5 ОФОРМЛЕННЯ МАТЕРІАЛІВ ЗАЯВКИ НА ВИНАХІД АБО КОРИСНУ МОДЕЛЬ

Заява на видачу патенту України подається українською мовою за відповідними формами і має містити необхідну інформацію про заявника. Право підпису заяви має автор, його спадкоємці або уповноважені ними особи. Якщо заяву підписує остання, то додатково додається документ, що засвідчує передачу цих повноважень. Безперечно, що і право спадкоємності також засвідчується документально.

Як трактує законодавство, опис винаходу/корисної моделі (КМ) має розкривати його суть і підтверджувати обсяг правової охорони, визначеної формулою, а також бути написаний державною мовою.

Починається опис винаходу/КМ з індексу рубрики діючої редакції МПК, якої стосується винахід, що заявляється, та його назви, і повинен вміщувати такі розділи:

- галузь техніки, до якої належить винахід/КМ;

- рівень техніки;

- суть винаходу/КМ;

- перелік фігур креслень, якщо вони додаються;

- інформацію, що підтверджує можливість здійснення винаходу/КМ;

- формулу винаходу/КМ;

- джерела інформації;

- підпис автора або співавторів.

Заміна розділу опису в цілому або його частини посиланням на джерела, в яких наведені необхідні відомості, не дозволяється.

Назва винаходу/КМ має характеризувати його призначення, відповідати суті технічного рішення і, як правило, певній рубриці МПК.

Назва може бути доповнена ім'ям автора або спеціальною назвою, яка присвоюється згідно із заявою автора, що подається на будь-якій стадії розгляду заявки (наприклад, "Передача Петрова").

Назва викладається в однині. Винятки становлять назви, які в однині не вживаються, наприклад "Спосіб азотування сталевих і чавунних виробів".

У назві винаходу/КМ слід вживати частку для. Наприклад, слід писати не "Подаючий пристрій", а "Пристрій для подачі..."

Опис заявки має кілька розділів.

Розділ перший. "Галузь техніки, до якої належить винахід (КМ)". Він найпростіший. Тут напевно, все зрозуміло і без коментарів. Єдине, про що слід, на наш погляд, сказати, то це про форму його викладення. У патентній практиці прийнята певна структура цього розділу. Починається він словами: "Винахід/КМ відноситься до..." і далі подається галузь його застосування, а в разі потреби, уточнюється місце застосування.

У наступному розділі "Рівень техніки" зазначаються відомості про аналоги та прототип. На початку розділу подається коротка технічна характеристика одного або декількох аналогів (не більше трьох), де розкриваються їх суттєві ознаки, а також відмічаються недоліки, які частково або повністю усуваються в даній заявці. Кожен аналог описується окремо і починається з червоного рядка. Опис аналогів починається, як правило, традиційно: "Відомо пристрій (спосіб) для..." і завершується посиланням на джерело інформації в квадратних дужках. Докладна бібліографічна інформація про це джерело подається в кінці заявки в розділі "Джерела інформації". Продовжується розділ описом прототипу, який починається також традиційно. Наприклад, "Найбільш близьким за технічною суттю та результатом, що досягається, до об'єкта, який заявляється, є...". Тут зазначаються ознаки, з виділенням тих з них, які збігаються з суттєвими ознаками об'єкта, що заявляється, а також наводяться причини, що перешкоджають одержанню потрібного технічного результату. Посилання на джерело інформації робиться аналогічно вищезгаданому.

Особливістю цього розділу при описі групи винаходів є те, що відомості про аналоги та прототип наводяться окремо для кожного об'єкта. Наприклад, окремо для способу та окремо для пристрою, що реалізує цей спосіб [23].

Розділ "Суть винаходу/КМ" умовно складається з трьох частин. У першій детально розкривається завдання, на розв'язання якого спрямоване запропоноване рішення. При формулюванні завдання має бути відображено:

- призначення об'єкта, який слід розробити чи вдосконалити;

- зазначення у загальному вигляді змін та (або) вдосконалень, які привносяться до об'єкта;

- зазначення технічного результату, який слід очікувати при здійсненні даного винаходу/КМ.

Якщо це можливо, в тексті бажано зазначити споживчі властивості об'єкта, пов'язані з технічним результатом. Наприклад, "В основу винаходу покладено завдання створити таке джерело електроживлення, в якому нове виконання блоків запуску дозволило б забезпечити прилади стабільною напругою, яка вимикається при недостатній вхідній напрузі, і, за рахунок цього, підвищується надійність джерела".

У другій частині подається короткий зміст винаходу/КМ у вигляді сукупності всіх суттєвих ознак, що зазначені у його формулі з виділенням тих, які характеризують новизну даного технічного рішення. Наприклад, "Поставлене завдання вирішується завдяки тому, що флюс для обробки алюмінієвих сплавів, який містить натрій, калій хлористий та кріоліт, додатково включає буру при такому кількісному співвідношенні інгредієнтів".

А в третій частині розділу розкривається вплив суттєвих ознак на зазначений результат, тобто відмічається причинно-наслідковий зв'язок між суттєвими ознаками запропонованого винаходу/КМ і результатом, що досягається. Наприклад, "Завдяки зміні конструктивного виконання... досягається зменшення обертального моменту на валу. Це в свою чергу, приводить до можливості зменшення поперечного перерізу вала. Наслідком цього є зменшення металомісткості пристрою". Якщо формула багатоланкова, то слід навести характеристику не тільки першого пункту, але й у вигляді окремих абзаців розкрити зміст всіх її додаткових пунктів. Про саму формулу поговоримо дещо пізніше.

Для групи винаходів зазначені відомості, у тому числі і стосовно технічного результату, слід наводити для кожного винаходу окремо [23].

Розділ "Перелік фігур і креслень". Тут наводиться перелік усіх фігур креслень та інших ілюстраційних матеріалів (діаграм, графіків і т. п.), потрібних для роз'яснення суті запропонованого рішення. Кожне графічне зображення нумерується як самостійна фігура, незалежно від виду зображення (окремі проекції, розрізи, перерізи тощо). Перелік фігур перераховується в тій послідовності, в якій вони пронумеровані на аркушах графічного зображення. До номера кожної фігури додається пояснення, що на ній зображено. Фігури розташовуються в стовпець. Доцільно цей розділ розпочинати фразою: "Технічна суть запропонованого... пояснюється кресленнями, на яких:

Фіг. 1 ...

Фіг. 2 ..."

Якщо графічне зображення складається тільки з однієї фігури, то остання не нумерується.

Графічні матеріали заявки повинні повністю відповідати опису винаходу/КМ. Однак зображення не слід завантажувати несуттєвими елементами та подробицями, а також тими, що не наведені в його описі.

Графічні зображення виконуються чорними лініями на непрозорому матеріалі або гладкому цупкому папері. Другий та решту примірників графічних зображень допускається подавати у вигляді чітких копій на світлому фоні. Формат аркушів - А4 (210ґ297). Рекомендується використовувати поля не менші: верхнє та ліве – 25 мм, праве – 15 мм та нижнє – 10 мм.

Кожна фігура повинна виконуватися на окремому аркуші. Інформацію на аркуші слід розташовувати так, щоб його лівий верхній кут був чистим (місце для службових поміток). У правому верхньому куту розташовується назва винаходу. Під графічним зображенням проставляється слово "Фіг." та в разі потреби її порядковий номер. Нижче, в правому нижньому куту робиться напис: "Автор(и)" і далі наводяться їх прізвища та імена. Останній справедливий завжди, незалежно чи є автор одночасно і заявником, тобто господарем майбутнього патенту. Якщо авторів декілька, то їх прізвища розташовуються у стовпець. В разі, коли заявником є інша фізична або юридична особа, то на аркуші з фігурою все одно засвідчується інформація про автора(ів).

Креслення зображуються в масштабі з урахуванням усіх правил ЄСКД, але розміри при цьому не вказуються. Схеми подаються без масштабу і також виконуються за відомими правилами.

Цифрові позначення на фігурах слід розташовувати між собою на віддалі, що допускає написання поряд додаткового цифрового позначення, яке може бути введено при коректуванні. Ці позначення розміщуються над поличкою виносної лінії, що закінчується точкою. Висота цифр позначень та іншої інформації - не менше 5 мм [23].

У розділі "Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу/КМ" наводять інформацію про найкращий з варіантів використання запропонованого технічного рішення. Показують можливість одержання зазначеного в розділі "Суть винаходу/КМ" технічного результату. Особливості цього розділу розкриваються при викладенні змісту різних об'єктів винаходу: пристрою, способу тощо. Для КМ справедливі всі зауваження, що стосуються пристрою.

Відомості стосовно пристрою/КМ включають опис об'єкта в статичному стані, що розкриває його конструкцію, а також в динаміці, де подаються особливості функціонування останнього. В описі слід наводити посилання на цифрові позначення графічних зображень. Посилання на ці позначення робляться в послідовності в міру згадування елементів в тексті заявки, починаючи з одиниці. Якщо в заявці декілька фігур, то для позначень використовується наскрізна нумерація, і перша позиція завжди повинна розташовуватись на першій фігурі.

У першій, статичній частині опису, окрім конструктивних, в разі необхідності, наводяться технологічні особливості пристрою. Починається перша частина словами: "Пристрій складається з ...", друга, динамічна - "Пристрій працює ...".

Якщо пристрій містить елемент, охарактеризований на функціональному рівні, і форма реалізації, що наводиться, припускає використання багатофункціонального засобу, який програмується або переналагоджується, то подаються відомості, що підтверджують можливість використання таким методом конкретної призначеної для цього функції в складі даного пристрою. У випадку, коли в числі такої інформації наводиться алгоритм, зокрема обчислювальний у вигляді блок-схеми, або, коли це можливо, у вигляді відповідного математичного виразу.

Все вищезазначене цілком справедливе і для опису відомостей, що підтверджують можливість реалізації КМ.

Відомості, які підтверджують можливість реалізації винаходу, що стосується способу, включають посилання на послідовність дій (заходів, операцій) над матеріальним об'єктом. А також на умови проведення, конкретні режими (тиск, температура тощо) і, якщо це необхідно, на пристрій, речовину або штами, які використовуються при цьому.

При описуванні способу, який характеризується використанням відомих засобів (пристроїв, речовин і штамів), посилаються на ці засоби і підтверджують відомостями про них. При використанні невідомих засобів наводиться їх характеристика, а у випадку необхідності ще й додається графічне зображення.

При використанні в способі нових речовин розкривається метод їх одержання.

Для винаходу, який стосується застосування пристрою, способу, речовини тощо за новим призначенням, наводяться відомості, які підтверджують можливість реалізації ними цього призначення [23].

Наступний розділ - формула винаходу/КМ. По суті цей розділ - є квінтесенцією всієї заявки. Всі попередні розділи заявки були потрібні для задоволення єдиної мети - максимального пояснення і ілюстрування суті винаходу. Адже формула винаходу/КМ - це його коротка характеристика, складена за певними правилами, що становить сукупність суттєвих ознак, необхідних і достатніх для практичної реалізації технічного рішення. Основне призначення формули - правове. Саме формула визначає межі юридичної сили заявки, а згодом - і патенту.

Задоволення вказаних потреб реалізовується у формулі винаходу/КМ завдяки п’яти основним якостям: лаконічності, визначеності, повноті, єдності винаходу та широті.

З лаконічністю, напевне, все зрозуміло. Щодо визначеності - мається на увазі, що всі наведені ознаки однозначно і не інакше трактувати суть винаходу/КМ не можуть, при цьому чітко визначаючи кордони правової охорони об'єкта, що заявляється, та відповідно права заявника.

Повнота формули визначається безпосереднім включенням до неї всіх суттєвих ознак, що характеризують винахід/КМ.

Поняття єдності винаходу/КМ трансформується через відповідність вимозі, один документ стосується одного винаходу або групи винаходів, які пов'язані між собою настільки, що становлять єдиний винахідницький задум.

І нарешті - широта. Парадоксально, але незважаючи на всю лаконічність і конкретику, формула має охоплювати якомога ширший правовий простір, що логічно випливає з інтересу заявника. Бо розширення охоронного кола відповідно збільшує і кількість об'єктів, що підпадають під дію формули. Для цього об'єкт винаходу має характеризуватись досить загальними ознаками, які звичайно відповідають його новизні.

У патентній практиці використовується два види формул: одноланкова та багатоланкова. Друга застосовується в разі потреби уточнення сукупності суттєвих ознак в окремих випадках виконання і використання винаходу або для характеристики групи винаходів. Відповідно для розв'язання решти завдань використовується одноланкова формула.

Структурно, багатоланкова формула включає один незалежний пункт і решту залежних пунктів.

Одноланкова формула складається виключно з одного незалежного пункту.

Незалежні пункти, як правило, не містять посилань на інші пункти формули і завжди передують залежним. Залежні пункти групуються разом з тим незалежним пунктом, якому вони підпорядковані.

У незалежний пункт формули включається сукупність суттєвих ознак, достатніх для одержання результату, що проявляється у всіх випадках, на які поширюється обсяг правової охорони.

Складається незалежний пункт у вигляді одного речення, в якому логічно пов'язані між собою всі суттєві ознаки, що характеризують об'єкт, який заявляється.

Умовно цей пункт будується ніби з трьох цеглинок. Перша - назва винаходу. Слідом розташовується так звана обмежувальна частина , яка об'єднує ознаки, загальні для об'єкта, що заявляється, та прототипу (відомі ознаки). Далі, після своєрідного "рубікону", яким є вираз: "який (яка) відрізняється, тим, що ...", подається відрізняюча частина. У цій основній частині незалежного пункту формули подається характеристика ознак, що відрізняють об'єкт, який заявляється, від прототипу (нові ознаки) [9, 14, 23].

Ми вже підкреслювали, що основна мета формули - правова. Саме тому до першого так званого незалежного пункту формули висуваються певні основні вимоги. З цією метою в перший пункт включаються всі суттєві ознаки, що характеризують об’єкт. І крім того, їх формулювання має бути максимально загальним. Наприклад, замість слів пригвинчений, припаяний і т.п. слід використовувати більш загальний термін - приєднаний.

Також слід пам’ятати, що збільшення кількості ознак, внесених до першого пункту формули конкретизує, а не узагальнює задачу і відповідно обмежує правове коло формули. Однак узагальнювати ознаки все ж слід, але настільки, щоб формула взагалі не втратила визначеності.

І ще слід пам’ятати. Формула має характеризувати не постановку задачі, не ідею, а її конкретне рішення у вигляді конструкції, схеми, технологічного процесу тощо.

Заборонено до вживання у формулі невизначених, скоріше емоційних термінів типу: товстий, холодний, достатньо легкий, міцний, невеликий тощо або слів: новий, особливий, спеціальний. Слід обминати вирази рекламного змісту та скорочення. Кожна нова ознака вводиться до тексту формули за допомогою слів: "складається з ...", "має ..." і т. д. Але це має робитися так, щоб було зрозуміло - введено нову ознаку чи змінено відому або встановлено новий взаємозв'язок між ознаками.

Тепер перейдемо до характеристики другої частини формули, а саме - залежної. До неї включаються суттєві ознаки, які характеризують об'єкт, що заявляється, в окремих випадках його використання або виконання. Ознаки, що вводяться до цих залежних або інакше додаткових пунктів, розвивають і конкретизують нові суттєві ознаки об'єкта, що переважно вказуються після слів, "що відрізняються...".

Тобто, в додаткових пунктах багатоланкової формули уточнюються ознаки, зазначені в першому пункті. Тому слід пам'ятати, що додаткові пункти не розширюють обсяг правової охорони заявки, а тільки роз'яснюють і уточнюють її. Це ще раз підкреслює, що саме перший незалежний пункт формули виключно визначає правову охорону об'єкта, що заявляється. Але саме додаткові пункти в разі конфлікту дозволяють встановити факт використання винаходу/КМ і полегшують тим самим правову охорону промислової власності.

Обмежувальна частина залежного пункту формулюється стандартно. Наприклад, "Спосіб за п.1 відрізняється тим, що ...", або "Пристрій за п. 1 ...". Відрізняюча частина, як і в незалежному пункті, починається після слова "відрізняється". Далі наводиться сукупність ознак, що уточнює або розвиває особливості певної суттєвої ознаки, наведеної в незалежному пункті 1 формули.

Характеристика пристрою/КМ має відбивати його принципову конструктивну схему, за якою повинно бути можливим розробити та виготовити цей об'єкт. Причому, пристрій має характеризуватися у статиці. У формулі, що характеризує пристрій, не припустиме використання дієслів. У разі потреби слід вживати вирази типу "з можливістю обертання (регулювання, переміщення тощо)".

Нагадаємо дуже коротко ще раз, що ознаки, які характеризують пристрій, можуть бути:

- по-перше, сукупністю конструктивних елементів, деталей, вузлів тощо, пов'язаних певним чином між собою;

- по-друге, саме взаємозв'язком між елементами пристрою, тобто наявність безпосередніх зв'язків між ними. До того ж, характер цієї взаємодії може бути конструктивним, функціональним або змішаним;

- по-третє, формою виконання елементів деталей або інших одиниць і їх взаємний зв'язок;

- нарешті останнє - матеріалом, з якого виконано окремі елементи або пристрій в цілому.

Корисна модель також характеризується, як правило, певними ознаками:

- наявністю конструктивного (конструктивних) елемента (елементів) або зв'язків між ними;

- взаємним розташуванням елементів;

- формою виконання елементів або пристрою в цілому. Наприклад, геометрична форма;

- формою виконання зв'язків між елементами;

- параметрами або іншими характеристиками елементів та їх взаємозв'язком;

- матеріалом, з якого вони виконані, середовищем функціонування елементів.

Що стосується способів, то тут слід згадати, що ці винаходи передбачають виконання в заданій послідовності певних дій, операцій тощо, направлених на одержання конкретного технічного результату. Тому, на відміну від попереднього, в формулі, що характеризує спосіб, просто необхідне використання дієслів дійсного стану в третій особі множини. Наприклад, встановлюють, подають, піддають обробці, переміщують, пресують тощо.

Відповідно ознаками способу можуть виступати сукупність дій або умови, за яких вони відбуваються, а також характеристика об'єкта, на який діють даним методом, або особливості певних допоміжних елементів. Наприклад, пристосувань якихось речовин або одного (кількох) штама мікроорганізмів. Три останні ознаки використовуються в разі, якщо без цього неможлива реалізація способу.

До речовин відносяться одержані нехімічним шляхом, тобто простим механічним змішуванням інгредієнтів за допомогою фізико-хімічних перетворень сплави (скло, емалі, керамічні матеріали) або речовини, отримані чисто хімічним шляхом (високомолекулярні або прості хімічні з'єднання).

Формулу, що характеризує групу винаходів, подають як поєднання окремих формул, які характеризують кожен з об'єктів, об'єднаних в цю групу.

Контрольні запитання

1. Яку структуру має заявка на винахід?

2. В чому полягає різниця між “аналогом” і “прототипом”?

3. Що являє собою багатоланкова формула винаходу?

4. Чи є відмінності в оформленні заявки на пристрій і на спосіб?

5. Особливості складання формули винаходу на пристрій.

6. Особливості складання формули винаходу на спосіб.

7. Особливості складання формули винаходу на речовину.