Український оркестр народних інструментів Уманського районного будинку культури Черкаської області було організовано на основі ансамблю сопілкарів у 1967 р. Художнім керівником колективу було призначено М. Баранишина. В оркестрі налічувалося 40 виконавців. До його складу входили сім'я сопілок (15 інструментів), гобой, кларнет, баяни (два), сім'я смичкових (10 інструментів), бандури (три), цимбали (двоє) й ударні інструменти. Смичкові інструменти були провідною групою оркестру. Зі складу оркестру також утворили ансамбль троїстих музuк (скрипка, сопілка і бубон).

До репертуару Уманського оркестру входило понад 30 творів. Серед них: "Фантазія на тему двох українських пісень" М. Баранишина, "Шумка" М. Завадського, "Фантазія на теми революційних пісень" М. Іванова, "Чабарашка" М. Хіврича. Варто ще назвати вокальні твори у супроводі оркестру: "Гуде вітер вельми в полі" М. Глінки, "Соловейка" М. Кропивницького, "Пісню Тараса" з опери "Тарас Бульба" М. Лисенка, "Тихесенький вечір" К. Стеценка та ін.

Характерними рисами Уманського українського народного оркестру були злагодженість звучання, врівноваженість ансамблю, яскравий народний колорит, виконавська майстерність.

Є відомості про організацію подібних колективів у різних регіонах України. Так, у 1968 р. було створено оркестр гуцульських народних інструментів м. Косів (художній керівник – Д. Біланюк). До його складу входили скрипки (сім), цимбали, флейта, сопілка, кларнет, свиріль, окарина, баян, контрабас, бубон, малий барабан. Оркестр був лауреатом багатьох конкурсів, успішно гастролював в Італії, Румунії, Польщі. Репертуар Косівського оркестру складали переважно гуцульські народні мелодії обрядової тематики (весняні, жнивні, осінні пісні, колядки, весільні твори), вони поєднувалися в інструментальну сюїту. Звичайно, цей оркестр був колективом регіонального значення, але він теж зробив свій внесок у вітчизняну музичну культуру, його творча діяльність сприяла розвитку народно-оркестрового виконавства України.