Виховання у вищій школі – це, перш за все, сталий, цілеспрямований процес створення інтерактивного соціокультурного середовища для саморозвитку та самовиховання особистості, яка усвідомлює обрану професію невід’ємною складовою універсального цивілізаційно-культурного простору. Саме це детермінує мету виховної роботи у вищій школі, яка полягає у формуванні національної інтелігенції, оновленні і збагаченні духовного та інтелектуального генофонду нації, що передбачає гармонійно розвинену, цілісну особистість, фундаментальними характеристиками якої є духовність, культурна самоідентифікація, соціальна і професійна компетентність.

Як записано в тексті Великої хартії університетів (Болонья, 18 вересня 1988 р.), університет “створює, вивчає, оцінює та передає культуру за допомогою досліджень і навчання”; “університети повинні давати майбутнім поколінням освіту і виховання, що навчать їх, а через них – інших, поважати гармонію навколишнього середовища та самого життя”[ 19, с. 129].

Починаючи з 1990 р. наш університет поступово накопичував досвід створення і впровадження багатоаспектної, але цілісної системи виховної роботи, яка базується на принципах гуманізму, педагогіки співробітництва, соціокультурної організації, соціокультурної консолідації і регуляції, а також передбачає створення умов для самопізнання, самовизначення, самовиховання, творчості та самоактуалізації особистості. Саме ці принципи та завдання, що зумовлюють ідею системності і цілісності, стали методологічною основою розробки у ВНТУ Системи виховної роботи.

Система організації виховної роботи створена на засадах прийнятих у ВНТУ нормативних документів:

• Статут Вінницького національного технічного університету;
• Наказ ректора “Про створення Центру культурології та виховання студентів”;
• Наказ ректора “Про створення Ради університету по виховній роботі”;
• Наказ ректора “Про створення науково-навчального інституту гуманітарно-педагогічних проблем та виховання”;
• Наказ ректора “Про створення Лабораторії соціологічних досліджень”;
• Наказ ректора “Про стан і перспективи розвитку Служби психологічної підтримки”;
• Положення про заступника декана з виховної роботи;
• Положення про Об’єднання кураторів та наставників студентських груп ВНТУ та інших документів.

Ґрунтуючись на пріоритетах духовних цінностей та культури Система виховної роботи ВНТУ здійснюється на засадах демократизму, використанні творчого потенціалу студентського самоврядування і орієнтована на різнобічність людських потреб, формування національної свідомості, правової культури, високих моральних якостей та на забезпечення цілісного розвитку особистості.

Специфіка побудови системи виховання студентської молоді полягала в тому, що з самого початку (1990 р.) завдання виховної роботи в нашому університеті розглядалися в контексті проблем національно-культурного відродження України, формування інтелектуальної еліти нації, створення кадрів національної інтелігенції. Усвідомлюючи універсальність терміна “культура”, а також враховуючи змістовну сутність поняття “університет”, ми розглядали виховання саме як культуроформувальний процес зі створення умов для розвитку і збагачення духовних потреб студентської молоді, підтримку її творчої активності, прагнення до самовдосконалення. У Великій хартії університетів наголошується і на тому, що “кожен університет, з урахуванням конкретних обставин, має гарантувати своїм студентам дотримання свобод і умов, за яких вони могли б досягти своїх цілей у культурі і освіті” [19, с. 127].

Принциповим є те, що зміст форми і напрямів побудови нашої системи культуровиховної роботи ґрунтувався на тезах:

• Вінницький національний технічний університет – це сучасний заклад освіти, адміністрація і колектив якого прагнуть досягти найвищого рівня як в змісті, так і у формах навчання, а також у створенні позитивного, гуманістично-орієнтованого культурного та психологічного середовища для студентів і викладачів;
• фахова спрямованість не може бути повною характеристикою людських якостей особистості, рівня її духовних потреб, смисложиттєвих цінностей; людина масштабніша власної професії;
• спеціаліст має стати не просто професіоналом, а передусім носієм загальнолюдської культури, представником інтелектуальної еліти України, яка акумулює, відтворює і трансформує той спектр культурного досвіду поколінь, що стало тяжіє до самозбереження, захисту довкілля, до поступу і досконалості;
• культурно-виховна робота у ВНТУ, враховуючи особливості людської психології, багатогранність її духовних потреб, має ґрунтуватися на необхідності збереження тих духовних пріоритетів, які є не тільки основою людяності, але й основою творчості;
• університет є водночас центром навчання, наукових досліджень і культури.

Принциповим в системі виховної роботи було те, що виховний процес не поділявся згідно з усталеною схемою на патріотичне, трудове, етичне, естетичне, інтернаціональне виховання тощо. На нашу думку, кожен напрям роботи, будь-які конкретні виховні заходи передбачають і концентрують в собі цілісно всі вищезгадані виховні аспекти.

Важливим при створенні Системи виховної роботи було поступове залучення до процесу виховання всіх підрозділів університету. Цей принцип базувався на очевидній ідеї – будь-які заходи, будь-яка діяльність в університеті (навчальна, методична, організаційна, науково-дослідна, просвітницька, комунікативна, оздоровчо-спортивна, розважальна тощо) не можуть бути нейтральними щодо виховного результату; кожне діяння несе в собі значний формувально-виховний потенціал. А його ефективність (позитивні чи негативні наслідки) залежить не тільки від сукупності обставин (мета, засоби і технології її реалізації, кореляція мотивацій об’єкта і суб’єкта виховного процесу тощо), але і від взаємопідсилювальних зв’язків всіх елементів цілісної системи.

Упродовж 1992 – 2008 рр. виховна робота в нашому університеті здійснювалась за наведеною нижче схемою, яка, безперечно, в подальшому буде змінюватись і вдосконалюватись.

Кафедра КЛ – кафедра культурології; кафедра ППС – кафедра психології, педагогіки та соціології; кафедра ФВ – кафедра фізвиховання; АГЧ – адміністративно-господарська частина

Ще один принцип, що характеризує виховання студентської молоді у нашому університеті, спрямований на  гармонійне поєднання технічного і гуманітарного, на створення умов для розвитку і прояву різноманітних здібностей і талантів студентської молоді, на збагачення і збереження національної культури і природного середовища, вдосконалення професійних якостей, які визначають подальший соціально-культурний, науково-технічний прогрес України.

Тези та принципи Системи виховної роботи зумовили зміст “Програми реалізації гуманітарної політики та виховної роботи у Вінницькому національному технічному університеті”, яка складається на кожен навчальний рік і щорічно затверджується Вченою радою університету. Програмою передбачаються такі напрями виховної діяльності:

• організаційно-методичне забезпечення виховного процесу;
• заходи з адаптації студентів І курсу до умов навчання у ВНТУ;
• культурно-просвітницька робота та організація студентського дозвілля;
• культурно-просвітницька робота науково-технічної бібліотеки ВНТУ;
• екологічне виховання і захист навколишнього середовища;
• оздоровчо-спортивна робота;
• матеріально-технічне забезпечення виховного процесу;
• робота з іноземними студентами;
• робота інституту кураторів;
• правове виховання та забезпечення охорони правопорядку в гуртожитках та на території ВНТУ;
• гуманізація та гуманітаризація навчально-виховного процесу.
• освітньо-ґендерний центр ВНТУ;
• соціологічні дослідження та соціально-психологічний супровід навчально-виховного процесу;
• робота служби психологічної підтримки;
• робота органів студентського самоврядування.

Органом координування Системи виховної роботи у ВНТУ є Вчена рада університету. На засіданнях Вченої ради аналізуються і корегуються різні питання організації та стану виховної роботи. Тільки за декілька останніх років розглянуто понад 30 питань, серед них: про стан і проблеми екологічного виховання студентів ВНТУ; про  виховання у студентів відповідальності за дотримання ними “Правил внутрішнього розпорядку у ВНТУ”; про роботу кураторів в інститутах, на факультетах; про стан виховної роботи в інститутах, на факультетах; про виконання Програми реалізації гуманітарної політики та виховної роботи у ВНТУ за минулий навчальний рік та затвердження Програми на новий навчальний рік (щорічно); про стан і перспективи розвитку Служби психологічної підтримки; про стан правового виховання  в університеті; про участь різних кафедр університету у реалізації основних напрямів гуманітарної політики та виховної роботи (щорічно); про організацію роботи в інститутах з адаптації студентів І курсу до навчання у ВНТУ (щорічно); про стан та перспективи розвитку ЦК і ВС; про роботу лабораторії соціологічних досліджень та інші питання.

Гуманітарну політику в університеті, методологічні засади всіх культурно-просвітницьких та виховних заходів визначає Науково-методична рада з проблем гуманізації та гуманітаризації технічної освіти,яка була створена 15.05.1993 р. на засадах рішень Ученої ради та ректорату, а також Рада Інституту гуманітарно-педагогічних проблем і виховання, яка створена у 2001р.

До складу цих двох рад входять зав. кафедрами гуманітарних та суспільно-політичних  наук, провідні фахівці цих кафедр та представники технічних кафедр і науково-технічної бібліотеки.

Безпосереднє керівництво виховним процесом здійснюється Радою з виховної роботи, яка була створена як експериментальна у грудні 1992 р. і, підтвердивши свою ефективність, затверджена наказом ректора номер 175-0 від 10.06.1993 р.

Рада, до складу якої входять заступники деканів з виховної роботи, директор студмістечка, проректор з АГЧ, заст. директора студмістечка по режиму, голова студентського профкому, представники Студентської ради, ЗППГУ, завідуючі гуртожитками, представники науково-технічної бібліотеки університету та представники АГЧ, проводить свої засідання 1 раз на тиждень по п’ятницях (в окремих ситуаціях, викликаних нагальною потребою, частіше).

Головою Ради є проректор з виховної роботи. Зазвичай порядок денний кожного з засідань Ради зумовлюється аналізом подій і проблем навчального тижня та завданнями на наступний.

Темою обговорень (за результатами яких приймаються конкретні рішення) є всі проблеми і явища, що визначають зміст виховання, впливають на формування особистості, її характер, поведінку та ставлення до навчання.

За період існування Ради з виховної роботи проведено більше 600 засідань. Всі засідання Ради фіксуються протокольно.

Упродовж року на Раді з виховної роботи аналізується виконання Програми реалізації гуманітарної політики та виховної роботи у ВНТУ, на засадах якої розробляються факультетські й кафедральні плани виховної діяльності, щорічно готується проект нової Програми на наступний навчальний рік.

Нашим Know How є створення Центру культурології і виховання студентів з особливою культурно-мистецькою аурою та гуманістичними традиціями. Створюючи культурологічний центр [4, с. 36 – 39] ми керувалися нижчевикладеним.

По-перше, загальноєвропейською освітянською традицією, зміст якої віддзеркалює Болонська Велика хартія університетів: “майбутнє людства значною мірою залежить від культурного, наукового і технічного розвитку, зосередженого в центрах культури, знань та досліджень, якими є справжні університети” [19, с. 127].

По-друге, були переконані в тому, що інтелігент формується потенціалом усієї культури, а не однією з її граней – науково-технічним прогресом.

По-третє, виходили з того, що професія – це фундамент людської долі, і він має бути досить глибоким і міцним для того, щоб тримати на собі всю людину в цілому, а не бути підпорою для якоїсь однієї функції. Проблема дегуманізованого мислення полягає в тому, що ми вбачаємо в спеціалістові тільки робочу силу, тільки засіб, за допомогою якого можна вирішувати виробничі та соціально-економічні завдання. Саме цим ми погіршуємо ситуацію в сучасній культурі, коли освіта постійно збільшує кількість людей, які, маючи на озброєнні лише фахові знання, значно посилюють руйнівні процеси в соціально-культурному та природному середовищі, загострюючи протистояння техніки і природи, матеріального і духовного, індивідуального і суспільного.

По-четверте – розуміли необхідність створення освітянського кола культури, здатного утримувати, зберігати і відтворювати цінності олюдненого світу, формувати систему моральних пріоритетів [5, с. 26].

Атмосфера культурно-художнього центру, яка безконфліктно поєднує мистецтво і техніку, працю і відпочинок, різних митців і різних глядачів невимушено формує у студентів думку про те, що оточуючий нас світ надзвичайно поліфонічний, що його не можна звужувати до масштабів власної суб’єктивності. Людині необхідно проривати межі власного буття, означені віком, професією, соціальним статусом.

Характерною особливістю художніх музеїв ВНТУ є те, що тут експонуються роботи як професійних художників, так і аматорів, а також таких майстрів, які творчо поєднують авангардність з народною традиційністю і самобутністю. Функціонування музеїв як навчальних художніх лабораторій доводить, що безпосередня робота з живописними першотворами розвиває не тільки естетичні смаки студентів, але й сприяє пробудженню інтересу до національного мистецтва, зміцненню почуття патріотизму, розвитку моральних якостей у ставленні до природи, формуванню почуттів відповідальності, розкриттю і реалізації особистих творчих можливостей  у будь-якій сфері, в тому числі і в професійній.

Існування мистецького центру в університеті надихає студентів на пошукову, науково-дослідницьку роботу, пов’язану з вивченням творчості Ф. З. Коновалюка та творчості подільських художників. Про це свідчать студентські доповіді, з якими вони виступають на традиційних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, співробітників і студентів, що проходять щорічно у ВНТУ. Окрім того, організація індивідуальної та самостійної роботи студентів в музеях ВНТУ, проведення оглядових і тематичних екскурсій як на рівні вузу, так і міста та області дає змогу не тільки ознайомитись із сучасним мистецтвом Поділля, але й усвідомити, що відбувається в мистецтві Подільського регіону, орієнтуватися у сучасному художньому процесі Вінниччини і розуміти, якими талановитими митцями вона багата.

Важливу роль в системі виховної роботи відіграє Студентський клуб ВНТУ, який значною мірою вирішує проблему культурного дозвілля студентської молоді.

Завдяки ефективності системи виховання, координації роботи різних підрозділів університету у ВНТУ стали традиційними свята, конкурси, вечори вшанування, дні пам’яті, які проводяться щорічно як загальноуніверситетські заходи і є надзвичайно популярними не тільки серед студентства ВНТУ, але і серед молоді міста.

У клубі ВНТУ щорічно проводяться різноманітні тематичні літературно-музичні вечори, присвячені знаменним та пам’ятним датам. Всі заходи проводяться за сценаріями та Положеннями про конкурси і затверджені Радою з виховної роботи ВНТУ.

Високий аматорський рівень художніх колективів ВНТУ дозволяє їм брати участь у різноманітних святах міського та обласного рівнів, які проводяться щорічно (театралізовані свята на честь знаменних дат і подій, радіомарафон та інші).

Важливим в системі виховання студентської молоді у ВНТУ є також розробка та плідна реалізація спільних культурно-просвітницьких програм і проектів з культурно-мистецькими і освітянськими закладами міста. Така традиційна співпраця дозволяє виховувати кожного майбутнього фахівця активним учасником культурної розбудови нашої держави, формувати його як суб’єкта культури.  

Інноваційним в системі виховної роботи можна вважати потужний психологічний і соціологічний супровід багатьох виховних заходів. Значну роль в системі виховання студентської молоді відіграє Служба психологічної підтримки ВНТУ. Ефективність її діяльності визначають такі завдання:

• створення психологічного середовища, що сприяє оптимізації, вдосконаленню системи міжособистісних стосунків студентів і викладачів як учасників педагогічного процесу, їх ефективному самопізнанню та самовдосконаленню;
• запровадження методів практичної психології в навчальний та виховний процеси;
• формування самоактуалізованих особистостей;
• оволодіння закономірностями позитивного мислення;
• профілактика тих чи інших психологічних проблем, що виникають у молоді, та допомога у їх своєчасному вирішенні (що стає передумовою попередження таких більш суттєвих психологічних відхилень, як неврози, депресії, алкоголізація, наркотизація та спроби суїциду);
• освоєння студентами, магістрантами, викладачами, кураторами груп, іншими учасниками навчально-виховного процесу  практичних методів психологічної допомоги.

Основними напрямками діяльності соціологічної лабораторії є дослідження:

• механізмів функціонування і трансформації масової свідомості населення міста;
• стану соціального захисту, соціальної роботи та соціальної політики;
• динаміки ціннісних орієнтацій студентської молоді;
• проблеми девіантної поведінки сучасної молоді;
• ролі університетської освіти у формуванні інтелектуальної еліти в Україні;
• проблеми освіти студентської молоді;
• проблеми вільного часу та дозвілля;
• проблеми студентської сім'ї.

Важливою складовою навчально-виховного процесу в університеті є система студентського самоврядування, завданням якого є зростання соціальної активності, ініціативи студентської молоді, посилення її відповідальності, забезпечення і захист прав та інтересів студентів, сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності молоді, засвоєння студентами навичок організатора, керівника, залучення студентської молоді до адміністративної, наукової, господарської, культурно-просвітницької, міжнародної та інших видів діяльності, які здійснюються в університеті.

У ВНТУ студентське самоврядування у сучасному демократичному форматі почало розвиватись з січня 2000 року. Студентське самоврядування має розгалужену структуру, складовою якої є Студентська рада, профспілковий комітет студентів, ЗППГУ та інші студентські самоврядні організації. Органом координування роботи студентського самоврядування є Президія Студентської ради ВНТУ. Представники студентського самоврядування (15-20 осіб) входять до складу загальноуніверситетської Ради з виховної роботи, реалізуючи, повною мірою, ідею творчої співпраці адміністрації університету зі студентством ВНТУ. Внаслідок такої взаємодії зростає ступінь довіри студентів до адміністрації, підвищується рівень культури спілкування, загострюється почуття відповідальності за вирішення питань, що належать до сфери їх компетенції [6, с. 424 – 426].

Виходячи з власного досвіду вважаємо, що виправданою є практика призначення старшокурсників (найчастіше активістів студентського самоврядування) помічниками кураторів в окремих академічних групах.

Результатом діяльності системи студентського самоврядування ВНТУ є зростання активності, ініціативи студентів у різних сферах життя університету, посилення їх відповідальності за доручену справу, створення сприятливого морально-психологічного клімату в студентських групах та гуртожитках.