3.1 Голоси музичних інструментів
3.1.1 Історія фортепіано. Специфіка фортепіанної музики
У багатьох країнах світу серед низки музичних інструментів фортепіано набуло найбільшої популярності. Однак, тут варто зауважити, що фортепіано – це збірна назва клавішно-струнних молоточкових інструментів, таких як рояль і піаніно. Ці інструменти мали декілька попередників.
Серед них – клавесин, чи італійською чембало – один із найкрасивіших і багато прикрашених інструментів. Витончена форма корпуса клавесина, що нагадує крило птаха, часто прикрашалася чудовим розписом та інкрустацією дорогоцінних порід дерева і згодом перейшла до роялю.
У XV – XVIII ст. цей інструмент набув великої популярності в Англії, Франції та Італії. В цих країнах були добре розвинуті композиторські та виконавські школи. Клавесин звучав там як сольний і ансамблевий інструмент. Серед клавесиністів-композиторів відомі імена У. Бьорда, Ж. Шамбоньєра, Ф. Куперена, Ж. Ф. Рамо, Д. Скарлатті. Наприкінці XVIII ст. через відсутність мелодійного, протяжного звука клавесин почав виходити з ужитку.
Ще одним попередником фортепіано був клавікорд – струнний клавішний ударний інструмент. Порівняно із клавесином, звучання клавікорда було досить м’яким. Інструмент набув поширення у XV – XIX ст. і використовувався переважно у сольному камерному музикуванні.
Сьогодні клавесин і клавікорд можна зустріти в музеях і почути на концертах старовинної музики.
У XVIII ст., приблизно у 1709 – 1711 роках італійський майстер Бартоломео Христофорі створив фортепіано. Цікавим є той факт, що майже одночасно цей інструмент був винайдений також Жаном Маріусом у Франції і Готлібом Шрьотером у Німеччині. Найперші моделі фортепіано порівняно зі сучасними інструментами звучали більш витончено та ніжно. Новий інструмент надавав можливості урізноманітнити силу і характер звука залежно від якості удару (доторкання) до клавіші.
Попит на фортепіано постійно зростав і це привело до появи у XVIII ст. фортепіанних фабрик. Всесвітньо відомими стають інструменти фірм Ю. Блютнера в Лейпцигу, К. Бехштейна в Берліні, Я. Беккера в Петербурзі та Г. Стенвея в Нью-Йорку. Ці інструменти набувають великої популярності не лише в середовищі професійних музикантів, але й серед заможних аматорів домашнього музикування. В Росії перша фортепіанна фабрика була відкрита в 1810 р. в Санкт-Петербурзі. У цей же час в країні стає модним і престижним навчання грі на фортепіано. Однією із найкращих російських фірм із виготовлення цих інструментів вважалася фабрика Германа Ліхтенталя, заснована у 1840 р. в Санкт-Петербурзі.
Сучасні інструменти є досить звучними і потужними й інколи можуть виконувати функцію цілого оркестру. Раніше сила звучання була обмежена конструкцією дерев’яної рами, на якій кріпилися струни. Дерево є не настільки міцним матеріалом, як метал. Тому справжнім революційним винаходом стало використання американцями у 1850 р. чавунної рами, яка могла витримати навантаження у 30 тонн. Це збагатило звучання інструмента і дозволило зробити гру піаністів віртуозною.
Із зростанням популярності фортепіано композитори й піаністи виробляли власний характерний індивідуальний стиль. Кожний талановитий музикант відкривав нові можливості звучання цього інструмента.
Перші музичні твори, написані для фортепіано, належать Й. Гайдну, В. А. Моцарту, Л. Бетховену. Справжній розквіт фортепіанного мистецтва припадає на XIX – XX ст. У різних країнах з’являються блискучі піаністи, композитори створюють величезну кількість чудових творів. Інколи самі композитори були блискучими піаністами і першими виконавцями власних творів. Серед них варто назвати імена Л. Бетховена, Ф. Шопена, Ф. Ліста. Людвіг ван Бетховен (1770 – 1827) – великий німецький композитор. У його фортепіанних творах музикознавці та виконавці знаходять риси музичних стилів усіх наступних епох. Водночас митець створив новий стиль, який називають героїчним – це зближує фортепіанну музику композитора з музикою його грандіозних симфоній. Л. Бетховен передбачив багаті динамічні можливості нового для того часу інструмента і це знайшло відображення у знаменитих бетховенських контрастах.
Через власну музику великий польський композитор відкрив Європі та всьому світу свою Батьківщину, її історію, традиції та звичаї народного життя, власне дух польського народу. Творчість Ф. Шопена справила величезний вплив на наступні покоління музикантів. Із 1927 р. у Варшаві кожні п’ять років проходять міжнародні конкурси піаністів імені Ф. Шопена.
Власною виконавською діяльністю Ф. Ліст намагався розкрити величезні звуко-виражальні та художні можливості фортепіано. Він виконував на цьому інструменті різноманітну музику: здійснював перекладення і обробки для фортепіано симфоній Л. Бетховена, органних прелюдій і фуг Й. С. Баха, писав і виконував фантазії на теми опер В. А. Моцарта, Дж. Россіні, М. Глінки, Д. Верді, Р. Вагнера. Ф. Ліст був першим музикантом, який відважився упродовж цілого концерту виконувати лише фортепіанну музику. До нього концертні програми складалися з музики, що виконувалась на різних інструментах. Фортепіанні твори становили значну частину творчої спадщини відомого російського композитора Петра Чайковського (1840 – 1893). Митець створив більше ста творів різних жанрів для фортепіано. Поруч із монументальними концертами ним написані фортепіанні цикли і мініатюри. П. Чайковський не був концертуючим піаністом, але блискуче володів фортепіанною технікою. Знання технічних можливостей фортепіано, широка обізнаність у цій сфері дозволили йому створити своєрідний стиль, що сформувався під впливом творчості Ф. Ліста, Ф. Шопена, М. Глінки, Р. Шумана. Однак усе це не затьмарило яскравої і неповторної індивідуальності П. Чайковського, його твори наповнені яскравими образами, пронизані витонченим психологізмом. У творчій діяльності російського композитора і піаніста Сергія Рахманінова (1873 – 1943) фортепіанна музика займає особливе місце. Він створив 24 прелюдії, 6 музичних моментів, 15 етюдів-картин, 4 концерти для фортепіано з оркестром. Для його творів характерні могутня колокольність і стрімкий, бурхливий рух, розлив співучих, по-народному широких мелодій, блискуча віртуозність. С. Рахманінов був одним із найбільш відомих концертуючих піаністів кінця XIX – початку XX ст. Серед піаністів-віртуозів XX ст. привертає особливу увагу творчість українського маестро, уродженця м. Житомира Святослава Ріхтера (1915 – 1997). Він блискуче виконував твори різних композиторів, в числі яких – Й. С. Бах, В. А. Моцарт, Й. Гайдн, Л. Бетховен, К. Дебюссі, М. Равель, А. Берг, Ф. Шуберт, Р. Шуман, Ф. Шопен, Ф. Ліст, Й. Брамс, К. Шимановський, П. Чайковський, Е. Гріг, А. Дворжак, М. Мусоргський, С. Рахманінов, О. Скрябін, С Прокоф'єв, Д. Шостакович. Виступав не тільки як соліст, але й в ансамблі з інструменталістами та співаками.
Інтерпретаціям С. Ріхтера властиві глибина і масштабність концепцій. Митець концертував у країнах СРСР, Європи й Америки й здобув визнання одного з найвидатніших піаністів світу. Сучасниками С. Ріхтера були всесвітньовідомі піаністи Станіслав Нейгауз, Володимир Горовиць, Еміль Гілельс, Володимир Крайнєв, Дмитро Башкіров, Вен Кляйбер. Їхня творчість стала величезним внеском до скарбниці світового фортепіанного мистецтва. До когорти талановитих українських піаністів, які гідно представляють нашу державу на міжнародній арені в наш час, належать Людмила Марцевич, Юрій Кот, Йожеф Ермінь, Олексій Ботвінов, Євгенія Басалаєва. Варто зауважити, що фортепіано в музичній практиці використовується не лише як сольний, але й як ансамблевий та оркестровий інструмент. З особливою виразністю його голос звучить в жанрі концерту. Адже одне із значень цього слова у перекладі з латині звучить як «змагання». У класичному варіанті концерту «змагаються» темброве розмаїття і барвистість цілого оркестру та віртуозність інструмента, на якому виконують соло. В музичній літературі існує багато концертів, у яких інструментом, на якому виконують соло, є фортепіано. Яскравими зразками є концерти для фортепіано з оркестром Е. Гріга і П. Чайковського. Контрольні запитання Список використаної та рекомендованої літератури
«Поетом фортепіано» називають видатного польського композитора Фредеріка Шопена (1810 – 1849). У власній фортепіанній музиці митець сконцентрував різноманітні та найбільш перспективні художні тенденції свого часу. Художньому світу Ф. Шопена притаманна універсальність – тут глибока психологічність і сокровенний ліризм поєднуються з відчуттям об’єктивних життєвих реалій, а мрійлива споглядальність – з активною дієвістю. У жанрах і формах фортепіанної творчості композитора узагальнені найважливіші тенденції музичного романтизму. Він відродив на романтичній основі жанр прелюдії, створив зразки концертного етюду, надав класично довершеної форми жанрам ноктюрну і експромту, сприяв розвитку танцювальних жанрів – мазурки, полонезу, вальсу.
Надзвичайно яскравою у фортепіанному мистецтві є постать відомого композитора і піаніста Ференца Ліста (1811 – 1886). Як Ф. Шопену – Польщу, так і Ф. Лісту вдалося відкрити для всього світу власну батьківщину – Угорщину. Митець уособлював новий тип виконавця-просвітителя, головними темами його творчості є боротьба людини за високі ідеали, прагнення до світла, свободи, щастя.
Визначальними рисами стилю Ф. Ліста стали синтез раціонального і емоційного, яскравість і контраст образів, насиченість звучання, вражаюча віртуозна техніка.
