між чуттєвим і розумовим, технічним і гуманітарним, соціальним і природним, реальним і ідеальним, свідомим і підсвідомим, прагматично-логічним та інтуїтивним, матеріальним і духовним;
• однобічність розвитку доводить до небезпечної межі і є причиною економічної, моральної і духовної кризи;
• вищі, культурні цінності, з якими ми можемо познайомити Вас на наших заняттях, є смисложиттєвими, оскільки слугують для кожного індивіда невичерпним джерелом для пошуку відповідей на будь-які запитання.

     Отож, вибір за Вами. Якщо Ви вважаєте, що Вам це не потрібно, спробуйте замислитись: − Чому? І можливо у Вас з’явиться бажання провести внутрішній діалог, коли одна людина висуває аргументи − «За», а інша – «Проти». Цікаво, хто ж буде більш переконливим?

    Просимо Вас також врахувати, що сьогодні наше суспільство втрачає той єдиний основний національно-культурний центр, навкруги якого обертається соціальне життя, сучасне соціокультурне середовище. Ми є свідками динамічного неврівноваження багатьох соціальних структур, з безліччю субкультурних центрів тяжіння, які характеризуються постійною рухливістю, а інколи досить агресивним протистоянням.

      Кожен з Вас знаходиться і водночас мігрує в цьому «Броунівському розмаїтті». Типовою є ситуація, коли сучасна людина балансує між потребою зберігати ті культурні норми і традиції, що забезпечують сталість і порядок у суспільстві, та потребою постійних змін, нововведень, невгамовних пошуків, які не тільки активізують подальший розвиток, але й несуть в собі суєтність, хаос, а подеколи агресивне заперечення людяності, добра, краси.

  Щоб допомогти людині зберігати внутрішню рівновагу, свідомо орієнтуватися в безладі ерзацкультури, комерційному мистецтві та розважальному шоу-бізнесі, заняття культурологічного практикуму передбачають:

• пропагування найкращих зразків національного та світового мистецтва: література (переважно поезія, драматургія); музика (інструментальна, вокальна, симфонічний оркестр, оркестр народних інструментів – все в «живому виконанні»); театр (драма, опера, балет); кіно (художнє, документальне, науково-популярне); архітектура (форми, стилі, епохи);
• подолання залежності від маскультурної авторитарності, мистецького шаблону, рекламного мислення, попсової естетики;
• актуалізацію потреби в самовиявленні суб’єктивних оцінок і вражень, на засадах поглиблених знань, набутого досвіду і ерудиції;
• розширення почуттєвого діапазону, активізацію інтелектуальних емоцій, почуттів;
• розвиток механізмів смислових новоутворень;
• формування потреби звертатися до мистецтва (зокрема класичного) як невичерпного джерела нових ідей, нешаблонних рішень;
• розвиток здатності до аргументації, діалогу, коректної полеміки, літературного мовлемислення, спонукання до самопізнання, самоаналізу, самооцінювання;
• навчити писати відгуки, рецензії, давати аргументовані і коректні оцінки тим чи іншим художнім явищам;
• збагатити емоційну сферу морально-естетичними почуттями;
• формування потреби робити вибір на користь духовній праці в ситуації, коли існує велика кількість звабливих спокус;
• навчити керувати своїми емоціями, реакціями, поведінкою, навчити поважати тих, хто сидить поруч;
• набуття навичок культури поведінки, опанування правилами етикету в їх відповідності певній соціокультурній ситуації.

     Можливо, Ви погодитесь з нами, що такі людські якості і здібності не завадять у житті і здатні збагатити чи підсилити якість будь-якої фахової освіти. Але, якщо у Вас з’явилося бажання заперечити, то, спершу, відверто проаналізуйте вищеназвані завдання у співвідношенні до Ваших знань, навичок, умінь. Зважте на таку людську особливість: чим більше знань і вмінь, тим сильніша потреба нових знань і удосконалення.

    Звертаємо також увагу на те, що кожне заняття передбачає виконання студентами творчих завдань, які стимулюють і заохочують висловлювати власні суб’єктивні думки та оцінки. Завдяки неодмінному діалогу та творчій співпраці викладача зі студентською аудиторією та студентів з професійними майстрами, які беруть участь в заняттях «Практична культурологія», теми занять постійно корегуються і оновлюються.

      Креативність (тобто творча здібність), як суто людська психологічна потреба, завжди передбачає рівновагу між полюсами: традиція – інновація, стандартизація – варіативність тощо. Саме тому «творчість» як оновлення, як пошук кращого, більш ефективного, досконалого – є позитивною категорією і символізує не хаос, а прагнення довершеності і гармонії.

   Щорічне вивчення і аналіз духовних потреб та ціннісних орієнтацій студентської молоді на заняттях культурологічного практикуму дають підстави говорити про те, що сьогодні, на жаль, досвід заперечення молодь набуває значно швидше, ніж досвід позитивного самоствердження, а досвід відчуження від цінностей, які характеризуються поняттям «вічні», превалює, здебільшого, над досвідом шанобливого ставлення до фундаментальних духовних засад людського буття. Враховуючи ці реалії, ми намагаємось на заняттях культурологічного практикуму знайти шляхи подолання цієї відчуженості.

      Формуючи програму занять, ми, зазвичай, орієнтуємося на ті твори мистецтва, які несуть в собі енергію емоційно-інформаційного живлення, очищують від «психологічного забруднення» (вислів А. Тоффлера), гальмують агресивність, зменшують психологічну втому. Сьогодні неможливо ігнорувати тезу про те, що процеси мислення значною мірою поєднують в собі емоційний компонент, тому варто враховувати значущість почуттєвої складової в процесі пізнання та навчання. М. Хайдеггер радив пам’ятати слова Ф. Ніцше: «Нам залишається мистецтво, щоб не загинути перед істиною». Багатозначність і невичерпність змісту і символів художніх творів збагачує почуттєву гаму, розширює простір естетичного сприйняття, яке, як свідчать наші дослідження, варіюється у більшості студентів першого курсу, в досить вузьких межах «сподобалось – не сподобалось».

      Існування молоді в певному субкультурному середовищі робить її залежною від тоталітарного впливу масової культури. Заповнюючи собою майже весь соціально-культурний континуум, маскультура створює ту ілюзорну дійсність, в якій розмиваються межі між добром і злом, красою і потворством, культурою і ерзацкультурою. В індустрії розважального дозвілля невілюються моральні цінності, естетизується вульгарність, брутальність, фізіологія. Втім заперечити, а тим паче «відмінити» або заборонити маскультуру неможливо. Вона невід’ємна частина суспільства, вона постійно входить у життя кожного індивіда. Ставши базовою формою повсякденності, вона, певне, відповідає якимось глибинним людським потребам. Вочевидь, маскультура допомагає людям примиритися з утомливою повсякденністю, створює ілюзію яскравого і легкого життя. Враховуючи це, вважаємо за необхідне залучати студентів до високої культури, зокрема класичного мистецтва, що піднімає людину над буденністю, нагадує «про зоряне небо над головою» (І. Кант), надихає долати в собі негативні якості.

      Духовність, як складова інтелекту – душі – духу, передбачає не тільки визнання чогось вищого в людині, але і прагнення до цього вищого, яке уособлюється для людини в поняттях Бог, ідеал, добро, гармонія, досконалість. Саме тому зміст занять визначають ті художні твори і феномени культури (як національної, так і світової), що утверджують цінності, які «надають смислу існуванню самої людини ... цінності, котрі творять і відроджують людину в певній принципово новій якості» (В. Малахов). Відтворюючи під час занять духовно-ціннісні моделі суспільної практики, ми орієнтуємося на принципи: діалогу, свідомого вибору, непримусового впливу, а також на ефект емоційної єдності, коли колективне сприйняття здатне народжувати здібність, якої немає у кожного окремо. Саме ці орієнтири визначають форми проведення занять.

      За останні роки студенти 1 – 3 курсів на заняттях культурологічного практикуму мали можливість поглибити свої знання в царині мистецтва завдяки різноманітним темам.

• «Пісня – то душа народу». Роль пісні в житті людини і народу. Українські народні пісні. Пісні до фільмів і театральних вистав. Естрадна пісня.
• Самодіяльне мистецтво. Роль і функції. Виступ колективів і учасників художньої самодіяльності ВНТУ.
• Різдвяні та Новорічні традиції українського народу. Різдвяні прем’єри (за участю акторів музично-драматичного театру ім. М. Садовського).
• День рідної мови (згідно зі спеціальним сценарієм). У програмі класична та сучасна українська поезія та музика, фрагменти вистав української драматургії, українського кіномистецтва.
• «Музи вели в бій». До річниць Великої Перемоги.
• У світі музики (як слухати і розуміти класичну музику). Заняттяцього циклу відбуваються за участю професійних музичних колективів; викладачів і студентів музичного училища ім. М. Леонтовича; випускників музичних шкіл; акторів та музикантів театру та філармонії.
• Найпопулярніша класика. (Особистісне ставлення до класичного мистецтва). Л. Бетховен, В. А. Моцарт, К. Глюк, К. Сен-Санс, Ф. Шопен, П. Чайковський, М. Скорик, М. Леонтович.
• Творчість Шопена. «Вальс до-дієз мажор», «Вальс ре-бемоль мажор», «Етюди мі-мажор та соль-бемоль мажор» (тільки для чорних клавіш).
• Творчість Л. Бетховена. Сонати № 8, 14, 17, 24.
• Голоси музичних інструментів.

     Фортепіанна музика. Історія фортепіано. Твори Й. Баха, Ф. Ліста, Л. Бетховена, П. Чайковського, Ф. Шопена, М. Скорика та ін.

      Голос сучасного баяна. Історія баяна. Специфіка баянної музики. В програмі концерту твори зарубіжної класики.

      Голос бандури. Історія розвитку. В програмі українська класика, народні і сучасні українські пісні.

      Саксофон. Історія народження. Класична та сучасна музика.

      Голос флейти. Історія флейти. В програмі класичні та сучасні музичні твори.

      Класична гітара. Характер голосу гітари. Історія гітари. Популярна класика.

• Інструментальна камерна музика. Специфіка та історія розвитку камерної музики. Виступ камерного оркестру філармонії «Арката».
• Інструментальна та вокальна музика. В програмі твори класичної та сучасної музики.
• Оркестр народних інструментів. Діапазон можливостей оркестру. Твори А. Вівальді, М. Скорика, А. Кос-Анатольського, Д. Россіні, Й. Брамса, А. Шнітке, Р. Майбороди.
• Симфонічний оркестр. Постать диригента. Склад оркестру. Українська та зарубіжна класика.
• Вокальне мистецтво. Сопрано. Види сопрано: драматичні, ліричні, колоратурні, лірико-драматичні, лірико-колоратурне. Українська та зарубіжна класика.
• Оперне мистецтво. Творчість Д. Верді. Перегляд фільму-опери «Аіда».
• Танцювальне мистецтво. Заняття проводяться за участю професійних та самодіяльних колективів міста.
• Національні танці (України, Росії, Білорусії, Угорщини, Німеччини).
• Танці народів світу в контексті світової культури. Філософія, культура, релігія мовою індійського танцю. Виступ переможців Всеукраїнського конкурсу індійського танцю колективу «Сангам».
• Мистецтво балету. Історія розвитку балету. Зміст понять «балет», «хореографія». Виразні засоби балету. Виступ колективу класичного танцю «Фуєте» – керівник Н. М. Москальова. В програмі балетні мініатюри на музику П. Чайковського, А. Адана, А. Глазунова, Ф. Шопена, І. Стравінського, С. Прокоф’єва.
• Театральне мистецтво. Зустріч з акторами, режисерами вінницьких театрів та театральних студій. Звіт студентської театральної студії «Дебют».
• Специфіка театрального мистецтва. Фрагменти з вистав: драма-феєрія Л. Українки «Лісова пісня», Шекспір «Ромео і Джульєтта», К. Гольдоні «Хазяйка трактиру», О. Островський «Одруження Бальзамінова» – за участю студентів театральної студії ВНТУ.
• Спектаклі за участю акторів музично-драматичного театру (з репертуару театру).
• Кіномистецтво. Історія розвитку. Жанри кіномистецтва і його мова. Перегляд фрагментів художніх і документальних фільмів.
• Документальне кіно (історична, культурно-мистецька тематика, життєвий шлях видатних постатей національної культури). Кінотворчість студентів ВНТУ. Перегляд і обговорення д/ф: «Київський Національний музей України», «Собори України», «Почаївська Лавра».
• Людина і природа: проблеми протистояння і гармонії. Проблеми екології в контексті культури і моралі. Перегляд фільму Жан Жака Анно «Ведмідь» (за книгою Д. Кервуда «Король Грізлі»).
• Західноєвропейське мистецтво. Перегляд документальних фільмів: «Лувр», «Дрезден», «Видатні пам’ятки архітектури Західної Європи» тощо.
• Морально-правові засади культури особистості. Від римського права до сучасності. Людина і закон: стан, проблеми і сьогоденні реалії. Перегляд та обговорення фрагментів кінофільмів. Діалог з проблем правової культури.
• Діалоги «Культура сімейних стосунків».
• Зустрічі з членами Вінницької організації Національної Спілки письменників України.
• Кіномистецька класика. Перегляди і обговорення художніх фільмів.

     Як свідчать наші щорічні опитування, значний відсоток студентів перших курсів ніколи не бували в театрі (до 60%), ніколи не чули живий голос багатьох музичних інструментів (до 80%), не мали можливості бути на концертах симфонічної музики або оркестру народних інструментів (до 95%). А щодо балетного і оперного мистецтва, то менше 1% мали змогу бути на таких виставах.

      На наших заняттях ми надаємо кожному з Вас можливість відкрити для себе приховані мистецькі таємниці; відкрити в собі нові, невідомі відчуття і можливості; усвідомити невичерпність нових ідей, поглядів, думок, які існують в формі художніх образів; повірити переконанню Й. В. Гетте: «Класика завжди сучасна»; а головне, збагнути масштабність, багатовимірність художніх (мистецьких) світів, в кожному з яких може бути частка Твоєї душі, що чекає на зустріч з Тобою.