Процес гасіння (extinguishing) в середовищі оливи відбувається тим інтенсивніше, чим більше дотикається дуга з оливою і чим швидше вона рухається відносно дуги. При розриванні дуги в оливі, дуга оточена пузирем, заповненим парами газів, що знаходяться у відносно спокійному стані. Вплив самої оливи на дугу відносно малий, проте він істотно збільшується, якщо дуговий розрив обмежити якимось замкненим ізоляційним пристроєм, так званим, дугогасильним пристроєм (камерою). У дугогасильних камерах створюється більш тісний дотик оливи з дугою, а також інтенсивне обдування дуги потоками газів, парами оливи і самою оливою. В результаті цього значно зростає поздовжній градієнт напруги, пришвидшується процес деіонізації, скорочується час горіння дуги, зменшується хід контактів, у порівнянні з простим розриванням дуги в оливі.

Під час руху контактів довжина дуги і розміри газового пузиря збільшуються. При деякій довжині дуги в один з моментів переходу струму через нуль вона гасне. Значна кількість водню в газовому пузирі і визначає високу дугогасильну здатність трансформаторної оливи. Розглянутий спосіб гасіння дуги в середовищі оливи одержав назву простого розриву в оливі.

У вимикачах з великим об'ємом оливи (бакових) гарячі гази, що виходять з камери, попадають в оливу, у якій конденсуються пари, а гази охолоджуються при проходженні крізь шар оливи над дугогасильним пристроєм. У повітряний простір між поверхнею оливи і кришкою бака попадають вже охолоджені гази. При недостатній висоті оливи в камері, гази (водень, метан (methane) і ін.) не встигають охолоджуватися. Надходження ж гарячих газів у повітряний простір може призвести до вибуху оливного вимикача. Неприпустимий вихід гарячих газів і в атмосферу. Тому оливні вимикачі забезпечуються оливовід'єднувачами, в яких конденсуються пари оливи і охолоджуються продукти її розпаду.

1.3 Дугогасильні пристрої оливних вимикачів

Перші оливні вимикачі складалися з бака (резервуара) круглої, овальної або прямокутної форми. Крізь кришку такого бака проходили ізолятори, на нижніх кінцях яких кріпилися нерухомі контакти. Рухомий контакт, який перемикає два нерухомих контакти одного полюса, з'єднувався з приводним механізмом за допомогою ізоляційної тяги. Бак заповнювався трансформаторною оливою до визначеного рівня, але так, щоб контактна система була повністю занурена в оливу. Між поверхнею оливи і кришкою бака знаходилося повітря, яке відповідало атмосферному тиску (повітряна подушка).