Відповідно до патентних законів у всіх країнах світу на винаходи видаються патенти. Патент є свідоцтвом (охоронним документом), що видається уповноваженим державним органом і надає його власнику певні юридичні права, що виникають з моменту його отримання.
По-перше, патент засвідчує пріоритет винаходу, який встановлюється патентним відомством за датою отримання ним правильно оформленої заявки.
Юридичне значення пріоритету полягає в тому, що, з одного боку, ця дата встановлює новизну винаходу, закріплюючи за автором винаходу авторство (першість) в рішенні певної задачі. З другого боку, саме з цієї дати закон охороняє права, які витікають з патенту. Це значить, що притягати до відповідальності за використовування винаходу третіми особами до дати пріоритету за допомогою норм патентного права неможливо.
По-друге, патент засвідчує права, які витікають з патенту. Патентні права носять комплексний характер і складаються з комбінації майнових і особистих немайнових прав.
Основне особисте немайнове право - право авторства, яке є абсолютним і належить виключно автору (авторам) винаходу, чиєю творчою працею воно створене. Право авторства є невідчужуваним і охороняється безстроково. Сфера дії авторського права не має обмежень ні в часі, ні в просторі. Його не можна передати по спадку.
Основне майнове право, яке витікає з патенту - виняткове право на використовування запатентованого об'єкта. Це означає, що тільки патентовласник може використовувати винахід на свій розсуд. Але виняткове право означає також заборону будь-яким третім особам використовувати запатентований винахід без дозволу патентовласника.
Сфера дії виняткового права обмежена в просторі і в часі. Територіальний характер дії патенту означає, що він діє тільки на території тієї країни, де він виданий, і виняткові права обмежені територією країни патентування.
Патент видається :
Автори винаходу можуть одержати патент на своє ім'я через природне право. Винаходи з'являються на світ завдяки діяльності авторів, які і є власниками винаходів.
Але вони не завжди мають фінансову нагоду одержати патент, а найголовніше, згодом ввести винахід в господарський обіг. Закон надає авторам можливість поступки майбутніх виняткових прав на стадії оформлення патенту третім особам, які одержуватимуть патент на своє ім'я.
Якщо автори створили винахід у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків, то патентовласником такого винаходу згідно із законом є працедавець. При цьому у разі отримання патенту, працедавець зобов'язаний виплатити авторам винагороду в розмірі і умовах, визначених на основі договору між ними. Право подачі заявки на службовий винахід працедавцем обмежене чотиримісячним терміном з моменту повідомлення авторами про створення винаходу. Якщо протягом вказаного в законі терміну працедавець не подав заявку в патентне відомство, то автори мають право подати заявку і одержати патент на своє ім'я.
У випадки смерті автора право отримання патенту належить спадкоємцям.
Патент надає його власнику монопольне виняткове право використовування запатентованого об'єкта. Це означає, що тільки патентовласник має право виготовляти, використовувати, продавати, рекламувати, ввозити з-за кордону і здійснювати інші дії із введення в господарський оборот або зберігати з цією метою продукт, що містить запатентований винахід і забороняє третім особам скоювати визначені законом дії без згоди патентовласника.
Патентовласник може самостійно використовувати винахід шляхом промислового виробництва і продажу виробів, що охороняються патентом, або повністю переуступати патент третім особам, або надавати права на використовування винаходу в тому або іншому об'ємі зацікавленим особам. Поступка патенту здійснюється шляхом укладення договору із зацікавленими особами, причому договір про поступку патенту вважається дійсним після реєстрації в патентному відомстві. Надання права на використовування винаходу здійснюється шляхом підпису ліцензійної угоди. За ліцензійною угодою патентовласник виступає в ролі продавця (ліцензіара). Він надає покупцю (ліцензіату) за певну винагороду право на використовування винаходу в межах, встановлюваних угодою. Ліцензійна операція має юридичну силу після обов'язкової реєстрації її в патентному відомстві.
Слово винахід в загальноприйнятому значенні багатозначне. Це будь-яка оригінальна ідея, "розумова знахідка", яка слугує для задоволення тієї або іншої практичної потреби.
Але не всякому винаходу, в звичному значенні цього слова, закон надає правову охорону. Юридичне поняття винаходу значно вужче. Дія норм патентного права розповсюджується тільки на такі винаходи, які мають певний соціально-економічний інтерес. Винаходу надається правова охорона, якщо він є новим, має рівень винахідництва і промислове застосування.
У законі встановлені вимоги, яким повинен відповідати винахід, щоб на нього можна було одержати патент. Ці умови прийнято називати критеріями патентоспроможності, а винахід, що відповідає всім встановленим в законі вимогам, - патентоспроможним. Якщо винахід не відповідає хоча б одній легальній вимозі, він не може бути запатентований і не признається винаходом в юридичному значенні слова.
Критерії патентоспроможності за законодавством України ("новизна", "рівень винахідництва" і "промислова застосованість") уніфіковані відповідно до норм міжнародного патентного права.
Для ухвалення рішення про отримання патенту дуже важливо не тільки розуміти значення цих критеріїв, але і уміти встановлювати відповідність винаходу даним критеріям [4, 6, 23].
Закон встановлює, що винахід є новим, якщо він не відомий за рівнем техніки, який включає будь-які відомості, що стали загальнодоступними в світі до дати пріоритету винаходу.
Патентоспроможний винахід являє собою інформацію про рішення задачі. Така інформація вважатиметься новою, якщо до моменту створення винаходу відомості про нього не були відомі фахівцям з інших, раніше відомих джерел інформації, сукупність яких визначає відомий рівень техніки.
Відомий рівень техніки включає як будь-які загальновідомі і зарубіжні друковані публікації, так і будь-які використані матеріальні об'єкти. При цьому до загальнодоступних відомостей відносяться відомості, з якими будь-яка особа може ознайомитися законним чином.
Новизна винаходу визначається на дату пріоритету. З вищевикладеного виходить, що будь-яка загальнодоступна інформація, відома до дати пріоритету, у разі її тотожності з винаходом, може зганьбити його новизну. Проте якщо інформація про винахід була розкрита самим автором, стала загальнодоступною за шість місяців до подачі заявки в патентне відомство, то вона не заперечує новизну винаходу, оскільки законодавство надає авторам пільгу на вказаний термін.
Таким чином, при оцінюванні новизни винаходу йому можуть протиставлятися лише джерела інформації, існуючі до дати пріоритету.
На практиці, для встановлення відповідності винаходу критерію "новизна", проводять аналіз новизни відповідно до алгоритму, що включає такі етапи.
1. Визначають сукупність ознак, які характеризують досліджуваний винахід і є основою для подальшого пошуку і аналізу.
2. Проводять аналіз рівня техніки, в результаті якого з нього вибираються джерела інформації, що містять аналоги. Аналоги - це об'єкти одного з винаходом призначення, що характеризуються сукупністю ознак, схожою із сукупністю істотних ознак винаходу.
3. Виділяють найближчий аналог (прототип) винаходу, який має найбільшу кількість схожих з аналізованим винаходом ознак.
4. Зіставляють ознаки, виділені на етапі 1, з ознаками прототипу (етап 3), встановлюючи їх тотожність або відмінності.
Якщо в результаті порівняльного аналізу встановлена тотожність ознак в порівнюваних об'єктах, тобто створене рішення не відрізняється від відомого, то робиться висновок про те, що рішення, що заявляється, не відповідає критерію «новизна». Патент на такий винахід не буде виданий.
Якщо в результаті порівняння встановлено, що рішення, що заявляється, відрізняється від відомого, тобто в порівнянні з відомим воно має відмітні ознаки, то робиться висновок про те, що рішення відповідає критерію «новизна» [4, 6, 23].
Не всякий новий винахід може бути визнаний патентоспроможним, необхідно, щоб він відповідав критерію "рівень винахідництва". Законодавчо він визначається наступним чином: "Винахід має рівень винахідництва, якщо він для фахівця явним чином не виходить з рівня техніки".
Цей критерій відображає творчий характер винаходу і стверджує, що винахід не може логічно витікати з існуючого рівня техніки, а повинен бути створений творчим шляхом.
Для з'ясування суті критерію "рівень винахідництва" порівняємо звичне інженерне проектування з рішенням винахідництва. Інженерним вважається таке рішення, до якого неминуче можна прийти шляхом логічних міркувань, аналізу, дослідів, використовуючи необхідні знання тієї області техніки, до якої відноситься рішення. При цьому інженерне рішення є комбінацією відомих структур або дій, які при реалізації дають очікуваний результат або ефект, логічно витікаючи з відомого рівня техніки. Проблема створення винаходу якраз і полягає в тому, щоб придумана комбінація відомих структур або дій могла дати новий, несподіваний, невідомий раніше технічний результат або ефект. Саме отримання неочевидного, логічно не витікаючого з відомого рівня техніки результату, свідчить про творчий характер винаходу.
Для визначення очевидності результату законодавцем введена абстрактна, умовна фігура фахівця, під якою розуміється особа, що володіє загальнодоступними до моменту створення знаннями і досвідом в тій області, до якої відноситься нове рішення. Саме щодо нього визначається очевидність рішення, що патентується. На стадії розгляду заявки на винахід в патентному відомстві такою фігурою є експерт патентного відомства.
З вищевикладеного виходить, що обставиною, яка підтверджує наявність рівня винахідництва у винаході, є несподіваний (новий) для фахівця результат або ефект, явно не витікаючий для нього з відомого рівня техніки. При цьому новизна результату є слідством відмітних ознак, внесених винахідником в прототип. Отже, критерій "рівень винахідництва" розділяє нові рішення на дві групи: рішення, які є результатом технічного навичку, і рішення, які є результатом технічної творчості. Першим законодавчо не надається правового захисту, і лише останні можуть бути об'єктами патентування.
Аналіз винахідливого рівня проводиться після того, як встановлена новизна винаходу і виявлені його відмітні ознаки.
Алгоритм аналізу винахідливого рівня включає такі етапи.
1. Виявляють прототип (3-й етап алгоритму виявлення новизни).
2. Виявляють ознаки, якими відрізняється аналізований винахід від прототипу (4-й етап алгоритму виявлення новизни).
3. Виявляють з рівня техніки рішення, що мають ознаки, які збігаються з відмітними ознаками даного винаходу.
Якщо в результаті пошуку не виявлені рішення, що мають ознаки, які збігаються з відмітними ознаками винаходу, або такі рішення виявлені, але не підтверджена популярність впливу відмітних ознак на вказаний у винаході технічний результат або ефект, то робиться висновок, що винахід відповідає критерію "рівень винахідництва".
Оскільки критерій "рівень винахідництва" носить суб'єктивний характер, то іноді використовують так звані субкритерії, завдяки яким наявність критерію "рівень винахідництва" доводиться методом від зворотного. Вимогу рівня винахідництва не задовольняють, наприклад винаходи, якщо:
- доповнення відомого об'єкта будь-якою відомою частиною приводить до технічного результату, відносно якого встановлено вплив саме таких доповнень;
- заміна будь-якої частини відомого об'єкта іншою, відомою частиною приводить до появи очікуваного від цієї заміни результату;
- вилучення будь-якої частини засобу приводить до досягнення звичного для такого вилучення результату (спрощення, зменшення габаритів, маси і т. д.);
- збільшення кількості однотипних елементів, дій підсилює технічний результат за рахунок наявності в засобі саме таких елементів, дій (збільшення кількості фільтрів очищення покращують ступінь очищення води);
- виконання відомого засобу або його частини з відомого матеріалу приводить до досягнення технічного результату, обумовленого відомими властивостями цього матеріалу (заміна металевого корпусу конструкції на пластмасу з метою зменшення її маси).
І навпаки, якщо винаходом, що заявляється, подоланий технічний консерватизм, попередження фахівців про неможливості досягнення цього результату або одержаний результат, що задовольняє давно існуючу суспільну потребу, спроби задоволення якої довгий час не вдавалися фахівцям, то таке рішення відповідає критерію рівень "винахідництва" [4, 6, 23].
Вимога промислової застосовності є обов'язковою умовою патентоспроможності винаходу.
Винахід є промислово застосовним, якщо він може бути використаний в промисловості, сільському господарстві, охороні здоров'я і інших галузях діяльності.
По суті вимога промислової застосовності означає, що задача повинна бути вирішена технічними засобами, достатніми для здійснення винаходу, його роботоздатності і отримання при реалізації нового технічного результату. Якщо винахід описаний так, що його неможливо здійснити, то він не відповідає критерію "промислова застосовність" і такому рішенню відмовлять у видачі патенту. Якщо опис винаходу дозволяє виконати об'єкт, але він не роботоздатний взагалі (вічний двигун), то такому рішенню також відмовлять у видачі патенту.
Слід зазначити, що перевірка патентоспроможності винаходу починається саме зі встановлення відповідності винаходу критерію "промислова застосовність" [6, 23].
Патентоспроможність винаходу характеризується не тільки загальними критеріями ("новизна", "рівень винахідництва", "промислова застосованість"), але і об'єктами, що утворюють патентоспроможний винахід.
Чинне законодавство розрізняє такі об'єкти винаходів:
Таким чином, винахід, на який отримується патент, повинен не тільки задовольняти критерії патентоспроможності, але і чітко відповідати одному із встановлених законодавством об'єктів. Інакше патентоспроможного винаходу немає: це може бути або відкриття, або наукова гіпотеза, або організаційна пропозиція і т. п.
Законодавство прямо указує на винаходи, виключені зі сфери дії патенту, не дивлячись на те, що вони відповідають встановленим критеріям патентоспроможності. До таких винаходів відносяться винаходи, що суперечать суспільним інтересам, принципам гуманості і моралі; винаходи, визнані державою секретними.
Винаходи нетехнічного характеру також не признаються патентоспроможними. До них відносяться [14]:
До пристроїв як об'єктів винаходу відносяться конструкції і вироби, тобто будь-які штучно створені предмети: машини, верстати, агрегати, інструменти, прилади, тара, будівлі, споруди і т. п.
Для характеристики пристрою використовуються такі ознаки [14]:
- форма виконання елементу (елементів) або пристрою в цілому, зокрема, геометрична форма;
- матеріал, з якого виконаний елемент (елементи) або пристрій в цілому;середовище, що виконує функцію елемента.
До способів як об'єктів винаходу відносяться процеси виконання дій над матеріальними об'єктами за допомогою матеріальних об'єктів, тобто різні технологічні процеси; способи отримання різних речовин, предметів; способи контролю, вимірювання, випробування; способи здобуття і заготівки; способи монтажу, наладження і т. д.
Для характеристики способу використовуються такі ознаки [14]:
- наявність дій або сукупності дій;
- умови здійснення дій; режим; використовування речовин (початкова сировина, реагенти, каталізатори і т. д.) пристроїв (пристосування, інструменти, устаткування і т. д.), штамів мікроорганізмів, ліній клітин рослин і тварин.
До речовин як об'єктів винаходу відносяться:
- індивідуальні хімічні з'єднання, до яких також умовно віднесені високомолекулярні з'єднання і продукти генної інженерії: рекомбінантні нуклеїнові кислоти, вектори і т. п.;
Для характеристики композиції (речовини) використовуються такі ознаки:
Усі результати інтелектуальної діяльності стають об'єктами правової охорони лише за однієї необхідної умови - цей результат має відповідати вимогам закону. За цією вимогою всі об'єкти інтелектуальної власності поділяються на три групи:
1) твори науки, літератури і мистецтва та суміжні права;
2) об'єкти промислової власності, що потребують спеціальних експертиз;
3) об'єкти промислової власності та деякі засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, що підлягають державній реєстрації.
Право інтелектуальної власності на твори науки, літератури і мистецтва виникає із самого факту створення твору. Стаття 11 п. 2 Закону України "Про авторське право і суміжні права" проголошує: "Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей". Проте за бажанням автор для засвідчення свого авторства або будь-якої виключної правомочності може зареєструвати ці права в офіційному державному реєстрі. Твір науки, літератури і мистецтва стає об'єктом правової охорони незалежно від того, чи оприлюднений він, чи не оприлюднений. Не мають значення його обсяг, мета, призначення, жанр, а також спосіб відтворення, виражений в усній, письмовій чи будь-якій іншій формі.
Дещо інші вимоги висуваються до суміжних прав. Об'єкти суміжних прав (виконання творів, фонограми, відеограми, передачі організацій мовлення) стають об'єктом правової охорони, якщо вони вперше оприлюднені на території України або оприлюднені на території України протягом 30 днів від дня їх оприлюднення в іншій державі. Права організацій мовлення охороняються чинним законодавством, якщо зазначені організації мають офіційне місцезнаходження на території України, здійснюють передачі за допомогою передавачів, розташованих на території України.
Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються в Україні відповідно до міжнародних договорів.
Авторське право має чинність на території України незалежно від громадянства і постійного місця проживання авторів, твори яких вперше опубліковані або не опубліковані, але перебувають в об'єктивній формі на території України. Авторське право України поширюється також і на твори, які вперше були опубліковані в іншій країні, але протягом 30 днів після цього опубліковані в Україні, незалежно від громадянства і постійного місця проживання автора.
Авторам, які є громадянами України або не є громадянами України, але мають постійне місце проживання в Україні, надається правова охорона незалежно від того, на якій території вперше були опубліковані їх твори.
Чинність авторського права поширюється також і на інших осіб, які визнаються суб'єктами авторських відносин.
Науково-технічні досягнення можуть бути визнані об'єктами промислової власності лише після їх кваліфікації як таких відповідним державним органом, державної реєстрації і видачі охоронного документа. Державна кваліфікація здійснюється Державним підприємством "Український інститут промислової власності", що входить до складу Державного департаменту інтелектуальної власності (Установи), на підставі проведення спеціальних експертиз - формальної і кваліфікаційної (експертизи по суті). Зазначені експертизи здійснюються відповідно до патентних законів і відомчих нормативних актів. Так, наприклад, експертизи заявок на винаходи і корисні моделі здійснюються відповідно до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель від 22 січня 2001 р., правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель від 15 березня 2002 р. та "Правил проведення експертизи заявки на винахід і корисну модель" від 9 березня 1995 р. Подібні нормативні акти існують і щодо заявок на інші об'єкти промислової власності [6, 7].
Проте проведенню експертиз передує подання заявки на те чи інше науково-технічне досягнення, що заявляється як об'єкт промислової власності. Заявка - це сукупність документів, необхідних для видачі установою патенту (свідоцтва) на той чи інший об'єкт промислової власності. Заявка складається українською мовою і містить заяву про видачу патенту (свідоцтва) на об'єкт промислової власності. У заяві заявник зазначає, який патент він бажає одержати - з проведенням кваліфікаційної експертизи чи без проведення такої (деклараційний патент). У заяві обов'язково зазначається ім'я (найменування) заявника (заявників) і його (їх) адреса, а також ім'я творця науково-технічного досягнення.
Заявку має право подавати будь-яка особа, у якої є на це підстави - науково-технічне досягнення, що заявляється як об'єкт промислової власності.
До складу заявки входить опис об'єкта промислової власності; формула винаходу чи корисної моделі, якщо заявка подається на ці об'єкти; креслення, якщо на нього є посилання в описі; реферат.
Опис винаходу чи іншого об'єкта промислової власності має викладати сутність досягнення настільки повно і ясно, щоб його зміст міг здійснити фахівець у цій галузі.
Заявки на винаходи і корисні моделі мають містити формулу цих об'єктів, в якій чітко і стисло буде виражена їх сутність. Формула - це патентна вимога, що містить сукупність істотних ознак винаходу чи корисної моделі, достатніх для досягнення зазначеного заявником технічного результату. Формула базується на описі і служить для визначення обсягу правової охорони, яка має надати патент.
Реферат складається лише для інформаційних цілей. Для іншої мети реферат не може бути використаний, зокрема для тлумачення формули винаходу чи корисної моделі або для визначення рівня техніки.
До встановлення дати подання заявки здійснюється її попередній розгляд, у процесі якого виявляється чи не містить заявка матеріалів, що можуть бути віднесені до державної таємниці.
Передусім має бути чітко визначена дата подання заявки. Нею визнається дата одержання відповідною установою принаймні таких матеріалів:
- заяви у довільній формі про видачу патенту, викладеної українською мовою;
- відомостей про заявника та його адресу;
- матеріалу, що є коротким описом об'єкта промислової власності і частини матеріалу, яку можна прийняти за формулу, якщо заявка стосується винаходу чи корисної моделі. Якщо опис і формула винаходу викладені іншою мовою, то для збереження дати подання заявки їх переклад українською мовою повинен надійти до відповідної установи протягом двох місяців від дати подання заявки.
Заявник має право вносити зміни до заявки. Він має право вимагати, щоб його ім'я не згадувалося у будь-якій публікації відповідної установи.
Якщо заявка відповідає вимогам закону, відповідна установа приймає рішення про встановлення дати подання заявки. Повідомлення про це відповідна установа надсилає заявникові лише після одержання документа про сплату збору за подання заявки.
До відповідної установи може надійти і міжнародна заявка, тобто заявка, подана згідно з Договором про патентну кооперацію. Міжнародна заявка розглядається в Україні за національною процедурою за умови, що вона надійшла не пізніше 21 місяця від дати пріоритету. Якщо за міжнародною заявкою проводилась попередня експертиза, то вона має бути подана не пізніше 31 місяця від дати пріоритету.
Міжнародна заявка приймається установою до розгляду за умови, що вона оформлена відповідно до вимог закону, про що установа повідомляє заявника.
Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на об'єкт промислової власності. Пріоритет заявки законодавчо визначає як першість у поданні заявки, а дату пріоритету як дату подання заявки до установи чи до відповідного органу держави-учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності, за якою заявлено пріоритет. Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на винаходи і корисні моделі протягом 12 місяців від дати подання попередньої заявки до установи чи до відповідного органу держави-учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності. Пріоритет попередньої заявки на промисловий зразок - протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки [6, 11].
Заявник, який бажає скористатися своїм правом на пріоритет, повинен разом із заявкою або не пізніше трьох місяців від дати подання заявки заявити про своє бажання.
Лише за умови дотримання зазначених вимог заявка піддається експертизі, яку здійснює Державне підприємство "Український інститут промислової власності" Державного департаменту інтелектуальної власності. Заявник особисто чи через свого представника (патентного повіреного) за власною ініціативою або на запрошення Установи може брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи.
До рішення відповідної установи про видачу патенту чи про відмову у видачі патенту заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення. Якщо зазначені виправлення і уточнення надійшли до відповідної установи після прийняття рішення про видачу патенту чи про відмову у його видачі, відповідно до законодавства вони уже не враховуються. Але ці виправлення і уточнення враховуються, якщо вони надійшли після публікації відомостей про заявку на видачу патенту на об'єкт промислової власності, але за шість місяців до дати публікації.
Заявник має право доповнювати заявку шляхом подання додаткових матеріалів. Під час проведення експертизи встановлюється, чи не виходять ці додаткові матеріали за межі розкритої у заявці суті об'єкта промислової власності. У разі, коли додаткові матеріали містять ознаки, які необхідно включити до формули винаходу чи корисної моделі, вони не враховуються під час розгляду заявки. У такому разі заявник може їх оформити як окрему заявку.
Після надходження до відповідної установи документа про сплату збору за подання заявки вона піддається формальній експертизі (експертиза за формальними ознаками). Мета цієї експертизи - виявити два важливих чинники:
1) чи належить заявлена пропозиція до об'єктів промислової власності;
2) чи подані заявочні матеріали відповідають вимогам закону.
Формальна експертиза має бути проведена протягом шести місяців від встановленої дати подання заявки. За результатами формальної експертизи відповідна установа зобов'язана повідомити заявника про завершення формальної експертизи або про вимогу щодо внесення необхідних змін до матеріалів заявки.
Якщо за результатами формальної експертизи виявиться, що заявлена пропозиція не належить до об'єктів промислової власності або вона стосується тих об'єктів, які не можуть бути визнані промисловою власністю, то відповідна установа повідомляє заявника про відмову у виданні патенту. Зазначена відмова оформляється спеціальним рішенням відповідної установи.
У разі виявлення у заявочних матеріалах інших відхилень від вимог закону про це повідомляється заявник, якому відповідна установа встановлює конкретний строк для внесення змін і уточнень до заявочних матеріалів. Якщо протягом визначеного строку зазначені зміни і уточнення та інші невідповідності не будуть усунуті, відповідна установа повідомляє заявника про відмову у видачі патенту. Проте заявник може клопотати про продовження строку для усунення виявлених недоліків заявки.
Результатом формальної експертизи здебільшого буває, що заявка відповідає встановленим вимогам і документ про сплату збору за подання заявки також є в наявності. Відповідна установа повідомляє заявника про завершення формальної експертизи. Це означає, що наступним етапом розгляду заявки може стати проведення кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) заявки.
Проте законодавство надає заявнику право просити видати йому деклараційний патент на винахід. При відповідності заявки вимогам законодавства та наявності документа про сплату збору за подання заявки, відповідна установа проводить експертизу на локальну новизну.
Деклараційний патент на винахід - це різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід. Деклараційний патент може бути виданий і на корисну модель - патент, що видається на корисну модель за результатами лише формальної експертизи.
Експертиза на локальну новизну - це складова частина кваліфікаційної експертизи, що має своєю метою виявлення лише локальної новизни. Локальною новизною визнається така, що встановлюється за виданими в Україні патентами на винаходи і поданими до відповідної установи заявками про видачу патентів.
Отже, за бажанням заявника йому може бути виданий на винахід чи корисну модель деклараційний патент. Зрозуміло, що деклараційні патенти на винаходи і корисні моделі видаються за позитивних експертиз.
Наступним етапом у розгляді заявок на об'єкти промислової власності є публікація в офіційному бюлетені відповідна установа відомостей про заявку. Зміст зазначених відомостей визначається відповідною установою і вони публікуються через 18 місяців від дати подання заявки на об'єкт промислової власності. Якщо за заявкою заявлено пріоритет, то 18 місяців відраховуються від дати пріоритету. За бажанням заявника зазначені відомості можуть бути опубліковані раніше встановленого строку. На прохання заявника його ім'я може не згадуватися у цій публікації. Після публікації зазначених відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки. Порядок ознайомлення визначений інструкцією про порядок ознайомлення з матеріалами заявки на винахід (корисну модель) та відомостями, що занесені до Державного реєстру патентів України на винаходи і Державного реєстру патентів на корисні моделі від 9 березня 1995 р. Щодо промислових зразків є така сама інструкція від 21 липня 1995 р.
Відомості про заявку на видачу деклараційного патенту на винахід чи корисну модель не публікуються.
Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) заявки на видачу патенту України проводиться лише щодо винаходів. На інші об'єкти промислової власності кваліфікаційна експертиза не проводиться.
Кваліфікаційна експертиза заявок на винаходи проводиться лише за клопотанням будь-якої особи та наявності документа про сплату збору за проведення такої експертизи. Мета зазначеної експертизи - відповідність заявленої пропозиції умовам патентоспроможності, тобто на новизну, рівень винахідництва та промислову застосовність.
Клопотати про проведення кваліфікаційної експертизи може сам заявник, який зобов'язаний подати це клопотання не пізніше трьох років від дати подання заявки. Якщо протягом зазначеного строку таке клопотання не надійде, заявка вважається відкликаною.
Клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи може, крім заявника, подати будь-яка інша особа. Клопотання іншої особи має надійти до відповідної установи лише після публікації відомостей про заявку на винахід, але в межах трьох років від дати подання заявки. Кваліфікаційна експертиза провадиться за рахунок особи, яка порушила клопотання про її проведення. Експертний висновок надсилається цій особі.
Під час проведення кваліфікаційної експертизи заявки на винахід відповідна установа може вимагати від заявника додаткові матеріали, без яких проведення експертизи неможливе, а також запропонувати змінити формулу винаходу.
На підставі результатів кваліфікаційної експертизи відповідна установа має повідомити заявника про можливе рішення щодо видачі патенту, про відмову у видачі патенту чи вимоги про необхідність надання додаткових матеріалів, без яких проведення експертизи неможливе.
Початком проведення кваліфікаційної експертизи є дата одержання відповідною установою клопотання про її проведення. Якщо таке клопотання надійшло до завершення формальної експертизи, то початком проведення кваліфікаційної експертизи буде дата закінчення формальної експертизи.
На підставі позитивних результатів кваліфікаційної експертизи Установа приймає рішення про видачу патенту на винахід [1, 6, 14, 17].
На будь-якому стані розгляду заявки на об'єкт промислової власності заявник має право відкликати свою заявку, проте до прийняття рішення про видачу патенту. Заявка на видачу патенту на винахід може бути перетворена заявником на заявку для видачі деклараційного патенту на винахід, і навпаки, у будь-який час до одержання ним рішення відповідної установи про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Заявник має право перетворити заявку про видачу патенту (деклараційного патенту) на винахід на заявку про видачу деклараційного патенту на корисну модель і навпаки в будь-який час до одержання рішення відповідної установи. У таких випадках зберігається початкова дата подання заявки до Установи, а якщо заявлено пріоритет, - дата її пріоритету.
Від дати подання заявки до відповідної установи і до публікації відомостей про заявку або публікації відомостей про видачу патенту матеріали заявки вважаються конфіденційною інформацією. Забороняється доступ третіх осіб до цієї інформації. У разі порушення цього правила винні несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.
У процесі розгляду заявки на об'єкт промислової власності до прийняття рішення про видачу патенту допускається заміна заявника. Вона може здійснюватися на підставі передачі права на одержання патенту на підставі договору або застосування закону чи виконання рішення суду, а також внаслідок реорганізації чи ліквідації юридичної особи. Заявник або особа, яка заступила заявника, подає до відповідної установи заяву про необхідність такої заміни. До заяви мають бути додані документ чи засвідчена копія документа, що послужив підставою для такої заміни. Якщо відбувається заміна не всіх заявників, а тільки окремих, заява про таку заміну має бути підписана всіма заявниками, які подали заявку.
Після опублікування відомостей про заявку в офіційному бюлетені відповідної установи винаходу надається тимчасова правова охорона в обсязі формули, з урахуванням якої вони опубліковані. Правова охорона дає заявнику право на одержання компенсації за завдані йому збитки після публікації відомостей про заявку від особи, яка неправомірно використала пропозицію. Компенсація може мати місце за таких умов:
1) зазначена особа дійсно знала, що відомості про заявку на винахід, який нею використовується без дозволу заявника, опубліковані;
2) зазначена особа одержала письмове повідомлення українською мовою із зазначенням номера заявки про неправомірне використання заявленої пропозиції;
3) зазначена компенсація виплачується заявникові лише після одержання ним патенту на заявлену пропозицію.
Дія тимчасової охорони припиняється від дати публікації в офіційному бюлетені відповідної установи відомостей про видачу патенту на винахід чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки.
Дія тимчасової правової охорони за міжнародною заявкою починається від дати її публікації відповідною установою за тих самих умов.
Наступним етапом у процесі розгляду заявки на об'єкт промислової власності є реєстрація патенту (свідоцтва). Установа на підставі рішення про видачу патенту на винахід чи деклараційного патенту на корисну модель і промисловий зразок здійснює державну реєстрацію патентів у відповідних державних реєстрах. Державна реєстрація патентів можлива лише за однієї неодмінної умови - сплати встановленого збору за їх видачу.
Реєстрація патентів на об'єкти промислової власності України здійснюється відповідно до Положення про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на винаходи від 25 липня 2000 р., Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі від 20 червня 2001 р., Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки від 12 квітня 2001 р.
Після внесення до зазначених Реєстрів відомостей про державну реєстрацію патентів будь-яка особа має право ознайомитися з ними. Порядок ознайомлення із зазначеними даними визначається відповідною установою.
На підставі державної реєстрації патентів України на об'єкти промислової власності відповідна установа у своєму офіційному бюлетені публікує відомості про видачу патентів. Протягом трьох місяців від дати публікації відомостей про видачу патентів Установа публікує опис до патенту (деклараційного патенту), що містить формулу та опис винаходу і корисної моделі, а також креслення, якщо на нього є посилання в описі винаходу чи корисної моделі.
Після публікації відомостей про видачу патенту (деклараційного патенту) будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки.
Такі самі правила встановлені й щодо патентів на промислові зразки.
Порядок ознайомлення з цими матеріалами встановлений інструкцією про порядок ознайомлення з матеріалами заявки на винахід (корисну модель) і відомостями, внесеними в Державний реєстр патентів України на винаходи і Державний реєстр патентів України на корисні моделі від 9 березня 1995 р., Інструкцією про порядок ознайомлення з матеріалами заявки на промисловий зразок і відомостями, внесеними в Державний реєстр патентів України на промислові зразки від 21 липня 1995 р.
На підставі державної реєстрації патентів України на об'єкти промислової власності Установа у своєму офіційному бюлетені публікує відомості про видачу патентів. Протягом трьох місяців від дати публікації відомостей про видачу патентів Установа публікує опис до патенту (деклараційного патенту), що містить формулу та опис винаходу і корисної моделі, а також креслення, якщо на нього є посилання в описі винаходу чи корисної моделі.
Після публікації відомостей про видачу патенту (деклараційного патенту) будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки.
Такі самі правила встановлені й щодо патентів на промислові зразки.
Порядок ознайомлення з цими матеріалами встановлений Інструкцією про порядок ознайомлення з матеріалами заявки на винахід (корисну модель) і відомостями, внесеними в Державний реєстр патентів України на винаходи і Державний реєстр патентів України на корисні моделі від 9 березня 1995 р., Інструкцією про порядок ознайомлення з матеріалами заявки на промисловий зразок і відомостями, внесеними в Державний реєстр патентів України на промислові зразки від 21 липня 1995 р.
1. Що являє собою патент?
2. Які права патентовласника Ви знаєте?
3. Які обов'язки патентовласника відомі Вам?
4. Що таке критерій патентоспроможності "новизна"?
5. Що являє собою кваліфікаційна експертиза?
6. В чому різниця між деклараційним і повним патентом?
7. В чому полягає відмінність "прототипу" від "аналогів"?
8. Що являє собою критерій патентоспроможності "рівень винахідництва"?
9. В чому полягають особливості критерію патентоспроможності "промислова застосовність" від попередніх?
10. Які винаходи не визнаються патентоспроможними і чому?
