Розділ 4

 

У 1955 р. було створено український оркестр народних інструментів Київського обласного управління трудових резервів. Очолив колектив О. Незовибатько. Цей оркестр успішно виступив на VI Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Москві (1957), колектив було нагороджено бронзовою медаллю.

Згодом оркестр увійшов до складу Ансамблю пісні і танцю Київського обласного управління трудових резервів. Оркестр супроводжував виступи Ансамблю, окремі номери танцювальної групи, а також виступав у концертах із самостійними оркестровими номерами. Спочатку в оркестровій групі Ансамблю налічувалося 12 виконавців, а згодом її склад збільшився до 60. До складу оркестру входили:

Духові: сопілки-прими – дві;

– сопілка-альт – одна;

– кларнети in В – два (перший і другий);

– баяни – шість (перший – три, другий – два, третій – один).

Струнно-смичкові: скрипки – дві (перша – друга – епізодично);

– ліра – одна (епізодично);

– басолі – дві.

Струнно-щипкові: бандури – дев'ятнадцять (прими – шістнадцять, баси – три);

– домри – чотирнадцять (прими – шість, тенори – чотири, баси – два, контрабаси – два).

Струнно-ударні: цимбали – чотири (прими – двоє, альт – один, бас – один).

Ударні: литаври – три, великий барабан, тарілки, трикутник, клепало, колотало та ін.

До його складу ввійшли ліра роботи С. Снігирьова і сопілки (прими й альт) роботи О. Шльончика. З музикантів колективу створювались однорідні ансамблі сопілкарів, бандуристів, цимбалістів.

У період 1964–1966 рр. керівником оркестру був Є. Бобровников. Він розширив групу духових інструментів, до якої входили сім'я сопілок: прими – вісім (перші – чотири, другі – дві, треті – дві), альти – дві, баси – дві, жоломіга – одна, ріжок – один, очеретини – чотири, свирілі – чотири, трембіта – одна, кларнети – чотири (перший – два, другий – один, третій – один). Це значно збагатило художньо-виражальні можливості колективу.

До репертуару оркестру входили варіації на тему української народної пісні "Їхав козак за Дунай", "Плескач" Г. Верьовки, "Крутяк" та "Ластівка" Є. Бобровникова і К. Мяскова, сюїта "Українські мелодії" Є. Бобровникова.

Таким чином, у складі цього оркестру були сім'ї київських хроматичних бандур і цимбалів, що сприяло розширенню оркестрового діапазону і збільшенню виражальних можливостей колективу. Позитивним також було використання великої групи дерев'яних духових народних інструментів, які разом із бандурами і цимбалами надавали його звучанню народного колориту.

У 1959 р. було створено український оркестр народних інструментів Харківської вечірньої музичної школи для дорослих. Його керівником був П. Іванов. У колективі налічувалося 19 виконавців. Оркестр мав такий склад:

– сопілки: прима перша – одна, прима друга – одна, альт – один;

– баяни – два (перший і другий);

– бандури: прими перші – чотири, прими другі – чотири, бас – одна;

– цимбали-прими – двоє (перші і другі);

– скрипки – дві (перша і друга);

– контрабас – один.

Особливістю і своєрідністю його складу було використання харківсько-київських бандур, що мали повний хроматичний звукоряд. До оркестру також входили інструменти ансамблю троїстих музuк (дві скрипки і смичковий контрабас). Це продовжувало традиції українських оркестрів народних інструментів, створених Г. Хоткевичем і В. Комаренком. Використання у його складі харківсько-київських бандур розвивало традиції оркестру Л. Гайдамаки.

Своєю творчою діяльністю українські народні оркестри клубу "Металіст", Мельнице-Подільського, с. Наталине та інші колективи здійснили вагомий внесок у розвиток народно-оркестрового виконавства України, відіграли важливу роль у формуванні професійного українського оркестру народних інструментів.