Сьогодні Українське законодавство визначає комп'ютерні програми виключно як об'єкти авторського права. Так, ст. 8 Закону про авторські права в редакції від 11 липня 2001 р., що діє на даний момент, визначає комп'ютерні програми як окремий об'єкт авторського права; ст. 18 цього ж закону в повній відповідності з міжнародними конвенціями, учасницею яких є й Україна, встановлює, що комп'ютерні програми охороняються як літературні твори незалежно від способу чи форми вираження програм. Разом з тим, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р. з наступними змінами й доповненнями визначає, що комп'ютерні програми не можуть одержати охорону згідно з цим законом. З іншого боку, п. 3 ст. 8 Закону про авторські права стверджує, що передбачена цим законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору й не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані в творі. Це означає, що в Україні охороняється лише форма виразу програм (по-суті, вихідний та об'єктний коди), а їхні структура, алгоритми й ідеї, що лежать в основі програм, не підлягають охороні й можуть вільно використовуватись третіми особами.
До речі, країни англо-американської правової системи цей недолік авторсько-правової охорони комп'ютерних програм вирішили за допомогою судових прецедентів. Так, 4 серпня 1986 р. Апеляційний суд США прийняв принципове рішення про обсяг охорони комп'ютерних програм, в якому зазначалося, що охорона комп'ютерних програм не обмежується випадками прямого або часткового копіювання, а поширюється на структуру програми й на переклад з однієї машинної мови на іншу. Доцільність охорони структури, алгоритмів та ідей, які лежать в основі програми, поряд з охороною форми її виразу, приводить до висновку про необхідність введення особливого режиму охорони комп'ютерних програм. Численні публікації з цього приводу доводять інтерес як науковців, так і практиків (юристів і програмістів) до цієї проблеми. Однак ситуація досі залишається невирішеною.
Отже, комп'ютерна програма в Україні є об'єктом авторського права й охороняється як літературний твір. Означення цього об'єкта містить ст. 1 Закону про авторські права "Означення термінів": комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).
На комп'ютерні програми поширюються правила про об'єкти, суб'єкти, зміст і терміни охорони авторських прав. Слід зазначити, що на сьогодні Закон про авторське право встановлює досить довгий строк охорони авторських прав - 70 років з моменту смерті автора або останнього із співавторів. На комп'ютерні програми поширюються всі випадки вільного використання творів, крім вільного використання в особистих цілях.
Особливості режиму охорони саме комп'ютерних програм як особливого виду творів визначає ст. 24 Закону про авторські права. Ця стаття дає користувачеві комп'ютерної програми право зробити й зберігати одну архівну або резервну копію правомірно придбаної програми, а також декомпілювати (перевести з об'єктного коду в вихідний текст) й модифікувати програму (внести зміни) винятково для досягнення взаємодії з іншими програмами. При цьому в разі, якщо подальше використання програми стає неправомірним, архівна або резервна копія має бути знищена. Наприклад, у разі продажу програми третій особі первісний власник втрачає право користуватись програмою і має стерти її зі свого комп'ютера та знищити архівну (резервну) копію. Що до декомпіляції програм, то практично всі правовласники забороняють такі дії незалежно від їхнього призначення. При цьому не слід забувати про те, що на території України діятиме норма ст. 24 Закону про авторські права щодо декомпіляції, оскільки вона є імперативною.
Слід звернути увагу на таке виключне майнове авторське право, як дозвіл або заборона подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором (пп. 9 п. 3 ст. 15 Закону про авторські права). Цей вид використання в першу чергу застосовується до комп'ютерних програм і їхнього використання в комп'ютерних мережах, в тому числі в Інтернеті. Отже, законодавство визначає, що розміщення твору, в тому числі комп'ютерної програми, в Інтернеті без дозволу автора або правовласника є забороненим і вважатиметься порушенням авторських прав. Використання розміщеного в Інтернеті твору без дозволу автора або правовласника також є порушенням авторських прав.
Торкнемося питання закритих і відкритих вихідних кодів комп'ютерних програм, а також безоплатних ("free-ware") та умовно-безоплатних ("shareware") програм. Програмісти в процесі написання програм працюють з так званим "вихідним" кодом. Але для нормальної дії програми її необхідно "компілювати", тобто перетворити з вихідного коду в цифрову форму. Загальнодоступним залишається "об'єктний" код. У разі, якщо програма є досить складною, процес декомпіляції ускладнюється або стає майже неможливим. Скопіювати таку програму (із закритим вихідним кодом) можна, але коректно внести зміни або запозичити щось для написання іншої програми - ні. Саме в таких випадках компанії-розробники дорогих комерційних програм із закритим вихідним кодом охороняють цей код як конфіденційну інформацію.
Разом з тим, в Інтернеті можна знайти безліч програм з відкритими вихідними кодами, що поширюються на умовах різних спеціальних ліцензій. Найбільш розповсюдженою з них є так звана Генеральна публічна ліцензія (GRL), що проповідує принцип "авторська ліва" ("Соруleft"). Цей принцип означає, що автор дозволяє використовувати свою розробку кожному користувачеві, однак за умови, що останній також поширюватиме свою програму з відкритим вихідним кодом і дозволить використовувати її на тих самих умовах. Таким чином, принцип "авторська ліва" спрямований не на обмеження прав суспільства на користь автора, а на розширення кола користувачів програми, яка використовується з метою створення "вільного програмного забезпечення" на противагу дорогим комерційним програмам.
Найбільш поширені такі порушення прав на програмне забезпечення: відтворення й розповсюдження програмного забезпечення на дискетах та компакт-дисках; установка «піратського» програмного забезпечення на комп'ютер, що продається; відтворення й розповсюдження програмного забезпечення через Інтернет.
Щодо першого виду порушень, то в такому разі виявити порушення авторських прав, як правило, найлегше. Фальсифікований носій та упаковка мають інший вигляд, ніж оригінальні. Часто "піратське" програмне забезпечення продається на "самописних" дисках, тоді як правовласники випускають в обіг лише диски, виготовлені промисловим способом. Упаковка фальсифікованих дисків низької якості, а може бути й простою ксерокопією оригінальної упаковки. На одному "піратському" диску може бути записаний збірник програм, та ще й різних правовласників, що свідчить про безумовну контрафактність продукту. Але трапляються й такі "піратські" диски, які дуже схожі на оригінальні: збігаються образ диска, поліграфія, коробка. Для того, щоб відрізнити "ліцензійну" продукцію від дуже схожої "піратської" правовласники застосовують такі спеціальні захисні засоби, як голографічні наклейки, сертифікати й ліцензії, виготовлені на спеціальному папері. Отже, для вирішення питання про контрафактність програмного забезпечення, яке розповсюджується на компакт-дисках і дискетах, порівнюється зовнішній вигляд продуктів, що викликають підозру, з оригінальними примірниками правовласника. Ще однією ознакою контрафактності є ціна продуктів.
При другому виді порушень та у випадку, коли сам користувач вже встановив програму на свій комп'ютер, виявити порушення авторських прав на програмне забезпечення вже складніше. Але в багатьох випадках простий аналіз програми дозволяє виявити такі ознаки контрафактності, як наявність спеціальних програм "креків" або певного нестандартного установлення програми. Водночас легальність програмного забезпечення, встановленого на жорсткий диск, підтверджують оригінальні упаковки й оформлення дискет і дисків, випущених правовласником, експлуатаційна документація, сертифікати й ліцензії, які входили в пакет при придбанні продукту. Причому характер використання програми не може суперечити умовам, передбаченим у ліцензіях та інших експлуатаційних документах. Так, наприклад, у ліцензії має зазначатись кількість комп'ютерів, на яких можна встановити придбаний продукт. Також користувачі "ліцензійного" програмного забезпечення мають зберігати договори купівлі-продажу продуктів, бланки-замовлення, накладні й документи, що підтверджують оплату придбаних продуктів. Наявність вказаних документів навіть у разі придбання неліцензійних примірників програм свідчитиме про недоречність дій особи, яка здійснила таке придбання, за умови значної схожості контрафактного й оригінального продуктів.
Найскладнішим завданням є виявлення порушень авторських прав на програмне забезпечення шляхом розповсюдження програм Інтернетом. Тут необхідно з'ясовувати безпосередньо у правовласників, чи надавали вони дозвіл на таке розповсюдження, і яким чином користувач може використовувати програму, яку він «скачав» з Інтернету. Так, деякі правовласники розміщують свої продукти (повністю або демо-версії) в Інтернеті й надають право необмеженій кількості осіб використовувати їх, але лише для власних некомерційних цілей.
Перед придбанням ліцензійного програмного забезпечення, якщо немає повного розуміння як це зробити, варто в першу чергу звернутись до ресурсів Інтернету. Усі розробники й правовласники програмних продуктів мають сайти, на яких можна знайти необхідну інформацію про продукт - його функціональне призначення, можливості, зовнішній вигляд, підтвердження ліцензійності, комплектацію продукту тощо. Крім того, на таких сайтах як правило можна знайти інформацію про продавців продуктів (у разі наявності — сертифіковані партнери, дилери, роздрібна мережа).
Як приклад розглянемо процедуру придбання ліцензійних програмних продуктів компанії Microsoft. Її російськомовний сайт, на якому є й інформація стосовно України, розміщений за адресою: www.microsoft.com/rus.
Microsoft вважає придбання програмного продукту придбанням ліцензій (прав) на використання цих продуктів. Тому основний принцип для ліцензійних продуктів цієї компанії - на кожний продукт має бути ліцензія. Умови ліцензії фіксуються в ліцензійних угодах, якими комплектуються продукти ("обгорткова ліцензія").
Microsoft здійснює продаж своїх продуктів на різних умовах:
1) "коробкові" версії продуктів (Full Package Produkt (FPP)) - можна придбати в роздрібній мережі. Це продукт, упакований в кольорову коробку, в якій містяться: сам носій, ліцензія та документація;
2) "передвстановлені" версії продуктів (Original Equipment Manufacture (ОЕМ)) - придбати можна лише разом з новим комп'ютерним обладнанням;
3) "корпоративні" ліцензії - програми ліцензування для організацій, які передбачають використання продукту в мережі робочих комп'ютерів.
При придбанні коробкових та ОЕМ-версій підтвердженням ліцензійності продуктів слугують усі компоненти придбаного пакета (ліцензійна угода, носії, документація, купон реєстраційної картки, сертифікат автентичності), а також чек/інвойс, що підтверджує факт придбання продукту. В разі, якщо пакет укомплектований ліцензією в електронному форматі, її рекомендується роздрукувати й зберігати з іншими документами на продукт.
При придбанні корпоративних ліцензій підтвердженням ліцензійних прав є іменний сертифікат.
Збереження зазначених документів здійснюється не тільки для підтвердження ліцензійності продуктів перед правоохоронними органами, а є необхідним для подальшого продажу продукту іншій особі, оскільки в такому разі всі компоненти продукту слід передати цій останній.
Російськомовний сайт Microsoft містить детальну інформацію про партнерів компанії, які здійснюють розповсюдження її продуктів, з розбивкою по містах.
Наприкінці хотілось би висловити сподівання щодо зменшення в Україні рівня піратства, в першу чергу, на ринку програмного забезпечення, що дозволить швидко розвиватися національним розробникам комп'ютерних програм.
Цей Закон визначає правові основи розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних і спрямований на захист інтересів суб'єктів авторського права і суміжних прав та захист прав споживачів.
Дія цього закону поширюється на відносини, що виникають у процесі розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.
База даних (компіляція даних) - сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації в довільній формі, у тому числі електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів;
відеограма - відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, диску для лазерних систем зчитування тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у формі запису, що є складовою частиною аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій;
відтворення примірників - виготовлення одного або більше
примірників аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп'ютерної програми, бази даних у будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати машина;
відтворювач - юридична чи фізична особа, яка замовила відтворення або самостійно здійснила таке відтворення на обладнанні, що є її власністю або перебуває в її володінні чи користуванні;
вініловий диск - диск, який виробляється з синтетичних матеріалів і на поверхні якого по спіралі розташовані канавки (доріжки) із записом звуку;
комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах);
контрольна марка - спеціальний знак, що засвідчує дотримання
авторських і (або) суміжних прав і надає право на розповсюдження
примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних. Контрольна марка є самоклейким знаком одноразового використання, зовнішній бік якого має спеціальний голографічний захист [17, 19, 47].
Розповсюдження на території України примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм та баз даних, а також їх прокат дозволяються лише за умови їх маркування контрольними марками.
Право на одержання контрольних марок мають імпортери, експортери та відтворювані примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.
Контрольні марки видаються відповідною установою. Будь-яка посередницька діяльність щодо одержання та розповсюдження контрольних марок забороняється.
Для одержання контрольних марок особи, зазначені в частині першій статті 4 цього закону (далі - заявники), подають до установи:
а) заяву встановленого зразка;
б) копію статуту, установчого договору (у випадках, передбачених законодавством) - для юридичних осіб;
в) копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;
г) копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (для юридичних осіб) або про присвоєння ідентифікаційного коду (для фізичних осіб);
д) перелік найменувань примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних встановленого зразка із зазначенням творів, зафіксованих на цих примірниках (мовою, що використовується для оригіналу відповідного примірника);
е) копію державного посвідчення на право розповсюдження та демонстрування аудіовізуальних творів - фільмів;
ж) копію договору про передачу (відчуження) майнових прав авторів і (або) суб'єктів суміжних прав або договори про передачу прав на використання аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних шляхом їх відтворення та розповсюдження примірників, починаючи з договору, за яким майнові права авторів і (або) суб'єктів суміжних прав або права на використання передаються на територію України, або починаючи з договору, за яким майнові права авторів і (або) суб'єктів суміжних прав або права на використання передаються від первинних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав (у разі виникнення цих прав на території України). Заявник подає копії зазначених договорів, а також оригінал договору, за яким безпосередньо заявникові передаються майнові права авторів і (або) суб'єктів суміжних прав або права на використання аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних. До договорів, складених іноземною мовою, додаються їх переклади українською мовою, посвідчені в установленому порядку;
з) копію ліцензії на здійснення господарської діяльності з впровадження голографічних захисних елементів.
Маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних контрольними марками здійснюють імпортери, експортери та відтворювачі цих примірників перед їх розповсюдженням.
Імпортовані примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних маркуються після митного оформлення на території України.
Примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, що експортуються, маркуються перед їх митним оформленням для перевезення через митний кордон України чи передачі іноземному контрагенту на митній території України.
Кожна упаковка примірника аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп'ютерної програми, бази даних маркується однією контрольною маркою.
Упаковка, яка є невід'ємною частиною декількох різних за змістом примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних або розміщених на декількох носіях частин одного аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп'ютерної програми, бази даних, маркується однією контрольною маркою.
Придбання примірника аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп'ютерної програми, бази даних, маркованого контрольною маркою, не є набуттям прав на публічне виконання, публічний показ, публічну демонстрацію, публічне сповіщення, майновий найм, побутовий чи комерційний прокат записаного на цьому примірнику аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп'ютерної програми, бази даних.
Маркуванню контрольними марками не підлягають:
1) примірники, на яких здійснено запис уривків аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, демонстраційні версії комп'ютерних програм та баз даних або уривків кількох аудіовізуальних творів, фонограм та відеограм, якщо такий запис зроблено з метою реклами цих аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм та баз даних, які розповсюджуються на безоплатній основі;
2) твори із звуко- або відеозаписом подій, що мають особистий характер (сімейних свят тощо), якщо таке відтворення здійснено з метою їх розповсюдження серед учасників цих подій;
3) примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, що перевозяться транзитом через митну територію України;
4) примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, якщо їх виготовлено на замовлення юридичної чи фізичної особи (далі - замовник) суб'єктом підприємницької діяльності, який самостійно здійснює процес відтворення на обладнанні, що є його власністю або перебуває в його володінні чи користуванні (далі - виробник), і передача виготовлених виробником цих примірників замовнику відбувається лише з додержанням таких умов:
замовлення виконується на підставі договору підряду з первинних матеріалів, їх компонентів або сировини, що належать замовнику, або повністю оплачені замовником;
матриці та інші первинні матеріали, у тому числі ті, що передаються електронним способом, які використовуються для виготовлення примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, є власністю замовника незалежно від того, передано такі матриці або інші первинні матеріали замовником чи виготовлено виробником у межах замовлення;
виготовлені на замовлення примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних передаються виробником замовнику в повному обсязі і не використовуються виробником для продажу як продукція його власного виробництва;
майнові права суб'єктів авторського права та суміжних прав на аудіовізуальні твори, фонограми, відеограми, комп'ютерні програми, бази даних належать замовнику і не переходять до виробника;
право власності на примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм та баз даних належить замовнику, який несе відповідальність за дотримання авторського права і суміжних прав на зазначені об'єкти права власності;
виготовлені на замовлення примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних за наявності законних підстав (зовнішньоекономічних договорів, контрактів тощо) вивозяться за межі митної території України і без їх розповсюдження в Україні;
вивезення з митної території України примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, виготовлених згідно з договором підряду, здійснюється безпосередньо виробником без передачі прав володіння, користування цими примірниками третім особам (крім тимчасової передачі таких прав транспортно-експедиторським організаціям для перевезення);
5) примірники комп'ютерних програм та баз даних, що є невід'ємною частиною періодичних друкованих видань, які містять в собі демонстраційні версії цих програм та баз даних, за умови обов'язкового посилання на право власника;
6) примірники комп'ютерних програм та баз даних, що є невід'ємною частиною обладнання, яке виготовлене або ввозиться на митну територію України [10, 17, 47].
Особи, винні у незаконному виготовленні, підробці, використанні або збуті незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, притягаються до адміністративної та кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Особи, винні у незаконному розповсюдженні примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, притягаються до цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності відповідно до закону.
У разі виявлення розповсюдження не маркованих контрольними марками примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних або маркованих контрольними марками, що мають серію і (або) номер, які не відповідають даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, або на них нанесено інформацію, яка не відповідає назві відповідного примірника, державні інспектори з питань інтелектуальної власності вилучають такі примірники.
Розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, упаковки яких не марковані контрольними марками або марковані контрольними марками, що мають серію чи містять інформацію, які не відповідають носію цього примірника, або номер, який не відповідає даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.
Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень вищезазначених - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.
Основні критерії оцінки програмного забезпечення.
1. Відповідність основних функцій програмного забезпечення вимогам покупця.
2. Ступінь точної і повної відповідності можливостей програмного забезпечення потребам покупця, тобто, проводиться оцінювання програмного забезпечення на відповідність даному критерію, яке містить у собі розгляд таких питань:
3. Чи буде програмне забезпечення працювати на ЕОМ покупця? Оцінка з цього критерію полягає в розгляді таких питань:
У випадку, якщо буде потрібно додаткове устаткування, повинні бути розглянуті питання ціни і можливості використання такого устаткування. Якщо конфігурація ЕОМ є близькою до мінімальної, тоді необхідно вирішити чи ефективно використовувати програмне забезпечення на такій конфігурації.
4. Яка програмна підтримка необхідна для використання програмного забезпечення на ЕОМ?
- "чи може програмне забезпечення працювати під керуванням операційної системи, що використовується звичайно покупцем на його ЕОМ;
- "чи можливо використовувати наявне в покупця програмне забезпечення разом із новим і в якій мірі;
- "на якій мові програмування написане програмне забезпечення і чи є ця мова стандартною і широковикористовуваною;
- "чи можуть спеціалісти покупця обслуговувати і модифікувати програмне забезпечення у разі потреби.
5. Чи відповідає продуктивність програмного забезпечення вимогам покупця? Продуктивність програмного забезпечення, що має однакові функціональні можливості, може дуже істотно відрізнятися і залежати від багатьох чинників (таких як: розмір використовуваної пам'яті, методи опрацювання інформації, методи введення-виведення і т. д.), і тому оцінити її досить важко. Найкращий спосіб оцінювання - тестування програмного забезпечення на реальних задачах на ЕОМ покупця. Проте це дорогий засіб і покупці звичайно користуються інформацією про характеристики програмного забезпечення з різноманітних довідників, а також ознайомлюються з відгуками користувачів, які вже його використовують.
6. Наскільки легко можна адаптувати програмне забезпечення у тому випадку, якщо вимоги клієнта до опрацювання даних будуть змінюватися. Цей критерій включає розгляд таких питань:
- чи володіє програмне забезпечення функціональними можливостями, що на даний час не входять в потреби клієнта, але які будуть потрібні в майбутньому;
- чи є обмеження на розміри записів, файлів, якщо клієнт планує збільшити об'єм і структуру даних, що оброблятимуться.
7. У якій формі поставляється програмне забезпечення?
Звичайно програмне забезпечення поставляється в об'єктному вигляді, тобто у вигляді машинних кодів. Проте, у тих випадках, коли користувач планує змінювати його і обслуговувати його надалі, він намагається одержати пакет у вигляді вихідного модуля і роздруків вихідною мовою, як правило, ціна програмного забезпечення у вихідному вигляді значно перевищує об'єктного модуля.
8. Наскільки складний процес встановлення програмного забезпечення на ЕОМ і пов'язані з цим роботи. При цьому покупець розглядає такі питання:
9. Доступність і комфортність експлуатації програмного забезпечення користувачем оцінюється за такими основними пунктами:
- чи розробляється програмне забезпечення з орієнтацією на обчислювальну систему користувача і чи існує повна документація, що описує процедуру експлуатації програмного забезпечення на ЕОМ;
- чи є вхідні форми і документи, а також інструкції з їхньої підготовки достатньо ясними і зрозумілими;
- чи вважає кожен працівник, що буде використовувати це програмне забезпечення і програмне забезпечення задовольняє його потреби з мінімальними витратами.
10. Кількість і якість документації, що поставляється з програмним забезпеченням.
Документація повинна складатися з :
Рекламна документація призначена для маркетингу (потреб продавця) і повинна містити основні дані про програмне забезпечення (функціональні можливості, основні характеристики, включаючи вимоги до ЕОМ і пам'яті, пристрої, які підтримуються, умови експлуатації; кількість вже наявних користувачів, можливості у порівнянні з аналогічними продуктами). Рекламна документація повинна бути надрукована англійською або рідною мовою користувача і складатися з проспектів і загальних описів. Експлуатаційна документація призначена для користувачів даного програмного забезпечення, тобто:
- системних спеціалістів, що встановлюють програмне забезпечення на ЕОМ;
- прикладних спеціалістів і програмістів, що використовують програмне забезпечення при розробці алгоритму і програмуванні прикладних програм.
Інтегральна мікросхема (ІМС) - мікроелектронний вироб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення;
топографія ІМС - зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними;
свідоцтво - документ, що підтверджує реєстрацію відповідною установою топографії ІМС і засвідчує виключне право власності на цю топографію ІМС;
Держава здійснює правову охорону топографії ІМС шляхом її реєстрації в установі. Особливості охорони прав на топографії ІМС, віднесені до державної таємниці, визначаються окремим законодавством. Цим законом не охороняються права на ідеї, способи, системи, технології або закодовану інформацію, які можуть бути втілені в топографію ІМС. Виключне право на використання топографії ІМС засвідчується свідоцтвом, яке підтверджує реєстрацію топографії ІМС. Свідоцтво діє десять років від дати подання заявки до установи або від дати першого використання топографії ІМС. Дія реєстрації припиняється достроково в разі визнання такої реєстрації недійсною відповідно до статті 20 цього закону. Обсяг прав на топографію ІМС визначається зображенням топографії ІМС на матеріальному носії.
Особа, яка бажає зареєструвати топографію ІМС і має на це право, подає до Установи заявку на реєстрацію. Заявка на реєстрацію топографії ІМС може бути подана двома і більше особами.
За дорученням заявника заявку на реєстрацію може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Довіреною особою заявника не може бути працівник установи і її експертного органу.
Заявка на реєстрацію топографії ІМС повинна стосуватися тільки однієї топографії ІМС.
Заявка на реєстрацію складається українською мовою і повинна містити:
заяву про реєстрацію топографії ІМС;
матеріали, що ідентифікують топографію ІМС.
З метою ідентифікації топографії ІМС, яка не використовувалася до дати подання заявки, установі подаються в одному примірнику матеріали, що дають вичерпну інформацію щодо топографії.
З метою ідентифікації топографії ІМС, яка використовувалася до дати подання заявки, установі разом із заявкою подаються зразки ІМС, що включають дану топографію, в такому вигляді, в якому її введено в оборот. У цьому разі заява повинна містити також відомості про дату, коли топографію ІМС вперше було використано, а матеріали - основні технічні характеристики зразка ІМС.
Якщо подані матеріали, що ідентифікують топографію ІМС, містять інформацію про будь-який шар топографії ІМС або його частину, яка, на думку заявника, є конфіденційною, то даний шар у цілому або відповідну його частину може бути вилучено і включено до складу матеріалів, що ідентифікують топографію ІМС, в закодованій формі.
Подані заявником матеріали, що ідентифікують топографію ІМС, і зразки ІМС, що включають дану топографію, зберігаються установою шість років після закінчення дії реєстрації. Після закінчення цього терміну ідентифікаційні матеріали та зразки ІМС повертаються власнику права на його вимогу, а за відсутності такої вимоги - знищуються.
У заяві про реєстрацію топографії ІМС необхідно вказати заявника (заявників) та його (їх) адресу, а також автора (авторів).
Якщо заявників два і більше, то у заяві може бути зазначено, на адресу котрого з них належить надіслати свідоцтво.
Автор має право вимагати, щоб його не згадували як автора в публікації установи. За подання заявки сплачується збір.
Порушенням прав власника зареєстрованої топографії ІМС, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України, вважається будь-яке посягання на його права, передбачені статтею 16 цього закону. На вимогу власника прав на зареєстровану топографію ІМС таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику прав заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника зареєстрованої топографії ІМС може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.
Захист прав на топографію ІМС здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку із застосуванням цього закону.
Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про:
- авторство на топографію ІМС;
- встановлення факту використання топографії ІМС;
- встановлення власника свідоцтва;
- порушення прав власника свідоцтва;
- укладання та виконання ліцензійних договорів;
- компенсації.
Охорона прав на топографії ІМС в іноземних державах.
Автор топографії ІМС чи його правонаступник, роботодавець автора чи його правонаступник мають право на реєстрацію топографії ІМС в іноземних державах. Охорона в іноземних державах прав на розроблені в Україні топографії ІМС здійснюється відповідно до міжнародних договорів України та законодавства іноземних держав.
До подання заявки на одержання охорони прав на топографію ІМС в орган іноземної держави, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, заявник зобов'язаний подати заявку до установи і повідомити його про наміри здійснити таку охорону.
Витрати, пов'язані з одержанням охорони прав на топографію ІМС в іноземних державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.
1. Чому виникла необхідність захисту програмного забезпечення?
2. Як захищають комп'ютерні програми?
3. В чому полягає різниця між ліцензійним і контрафактним програмним забезпеченням?
4. Умови придбання ліцензійного програмного забезпечення.
5. Які критерії оцінювання програмного забезпечення найчастіше використовують на практиці?
