1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУДОВИ ТА РЕАКЦІЙНОЇ
1.1 КЛАСИФІКАЦІЯ, НОМЕНКЛАТУРА ТА ІЗОМЕРІЯ ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК Органічна хімія – це наука чотиривалентного Карбону, здатного утворювати між собою міцні –С–С– зв’язки у вигляді карбонових скелетів (прямих чи розгалужених ланцюгів, різноманітних циклів та об’ємних структур. Приклади:
Наявність великої кількості ізомерних (iso) структур для органічних сполук пояснюється саме цією властивістю атома Карбону. Це є однією з причин виділення органічної хімії в окрему науку, яка має такі особливос-ті: По-третє, необхідність видання навчального посібника «Органічна-хімія і екологія» започаткована самим часом, який визначається надзви-чайно складним екологічним станом на Україні. Розвинена нафтохімічна, хімічна, фармацевтична, харчова та переробна промисловість значною мі-рою обумовлює забруднення повітря, водного басейну та ґрунтів техноло-гічними відходами багатьох виробництв України. Об’єктивна інформація відносно екологічних проблем провідних хімічних виробництв України у спеціальній та хімічній літературі практично відсутня, що пояснюється зміною форми власності цих підприємств та необхідністю значного фінан-сування для вирішення існуючих екологічних питань. Цей факт серйозно ускладнював роботу з підготовки спеціальних розділів навчального посіб-ника, пов’язаного з розглядом екологічних питань органічної хімії. органічні сполуки відіграють вирішальну роль практично у всіх про-цесах, які визначають функціональну діяльність живої клітини (походжен-ня назви – органічна хімія); органічні речовини суттєво відрізняються від неорганічних за своїми хімічними та фізико-хімічними властивостями, за методами сучасного до-слідження синтезованих сполук (ЯМР-спектроскопія, мас-спектроскопія, газорідинна хроматографія тощо). Провести різку межу між органічними та неорганічними сполуками неможливо. Оскільки, перші, певною мірою, можна вважати похідними карбонатної кислоти:
Колосальна різнобічність та специфічність властивостей органічних сполук зумовила суттєвий вплив органічної хімії на розвиток суміжних хі-мічних дисциплін: неорганічної, аналітичної та фізичної хімії, біохімії, хі-мії твердого тіла тощо. Це сприяло розвитку нових дисциплін: полімерних матеріалів, біонеорганічної хімії, молекулярної біології, радіобіології, хімії барвників, лікарських, вибухових і пахучих речовин, засобів захисту рос-лин, палив, конструкційних матеріалів тощо. |
