3 МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО ЯК КУЛЬТУРНЕ НАДБАННЯ

     Чи замислювались Ви коли-небудь над тим, що являє собою музика?

     Передусім, це вид мистецтва. Серед різноманітних видів мистецтва музика посідає вагоме й особливе місце. А чому? Тому що музика говорить з людиною «безпосередньою мовою душі», хвилює людину, викликає багато емоцій. Музика – це не відображення предметного світу, а відображення людських почуттів та думок. Завдяки своїй інтернаціональній мові, вона, не потребуючи перекладу, сприймається і знаходить відгук у душі й серці кожної людини, незалежно від віку, національності, статі. Отже, музика – це вид мистецтва, що втілює ідейно-емоційний зміст у звукових художніх образах. На відміну від просторових мистецтв (живопису, скульптури, архітектури), музика, поруч із хореографією, театром і кіно, належить до часових мистецтв. Одна із головних особливостей музики полягає в тому, що вона реально існує лише у виконанні, у живому звучанні.

      Як і іншим видам мистецтва, музиці притаманні різні соціокультурні функції, зокрема:

• Гедоністична функція, що виявляється у здатності музики дарувати слухачам насолоду.
• Експресивна функція пов’язана із природною потребою людини в зовнішньому (наприклад, жестикуляційному, мімічному, звуковому) вираженні сильних емоцій та почуттів.
• Комунікативна функція музики ґрунтується на знаковому використанні звукових форм. Через це музику вважають особливою мовою.
• Пізнавальна функція пов'язана із природним потягом людини до нової інформації, нового досвіду. У процесі розвитку свідомості окремої особи як соціальної істоти зростають стійкі мотиви пізнавальної діяльності.
• Духовно-катарсична функція – обумовлюється її можливістю викликати сильні емоційні потрясіння, переживання.
• Магічно-сугестивна функція полягає у здатності музики вводити людину в певний психічний стан. З цією функцією багато вчених пов'язують виникнення музичного мистецтва. Як різновид магічно-сугестивної, розглядають також терапевтичну функцію.
• Суспільно-організаційна функція зумовлена фундаментальною суспільною потребою об'єднання людей у цілісні соціальні структури.

     Музика виникла ще на зорі існування людства. Вона розвивалася і поступово виділилася із первісного синкретичного прамистецтва, що містило в собі зародки танцю, поезії та інших видів мистецтва.

      Виокремлення музики в самостійний вид мистецтва відбувалося в період розкладу первісного ладу. У міфах різних народів знаходимо свідчення про музику як могутню силу, що здатна керувати природою, приборкувати тварин та зцілювати людей.

      Спочатку музика виконувала ритуальну функцію, повторюючи ритм трудових рухів, сприяла роботі та полегшувала її виконання. Згодом музичне мистецтво почало виконувати особливу – естетичну функцію, спрямовану на задоволення духовних потреб людей.

      Найціннішим здобутком музики, як і будь-якого іншого виду мистецтва, є емоційно правдиве розкриття внутрішнього світу людини. Саме на цьому завжди ґрунтувалися визначні досягнення в художній творчості. Необхідне воно і композитору, і музикантові-виконавцю, оскільки специфіка їх творчості полягає в умінні «перекинути» місток між духовними надбаннями попередніх епох й естетичними потребами сучасного слухача.

      Матеріалом для музики є звуки спеціальних інструментів та співацьких голосів, цим і зумовлений її поділ на інструментальну і вокальну. Музичним звуком може бути практично будь-який звук, який має певні акустичні властивості, що відповідають естетиці відповідної епохи та може бути відтвореним при виконанні музики.

      Для створення музики музиканти використовують різноманітний інструментарій. Поява музичних інструментів сягає глибокої давнини. Свідченням цього є унікальна знахідка українських археологів у селищі Мезин на Чернігівщині. Тут знайшли музичний комплекс із кісток мамонта, до якого входили лопатка, стегно, таз, дві щелепи, фрагмент з черепа мамонта, молоток з рогу північного оленя, колотушка і набірний браслет [2, c. 76]. Знахідку відносять до епохи палеоліту (20000 років до н. е.). У другій половині XX ст. музичний інструментарій поповнюється електронними інструментами.

     Світ музичних інструментів розмаїтий і охоплює широкий ряд народних інструментів, які існують в музичних культурах різних народів світу, а також низку інструментів, що закріпилися в професійній європейській музичній практиці і, завдяки цьому, набули поширення по всьому світу.

      Провідною класифікацією музичних інструментів є класифікація австрійського та німецького музикознавців XX ст. Е. Горнбостеля – К. Закса, за якою інструменти поділяються залежно від джерела звуку на ідіофони, мембранофони, хордофони, аерофони. Залежно від прийомів гри на музичних інструментах, розрізняють дерев'яні духові, мідні духові, клавішні, ударні і струнні смичкові та щипкові музичні інструменти.

      Отже, запрошуємо вас у світ музичного мистецтва і пропонуємо дізнатися історію виникнення, становлення і розвитку найбільш поширених у світі музичних інструментів.